Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 04.01.2008 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 04.01.2008
СТОЛ╤ТН╤Й СОСЮРА
╤ВАН ДРАЧ

ЛЮБ╤ТЬ УКРА╥НУ!

6 с╕чня - день народження видатного укра╖нського поета Володимира СОСЮРИ. Нин╕ йому виповнилося б уже 110 рок╕в. А десять рок╕в тому, в 1998 роц╕, в╕дзначали його стол╕тн╕й юв╕лей. Тод╕ ж у с╕чневому номер╕ газети «Час-Тайм», яку редагував ще живий В’ячеслав Чорнов╕л, було надруковано в╕рш В. Сосюри «Люб╕ть Укра╖ну» та спогад ╤вана Драча п╕д заголовком «Стол╕тн╕й Сосюра». Хоч ╕ минуло в╕дтод╕ ц╕ле десятир╕ччя, але ╕ в╕рш поета, ╕ спогад-роздум про поета та долю його дуже в╕домого твору залишаються все такими ж актуальними ╕ незм╕нними. Гада╓мо, що вони - ╕ в╕рш, ╕ спогади ╤. Драча - будуть ц╕кавими для наших читач╕в.
 Цей юв╕лей дав мен╕ нагоду висловитись. Стол╕тнього Тичину ми в╕дсвяткували якось наче соромлячись - чи то за нього, чи то за самих себе. З╕ стол╕тн╕м Рильським упорались якось в╕льн╕ше - нав╕ть Москва допомогла святкувати. Хот╕ли, щоб ╕ Польща долучилась, та якось не змогли орган╕зувати, а сам╕ поляки не дуже б╕гли навперейми. До стол╕тнього Бажана ще далеко. Найдал╕ - до стол╕тнього Малишка. А от стол╕тн╕й Сосюра - вже!
 Олександр ╤ванович Ков╕нька, в╕домий укра╖нський гуморист, славний полтавець, який в╕дсид╕в рок╕в з двадцять на курортах стал╕нського ГУЛАГу, розпов╕дав не лише мен╕ таку ц╕каву ╕стор╕ю.
 - Якось повертаюсь я, - каже Ков╕нька, - з л╕соповалу, аж мене перестр╕ва╓ новий начальник табору.
 - Ковинька, посмотри на объявление! Чтобы обязательно был на собрании...
 - Дивлюсь, - каже Олександр ╤ванович, - на оголошення, аж там написано: «Общее собрание. Обсуждение стихотворения В. Сосюры «Любите Украину»... Я аж захолов - думаю, зараз будуть примушувати мене лаяти Сосюру...
 ...З╕брався весь таб╕р. Парують голови стрижен╕ - вс╕ щойно з роботи. Гам╕р стих - слово бере начальник табору.
 - Ми, - каже Ков╕нька, - знали, що його щойно призначили, знали, що в╕н бойовий генерал, але проштрафився, ╕ його закинули на П╕вн╕ч до нас гр╕шних. Генерал почав свою промову, але перед тим зауважив:
 - Ковинька на месте? Ага, значит, можно начинать.
 ╤ почав до притихлого залу:
 - Граждане заключенные! Поступило сверху указание обсудить стихотворение Владимира Сосюры «Любите Украину». Значит так, стихотворения я не читал, наверное, и вы не читали, может, только Ковинька читал, но не это главное... Вот что я вам скажу - я воевал на Украине, знаю, какой это добрый и гостеприимный народ, как он помогал нам громить фашистское отродье, многие из вас знают, многие родственников имеют на Украине, и вот что я предлагаю. Давайте проголосуем, как предлагает Владимир Сосюра, за то, чтобы любить Украину...
 Значит, кто за то, чтобы любить Украину? Единогласно. Против нет. Воздержавшихся тоже. На этом собрание закончено. Ковинька - остаться!..
 - Згодом, - каже Олександр ╤ванович, - генерал, хитро посм╕хаючись, п╕д╕йшов до мене ╕ запитав:
 - Ну как я провернул собрание?
 - Здорово, гражданин начальник!
 - Значит, будем дружить, Ковинька...
 Так почалась дивна дружба генерала-русака з Лен╕нграда ╕ полтавського письменника. Гадаю, що в╕рш Сосюри був хрещеним батьком цього людського контакту. Хот╕лося б, щоб наш╕ л╕тературознавц╕ покопалися в арх╕вах Ков╕ньки, познаходили листи ╕ генерала (в родин╕ письменника!), ╕ письменника
(в родич╕в генерала!). Яка була б ц╕кава дисертац╕я!..
 Як бачимо, ц╕ла стал╕нська ╕мпер╕я воювала з одним укра╖нським в╕ршем. Ус╕ колгоспи ╕ заводи в╕д Камчатки до Прибалтики. Ус╕ п╕онерськ╕ табори ╕ концтабори. Доходило ╕ до таких курйоз╕в, про що йшлося вище... А поет знову мусив ставати «божев╕льним» - так л╕кар╕ рятували Володимира Миколайовича, щоб його не в╕дправили до Ков╕ньки та отого дивного генерала.
 Сосюру ховали 11 с╕чня 1965 року. Збер╕гся текст виступу Андр╕я Малишка на цьому похорон╕ - слова мали великий резонанс: «Хай же смерть укра╖нського поета шику╓ нас в одн╕ ряди, щоб ми не були безбатченками ╕ людьми, непомнящими родства, щоб ╕з наших сердець ╕ наших думань виростали Шевченки ╕ Франки.
 Холодно тоб╕ зараз, поете, ╕ сн╕г над тобою ╕де дуже холодний. Над тво╓ю труною у цей холодний зимовий день ми клянемося, що будемо любити свою мову, св╕й кароокий народ, як ти запов╕в у сво╓му в╕рш╕ «Люб╕ть Укра╖ну»:
 Люб╕ть Укра╖ну у сн╕ й наяву,
 Вишневу свою Укра╖ну,
 Красу ╖╖, в╕чно живу ╕ нову,
 ╤ мову ╖╖ солов’╖ну.
 ╤ хай дур╕сть кретин╕в ╕ нев╕глас╕в, прелат╕в ╕ ╓зу╖т╕в, яка вкоротила тво╓ життя п╕сля написання цього в╕рша, з╕в’яне над могилою великого укра╖нського поета.
 Пробач, що ми не покрили тебе славною козацькою китайкою по нашому звичаю ╕ не поклали на тво╓ серце червоно╖ калини - ти ж так те любив. Та червона калина тво╓╖ Укра╖ни червон╕тиме в тво╓му серц╕ ╕ в тво╓му слов╕. Комусь, може, набридли ц╕ символи нашо╖ в╕чно╖ свободи ╕ г╕ркоти, для нас вони зацв╕татимуть в╕чно - в╕д молодих до старших, з покол╕ння в покол╕ння.
 Ми хот╕ли поховати тебе так, як годиться великому сп╕вцю, ╕ пронести тебе на сво╖х плечах по всьому Хрещатику, по вс╕й наш╕й р╕дн╕й земл╕. Що ж, кажуть - не можна. А як жаль, що ╕ в цьому ми схиля╓мось до циркуляр╕в, а не до в╕кових традиц╕й нашого народу...»
 Коли Андр╕й Малишко п╕сля похорону прийшов додому, то витяг з╕ сво╓╖ поштово╖ скриньки... текст не похоронно╖ промови, а вир╕зку з газети з текстом його ж таки погромно╖ промови з приводу в╕рша «Люб╕ть Укра╖ну». Так працювала Контора Глибокого Бур╕ння (КГБ). Мовляв, зараз ти велича╓ш ╕ Сосюру, а чого ж ти його так ганьбив у 1944 роц╕?! Ми ж тут ╕ н╕ при чому. Ви сам╕ м╕ж собою не помиритесь! ╤ ... Ще один еп╕зод, вже особистий.
 Двадцять рок╕в тому до 80-р╕ччя поета я написав в╕рш «Запов╕т Сосюри». Це була доба Щербицького-Маланчука. Одна строфа звучала приблизно так:
 Поета хот╕ли п╕дступно убить
 Ножа загорнувши в газету...
 Зрозум╕ло для вс╕х, що ножем була в╕дома редакц╕йна стаття, а газетою була «Правда». Маланчук тод╕ викликав Бориса Ол╕йника, який головував на вечор╕ Сосюри, дор╕кав йому за виступ Драча, вказуючи, що серед доб╕рних зерен були ╕ остюки. С╕льськогосподарська лексика користувалась популярн╕стю серед компарт╕йно╖ укра╖нсько╖ номенклатури, як ╕ тепер...
 Володимир Сосюра понаписував багато вс╕ляких в╕рш╕в. Багато з них спливло ╕ спливе за водою. Але зостанеться багато щирих ╕ одчайдушно в╕двертих твор╕в, за як╕ його так любили сучасники. Серед них ╕ в╕рш, який перем╕г ╕мпер╕ю...
 11 с╕чня 1998 року.
 
 ЛЮБ╤ТЬ УКРА╥НУ!
 Люб╕ть Укра╖ну, як сонце, люб╕ть,
 як в╕тер, ╕ трави, ╕ води,
 в годину щасливу ╕ в радост╕ мить,
 люб╕ть у годину негоди!..
 Люб╕ть Укра╖ну у сн╕ й наяву,
 вишневу свою Укра╖ну,
 красу ╖╖, в╕чно живу ╕ нову,
 ╕ мову ╖╖ солов’╖ну.
 М╕ж братн╕х народ╕в, мов садом рясним,
 с╕я╓ вона над в╕ками...
 Люб╕ть Укра╖ну вс╕м серцем сво╖м
 ╕ вс╕ми сво╖ми д╕лами!...
 Для нас вона в св╕т╕ ╓дина, одна
 в простор╕в солодкому чар╕...
 Вона у з╕рках, ╕ у вербах вона,
 ╕ в кожному серця удар╕...
 У кв╕тц╕, в пташин╕, в електровогнях,
 у п╕сн╕ у кожн╕й, у дум╕,
 в дитяч╕й усм╕шц╕, в д╕вочих очах
 ╕ в стяг╕в багряному шум╕...
 Як та купина, що горить - не згора,
 живе у стежках, у д╕бровах,
 у зойках гудк╕в, ╕ у хвилях Дн╕пра,
 ╕ в хмарах отих пурпурових.
 В грому канонад, що розв╕яли в прах
 чужинц╕в в зелених мундирах,
 в багнетах, що в тьм╕ пробивали нам шлях
 до весен ╕ св╕тлих, ╕ щирих...
 Юначе! Хай буде для не╖ тв╕й см╕х,
 ╕ сльози, ╕ все до загину...
 не можна любити народ╕в других,
 коли ти не любиш Вкра╖ну!..
 Д╕вчино! Як небо ╖╖ голубе,
 люби ╖╖ кожну хвилину.
 Коханий любить не захоче тебе,
 коли ти не любиш Вкра╖ну!..
 Люб╕ть у коханн╕, в труд╕, у бою,
 як п╕сню, що лине зорею...
 Вс╕м серцем люб╕ть Укра╖ну свою, -
 ╕ в╕чно ми будемо з нею!
 Володимир СОСЮРА, 1944 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 04.01.2008 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5447

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков