Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#32 за 10.08.2007
МИТЕЦЬ Р╤ДК╤СНОГО ТАЛАНТУ


 ╤ван Петрович КАВАЛЕР╤ДЗЕ лишив нащадкам скульптури, к╕ноф╕льми, п’╓си, як╕ стали в╕домими в усьому св╕т╕. Вони викликали то захоплення, то суперечлив╕, а подеколи й негативн╕ оц╕нки. Та час усе розставив на сво╖ м╕сця. ╤ сьогодн╕ ми говоримо про ╤. Кавалер╕дзе як про людину виняткового, надзвичайного таланту, ориг╕нального митця, яскраву ╕ндив╕дуальн╕сть, як про видатного скульптора, к╕норежисера ╕ драматурга. В╕н заслужив цього, хоча до визнання йому довелося йти досить-таки тернистими шляхами.
 ╤ван Кавалер╕дзе - один ╕з тих, хто стояв б╕ля джерел укра╖нського нац╕онального в╕дродження. В╕н ╓ засновником ╕сторичного ф╕льму ╕ скульптурного авангарду в Укра╖н╕. Немало факт╕в його б╕ограф╕╖ замовчувалися або св╕домо перекручувалися. В╕н це переживав, але терп╕в ╕ в╕рив, що настане колись пора правди.
 Я щасливий тим, що свого часу мен╕ довелося сп╕лкуватися з ц╕╓ю ун╕кальною людиною, слухати його ц╕кав╕ розпов╕д╕ ╕ роздуми про мистецтво в його затишн╕й квартир╕ по вулиц╕ Червоноарм╕йськ╕й у Ки╓в╕, - було це в 1971 - 1973 роках, п╕д час мого навчання у столиц╕.
 ...Його предки були грузинами. У середин╕ XIX стол╕ття генерал Ладанський, який воював на Кавказ╕, прив╕з на св╕й хут╕р у Полтавськ╕й губерн╕╖ дек╕лька грузинських родин, яких п╕дозрювали у сп╕вчутт╕ Шам╕лю. Серед них була ╕ с╕м’я прад╕да ╤. П. Кавалер╕дзе. Отож його д╕д по батьков╕ був грузином, а д╕д по матер╕ - укра╖нець Лука Кухаренко. У сина Васо Кавалер╕дзе - Петра ╕ вродливо╖ укра╖нки Килини Кухаренко 14 кв╕тня 1887 року на хутор╕ Ладанський (нин╕ село Новопетр╕вка Анастас╕всько╖ с╕льсько╖ ради Роменського району Сумсько╖ област╕) ╕ народився видатний у майбутньому скульптор, режисер, драматург.
 П╕зн╕ше родина пере╖хала в село Талала╖вку (нин╕ Сильченкове). Як ╕ вс╕ п╕дл╕тки, ╤ван випасав череду, водив коней у н╕чне, навчався у початков╕й земськ╕й школ╕. У велик╕й с╕м’╖ мало хто звертав увагу на хлопчика, якому до вподоби були як╕сь дивн╕ розваги: в╕н пост╕йно л╕пив р╕зн╕ ф╕гурки з глини...
 1899 року, коли в╕н зак╕нчив три класи земсько╖ школи, його забрав до Ки╓ва дядько - Серг╕й Аркад╕йович Мазарак╕, вихованець Петербурзько╖ Академ╕╖ мистецтв, в╕домий археолог ╕ митець. Працював в╕н у Ки╖вському археолог╕чному музе╖. У Мазарак╕ було широке коло знайомих серед ╕нтел╕генц╕╖ - художник╕в, артист╕в, письменник╕в. Атмосфера захоплення мистецтвом, що панувала в його родин╕, звичайно, сприяла формуванню смак╕в, св╕тогляду ╕ характеру юного ╤вана Кавалер╕дзе, зокрема прилучило до ознайомлення з культурою Ки╖всько╖ Рус╕.
 Ки╖в просто-таки зачарував хлопця. Майбутн╕й художник ц╕кавиться чудовими пам’ятками м╕ста, храмами, театрами, ориг╕нальними спорудами. В╕н вступа╓ до приватно╖ г╕мназ╕╖
Г. Валькера, але навча╓ться в н╕й недовго, бо революц╕йн╕ под╕╖ 1905 року серйозно вплинули на його повед╕нку ╕ ставлення до самодержавства: царськ╕й охранц╕ стало в╕домо, що г╕мназист ╤ван Кавалер╕дзе займа╓ться протиурядовою пропагандою.
 А з 1906 року в╕н уже учень Ки╖вського художнього училища. П╕сля двох рок╕в занять малюванням в╕н переходить до класу скульптури, який в╕в в╕домий укра╖нський скульптор Ф. Балавенський.
 У Кавалер╕дзе почина╓ться справжн╓ творче життя. В╕н створю╓ к╕лька майстерно виконаних портрет╕в ╕ скульптур. Хлопця особливо полонив образ Тараса Григоровича Шевченка, захоплення яким в╕н пронесе через усе життя.
 Звичайно, нелегко було йому в т╕ роки. Вечорами доводилося п╕дробляти статистом у Ки╖вському оперному театр╕. А тим часом в╕н завершу╓ свою першу значну скульптурну роботу - «Творч╕сть», яку високо поц╕нували фах╕вц╕. Все, чим жив ╕ про що мр╕яв юнак, в╕н вклав у цю композиц╕ю. А пот╕м Кавалер╕дзе л╕пить бюсти князя Святослава, Т. Шевченка, Ф. Шаляп╕на, С. Мазарак╕... Працюючи над портретами, молодий скульптор намага╓ться в кожному в╕дтворити глибоко ╕ндив╕дуал╕зован╕ й композиц╕йно продуман╕ характеристики портретованих, схопити саму суть образу.
 Восени 1909-го в╕н ╖де до Петербурга з метою продовжити навчання в Академ╕╖ мистецтв. Тут Кавалер╕дзе бере участь у багатьох виставках. А наступного року в╕домий скульптор А. Аронсон запросив його до сво╓╖ майстерн╕ в Париж. ╤. Мечников, який на той час працював у Пастер╕вському ╕нститут╕, знайомить молодого митця з╕ знаменитим скульптором Огюстом Роденом. Знан╕ паризьк╕ музе╖, творч╕сть Родена, вдумливе навчання у
А. Аронсона, який став не лише вчителем Кавалер╕дзе, а й близькою йому людиною, допомагають формуванню ╤вана Петровича як художника.
 П╕сля навчання за кордоном молодий скульптор, сповнений творчих задум╕в, поверта╓ться на батьк╕вщину. При╖хавши до Ки╓ва, бере участь у конкурс╕ на кращий проект пам’ятника княгин╕ Ольз╕ ╕ перемага╓ в ньому. З притаманною йому енерг╕╓ю Кавалер╕дзе приступа╓ до спорудження пам’ятника, який було в╕дкрито на Михайл╕вськ╕й площ╕ Ки╓ва 4 вересня 1911 року. Отриманий гонорар ╕де на оплату за навчання сестер: три згодом стали вчительками, одна - медиком; п╕зн╕ше в╕н допом╕г одержати осв╕ту ╕ молодшим братам. (П╕сля приходу до влади б╕льшовик╕в скульптуру скинули з постаменту, а 1926 р. пам’ятник демонтували повн╕стю; розбиту «Ольгу» зарили на тому ж самому м╕сц╕, зробили над нею клумбу, п╕д якою статуя пролежала аж 80 рок╕в, а в липн╕ 1996-го цей пам’ятник був в╕дновлений).
 ...Незабаром ╤ван Кавалер╕дзе в╕д’╖здить до Москви, де йому запропонували сп╕вроб╕тничати на к╕нофабриц╕ ╕мен╕ Т╕мана. Виконаний ним портретний грим Л. М. Толстого для ф╕льму про великого письменника вперше в к╕нематограф╕чн╕й практиц╕ дозволив монтувати ╕гров╕ еп╕зоди з хрон╕кою. У найнятому п╕д майстерню прим╕щенн╕ в╕н л╕пить сер╕ю портрет╕в сучасник╕в ╕ видатних д╕яч╕в культури минулого. Знову ╕ знову поверта╓ться до улюбленого образу
Т. Шевченка. 1912 року бере участь у конкурс╕ на проект пам’ятника Великому Кобзарев╕ в Ки╓в╕ й одержу╓ заохочувальну прем╕ю.
 1914 p. його запрошують на Ки╖вську к╕ностуд╕ю для роботи над стр╕чками «Анна Карен╕на», «Крейцерова соната», «Гн╕в Д╕он╕са». В╕н сп╕впрацю╓ з кращими режисерами ╕ операторами н╕мого к╕но.
 ╤вану Петровичу довелося пройти нелегк╕ роки громадянсько╖ в╕йни, а 1917 p. в╕н брав участь у Всеукра╖нському з’╖зд╕, скликаному Центральною Радою в Ки╓в╕. Симон Петлюра, який був на з’╖зд╕, порадив йому зайнятися не пол╕тикою, а творчою працею. Власне, в╕н ╕ сам уже вир╕шив повернутися до сво╖х статуй - перешкоджали цьому лише обставини.
 Невдовз╕ в╕н ╖де в Ромни, де працю╓ при в╕дд╕л╕ Наркомосв╕ти ╕ водночас виклада╓ малюнок у к╕лькох школах, веде м╕ський драмгурток, керу╓ театральною студ╕╓ю зал╕зничник╕в.
 При наших зустр╕чах на початку с╕мдесятих у столиц╕ ╤ван Петрович частенько згадував той пер╕од свого життя, з особливим задоволенням опов╕даючи про те, як створював пам’ятник Кобзарев╕. П╕сля тривалого обговорення м╕ськими чиновниками ╕ народом його вир╕шили поставити в центр╕ м╕ста. Найпершим надав допомогу купець Симонов, який вид╕лив чимало цементу. Запропонували сво╖ послуги ╕ зал╕зничники, а також Степан Шкурат - самобутн╕й актор, батько тринадцяти д╕тей. Згадуючи тих, хто сво╖ми руками зводив монумент, ╤ван Петрович з великою вдячн╕стю називав брат╕в Орленк╕в. Ц╕ справжн╕ майстри-чарод╕╖ не лише вм╕ли бездоганно в╕дливати скульптуру, а й зд╕йснювали вс╕ роботи для встановлення каркасу. Руками Орленк╕в, яким Кавалер╕дзе був вдячний до останн╕х дн╕в свого життя, були споруджен╕ вс╕ дово╓нн╕ пам’ятники скульптора.
 Пам’ятник Кобзарев╕ в Ромнах був в╕дкритий 27 жовтня 1918-го. Ця под╕я набула всеукра╖нського масштабу. З’явилися численн╕ статт╕ в газетах. На свято прибула спец╕альна делегац╕я з Ки╓ва. В концерт╕, присвяченому ц╕й под╕╖, взяли участь поет М. Вороний, сп╕ваки Мар╕я Литвиненко-Вольгемут, М. М╕к╕ша.
 Через деякий час у Ромнах з’явля╓ться пам’ятник Героям революц╕╖, автором якого також був ╤. Кавалер╕дзе. Обидва пам’ятники й сьогодн╕ прикрашають м╕сто над Сулою.
 Саме в т╕ роки ╤ван Петрович став одним з орган╕затор╕в першого укра╖нського радянського драматичного театру в Ромнах. Працював тут актором ╕ режисером. Тод╕ ж таки в╕н написав п’ять одноакт╕вок.
 ╤вана Петровича завжди захоплював образ укра╖нського просв╕тителя-гуман╕ста, ф╕лософа Григор╕я Сковороди. 1922 року, до 200-р╕ччя в╕д дня його народження, в╕дбулось урочисте в╕дкриття пам’ятника роботи
╤. Кавалер╕дзе. Згодом скульптор ще не раз повертався до образу Сковороди. А вершиною теми став пам’ятник, встановлений у Ки╓в╕, на Подол╕, навпроти Ки╓во-Могилянсько╖ академ╕╖, де навчався ф╕лософ. Та в╕н не був в╕дкритий сво╓часно, оск╕льки парт╕йн╕ ╕деологи поставили вимогу «взути» босоногого Сковороду ╕ «вилучити» в нього торбу та палицю...
 А пот╕м були пам’ятники Артему в Артем╕вську та Слов’яног╕рську. Той, що в Артем╕вську, фашисти п╕д час тимчасово╖ окупац╕╖ намагалися п╕д╕рвати. Не вийшло. Тод╕ вони почали р╕зати його автогеном ╕ частинами вивозити за м╕сто. Це була могутня, вражаюча скульптура: м╕цна постать з високо п╕днесеною рукою, в ╕нш╕й - шахтарська лампочка. Вона мала явн╕ ознаки куб╕зму, але була прекрасною. Недарма ж один ╕з шахтар╕в сказав: «Зроблено не за фотограф╕╓ю, а за б╕ограф╕╓ю». До реч╕, ╕нший, точн╕с╕нько такий пам’ятник уц╕л╕в ╕ сто╖ть нин╕ над С╕верським Д╕нцем.
 А становлення ╤. Кавалер╕дзе як режисера в╕дбулося в Одес╕. В╕н написав сценар╕й з ╕стор╕╖ гайдамаччини ╕ в╕дн╕с його на Одеську к╕ностуд╕ю. ╥╖ директор, кремезний моряк Нетеса, запропонував йому самому бути режисером картини.
 - Але... Я не режисер... Я скульптор... Провалю картину!
 - ╤ б╕с ╕з нею, - сказав Нетеса. - Не буде картини, зате буде режисер!
 Бува╓ ж так: як у воду глянув! Помилився лише щодо того, що ф╕льму не буде. Картина з’явилася. Та ще й яка! Називалася вона «Злива» ╕ охоплювала двохсотл╕тн╕й пер╕од ╕стор╕╖ Укра╖ни. ╤вана Петровича взагал╕ захоплювали яскрав╕ геро╖чн╕ стор╕нки л╕топису укра╖нського народу, про що св╕дчать нав╕ть назви його ф╕льм╕в - «Перекоп», «Штурмов╕ ноч╕», «Кол╕╖вщина»... Усе в тому ф╕льм╕ претендувало на новаторство: у мову к╕но см╕ливо входили нов╕ метафори ╕ методи монтажу.
 Другою частиною задумано╖ трилог╕╖ про боротьбу укра╖нського народу за свободу став «Прометей» (за мотивами поеми Шевченка «Кавказ»). Та ба! То був час тотал╕таризму: стр╕чки поклали на полицю. А Кавалер╕дзе так ╕ не встиг зак╕нчити трилог╕ю, потрапивши в опалу. Саме за ф╕льм «Прометей» за вказ╕вкою Стал╕на його п╕ддають р╕зк╕й критиц╕ на стор╕нках газети «Правда». Йому забороняють створювати стр╕чки на ╕сторичн╕ теми. На «Укрф╕льм╕» орган╕зували гн╕вне засудження «неправильно╖ ╕дейно╖ позиц╕╖» Кавалер╕дзе...
 ╤ван Петрович важко переживав те, що сталося, та водночас в╕н наст╕йливо ╕ посл╕довно продовжу╓ працювати в к╕но. Але тепер - у жанр╕ екран╕зац╕╖ спектакл╕в. З’являються його ф╕льми-опери «Запорожець за Дуна╓м», «Наталка Полтавка», добре в╕дом╕ не лише в Укра╖н╕, а й за кордоном.
 ╤ от врешт╕-решт б╕ди н╕бито залишилися позаду. Кавалер╕дзе почав зн╕мати в Карпатах ф╕льм про Олексу Довбуша. Творча група жила високо в горах, в╕др╕зана в╕д великих населених пункт╕в. ╤ коли в черговий раз спустилася за продуктами, виявилося, що в м╕ст╕ вже хазяйнують н╕мц╕. Фронт п╕шов далеко на сх╕д. Так Кавалер╕дзе опинився в окупац╕╖. Певний час режисер перебував у Р╕вному. Щоб не померти з голоду, п╕шов працювати в м╕ську управу. Як м╕г допомагав людям уникнути в╕дправлення до Н╕меччини, ризикуючи життям, добував р╕зн╕ дов╕дки.
 Одного разу кер╕вник групи бойовик╕в, що д╕яла в п╕дп╕лл╕, склав списки «попл╕чник╕в г╕тлер╕вц╕в», як╕ мали бути розстр╕лян╕. В тих списках було й пр╕звище Кавалер╕дзе. Але секретарев╕ п╕дп╕льного обкому парт╕╖ Терент╕ю Новаку був в╕домий цей митець, ╕ в╕н викреслив його з╕ списку приречених. ╤ван Петрович так ╕ не д╕знався про цей еп╕зод, який м╕г об╕рвати його життя, - мемуари п╕дп╕льника-партизана Новака, що став пот╕м Геро╓м Радянського Союзу, вийшли вже п╕сля смерт╕ Кавалер╕дзе.
 ...╤ от ╤ван Петрович знову в Ки╓в╕. Щоб прохарчуватися в час во╓нного лихол╕ття, в╕н прода╓ сво╖ картини, обм╕ню╓ реч╕ на продукти. Не в╕дав в╕н тод╕ про те, що створений ним пам’ятник Артему в Донбас╕ фашисти розр╕зали автогеном ╕ знищили. Не знав, що син ╤гор ╕ пасинок Борис Шарський загинули на в╕йн╕, а дочка Н╕на закатована г╕тлер╕вцями...
 П╕сля в╕йни у творч╕й б╕ограф╕╖ ╤вана Петровича настала певна перерва. Як ставились органи влади до людей, як╕ побувала на окупован╕й територ╕╖, в╕домо. Йому було заборонено займатися улюбленою роботою, ╕ його довго ще п╕ддавали р╕зним перев╕ркам. З труднощами йому вда╓ться влаштуватися на роботу в Академ╕ю арх╕тектури старшим ╕нженером, п╕зн╕ше в╕н ста╓ науковим сп╕вроб╕тником одного з його в╕дд╕л╕в.
 ╤ знову непри╓мн╕сть. Кавалер╕дзе пропонують «на деякий час в ╕нтересах виробництва» зв╕льнити квартиру, що належала Ки╖вськ╕й к╕ностуд╕╖, попередивши при цьому, що ╕накше в╕н буде виселений силою. Довелося шукати хоч яке-небудь житло. В╕дгукнулась на його б╕ду художниця К. Гаккебуш-Юкельсон, поступившись йому к╕мнатою в сво╖й квартир╕ на Велик╕й Житомирськ╕й.
 Проте труднощ╕ не зламали митця. В╕н працю╓ над скульптурами Б. Хмельницького, Т. Шевченка, ╤. Карпенка-Карого, О. Дундича, бере участь у багатьох виставках ╕ конкурсах. Поверта╓ться ╕ в к╕но. П╕сля ф╕льм╕в «Сковорода» ╕ «Пов╕я», де працював з в╕домими акторами, пише сценар╕╖ «Мар╕я ╤ван╕вна», «Вотан╕в меч», «Варнак», «Ложка дьогтю», б╕ограф╕чного ф╕льму про Гулака-Артемовського... Його доробок поповню╓ться також соц╕ально-психолог╕чними драмами ╕ сатиричними комед╕ями.
 ╤ван Кавалер╕дзе був високоерудованою людиною. Приваблювали ╕ його житт╓рад╕сн╕сть, гостинн╕сть, особливий дар вселяти в кожного в╕ру у сво╖ сили. В╕н стежив за собою, був вимогливим до одягу, завжди виглядав елегантно. Н╕коли не сид╕в у трамваях ╕ тролейбусах.
 Народ визнавав Кавалер╕дзе, а от влада... 1977 року в╕дзначалося 90-л╕ття в╕д дня його народження, але влада прак-тично не в╕дреагувала на цю под╕ю. А друз╕, як завжди, не забули: у прес╕ були опубл╕кован╕ статт╕, прив╕тання.
 Але врешт╕-решт прийшло ╕ оф╕ц╕йне визнання. Митцю присвоюють звання народного артиста Укра╖ни, а п╕зн╕ше його приймають до Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни. 1987 р╕к ЮНЕСКО оголосило роком ╤вана Кавалер╕дзе з нагоди 100-л╕ття в╕д дня його народження. Були в╕дкрит╕ мемор╕альн╕ дошки в Ки╓в╕, Ромнах, Новопетр╕вц╕. У Ки╓в╕ в╕дбулися персональна виставка, веч╕р, присвячений його творчост╕, випущен╕ конверти з його портретом, опубл╕кован╕ численн╕ статт╕ в пер╕одичних виданнях.
 Можна було б довго розпов╕дати про цю ун╕кальну людину, багатогранного художника-мислителя, який працював у р╕зних галузях мистецтва ╕ в кожн╕й був майстром високого класу. В╕н глибоко переймався життям р╕дно╖ Укра╖ни, ╕ його творч╕сть по праву належить до золотого фонду в╕тчизняно╖ культури.
Петро НЕСТЕРЕНКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5019

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков