|
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема "Ми єсть народ?"
#32 за 10.08.2007
«А ТЕПЕРЬ, МАЛЬЧИК, СКАЖИ ЭТО НА ЧЕЛОВЕЧЕСКОМ ЯЗЫКЕ!»
Уперше в житт╕ я ╖хала до Криму. Чула про нього дуже багато, бачила дещо, дивлячись телев╕зор. Так, справд╕, Крим прекрасний. Це - перлина Укра╖ни... З╕бралася я туди, щоб хоч трохи зм╕цнити сво╓ слабке здоров’я: маю велик╕ проблеми з ногами, ледве дибаю.
Дорога для мене була нелегкою, але св╕т не без добрих людей. З╕ мною ╖хали льв╕вськ╕ студенти на практику в Джанкой. Славн╕ хлопц╕ Лотоцький Володимир ╕ Добрянський ╤гор ставилися до мене сп╕вчутливо, допомагали, чим могли. Я ╖м дуже вдячна.
У С╕мферопол╕ мене зустр╕ли добр╕ люди: пан╕ Мар╕я з Алушти, у яко╖ я жила, ╕ прац╕вник «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Цим людям я теж ду-же вдячна ╕ в╕д усього серця зичу ╖м здоров’я ╕ щастя.
А сивочолий Крим зустр╕в мене рос╕йською мовою ╕ рос╕йськими написами на вс╕х установах, магазинах.
╤ в╕дразу ж виникло запитання: «А де ж та «насильственная украинизация», про яку вперто говорять рос╕йськомовн╕? Та «украинизацией» у Криму ╕ не пахне!
Дуже зворушив мене такий випадок. З пан╕ Мар╕╓ю ми вийшли з тролейбуса ╕ чекали яко╖сь машини, щоб до╖хати до ╖╖ дому. ╥хало багато машин, але н╕ одна не зупинилася, а я вже зовс╕м вибилася з сил. Але ось зупинилася, нарешт╕, машина, вод╕й в╕дкрив двер╕ ╕ запросив нас до салону. Я прив╕талася укра╖нською мовою ╕ сказала: «Таки ╓ Бог на св╕т╕, бо послав нам добру людину». Вод╕й, молодий кримський татарин, приязно посм╕хнувся, дов╕з нас до будинку пан╕ Мар╕╖ ╕ не взяв з нас н╕ коп╕йки грошей. Ми щиро подякували ╕ побажали йому щасливо╖ дороги. Все життя з вдячн╕стю згадуватиму цього молодого чолов╕ка, кримського татарина, який поставився до нас так по-людськи. Дай йому, Боже, здоров’я ╕ довгих рок╕в життя ╕ його батькам, як╕ виховали такого чудового доброго сина.
На берез╕ Чорного моря, на пляж╕ людей дуже багато - з ус╕х республ╕к колишнього Союзу. Майже вс╕ вони жили у так званих ел╕нгах, казкових палациках на берез╕ моря. Тут теж було чути лише рос╕йську мову. Згодом зустр╕лися мен╕ люди з ╤вано-Франк╕вська, як╕ розпов╕ли таку ╕стор╕ю: батько послав 12-л╕тнього сина до магазину по пиво. Хлопчик вв╕чливо сказав продавщиц╕: «Тьотю, дайте мен╕, будь ласка, пляшку пива». Тьотя-продавщиця зм╕ряла його злим поглядом ╕ сказала: «А тепер, мальчик, всё это скажи на человеческом языке». Можна соб╕ т╕льки уявити, що в╕дчула ця дитина. Виходить, що укра╖нська державна мова - мова нав╕ть не людей, а тварин, якщо вона «нечеловеческий язык». Це ж треба так принизити дитину, наплювати ╖й у душу! То про яку «насильственную украинизацию» торочить п’ята колона в Укра╖н╕? То якраз укра╖нську державну мову в Укра╖н╕ й треба захищати, а не рос╕йську, як╕й абсолютно н╕що не загрожу╓.
Прац╕вник пляжу, почувши мою укра╖нську мову, спитав: «А откудова вы? Что это там у вас делается? В Украине нужен второй государственный язык - русский». А коли я спитала, чому Рос╕я, у як╕й мешкають 20 м╕льйон╕в укра╖нц╕в, не впроваджу╓ другу державну мову, укра╖нську, в╕н гордо в╕дпов╕в: «А ей это не надо. Россия старше и мудрее Украины». Зв╕сно, я й не дивуюся, що ця людина говорить так╕ «мудр╕» реч╕, не зна╓ справжньо╖ ╕стор╕╖ ╕ не хоче ╖╖ знати. А нав╕що все це йому? В╕н живе стереотипами Союзу, в якому Рос╕я була старшим братом ╕ командувала молодшими братами, як ╖й хот╕лося, в якому на б╕ле говорили чорне або навпаки. От в╕н ╕ «рече» так╕ штампи з минулого, не в╕дчуваючи н╕ сорому, н╕ каяття.
Настав час прощатися з Кримом ╕ з Чорним морем. В останн╕й день мого перебування на пляж╕ море було неспок╕йне, хвил╕ билися об берег. Я низько вклонилася морю ╕ сказала: «Дякую, дуже дякую, наше прекрасне Чорне море! Вклоняюся тво╖й сил╕ ╕ щедрост╕. Я тебе н╕коли не забуду ╕ любитиму завжди, бо ти наше, р╕дне, дороге!»
Коли я йшла до по╖зда «С╕мферополь - Льв╕в», до мене приб╕гла кримська татарочка Там╕лочка, яка вчиться ╕ хоче стати вчителькою укра╖нсько╖ мови та
л╕тератури. Миле, чудове д╕вча! Щире, безпосередн╓, прекрасне! Хвала ╕ дяка батькам, як╕ виховали таке диво!
Н╕коли не забуду чолов╕ка пан╕ Мар╕╖ Петра Васильовича, який допомагав мен╕ п╕д час перебування у Криму, саму пан╕ Мар╕ю, азербайджанц╕в Зейналову Шалалю ╕ Курбанова Рафа╖ла, як╕ люблять Укра╖ну ╕ працюють для не╖.
Зичу вс╕м здоров’я, щастя, радост╕. Зичу одужання всьому Криму ╕ вс╕м, хто назива╓ себе «русскоязычными». «Русскоязычный» - не почесне звання, бо ми вс╕ - д╕ти Укра╖ни. Тож будьмо ╖╖ громадянами!
Ольга ГРИЦИНА.
с. Тишкович╕ Льв╕всько╖ област╕.
"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема "Ми єсть народ?"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5009
|
КОЗАЦЬКИЙ ДУХ ЛОХВИЧЧИНИ
ЩО 2022-Й В╤ДКРИВ УКРА╥НЦЯМ ПРО САМИХ СЕБЕ, А СВ╤ТОВ╤ – ПРО УКРА╥НЦ╤В
В╤Д ПОРОШЕНКА ВИМАГАЮТЬ ПОЗБАВИТИ В╤ТАЛ╤Я КОЗЛОВСЬКОГО ЗВАННЯ «ЗАСЛУЖЕНИЙ АРТИСТ УКРА╥НИ»
