Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СОЛ╤ДАРН╤ З УКРА╥НОЮ
Пошти св╕ту презентують поштов╕ випуски, зокрема благод╕йн╕, на п╕дтримку укра╖нц╕в…


СЕРЕД ПОВЕРНЕНИХ ╤З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ ЗАХИСНИК╤В МАР╤УПОЛЯ ╢ ДВО╢ КРИМЧАН
Серед захисник╕в, яких внасл╕док обм╕ну повернули з рос╕йського полону, ╓ дво╓ кримчан.


УКРА╥НА ПОВЕРНУЛА З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ 215 ЛЮДЕЙ, ЗОКРЕМА Й ЗАХИСНИК╤В «АЗОВСТАЛ╤»
«Це найпотужн╕ший результат у питанн╕ зв╕льнення полонених за весь час повномасштабного...


ЩАСЛИВА ЛЮДИНА СЕРГ╤Й МАРТИНЮК
- Я щаслива людина, - говорить письменник Серг╕й Мартинюк, якому 10 липня нин╕шнього року...


ПЕРЕМОГА НА П╤ДСТУПАХ ДО КИ╢ВА
Виставка присвячена геро╖чн╕й оборон╕ столиц╕ Укра╖ни в╕д московських окупант╕в.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема ""Будьмо!""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 09.11.2007
"Я З ПОВАГОЮ СТАВЛЮСЯ ДО ╤СТОР╤╥ ╤ НЕ ЗБИРАЮСЯ СКИДАТИ ПАМ’ЯТНИКИ..."
Микола БАГРОВ

Ректор ТНУ Микола БАГРОВ:
"Я З ПОВАГОЮ СТАВЛЮСЯ ДО ╤СТОР╤╥ ╤ НЕ ЗБИРАЮСЯ СКИДАТИ ПАМ’ЯТНИКИ..."
Ще перед сво╖м юв╕лейним 70-р╕ччям, яке святкувалося у жовтн╕, наш ректор-Герой (а таких у наш╕й держав╕, до реч╕, т╕льки с╕м), шановний Микола Васильович Багров люб’язно погодився в╕дпов╕сти на запитання кореспондента молод╕жно╖ газети "Будьмо!".
Сл╕д зазначити, що й для самого ТНУ жовтень - знаменний м╕сяць: у далекому ╕ страшному 1918 роц╕ учен╕ знайшли бажання й сили розвивати науку ╕ заснували нашу альма матер. Тож скоро юв╕лей в усього нашого ун╕верситету!
Перш н╕ж подати саму розмову, зазначимо, що наш ректор дуже ц╕кавиться укра╖нською мовою, ма╓ загострене в╕дчуття правильного слова й рад╕╓ тому, що ми - молоде кримське покол╕ння - волод╕╓мо державною, бо тод╕ вже можна вести повноц╕нний д╕алог. Ректоров╕ сподобалися й оптим╕стично-укра╖нська назва нашого "Будьмо!", ╕ спрямування газети. Тож спробу╓мо й у майбутньому не розчаровувати його, як ╕ вс╕х наших читач╕в!
- Шановний Миколо Васильовичу! Перш за все, в╕та╓мо Вас ╕з юв╕ле╓м! Нам рад╕сно в╕тати Вас ще й тому, що у св╕й юв╕лейний р╕к Ви для нас, укра╖нських студент╕в-ф╕лолог╕в, влаштували справжн╓ свято - ма╓ться на уваз╕ новос╕лля нашого факультету. Розкаж╕ть, будь ласка, як виникла ця ╕дея - з новим прим╕щенням?
- Перед тим, як в╕дпов╕сти на це питання, я хочу нагадати: ми под╕лили ф╕лолог╕чний факультет на два, тобто виокремили ваш факультет укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та укра╖нознавства. Минуло 16 рок╕в незалежност╕ Укра╖ни, ба б╕льше, а кримське сусп╕льство дос╕ не ╕нтегру╓ться в укра╖нський процес. Розв’язати цю проблему "згори", якимись адм╕н╕стративними заходами, через владу - абсолютно безперспективний шлях. Це треба вир╕шувати за допомогою осв╕ти. Ми вважа╓мо, що Укра╖нський центр, яким ма╓ стати ваш факультет, вир╕шуватиме цю функц╕ю. Залишати вас у старих прим╕щеннях - це неправильно! Коли я виступав на вчен╕й рад╕, то сказав: як т╕льки ми в╕дремонту╓мо цей корпус - ви будете першими переведен╕ туди. Ми створили ╓вропейський стандарт, у чому переконалися вс╕ гост╕, як╕ були тут, у тому числ╕ й М╕н╕стр осв╕ти ╕ науки Стан╕слав Н╕кола╓нко. Я виконав свою об╕цянку. Але я людина пам’ятлива ╕ тепер чекаю в╕дпов╕дних д╕й в╕д вашого факультету...
 Поки що, на жаль, я не бачу великого запровадження укра╖нознавства. Може, ця ╕дея дозр╕ва╓, нам╕чен╕ тенденц╕╖ розвитку. Але я звертаюся до факультету: як п╕дступитися до роботи Центру укра╖нознавства? Це треба починати вже зараз.
 - Нам дор╕кають, що хоч наш ВНЗ ╕ названий ╕менем В. ╤. Вернадського, але цьому великому д╕ячев╕ дос╕ не споруджено пам’ятник – натом╕сть б╕ля головного корпусу сто╖ть пам’ятник М. Фрунзе. Деяк╕ студенти-новачки думають, що то пам’ятник… Вернадському! Чи можна поставити пам’ятник академ╕ку б╕ля нашого укра╖нського факультету або б╕ля Будинку Науки – адже Володимир ╤ванович там працював?
 - Це дуже ц╕каве питання! Пам’ятник Фрунзе сто╖ть давно, адже наш ТНУ називався С╕мферопольським державним ун╕верситетом ╕мен╕ М. Фрунзе. Я з великою повагою ставлюся до ╕стор╕╖ ╕ не збираюся скидати пам’ятники. Коли ми перейменували наш ун╕верситет у ТНУ ╕мен╕ В. ╤. Вернадського ╕ я повернувся з Ки╓ва, то мене спитали, чи не збираюся я прибрати пам’ятник Фрунзе. Н╕, пам’ятника я не скину, а для Вернадського ми знайдемо м╕сце. Питання дуже правильно поставлене. На жаль, до юв╕лею ми не встигнемо зд╕йснити цей зах╕д. Якщо ми просто поставимо пам’ятник, то це все ж таки буде не те. Звичайно, можна спорудити й б╕ля Будинку Науки, але там уже ╓ мемор╕альна табличка. Як кажуть у наш╕й Укра╖н╕: „Те, що занадто, то нездорово”. Треба поставити пам’ятник Вернадському б╕ля нового комплексу, де навча╓теся ви, але поки що там знаходиться т╕льки ваш факультет. На буд╕вництво нема кошт╕в. Я хот╕в збудувати вам ╕ актову залу, але на це потр╕бно близько 40 млн. грн.
 - Може, ми, студенти, можемо чимось Вам (╕ соб╕!) допомогти?
 - Життя вельми р╕зноман╕тне. Зараз, на етап╕ непросто╖ економ╕чно╖ ситуац╕╖, ви, студенти, не допоможете „вибивати” грош╕. Ви не повинн╕ стояти з плакатами: „Дорогий уряде, дай нам грош╕”, я не приб╕чник п╕ар-кампан╕й. А допоможете хоча б тим, що зрозум╕╓те: я намагаюся зробити для вас усе. Якщо щось не виходить, то це аж н╕як не тому, що я не можу. В╕рю: кошти, як╕ будуть вкладен╕ в буд╕вництво нашого нового корпусу, – це ╕нвестиц╕я в майбутн╓, ми досягнемо свого.
 - Ваша оц╕нка сучасного розвитку науки й культури. Чи покращала ситуац╕я? Чи навпаки – пог╕ршилася?
 - На жаль, у мене сумн╕ думки: сучасний р╕вень науки й культури не в╕дпов╕да╓ поставленим вимогам. Ми вступили з вами в ╕нформац╕йне сусп╕льство, де головне: ресурси знання, науки. У нас т╕льки 0,7% ВВП вид╕ля╓ться на науку, а потр╕бно принаймн╕ 3,5%. Така тенденц╕я спричиня╓ ем╕грац╕ю талановитих спец╕ал╕ст╕в, оск╕льки за кордоном вони мають ус╕ необх╕дн╕ умови для роботи. Без сучасного обладнання, яке кошту╓ м╕льйони долар╕в, неможливо досягти нових рубеж╕в.
 Пам’ятаю такий випадок. У по╖здц╕ наших х╕м╕к╕в до Шанхая з нами був ректор Ки╖вського ун╕верситету М. В. Скопенко. Побачивши прекрасне обладнання, я спитав, чи ╓ в нас щось под╕бне. В╕дпов╕дь була категорична: „Н╕!” - ╕ нав╕ть здивована. Ми повинн╕ зараз розвивати цей напрямок.
 - Як╕ ж у цих умовах Ви можете дати поради молодим науковцям?
 - Важко дати як╕сь особлив╕ поради. Ви ма╓те брати приклад ╕з в╕домих титан╕в науки ТНУ. Найвизначн╕ш╕ випускники нашого ун╕верситету – це Курчатов, Щолк╕н, як╕ розробили атомний проект СРСР, ╕ завдяки цьому винаходу ми уникнули ядерно╖ катастрофи. Ц╕ люди ц╕леспрямовано працювали. Ви ж повинн╕ визначити, яка тема саме ваша, досл╕дити весь св╕товий досв╕д – тобто те, що було зроблено до вас, так званий фундамент. Не сл╕д впадати у в╕дчай, якщо спочатку нема результату й щось не виходить, зд╕йснення мети прийде, наука взагал╕ – клоп╕тка царина. Щодня треба трудитися, зробити себе рабом (у хорошому розум╕нн╕!) сво╓╖ мети. Ц╕ теми повинн╕ бути пов’язан╕ з проблемами св╕тово╖ людсько╖ цив╕л╕зац╕╖. Як вижити? Це питання поставили 179 кра╖н св╕ту спочатку в Р╕о-де-Жанейро, пот╕м у Йоганнесбурз╕, ╕ д╕йшли висновку: усе, що ми робимо, повинно враховувати ╕нтереси людини, сусп╕льства, еколог╕╖, природи. Ми вже пройшли м╕чур╕нськ╕ гасла: „Ми не можемо чекати милост╕ в╕д природи, ми повинн╕ взяти в не╖ сам╕”, ╕ бачимо, до чого це призвело.
 Я планую запровадити на вс╕х факультетах курс ноосферолог╕╖ – адже вс╕м в╕домо, що вчення про ноосферу в╕дкрив Вернадський. Це знадобиться вс╕м: географам, ф╕лологам, ╕сторикам…
 - Ваш кримський патр╕отизм добре ус╕м в╕домий. Як╕ Ваш╕ плани з приводу розвитку ╕нших факультет╕в, поширення кримсько╖ тематики? Що ще для Криму хочете створити?
 - Я не з тих, як╕ заздалег╕дь кажуть: „Хочу зробити те й те”. Краще спочатку зробити, а пот╕м сказати. Все ж таки я трохи в╕дкрию сво╖ плани: до юв╕лею треба зм╕нити фасад ун╕верситету. Але проблема в тому, що ми розташован╕ в заплав╕ р╕ки Салг╕р, тому ще нев╕домо, чи зможемо закласти там фундамент. Ще нам потр╕бне нове прим╕щення для прийому студент╕в – хоча б першокурсник╕в, адже щороку до нас поступають майже 2 тисяч╕ ос╕б! Ви бачили нашу актову залу, вона маленька ╕, на жаль, не в╕дпов╕да╓ сучасним вимогам. Ще ми облашту╓мо наш парк: оживимо озера, закладемо величезну галявину на п╕втора гектара, де зелен╕тимуть пост╕йн╕ рослини. А ще хочемо зробити музей ноосфери, вважаю, що це дуже актуально. У нас уже ╓ музе╖ р╕дк╕сно╖ книги та зоолог╕╖, тому розвиватимемо цю л╕н╕ю дал╕. Також оновимо ус╕ наш╕ корпуси. А вам бажаю щастя, усп╕х╕в та в╕ри в сво╖ сили!
 - Дяку╓мо Вам, Миколо Васильовичу, у свою чергу, також зичимо Вам щастя, усп╕ху ╕ зд╕йснення вс╕х Ваших задум╕в!
 З ректором розмовляла
 Ольга СМОЛЬНИЦЬКА,
студентка ╤V курсу факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та укра╖нознавства.

ХАЙ К╤НЦЯ НЕ БУДЕ П╤СН╤ ЛЕБЕДИН╤Й!

 25 жовтня, напередодн╕ свого 70-л╕ття, ректор ТНУ Микола Васильович Багров пров╕в прес-конференц╕ю для журнал╕ст╕в. Шановний юв╕ляр зауважив, що не любить сенсац╕й, тому день народження не буде пишним. Проте ректора в╕дв╕дають гост╕ з Ки╓ва, Донецька, Б╕лорус╕╖ ╕, звичайно ж, р╕дн╕ географи, яким наш юв╕ляр дуже вдячний за пост╕йну п╕дтримку.
 Людям з камерами ╕ вс╕м гостям (у тому числ╕ й нам, укра╖нським ф╕лологам) пан Багров розпов╕в про книги, написан╕ ним на р╕зних етапах життя – як сво╓р╕дний п╕дсумок. 10 рок╕в тому вийшла книга «Крым: время тревог и надежд» - у той час, коли автор полишив пол╕тичну д╕яльн╕сть. Друга книга – «Крым: время осмысления пройденного» - була написана на ╕сторичному злам╕. ╤ ось вийшла третя книга «Мысли о прожитом», в як╕й Микола Васильович дав оц╕нку ╕сторичним л╕дерам СРСР та нового часу: Стал╕ну, Андропову, Кравчуку, ╢льцину та ╕ншим. У перш╕й частин╕ автор дав нарис б╕ограф╕╖ свого покол╕ння, а в друг╕й – винесен╕ уроки. Пан Багров процитував Ключевського: «Минуле треба знати не тому, що воно минуло, а тому, що за ним ╕дуть насл╕дки».
 Ректор намагався проанал╕зувати долю свого покол╕ння, яке народилося в 30-т╕ роки, пройшло Велику В╕тчизняну в╕йну, хрущовську «в╕длигу», перебудову, розпад СРСР… На певному етап╕ довелося переглянути власне «я», сво╖ ц╕нност╕, а в╕д деяких ╕ в╕дмовитися.
 П╕сля ц╕╓╖ коротко╖ промови залунали питання. Найперше: чого найзначн╕шого досяг юв╕ляр? Ректор в╕дпов╕в: «Формула мого життя вкрай проста: по-перше, я вчитель ╕ викладач ВНЗ, по-друге, ректор ТНУ. Що я зробив? 30 рок╕в тому я захистив кандидатську дисертац╕ю в Московському державному ун╕верситет╕ – у той день, коли ховали трьох космонавт╕в. ╤ я замислився над тим: яка все ж таки д╕алектика життя… Я обрав св╕й шлях ученого-географа. На другому етап╕ я в╕в парт╕йну роботу, був у Верховн╕й Рад╕ Криму, бачив проблеми тод╕шн╕х республ╕к. Для мене було головне зберегти мир ╕ спок╕й у Криму. Трет╕й етап – це повернення в ун╕верситет. Я став ректором, доктором наук, членом-кореспондентом АН, лауреатом державно╖ прем╕╖ в галуз╕ науки й техн╕ки. У мене ╓ 150 наукових публ╕кац╕й, я надрукував 100 роб╕т, коли повернувся на ун╕верситетську посаду; 9 монограф╕й ╕ 15 книг, написаних у сп╕вавторств╕. Але найголовн╕ше – те, що ТНУ став одним ╕з найкращих вищих навчальних заклад╕в Укра╖ни. Це доведено рейтингом».
 Для юв╕ляра головне в житт╕ – це споглядальн╕сть, а не пол╕тичн╕ ╕нтриги. Граф╕к свого життя пан Багров уявив як сходи: до 40 рок╕в крива йшла вгору, а з 1994 р. почала спадати. Для юв╕ляра це не трагед╕я: в╕н повернувся до сво╖х виток╕в – географ╕╖ (роботи в ТНУ): «╤ це добре. Це моя лебедина п╕сня, ╕ дозвольте мен╕ ╖╖ просп╕вати добре».
 Моя однокурсниця Юл╕я Качула запитала, що в╕н ма╓ на уваз╕ п╕д цим висловом. Юв╕ляр пояснив, що вир╕шив присвятити себе р╕дному ун╕верситету, нагадав про нову буд╕влю факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та укра╖нознавства, де ми тепер навча╓мося. Юля до свята подарувала ректору диск з╕ сво╖ми п╕снями (читайте про нього на 13-й стор.).
 Як зазначив юв╕ляр, з 1954 року Крим ╓ його малою батьк╕вщиною, ╕ в╕н вбол╕ва╓ за розвиток цього маленького, але такого сво╓р╕дного краю, який кожна сила хоче загарбати вс╕ма правдами й неправдами. На жаль, дос╕ нема справжньо╖ концепц╕╖ розвитку Криму. Ректор пропону╓ створити центр розв’язання стратег╕чних проблем, у якому будуть три блоки: правничий (визначення автоном╕╖), стратег╕чний (як розвинути АРК) ╕ м╕жнац╕ональний, який забезпечить мир ╕ злагоду вс╕х нац╕ональностей. «Я не просто так це кажу, я так думаю», - наголосив Микола Васильович про м╕жнац╕ональне порозум╕ння. Автор цих рядк╕в запитала, яким ректор бачить молоде укра╖нство Криму (до якого належимо й ми, ф╕лологи) та що може порадити робити для розвитку нашо╖ культури. Ректор зауважив, що Крим дуже погано ╕нтегру╓ться в Укра╖ну, ╕ Центр укра╖нознавства повинен вир╕шити це питання – тактовно та ефективно. «Але ми ма╓мо вир╕шити це питання з вами разом, - неспод╕вано сказав Микола Васильович. – Я буду дуже радий, якщо ви мен╕ порадите щось конкретне. ╤ не забуваймо, що ми живемо в одн╕й родин╕ – у Криму».
 Йшлося у запитаннях ╕ про розвиток економ╕ки. Якщо ран╕ше в╕йськово-промисловий комплекс становив третину вс╕╓╖ економ╕ки, то тепер це, звичайно, зайве. А от Китай, де Микола Васильович був чотири рази, розвива╓ться семимильними кроками; якщо так п╕де й дал╕, то США йому ╕ в сл╕д не ступить. У чому ж причина? Ректор пояснив, що в радянському сусп╕льств╕ на похибки не звертали уваги – ╖х не пом╕чали. У майбутньому ж недол╕ки розросталися й гальмували розвиток. Китайц╕ в╕дмовилися в╕д такого залакованого ╕гнорування. Звичайно ж, у них ╓ й своя специф╕ка – конфуц╕анська ф╕лософ╕я. В Укра╖ни ╕нший шлях, але ус╕м сво╖ помилки треба вм╕ти визнавати, не в╕дкидати, а навпаки розвивати те найкраще, що було в наш╕й ╕стор╕╖.
 На ц╕й нот╕ прес-конференц╕я завершилася. Юв╕ляр подарував присутн╕м сво╖ книги з автографами, ╕ ми, студенти ╕з його «лебедино╖ п╕сн╕» - ТНУ (хай к╕нця не буде п╕сн╕ лебедин╕й!) - роз╕йшлися знайомитися з «Мыслями о прожитом» детальн╕ше...
 Ольга СМОЛЬНИЦЬКА.
Фото Ю. Качули.

24 серпня 2007 р., День Незалежност╕ Укра╖ни, Соф╕йська площа у Ки╓в╕. Президент Укра╖ни В╕ктор Ющенко в╕та╓ Миколу Васильовича Багрова - ректора Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ В. ╤. Вернадського, з присво╓нням йому найвищого ступеня в╕дзнаки в Укра╖н╕ - звання "Героя Укра╖ни".

*  *  *
Уривок з книги М. Багрова «Мысли о прожитом» ╕ вже не студентську - «дорослу» статтю-коментар до теми читайте в матер╕ал╕ Л.
Волошина «Як творився сепаратизм».

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 09.11.2007 > Тема ""Будьмо!""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5278

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков