Версiя для друку Обговорити в форумi

 В російськомовній кримській пресі останнім часом з`явилося чимало нападок на вояків УПА, які нібито були фашистськими найманцями. Пропоную увазі читачів добірку документів про антинацистську спрямованість УПА, що ще раз доводить різнобічність боротьби націоналістів. Витяги з документів подаються за джерелом: Літопис УПА. – Т. 4. – Київ – Торонто, 2002. Мову документів, за винятком помилок, залишаємо незміненою.
 21 квітня 1943 р. командир партизанського загону імені М. Хрущова Шитов надіслав Т. Строкачу радіограму, в якій повідомляв про активізацію українських націоналістів на Волині та Поліссі та створення польської самооборони: «Диверсионной работой националисты не занимаются, в бой с немцами вступают там, где немцы издеваются над украинским населением и когда немцы сами нападают на них…
 Немцы сейчас со всей силой обрушились на националистов, жгут украинские села, убивают население, в листовках Бульбу называют «Дон-Кихотом», заявляя, что бульбовцы и бандеровцы помогают большевикам» [69]. У радіограмі від 6 травня 1943 р. Шитов повідомляв Строкачу: «Бульбовцы ведут бои с немцами на правом берегу реки Случ.
 Бандеровцы готовят нападение за рекой Буг, где немцы сейчас концентрируются.
 Украинские националисты ведут агитацию среди украинского населения, направленную против немцев и против Советской власти. В селах ставят большие кресты с надписью: «Або здобудем самостійну Україну, або за неї згинем» [70]. У радіограмі від 15 травня 1943 р. Шитов повідомляв про націоналістичні збори 12 травня в с. Поташні Людвипільського району: «После совещания населению заявили, что поляков больше убивать не будут.
 14-го мая нами задержаны две девушки Чояло и Самонят, уроженки г. Яготин Полтавской области, бежавшие из Германии.
 Они рассказали, что по дороге их два раза задержали бандеровцы и, узнав, что они украинки, предлагали им обождать две недели, чтобы идти к бандеровцам [в] Полтавскую область для борьбы за Украину» [71]. У радіограмі від 28 травня 1943 р. Шитов і Скубко доповідали Строкачу: «Движение националистов расширилось вплоть до вооруженного восстания, особенно в Галиции - центре националистов.
 С немцами ведут активные бои в Сумске, Смеге, Львове. Недавно остановили эшелон мадьяр и разоружили их…
 Поляки бегут в райцентры, где немцы берут молодежь в полицию, а остальных отсылают в Германию. Полицаев поляков направляют на борьбу с украинскими националистами.
 Националисты уверены в победе большевиков, но рассчитывают заставить ослабевших большевиков отказаться от восстановления Советской власти на Украине и создать самостоятельную Украину.
 Ведя бои с немцами, националисты стараются ослабить их настолько, чтобы они не могли вести боев с Красной Армией» [72].
 Полковник Соколов доповідав Хрущову 14 червня 1943 р.: «После ареста Бандеры и репрессий, примененных к активному украинскому деятелю митрополиту Шептицкому, имевшему большое политическое влияние на своего бывшего управляющего имениями, лидера ОУНовцев, петлюровского полковника Мельника Андрея, удаление из Украины, в частности из Киева националистических лидеров и в то же время непомерное ограбление украинского населения вызвало среди значительной части ОУНовцев разочарование гитлеровской политикой и оттолкнуло их от немцев.
 Вторая часть — возглавляемая Мельником — продолжает безоговорочно поддерживать оккупантов.
 В связи с этим в среде украинских националистов часто происходили вооруженные столкновения между приверженцами Мельника и Бандеры.
 Некоторые украинские националистические отряды порвали с немцами и ушли в леса, после чего начали вести борьбу как против немцев, так и против советских партизан.
 Командование немецкого 44 армейского корпуса в изданной разведывательным отделом инструкции от 9.XI.41 г. наряду с указаниями о борьбе с партизанами, коммунистами и военнослужащими Красной Армии, предписало считать «впредь нежелательными личностями украинских политических агентов движения Бандеры, за которыми вести наблюдение и в случае проведения политической деятельности арестовывать».
 Несмотря на репрессии, проведенные немцами в среде ОУНовцев и в частности среди сторонников Бандеры, последние значительно активизировали свою деятельность, нелегально ведут на Украине значительную подготовку по организации т. н. «украинской армии», создают украинские легионы, запасы оружия, боеприпасов, добывая последнее через лиц, внедренных в ряды украинской полиции.
 Структуру украинской армии предполагают построить по типу петлюровской: сотни, курени, атаманы и т. д.
 Бандеровцы считали, что наряду с тактическими действиями необходима немедленная организация украинской армии, способной вести войну с Советским Союзом, а после полного истощения на фронтах сил Германии и Красной Армии поднять восстание на Украине, стать на защиту своих границ.
 Украинский народ, как заявляют бандеровцы, надо поднять на активную борьбу как с советской властью, так и с немцами. Придерживаясь этой тактики,
бандеровцы в целях завоевания доверия у немцев принимают активное участие в борьбе с партизанами, в охране тыла германской армии, стремясь проникнуть во все общественные и административные органы, созданные немцами на оккупированной территории Украины.
 В марте месяце с. г. бандеровский штаб издал приказ всем полицейским-националистам явиться на пункты формирования украинских воинских частей в Лютынские и другие леса Волынской области, куда действительно отмечалось движение групп по 100-400 человек из Львовской, Дрогобычской, Житомирской областей.
 …украинские националисты создают в лагерях военнопленных подпольные повстанческие группы. Эти группы имеются во многих украинских лагерях в Лейпциге, связанных между собой и возглавляемых националистами, именующими себя представителями «украинского правительства».
 За последнее время рост ОУН происходит за счет неустойчивого элемента — молодежи и бывшей украинской полиции. При вербовке молодежи ОУН выдает себя за украинских партизан, организующих борьбу с немцами за «свободную Украину». Полиция городов Камень-Каширск, Любешов, Ковель, Ровно, Дубно, Луцк, Ровенской и Луцкой областей перешла почти всем составом на сторону националистов.
 Для подготовки военных руководителей ОУН организовано ряд спецшкол: в частности, в г. Луцке функционирует школа с числом слушателей 5 600 человек, в возрасте от 18 до 24 лет, экипированы в польскую форму, школа существует под видом подготовки сельскохозяйственных рабочих. В селе Кричальске Домбровицкого района - слушателей 200 человек. Существовавшая школа в селе Шпаново Ровенского района имела слушателей 200 человек. Среди них были женщины. В виду проводимой антигерманской агитации слушателями школа была расформирована, часть слушателей заключена в лагеря» [80 – 81].
 У радіограмі Строкачу від 14 червня 1943 р. Шитов зазначав: «Отношение украинских националистов к полякам резко изменилось, раньше националисты жгли и уничтожали поляков, теперь они пишут обращения, призывающие их к совместной борьбе против большевиков и немцев, заявляя, что расстрелом польских офицеров были заинтересованы большевики и немцы, так как этим они уничтожают руководящую верхушку польской армии, которая могла бы руководить польским народом» [83].
 У радіограмі Хрущову від 26 червня 1943 р. Шитов доповідав: «Центр украинских националистов ранее был [в] Киеве и возглавлялся Перевертуном, но немцы вскрыли центр и Перевертуна расстреляли, и центр перешёл на периферию» [85].
 Народний комісар державної безпеки УРСР Савченко 22 липня 1943 року в доповідній записці Строкачу вказував:
«В условиях оккупации Украины бандеровская группа ОУН, став в оппозицию к немецким захватчикам и развивая свою подпольную деятельность против них, начала уделять значительное внимание рабочим массам.
 Об этом свидетельствует ряд программных статей по рабочему вопросу, помещенных в нелегальных документах, издающихся бандеровцами на оккупированной территории, и то значение, которое они придают в этих документах рабочим центрам и районам и, в частности, Донбассу» [87]; «…в статье говорится: «Наконец началась немецко-московская война. Украинские рабочие легче вздохнули, но не надолго. Новые освободители поставили украинских рабочих на положение 1932-1933 гг., на положение полуголодного невольника-раба, запретив даже культурную жизнь, не говоря о политической, и установили заработную плату в 10 раз ниже, чем немецкому рабочему. Многие из украинских рабочих, разочаровавшись в немецкой рабочей политике, начали думать, что все же при большевиках было лучше, другие, - что после войны Германия создаст лучшие условия жизни.
 Украинские рабочие не должны выбирать, где лучше и где дадут на 100 или 200 граммов больше. Они должны представлять себе перспективу всей нации, чтобы не повторить снова ошибок 1917-1920 гг.
 ...Украинские рабочие должны навсегда порвать нити, которые связывают их с московско-большевистским или немецким национал-социалистическим движением. И то, и другое движение - чуждое нам и имеет своим намерением подчинять нас своим целям. Нужно организовать свое украинское националистическое движение, свою собственную украинскую рабочую политику, объединяться в легальных и нелегальных культурно-просветительных и политических группах под знаменем ОУН, воспитывать из украинских рабочих сознательных украинцев, а не московских или немецких янычар, бороться за то, чтобы города по форме и по содержанию стали украинскими, привить рабочим идеи борьбы за власть на своих землях, за великую соборную украинскую державу. Украинские рабочие должны объединяться под знаменем ОУН, чтобы в будущей борьбе не быть слепым орудием московско-большевистской или немецкой политики, а раз и навсегда выполнять историческую миссию, возложенную на украинскую нацию, на украинских рабочих — завоевать великую соборную самостоятельную украинскую державу».
 Программная установка бандеровцев, направленная к тому, чтобы охватить своим влиянием рабочие массы на Украине, не осталась бездейственной.
 Мы располагаем документом, обнаруженным в 1943 году в помещении гестапо в г. Харькове, составленным, очевидно, одним из областных руководителей в руководящий центр, из которого становится ясным то внимание, какое уделяют в своей организационно-политической работе бандеровцы Донбассу вообще и рабочим Донбасса в частности.
 Документ озаглавлен «Из Донецкого бассейна» и составлен в виде политико-экономического отчета о положении в Донбассе…
 …о состоянии промышленности и положении рабочих в Донбассе бандеровцы говорят: «Производственные предприятия не работают. Лишние рабочие направляются в Германию. Немцы будут безжалостно грабить угольные рудники — уголь, железо, марганец и другие богатства.
 Руководящие посты занимают опять-таки немцы или «фольксдойчи» (местные немцы, причисленные к арийской расе), а то и другие, например, «образованные» голландцы, а нашим рабочим остается только тяжелая работа за голодное вознаграждение».
 Политику немецких захватчиков в сельских районах Донбасса бандеровцы считают грабительской политикой и в вышеуказанном документе отмечают:
 «В селах Донбасса обязательны поставки хлеба, молока и яиц. Эти поставки намного больше, чем при большевиках.
 Под угрозой строжайшего наказания люди выгоняются на работу. Совхозы вблизи Юзовки (г. Сталино) подчинены «СС». Там работают военнопленные и заключенные концентрационных лагерей. Было предложение о роспуске колхозов, но никто этого распоряжения не выполняет.
 Было предписано, чтобы крестьяне побольше сдавали скота, но сами принудительно отобрали последнюю скотину» [89]. Українську поліцію націоналісти порівнювали з вірними собаками, які чекали, коли їм кинуть кістку [90].
 У радіограмі Строкачу від 27 липня 1943 р. Бегма та Тимофєєв повідомляли про вбивство націоналістами німецьких районних сільськогосподарських керівників та каральні дії фашистської адміністрації (Рівненщина): «В июне националисты убили районного хозяйственного руководителя ландвирта Демидовского района, в начале июля убит ландвирт Вербского района.
 Немцы сожгли районные центры Демидовку, Вербы. За последнее время немцы ведут большие операции против националистов, бульбовцев» [92]. 10 серпня Тимофєєв повідомляв Строкачу в радіограмі про Рівненщину: «18 июня районный центр Владимирец окружен националистами, вооруженными одной пушкой, станковыми и ручными пулеметами, с заданием разбить немцев и вооруженных поляков» [93].
 26 жовтня 1943 р. Бегма та Тимофєєв повідомляли Хрущову й Строкачу в радіограмі про те, що на Рівненщині націоналісти вигнали німців із Воробинського спиртового заводу Домбровицького району [100].
 Шитов повідомляв Строкачу в радіограмі від 3 листопада 1943 року про становище на кордоні Житомирської та Рівненської областей: «В селах Катериновка, Симоновичи Барышевского района расположены бандеровцы и ведут бой с немцами. По неточным данным, бандеровцы разоружают немецкие войска, а их отпускают. Пойманный бандеровец Тышков Клим Евтухович, 1920 года, уроженец села Чудель Клесовского р-на Ровенской обл[асти], секретарь районного ОУН, назвал ряд видных бандеровцев данного села: Кардаш
Е. А., псевдоним «Тур» — проводник районного ОУН, Макаревич А. Е. — «Люшин», Кардаш И. С. — «Ясный», Абрамчук А. П. — «Верба», Зиньков М. П. — «Скакун», Тышков Д. В. — «Крук», Абрамчук Г. И. — «Чмиль», Мельник Ф. К., Антоненко Ф. Д. — «Крит», Михаревич Ф. И. — «Бура», Пархомчук И. С., Яковец И. Г., Яковец А. Г. — «Хрин», Баратюк П. И., Танько Н. — «Свистун», Овсичук А. — «Дуб», Абрамчук С. С., Кардаш С. С., Гришак И. Г. — «Ромб», Шокот И. И., Тышков Д. В., Абрамчук С. С.» [109].
 Бегма і Тимофєєв повідомляли Хрущову й Строкачу в радіограмі від 11 листопада 1943 р.: «За последнее время немцы активно ведут борьбу [с] националистами. [В] последних числах октября наголову разбили отряды УПА в Степани и соседних селах. Под Луцком и в районе Колки Ровенской области также разбили отряды УПА» [111]. Вони ж доповідали в радіограмі від 2 грудня 1943 р.: «Немцы арестовали много жителей села Лучица, которые находятся в районе Сарны. 28.11 националисты напали на немецкие посты, после обстрела немцы разбежались от лагерей. Все заключенные, националисты из лагерей убежали» [120].
 Підготувала
 Ольга СМОЛЬНИЦЬКА,
студентка 4-го курсу факультету української філології та українознавства ТНУ.

МІНІСТЕРСТВО закордонних справ України закликає Росію за столом переговорів з’ясовувати проблемні питання в історії. Про це сказав керівник прес-служби МЗС України Андрій Дещиця, коментуючи заяву російського МЗС про поширення русофобських настроїв в Україні.
 Він відзначив, що важко коментувати цю заяву, яка «не несе дипломатичного навантаження, а більше схожа на пропагандистську політичну декларацію». За словами Дещиці, МЗС України неодноразово зверталося до своїх колег у Росії з тим, щоб з’ясування «складних сторінок» в історії і питань, які непокоять обидві сторони як у політичному, так і в історичному аспекті, відбувалося не через заяви МЗС, а за столом переговорів.
 «Ми готові вести такі переговори, більше того, якщо мова йде про якісь історичні аспекти, то, звичайно, це питання істориків - давати такі оцінки, і ми не проти, щоб історики з обох сторін сіли за стіл переговорів», - сказав він.
 Дещиця нагадав, що Україна має хороші приклади співпраці істориків, а саме - створення українсько-польських і українсько-єврейських «історичних комісій».
 Дещиця також відзначив, що українські дипломати погоджуються зі своїми російськими колегами в тому, що оцінку історичним подіям мала б давати громадськість. У зв’язку з цим він нагадав про оприлюднені заяви громадських організацій у Криму, які оцінюють заяву російського МЗС як антиукраїнську і недружню щодо України й українців.
 «Ми виявляємо свою готовність до ведення діалогу з російською стороною на всіх рівнях - або на найвищому рівні Комісії Ющенко-Путін, або на рівні істориків, або на рівні громадських організацій. А питань досить багато, зокрема досить складних, зокрема, питання Голодомору, яке викликає суперечки не лише між українськими і російськими істориками, але й політиками», - сказав Дещиця.
 
 У СЛУЖБІ безпеки України створено спеціальну робочу групу для вивчення архівних документів про діяльність ОУН та УПА, а також видатних постатей визвольного руху України. До складу групи увійшли працівники Галузевого архіву спецслужби, а також відомі українські історики.
 Таке рішення було прийняте під час засідання «круглого столу» на тему: «Активізація взаємодії щодо правдивого висвітлення діяльності ОУН і УПА за документами архіву СБ України та іншими матеріалами», що відбувся нещодавно в СБУ, повідомляє УКРІНФОРМ.
 Звертаючись до учасників засідання, в. о. голови СБУ Валентин Наливайченко наголосив, зокрема, на необхідності залучення до роботи з розсекречення та упорядкування документів радянських органів держбезпеки провідних істориків, науковців, представників неурядових організацій. «У питаннях щодо політичних репресій, голодоморів, національних визвольних рухів жодних таємниць бути не може», - заявив В. Наливайченко.
 Учасники «круглого столу» акцентували увагу на важливості налагодження доступу українських дослідників до закордонних архівів, матеріали яких можуть допомогти правдивому висвітленню діяльності ОУН і УПА. Так, запропоновано вивчити можливість спільного видавничого проекту з інститутом Яд Вашем /Ізраїль/, яким можна було б передбачити упорядкування збірника документів з таких питань, як «Євреї у ЧК-ДПУ-НКВС-НКДБ-МДБ-КДБ в 1917-1991 рр.», «Українці та євреї у Другій світовій війні», «Євреї в ОУН і УПА» тощо.
 Під час засідання було презентовано електронну збірку (на компакт-дисках) всіх віднайдених у Галузевому державному архіві СБУ матеріалів про Голодомор 1932-1933 рр., яку буде передано до навчальних закладів та дипломатичних представництв України.
 У роботі «круглого столу» взяли участь представники Українського інституту національної пам’яті, Державного комітету архівів України, Інституту історії НАН України, Галузевого державного архіву СБУ, «Меморіалу» та інших громадських організацій.
 
 ПЕРШЕ вітчизняне науково-популярне ілюстроване видання «Українська повстанська армія. Історія нескорених» презентовано в Чернігові.
 Як зазначив один із його авторів, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху та Інституту українознавства НАН України Ігор Дерев’яний, це вагомий внесок у становлення української самосвідомості.
 Книга є проектом Центру досліджень визвольного руху (м. Львів) за участю Українського інституту національної пам’яті. За словами організаторів презентації, незабаром «УПА. Історія нескорених» з’явиться в бібліотеках і книгарнях України.
 Боротьба воїнів УПА залишається однією з білих плям в українській історії, навколо якої відбуваються різноманітні політичні спекуляції, тому автори ставили перед собою завдання донести до читачів максимум інформації про історію визвольного руху.
 Створена в жовтні 1942 року Організацією українських націоналістів (ОУН), Українська повстанська армія в роки Другої світової війни воювала на території Західної України і Східної Польщі за незалежність України як проти Радянської армії, так і проти німецьких окупантів, що не виправдали сподівань на створення незалежної Української держави. Після війни УПА продовжувала боротьбу в підпіллі до середини 1950-х років.
 
 ДЕПУТАТИ Львівської обласної ради вирішили оголосити 2008 рік роком Степана Бандери і організувати наступного року масштабне вшанування лідера ОУН. Відповідну постанову приурочено до 100-річчя від дня народження Бандери.
 13 жовтня у Львові напередодні 65-річчя створення Української повстанської армії було відкрито пам’ятник Степану Бандері. Бандера очолював Революційний Провід Організації українських націоналістів. Пізніше Бандера став лідером (головою Проводу) всієї ОУН, був убитий агентом МДБ СРСР Сташинським у 1959 в Мюнхені.
ОУН та її армія УПА боролися за незалежну Україну, називаючи противниками як гітлерівську, так і Червону армію. Підпілля ОУН-УПА діяло в Україні до середини 1950-х років.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 21.12.2007 > Тема "З потоку життя"