Версiя для друку Обговорити в форумi

Український Некрополь

 Хочу представити культурній еліті України портрет черкащанина, письменника, професора Віктора ЖАДЬКА, який нещодавно відсвяткував ювілейне 55-річчя.
 Як стверджують філософи, віра в безсмертя душі протягом тисячоліть об’єднує численні покоління кращих представників цивілізації в різних куточках нашої планети. Ідея єдності поколінь як основа стабільності нації є основою формування духовності народу, вічної пам’яті про тих, хто так багато зробив для держави. Без шанобливої поваги до минулого немає майбутнього, немає гармонійного зв’язку із Всесвітом. Цей зв’язок, завдяки якому наші предки відчували себе єдиним духовним полем Землі, сьогодні розірваний, як і зітерта пам’ять про тих великих українців, які поклали на вівтар свого буття власне життя.
 Його працездатності можна лише позаздрити: за останні п’ять років Віктор Олексійович випустив сім книжок загальним обсягом 4 тисячі сторінок. А ще - уже готовий рукопис докторської, побачила світ монографія, десятки наукових публікацій у фахових виданнях. Звісно, масовий читач про них не знає, адже тираж цих унікальних видань - по 500 примірників.
 Особливо Віктору Олексійовичу мають бути вдячні миколаївці, адже південному краю Жадько присвятив половину своїх книжок: це - «Вулиці Миколаєва», «Благословенне святим Миколаєм», роман «Восставшие против императора» (про миколаївців-декабристів, братів Поджіо) та роман-пошук про історика, композитора і громадського діяча Миколу Миколайовича Аркаса «Грек із душею українця». До речі, цей роман висувався на Національну премію імені Тараса Шевченка, що вже є свідченням визнання таланту Віктора Жадька. Нещодавно на світ з’явилися його книжки повістей та оповідань «А степ як мо-ре» - про відомих особистостей Миколаївщини і такий важливий для шанувальників історії, освітян - історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки».
 Для українців дослідження своїх пракоренів, правда про відомих особистостей і про те, де вони знайшли останній притулок, є надзвичайно актуальними. Тарас Шевченко закликав нас запитати себе: «Чиї ми сини і дочки? Яких батьків? Ким? За що закуті?» Пошуки відповідей на ці важливі питання і намагається нам донести письменник з Маньківщини, син коваля, професор і мій молодий колега по університету Віктор Олексійович Жадько - єдиний в Україні, хто розпочав копітку працю з каталогізації поховань відомих особистостей, могили яких розкидані в різних куточках світу.
 У 2004 році Віктор Жадько випустив у світ історичний довідник «Байковий некрополь», презентація якого відбулася в Колонній залі Київської міської адміністрації за участю письменників, викладачів ВНЗ та вчителів шкіл столиці, представників церкви і який має чимало схвальних відгуків у пресі, на телебаченні, у зарубіжних критиків. Людина живе доти, як стверджує письменник Жадько, доки про неї пам’ятають. Із записником у руці та фотокамерою Віктор Олексійович обійшов усю територію цього некрополя, фіксуючи надгробки, скульптури, усипальниці та каплиці. У збірці згадано понад 270 персоналій, вміщено 1000 фотосвітлин, зроблених автором...
 - Це перше в Києві видання, у якому так широко, та ще й з ілюстраціями, представлено історію відомого некрополя на Байковій горі, - високо оцінила роботу українського дослідника києвознавець, історик, співавторка довідника «Вулиці Києва» Лідія Пономаренко. - Віктор Олексійович зробив те, що повинна була забезпечити держава.
 Буквально через рік Віктор Жадько доніс читачеві історичний науковий довідник «Український некрополь», - перше видання в Україні, в якому започатковано облік для поколінь місць поховання та дані про видатних особистостей, які так багато зробили за життя для України: вчених, митців, літераторів, лікарів, відомих політичних і громадських діячів, що навіки спочили за межами держави, і, звісно, в Україні. Це - 352 сторінки тексту, близько 1500 персоналій та світлин надгробків могил відомих українців, які спочивають вічним сном на кладовищах Англії, Франції, Мюнхена, Бавнд Бруку (США), Ольшанському, Краківському, Празькому, Личаківському, Байковому й інших. Велика кількість фотографій надгробків на кладовищах вміщена в розділах: «Вічні могили», «Жили долею України», «Голодомор», «Крути», «Бабин Яр», «Биківня», «Розстріляні в Києві». «Зрозуміло, що тут роботи - не на один рік, - справедливо зазначив у передньому слові «На дорогах пам’яті» Іван Михайлович Дзюба, академік, Герой України. Але успішний її початок уже бачимо, й кожний розуміє, скільки це забирає сил та потребує мужності, копіткої архівної праці по збору матеріалів, фотографуванню могил у різних куточках світу, збирання та уточнення довідкової інформації, але головне - благородну справу продовжує робити для незалежної України невтомний письменник В. Жадько».
 До речі, каталогізацію поховань Віктор Олексійович продовжив: вже завершив роботу над історичним довідником «У пам’яті Києва», який рекомендований до друку Міністерством освіти та науки України. Це - 480 сторінок тексту й близько двох тисяч світлин. У даному виданні йдеться про роль столичних письменників од Нестора-Літописця до сьогодення в духовному формуванні українського народу: події, трагедії, перемоги і здобутки; про історію Київської письменницької організації, віхові події в її діяльності; історію письменницьких будинків у столиці, висвітлено яскраві епізоди життя і діяльності окремих письменників; зазначено історичні місця в столиці, пов’язані з письменниками: меморіальні дошки, парки, пам’ятники, видавництва тощо. Письменник В. Жадько вказує дату й місце народження та смерті, навчання, роботу, лауреатство, стислий життєпис небіжчика, де саме він жив у столиці, основні твори, опис і точні координати місця поховання, прижиттєве фото та могили (якщо вона збереглася), інші найнеобхідніші відомості. 28 сакральних місць Києва майже півроку щоденно відвідував автор, щоб віднайти могилу та зафіксувати на фото її місце. Такого видання українське некрополезнавство ще не знало.
 Книжки В. Жадька мають перш за все духовне значення. На історичному матеріалі ці видання подають вельми корисну, незаміниму для всього суспільства науку пошани до наших предків, розкривають ті джерела історичної пам’яті, без розчищення та відновлення яких будувати Україну як високоцивілізовану та висококультурну державу неможливо.
 «Не говори - співай», - вчив філософ, що передбачив трагізм XX століття. Музика і спів часом говорять більше, ніж виступи. Є велика музика композитора із Глухова Дмитра Бортнянського. Але ще хотілося б, на думку Віктора Жадька, щоб у різних українських церквах в день поминання невинно убитих, забутих чи похованих далеко від рідної землі, звучав особливий спів, музика, що розповідала б про їх біль та достойне життя і нагадувала про світлу пам’ять, формувала духовний світ особистості.
 Скільки їх, могил, по всіх усюдах, від найдавніших часів і до сьогодні - у Франції, США, Польщі, Німеччині, Канаді, Італії, Російській Федерації... Із різних причин не знайшли останній притулок у рідній землі: Олександр Архипенко, Іван Багряний, Степан Бандера, Дмитро Вітовський, Дмитро Донцов, Євген Коновалець, Олександр Кошиць, Богдан Лепкий, Нестор Махно, Євген Маланюк, Іван Огієнко, Андрій Мельник, Тодось Осьмачка, Симон Петлюра, Ярослав Стецько... Розпорошені українські могили на цвинтарях міст і сіл Європи. А вони мають бути часткою України, переконує нас Віктор Жадько, адже там спочивають вічним сном її дочки і сини, які подумки і в заповітах мріяли бути на рідній землі. Невже ми не дочекаємося того часу, коли в Україну, нарешті, повернеться прах великих українців: Олександра Довженка, Симона Петлюри, Степана Бандери? Вірю, як стверджує автор, колись зберуться вони і прийдуть до нашого порога на сповідь, от тільки, що почують у відповідь...
 Усім нам украй вже потрібно звернутися до славної, справжньої історії України, віднайти там духовний стержень майбутнього держави, а для кожного - силу для праці задля добробуту родини, народу, нації... Усім нам слід розпочати очищення душ із витоків життя українців, в основі якого - віра, моральна й духовна цнота. Як справедливо сказав Великий українець і перший наш Президент Михайло Грушевський: «Якщо ми, українці, хочемо, щоб нас шанували інші народи, то треба, нарешті, почати з поваги до самих себе».
 ...Щоб подолати довгу дорогу, треба зробити перший крок. Як відомо, стіна того давнього мовчання дуже міцна і проломлюється дуже важко. Вона і досі закриває багато правди. Найвищої пошани і вдячності заслуговують ті, хто першими почали збирати документи, свідчення, матеріали, перш за все, про історію своєї материзни, того краю, звідки коріння. Ці люди є справжніми патріотами України.
І Віктор Олексійович написав таку книжку - «Маньківщина. Не забуваймо рідного порога» й безкоштовно подарував кожній школі, бібліотеці, сільській раді району. На підставі архівних документів, наукової літератури, публікацій краєзнавців узагальнено величезний матеріал, де автор розповідає про свій край - незрівнянну Маньківщину Черкаської області, її історію, побут, традиції, обряди, легенди, природу, людей та їхні звитяги. Тут досліджено минуле усіх 33 сіл району, вперше розповідається про перебування та життя в цьому краї Тараса Шевченка, В’ячеслава Липинського - ідеолога Гетьманства, сина Богдана Хмельницького - Юрка, який після зречення гетьманства був монахом Троїцького монастиря в селі Мала Маньківка, та багато іншого. Уперше друкуються списки жителів сіл району (своєрідна Книга пам’яті), які вмерли в страшні роки Голодомору, загинули на фронтах Другої світової війни та при захисті й визволенні населених пунктів. Більше півтисячі фотосвітлин доповнять унікальне видання.
 Це - 360 сторінок тексту, тверда обкладинка. Книжка розрахована на краєзнавців, учителів, студентів, усіх, хто цікавиться історією України. «Мабуть, це справді отой подвиг письменника і науковця, гідного маньківчанина, - пише у передньому слові до видання ректор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, академік АПН України В. П. Андрущенко, - який тридцять п’ять років тому залишив батькову хату та повертається до своїх коренів, відважується написати цю книжку, незважаючи на численні організаторські, фінансові та інші проблеми, таки знаходить однодумців і дарує землякам унікальне видання, яке залишиться навіки. Маньківчани мають гордитися своїм земляком, як і своєю історією, яку вони творили, а Віктор Жадько дослідив її і благословив у світ».
 Дослідження такого широкочасового осяжнення та змістовного наповнення, як історичні наукові довідники Віктора Жадька, українське некрополезнавство та історіографія ще не знали. «Те, що Ви зробили, пане Вікторе, - написав письменник зі Львівщини, краєзнавець і вчитель Ігор Витвицький, - не має ціни. Я дуже добре розумію, як при страшній байдужості наших сучасників було і є нелегко це робити. Напевно, Ви це робили для нас, й низький Вам за це уклін». До речі, уже двічі земляки, а нинішнього року - земляки і вчена рада нашого університету, творчі організації висувають твори письменника Віктора Жадька (нині - «Маньківщину») на премію імені Василя Симоненка.
 Нещодавно у столичному Ліцеї міжнародних відносин № 51 відбулася презентація дитячої книжки Віктора Жадька «Сміливий Олексійко», яка стояла у плані видавництва «Веселка» ще 1986 року, але через ідеологічні мотиви не побачила світу. І через тридцять років нарешті її презентовано: в основі твору - подвиг Олексія Гірника на Чернечій горі в Каневі, коли він на знак протесту проти утисків української мови, соборності держави себе спалив. Посмертно йому присвоєно звання Героя України.
 ...Віктор Олексійович Жадько відзначає свій полудень віку у творчому злеті, повний планів для випуску нових книжок, монографій, незабаром захист докторської дисертації. До речі, нещодавно на стіні Софійського собору, що в Києві, науковці віднайшли такий напис: «Жадько псаль хрест» - ймовірно, Жадько - це художник, що писав золотом у Мстиславовому євангелії. Як бачимо, рід Жадьків таки творчий, представники якого і в далекі віки віддавали уміння для увіковічення духовності держави. А нині його гідний нащадок продовжує справу далеких пращурів, і ми цим гордимося.
 Любов МАЦЬКО,
 доктор філологічних наук, професор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, академік Академії
педагогічних наук України.
(Г-та «Культура і життя»)

***
 Книги письменника, професора, Заслуженого працівника освіти України Віктора Олексійовича Жадька «У пам’яті Києва», а також - «Байковий некрополь» та «Український некрополь» можна придбати за адресою: вул. Отто Шмідта, 33, кв. 5, Київ, 04107. Тел. 8(044) 484-4721.
 

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема "Українці мої..."