|
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 31.01.2003 > Тема "Резонанс"
#5 за 31.01.2003
Чи варто бути обачним, коли не речеш істину?
Лідія Степко, власкор "КС".
Головною подією мас-медійного життя Севастополя стала міська науково-практична конференція за темою: "Духовне виховання та здоровий спосіб життя - основа відродження України", організована та проведена нещодавно управлінням внутрішньої політики міської держадміністрації. Про серйозність заходу свідчило повідомлення в прес-релізі: "...проводиться відповідно до указів Президента України № 456 від 27.04 1999 р. "Про заходи з розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян" та № 258 від 15.03 2002 р. "Про необхідні додаткові заходи зі зміцнення моральності у суспільстві, запровадження здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних основ суспільства".
Захід запланували лише на дві з половиною години, виступаючих же, зазначених у програмі, було аж двадцять двоє, а спектр тематики виступів - настільки широкий, що сягав далеко і за межі проблем, означених в указах Президента, і за межі нашого суспільства взагалі. Наприклад, за програмою депутату міськради В. Чекмезову дісталася тема "Роль місцевого самоврядування у формуванні духовності та здорового способу життя в Україні", доповідачеві О. Котлярову, незважаючи на тематику конференції, - "Законодавство України про державно-церковні відносини", професор О. Захарова взагалі мала говорити про "Підготовку до державної служби у Російській імперії XVIII - XIX століть" і вже надактуальної теми удостоївся капітан 1-го рангу запасу М. Харьков - (мовою оригіналу) "Выражение мировоззрения в русских народных сказках".
Але все по порядку. Конференцію розпочав заступник голови міської держадміністрації Іван Куликов доповіддю про соціальні основи духовного відродження, зробивши акцент на запровадженні задля виховання духовності у місцевих школах нової дисципліни - "Севастополеведение".
Ректор Донецького інституту штучного інтелекту, головний редактор журналу "Наука. Релігія. Суспільство", гетьман Українського реєстрового козацтва А. Шевченко, що того дня перебував у місті, мав ознайомити загал з вихованням духовності за козацькими традиціями (принаймні про це сповіщала програма конференції), але, відійшовши від теми, дещо змістив акценти, чим сплутав всі "домашні заготовки" подальших виступаючих. Він раптом повідомив присутнім, що духовність, як таку, неможливо ні виховати, ні розвинути, бо це - те, що дістається людині від Бога.
Після цього виступу хто зміг, так би мовити, перестроїтись, той сховав папірці і виступив експромтом, а хто вже ні, той від слова до слова... і про вплив на духовність фізкультури, і про залежність духовності від самоврядування, і про російські народні казки. "Казкар" Харьков, правда, виступав недовго. Коли сміх почав душити не лише присутніх у залі, а й саму президію, його виступ спішно перервали, а самого доповідача без усіляких церемоній спровадили геть.
Але були моменти упродовж конференції, коли присутнім, м'яко кажучи, було зовсім не до сміху. Наприклад, 23-й доповідач - священик УПЦ Московського патріархату (його виступ завбачливо в програму не внесли, щоб представників інших конфесій не дратувати, але запросили) почав з запалом переконувати аудиторію, що вся духовність - від православ'я, відмежувавши вмить від обговорюваної чесноти геть чисто всіх присутніх тут мусульман, евреїв, католиків та інших. Зала загула, як вулик. Невдоволення досягло тієї позначки, коли запрошені вже почали підніматися і висловлювати обурення.
Нарешті черга дійшла до Віталія Коваленка - кандидата історичних наук, доцента, завідуючого кафедрою соціально-економічних наук місцевого інституту післядипломної освіти. Він і скоригував роботу конференції, що вже прямувала у глухий кут, коректно нагадавши присутнім, що не варто духовне ототожнювати лише з релігійним, а світське - лише з атеїстичним. "Духовність і справді дається Богом. Але там, куди ми так прагнемо увійти, у Європі, вже ніхто не заперечує, що є тіло, є дух і є душа - місток між ними. Тож людям світським варто, якщо не через молитву, то через знання дійти висновку, що Бог - є любов. Той, хто любить, - з Богом. Духовність - це наповнююче душу почуття любові. Такі знання, якщо виносити їх на загал, не суперечили б релігійним і були б разом з тим світськими. Антипод любові - ненависть, а відтак треба позбавлятись фобій, робити добро для держави, у якій мешкаєш, і воно повернеться до тебе.
Колись, згадав про себе доповідач, крокуючи Балаклавою, я обурювався, що відпочиваючі залишають після себе сміття. Згодом почав ходити з поліетиленовим пакетом, думаючи: "Люди, я люблю вас, я приберу за вами. Лише через любов до нас прийде благодать".
Отже, місію проповідника здійснив науковець. Не випадково саме до нього потяглися запрошені після закінчення конференції.
- Віталію Васильовичу, чи вбачаєте Ви користь від таких заходів?
- Так, і неабияку користь. Наше суспільство дозріло до розмови про духовність. А ще добре, що ми перестаємо ототожнювати це поняття з моральним, етичним, фізичним та всіляким іншим вихованням. Духовність, нехай не так впевнено, але починають ототожнювати зі словом Бог, з поняттям відповідальності людини перед чимось високим. Стосовно ж цієї конференції, то вона несла на собі відбиток старого підходу до організації таких заходів. Тому й говорили про що завгодно. Тут зустрілися радянська атеїстична і духовно-релігійна точки зору.
- Яким же чином, на Ваш погляд, можна донести до пересічного громадянина поняття духовності, раз так важко дійти порозуміння навіть у межах конференції?
- Мабуть, лише власним прикладом, нікого не засуджуючи. Всі ми виходимо з минулого. Всі ми і все суспільство, так би мовити, "міняємо шкіру". Поспішати не треба, але й затягувати не варто. Разом з тим у суспільстві має народжуватись уявлення, що бути атеїстом - не так вже й добре. У нас же зараз ще існує думка, що атеїзм - науково доказовий, все інше - від невігластва.
- Яка Ваша думка щодо духовності від православ'я?
- Україна - багатоконфесійна держава. Навіть православ'я має декілька конфесій. Ми говоримо сьогодні про соборність. Але ж соборність - це багато храмів. Якщо до поняття підходити не просто з точки зору об'єднання територій, а об'єднання душ, Україна несе в собі багато храмів, що мають об'єднатися в соборі.
У Севастополі найенергійніше діє Московський патріархат. Але він не є монополією на духовність. Я був цього року на Волині, у Луцьку. Там до Московського патріархату ставляться толерантніше, аніж у нас до Київського патріархату, греко-католиків, автокефальної та уніатської церков. Я вважаю це прорахунками влади. Навіть сюди, на конференцію, запросити священика лише Московського патріархату - це велика помилка. Духовний диктат однієї з конфесій має зостатися у минулому, яке ми залишаємо. Свідоме розуміння, що Бог - єдиний, має стати нашим загальним надбанням. Це чималий прорахунок, що у місті влада віддає перевагу одній конфесії. Керівництво мало б розуміти, що є владою для усіх віруючих і усіх, без винятку, конфесій. Адже справа не в кількості прихожан. Мале - не значить нікчемне.
Можна було передбачити й те, що серед запрошених на конференцію будуть віруючі різних конфесій, у тому числі й атеїсти. Мабуть, що так воно й сталося. Тому й говорили кожен про своє. Вийшов суцільний вінегрет і відхід від теми. Справа у тому, що організовують захід люди, котрі у такій делікатній і складній з усіх точок зору тематиці, м'яко кажучи, мало смислять. Якщо ми мали говорити тут про духовність, то треба б було залучити переважну кількість священиків за участі невеликої кількості світських вчених. Тоді б присутні, думається, і говорили, і чули одне одного. Ще, на мою думку, важливо розуміти, що в історії багато протиріч, а все, що у світі видиме нами, - від світу. Ідеал - за межею видимого. Він в нас самих. Тож нам і йти до Бога через любов. Напевне, це - головний шлях до духовності.
Що ж до конференції, то тут було досить багато заяв суперечливих з точки зору як науки, так і релігії. А якщо вони суперечливі, то варто було б доповідачам зазначити це, хоч би вже інтонацією. Власне, я звик ретельно готуватися до виступу, незалежно від кількості чи якості аудиторії. Думається, треба бути обачним, коли не речеш істину.
Хоч винною в таких суперечливих експромтах знову ж таки можна вважати організацію заходу. Я й сам, хоч тему конференції знав заздалегідь, про тематику особисто свого виступу довідався вже тут, у залі. Як виявляється, я мав говорити про духовність учнів. Від подиву я тільки хмикнув...
Таке враження від заходу науковця Віталія Коваленка. А від себе я насмілюся додати, що хмикнув не лише він один: і хто - від подиву, а хто - й від обурення. Бо, думається, в нас суцільна плутанина з тлумаченням не лише терміну "духовність", а й терміну "держава". Одні ототожнюють її з Батьківщиною, інші - з законом, треті - з казною, а більшість - з високим начальством. А вже воно, те начальство, "коли не рече істину", то зовсім не бентежиться. Та й задля чого? Ціла армія працівників ЗМІ хіба не покликана безкоштовно виправляти перли його косноязичності (це вже стало негласним пунктом наших посадових обов'язків), його глибокодумств і ще... (мені важко підібрати термін). А якби змогла, то, напевне, означила б ним пропозицію головуючого на конференції запровадити задля "виховання духовності в українського народу" у школах Севастополя нову дисципліну "Севастополеведение". Я можу лише нагадати нашим вельми поважним чиновникам, що не варто винаходити велосипед за умови існуючих "Краєзнавства" та "Українознавства". Севастополь, як і решта міст, охоплений тими предметами вповні. А лукаво винайдені вами, панове, для місцевих потреб севастопольський патріотизм для школярів і намагання нав'язати його нашим військовим морякам, севастопольський герб, прапор, що майорить інколи, затуляючи державний, так званий севастопольський гімн, яким розпочинається кожна чергова сесія міськради і де чітко за мелодією просліджуються слова "Севастополь - город русских моряков", не лише підпадають під той термін, з визначенням якого я коректно зволікаю, а й є порушенням Конституції України, державними службовцями якої ви, панове, сьогодні є. І якщо ми призабули класичне Сократове: "Який розум, таке й життя", - пам'ятаймо хоч застереження нашого сучасника, висловлене на вищеозначеному заході: "Треба бути обачним, коли не речеш істину".
м. Севастополь.
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 31.01.2003 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=486
|
ПАР╢ УХВАЛИЛА РЕЗОЛЮЦ╤Ю ПРО П╤ДТРИМКУ В╤ДНОВЛЕННЯ УКРА╥НИ
ФОРТЕЦЯ МАР╤УПОЛЬ
ЗАКОН ПРО МОБ╤Л╤ЗАЦ╤Ю ПРИЙНЯТО: ДО НЬОГО ╢ ПРЕТЕНЗ╤╥, АЛЕ В╤Н П╤ДСИЛИТЬ ЗСУ
НАША БАТЬК╤ВЩИНА ╢ НАЙЗАМ╤НОВАН╤ШОЮ КРА╥НОЮ В СВ╤Т╤
