|
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
#32 за 10.08.2007
ГЕТЬМАНША В СТАН╤ «СОБ╤РАТ╢Л╢Й»
Сл╕д в ╕стор╕╖
«Настя Скоропадська, уродженка Маркович, батько яко╖ був прилуцький купець, - чита╓мо в родовод╕, за переказами Марко Аврамович походив з ╓вре╖в, - наст╕льки сильно впливала на чолов╕ка (гетьмана Скоропадського), що тод╕ ходила нав╕ть гов╕рка: «╤ван носить плахту, а Настя - булаву».
Знаним був ╕ старший брат Наст╕ Андр╕й Маркович. В╕н в╕дзначився п╕д час в╕йни царату проти Мазепи та його сп╕льник╕в, за що був призначеним спочатку глух╕вським сотником а пот╕м - лубенським полковником, його старший син Як╕в навчався в Ки╖вськ╕й духовн╕й академ╕╖, був улюбленим учнем Феофана Прокоповича, залишив нам щоденник, який в╕в п╕вв╕ку (1717 - 1767 рр.).
На давньому портрет╕ Настю Скоропадську зображено з тонкими, майже дитячими рисами, великими очима та маленькими губками. Шуба на н╕й хутряна, на зразок укра╖нсько╖ «коротушки», яка ч╕тко вимальову╓ стан. У л╕в╕й руц╕ вона трима╓ тростинку, схожу на гетьманську булаву, в прав╕й - укра╖нську хустинку. Шубка розхристана, з-п╕д не╖ видно б╕лу, шиту за укра╖нськими традиц╕ями, сорочку з широкою стр╕чкою б╕ля горла. На ши╖ - корал╕, улюблен╕ прикраси тогочасних укра╖нок.
Де ╕ коли виховувалась - нев╕домо, але те, що народилась д╕вчина в с╕м’╖, де ц╕нували осв╕чен╕сть, сумн╕в╕в нема╓. Зокрема, ╖╖ плем╕нник, Як╕в Маркович, знав к╕лька ╕ноземних мов, ╜рунтовно опанував секрети медицини. В такому оточенн╕ ╕ зростала майбутня гетьманша.
В щоденнику ╖╖ плем╕нника майже на кожн╕й стор╕нц╕ надибу╓мо ╕м’я Наст╕: «ясновельможна т╕тка», «ясновельможна пан╕»... Висок╕ еп╕тети були доречними. Бо п╕сля того, як Настя вийшла зам╕ж за Скоропадського, вона фактично очолила державу. Тут ╖╖ можна пор╕вняти х╕ба що з легендарною Роксоланою, Настею Л╕совською, яка в пол╕тичному житт╕ Туреччини в╕д╕гравала вир╕шальну роль протягом тривалого часу. Значною м╕рою саме в╕д ╖╖ д╕янь турецька ╕мпер╕я тенденц╕йно слабшала.
В╕дтак нова позиц╕я Наст╕ Маркович митт╓во впала в ч╕пке око Петра Першого. Як в╕домо, ╕мператор д╕лив людей на тих, хто був корисним ╕мпер╕╖, ╕ на тих, хто на те не здатний. Настю цар в╕дразу зарахував до людей державних, зрозум╕в, що з ╖╖ допомогою легше буде приспати вольнолюбну Укра╖ну. З ц╕╓ю ж метою в╕н задумав поженити доньку Скоропадських та Петра Толстого, сина свого однодумця - та╓много царського радника П. А. Толстого.
Скоропадська також побачила в цьому с╕мейному союз╕, окр╕м пол╕тичних, матер╕альн╕ вигоди сво╖й родин╕. Ось що чита╓мо в ╖╖ зверненн╕ до Катерини, дружини царя Петра: «Понеже его графское сиятельство (граф Головин) учинил ответ, что царское величество не из малороссийских, но из великороссийских персон дочери нашей единственной мужа благословит избрать тогда мы тому монаршему благословению весьма благодарны. У великороссийских народов есть такое обыкновение, что за дочерями дают зятьям изобильные деревни и угодья, мы либо не имеем таковых угодий и деревень за нашию дочерью дать, и ради того, припадая у стоп ног вашего величества, всесмиренно можо исходатайствовать ныне при живяте моего мужа собственно для моего во вдовстве пропитания и за дочерью дати маетностей несколько».
╤ Настя отримала цю ма╓тн╕сть. Петро Перший забажав бути сватом. Таким чином, за царсько╖ вол╕ та активно╖ участ╕ Скоропадсько╖, в╕дбулося перше зм╕шання укра╖нсько╖ козацько╖ кров╕ з московською боярською. З то╖ пори в укра╖нськ╕й ╕стор╕╖ окрем╕ ж╕ноч╕ особистост╕ зникають тому, що укра╖нки в житт╕ та д╕яльност╕ сво╖й ц╕лком об’╓днуються з великоруськими родами. В╕дтак уже нема╓ укра╖нських ╕сторичних особистостей, а ╓ взагал╕ «русские женщины»: Розумовськ╕, Шаховськ╕, Яворськ╕, Безбородьки, Сологуби, Кочубе╖, Лизогуби, Четвертинськ╕, Перовськ╕, Зо-гряськ╕, Корнишини, Шеремет╓ви, Волконськ╕, Гончарови, Толсти╓, Закревськ╕...
Отже, гетьманша Скоропадська фактично була першою укра╖нкою, яка узаконила ╕ закр╕пила шлюбним союзом моральне й пол╕тичне злиття Укра╖ни та Рос╕╖.
В сво╓му щоденнику Як╕в Маркович запише (1718 р.) про те, що, коли т╕тка разом з чолов╕ком ╖здили до Санкт-Петербурга та Москви, то «на Москве, в великий пост, за волею и сватанием самого государя и цариц╕, засватали дочерь гет-манскую за сына Петра Андреевича Толстого». В нотатках, зроблених 12 жовтня 1718 року, чита╓мо: «В неделю (воскресенье), в Глухове веселье (свадьба) была. Гетьман Скоропадский дочь свою Улияну отдал за Петра Петровича, сына тайного советника Петра Андреевича». З женихом тод╕ при╖хали родич╕ та к╕лька «особ великоросских».
Невдовз╕ цар призначив молодого зятя Скоропадсько╖ н╕жинським полковником. Це був перший на Укра╖н╕ полковник, який походив не з укра╖нц╕в. Ось так, читачу, запускався в д╕ю механ╕зм царсько╖ пол╕тики експанс╕╖ «великороссов» не споконв╕чн╕ укра╖нськ╕ земл╕. В╕дтод╕ всюди, де ос╕дали хазя╖-зайди, про╖здили, проходили щедрою землею вона ╕менувалась територ╕╓ю ╕мпер╕╖. Густий л╕с багнет╕в царсько╖ арм╕╖ п╕дпирав ту новоявлену для Укра╖ни теор╕ю. Про це, звичайно, не почути з вуст сучасних пол╕тичних байкар╕в-пропагандист╕в брехливого телев╕з╕йного «Останк╕но»...
Тим часом гетьманша вс╕ляко поглиблювала економ╕чн╕ та пол╕тичн╕ зв’язки з ╕мпер╕╓ю. Вона пост╕йно запрошувала до Глухова «великороських» гостей, реал╕зовувала разом з ними плани динам╕чно╖ сп╕впрац╕ «собирательства земель». Надовго ╖здила вона до Санкт-Петербурга та Москви. До гетьманш╕ на под╕бний крок могла в╕дважитись х╕ба що ж╕нка за обставин виняткових. Без чолов╕ка укра╖нки под╕бн╕ вояж╕ соб╕ не дозволяли.
В 1722 роц╕ помер гетьман Скоропадський. Дружина втратила св╕й оф╕ц╕йний статус. Однак до само╖ смерт╕ покровител╕ Наст╕ сприяли утриманню за нею титулу «ясновельможной пани гетьмановой».
Через ш╕сть рок╕в п╕сля смерт╕ батька овдов╕ла ╕ донька Скоропадського, н╕жинська полковниця. ╥╖ чолов╕к П. П. Толстой помер, як зазначено в щоденнику Якова Маркевича, «с той причины, что питием излишним водки он повредил легкое и нажил эпилепсию».
Та злигодн╕ дол╕ не могли приборкати амб╕ц╕йн╕ поривання недавньо╖ гетьманш╕. В 1729 роц╕ Настя вируша╓ до Москви та Санкт-Петербурга клопотати соб╕ царську мил╕сть. За сприяння графа Голов╕на ╖й вда╓ться виклопотати прив╕ле╖ в╕д ╕мператриц╕: «пожаловали мы гетманшу Скоропадскую, за службу мужа ее, гетмана Ивана Скоропадского, повелели дать ей для пропитания от трех до четырех сот дворов, по ея смерть». Гостювала в «жалувальник╕в» Настя досить довго. То був останн╕й ╖╖ в╕зит, прощальна подорож. 15 березня 1729 року вона нав╕далась до графа Голов╕на ╕ дякувала його за «определение маетности».
П╕сля повернення в Глух╕в гетьманша занедужала ╕ злягла. Останн╕ дн╕ сво╓╖ родички Як╕в Маркович ф╕ксу╓ так: «Пани больше больна становится», «Тетка немогусствующая приняла маслосвятие и исповедь и причастие святых таин», «Тетка моя, Анастасия Скоропадская гетманова, сего утра годины с полночи 7-й минут 40, временное сие окончила житие, при християнской доброй рефлекции, ибо, перед кончиною, Господа Бога от сердца призывала и, наконец сказала: «О тяжкая временна жизнь! О вечная будущей радость!»
Похорони пок╕йниц╕ також описано в щоденнику: «Рано по службе божией, покойной ясновельможной тело положили в труну, чорным аксамитом с золотым позалинтом обитую, и под балдахином, с чорного сукна сделанным, цугом лошадей в капах черных повезли публично через го-род. При сей церемонии присутствовали гетман с гетмановою, князь Шаховской с княгинею и мно-жество из великороссийских знатных лиц, также и народ. ...Они воротились, а мы поехали за телом и приехали в ночном времени к монастырю Гемалеевскому, где все старцы с свечами вышли против тела с плачем и воплем безмерным.
Тело ввезли в монастырь и поставили в трапези... Тут панихиду великую отправили».
Близько м╕сяця т╕ло пок╕йниц╕ залишалось не похованим. ╤ лише 13 с╕чня 1730 року в╕дбувся обряд поховання. В ньому взяли участь новгородськ╕ та ки╖вськ╕ духовн╕ отц╕, глух╕вськ╕ попи, священики з Воронежа, Кролевця, а також чисельна знать. Настю поховали поруч з чолов╕ком, гетьманом Скоропадським.
В запов╕т╕ гетьманш╕ значилось, щоб п╕сля ╖╖ смерт╕ м╕ж родичами не було «мятежей», «распрь», «истязаний». Не забула пок╕йниця ╕ селян та прислуг - вел╕ла не «затруднять» ╖м життя.
...Як ╕ знаменита Роксолана, гетьманша Скоропадська, схоже, прагнула добра Укра╖н╕, однак в╕д╕грала згубну роль в дол╕ Укра╖нсько╖ держави. Як тут не пригадати б╕блейську мудр╕сть: «Благими нам╕рами дорогу вимощено в пекло».
Тетяна ЛЕБЕДИНСЬКА,
кандидат ф╕лософських наук, письменник.
м. Санкт-Петербург.
На репродукц╕╖ - гетьманша Скоропадська.
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5020
|
ШАНУ╢МО ВС╤Х НАШИХ ГЕРО╥В
В УКРА╥Н╤ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОР╤В
ДЕ ХОДИТЬ ЛЕМ╤Ш, ТАМ ╤ ШАБЛЯ МУСИТЬ БУТИ
