"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2007 > Тема "Резонанс"
#20 за 18.05.2007
З Р╤ДНОЮ МОВОЮ МИ - НЕСКОРИМ╤!
Шановна редакц╕╓ «Кримсько╖ св╕тлиц╕»! Прочитала у ваш╕й газет╕ зболену розпов╕дь М. К. Мельник з м╕ста Алушти «Де шукати захисту?» ╕ задумалась. Чому кримськ╕ рос╕йськомовн╕ так ненавидять державну укра╖нську мову ╕ укра╖нц╕в, як╕ люблять ╖╖ ╕ послуговуються нею? В чому ж справа? Та у тому, що в укра╖нськ╕й мов╕ ╓ особлива аура - добра, н╕жност╕, людяност╕, ╕нтел╕гентност╕. Укра╖нська поетеса Олена Тел╕га, полюбивши р╕дну мову ╕ Укра╖ну, в╕ддала за них сво╓ молоде життя: фашисти розстр╕ляли ╖╖ разом з чолов╕ком та ╖хн╕х побратим╕в-нац╕онал╕ст╕в у Бабиному Яру в 1942 роц╕. ╥м теж не потр╕бн╕ були укра╖нськ╕ патр╕оти, як ╕ б╕льшовикам - рос╕йським шов╕н╕стам. Укра╖нськ╕й мов╕ зовс╕м не личать зл╕ груб╕ рос╕йськ╕ матюки. Що було в укра╖нськ╕й мов╕ з лайливих сл╕в до проникнення в Укра╖ну «старшого брата»? Лише висл╕в «трясця тво╖й матер╕». Що це за «трясця» ╕ як вона повинна нашкодити т╕й матер╕, нев╕домо дотепер. А от коли виригне хтось загальнов╕доме рос╕йське «твою мать» з в╕домим додатком, то культурн╕й ╕ високодуховн╕й людин╕ в╕дразу ста╓ млосно. Ось таку величезну негативну силу мають всесв╕тньо в╕дом╕ гидк╕ рос╕йськ╕ матюки. Зв╕сно, вивчивши ╕ полюбивши укра╖нську мову та послуговуючись нею, треба позбуватися в╕зитно╖ картки «общепонятного», треба ставати ╕ншими, благородн╕шими. Це, зв╕сно, нелегко, бо там, де звучать матюки, присутн╕й «романтичний» м╕стичний герой - диявол. Коли людина ла╓ться, то в╕н в╕дразу б╕ля не╖ ╕ нав╕ть допомага╓ ╖й. Але все це н╕би й непогано тут, у земному житт╕, а там? Чи задуму╓мось ми над цим? Чолов╕к м╕й недавно ╖здив у м╕сто Самб╕р, був на м╕ському ринку ╕ розпов╕да╓, що там звучали укра╖нська, польська, рос╕йська, румунська мови. ╤ н╕хто н╕кому не робив н╕яких зауважень, н╕хто н╕кого не ображав. Самб╕р - це ж м╕сто Зах╕дно╖ Укра╖ни. То чому ж тут н╕хто не жене рос╕йськомовних у кацапщину, поляк╕в - у Польщу, румун╕в - у Румун╕ю? Чому в наш╕й «бандеровщине» не треба н╕кому шукати захисту, як т╕й М. К. Мельник у Криму? То яке ж зло б╕льше? «Бандеровщина» чи кацапський шов╕н╕зм? ╤ чому повинн╕ укра╖нц╕ боятися говорити державною мовою в Криму? Адже ж Крим - частина Укра╖ни. Чому громадяни Укра╖ни повинн╕ в╕дчувати страх пост╕йно╖ дискрим╕нац╕╖ у ц╕й частин╕ Укра╖ни, коли говорять державною мовою? ╤ чи в╕домо «русскоязычным» у Криму таке поняття, як цив╕л╕зован╕сть? Цив╕л╕зована людина, оселившись на чуж╕й земл╕, перш за все вивча╓ мову тутешнього люду, ц╕кавиться ╖╖ звичаями, шану╓ народ, на земл╕ якого живе. Ц╕лком по-╕ншому поводиться окупант. В╕н нищить все чуже ╕ насаджу╓ сво╓. Висновок роб╕мо сам╕ ╕ даваймо в╕дпов╕дь на питання: хто ╓ хто. Ск╕льки ж можна жити за принципом: «Где русский мужик шапкой оземь ударил, там начинается русская земля!» А взагал╕ хочу зауважити, що б’ють того, хто бо╖ться. Укра╖нц╕ Криму! Не б╕йтеся говорити державною мовою! Вона прекрасна, мелод╕йна, багата, солов’╖на. Це наша в╕зитна картка в усьому св╕т╕. З р╕дною мовою ми сильн╕, нескорим╕. Без не╖ ми - натовп, з яким можна робити, що завгодно. Так ╕ було не так давно. Мордували, вивозили, вбивали, морили голодом, брехали. ╤ коли кримчани кричать п╕сля цього всього: «Россия - да! НАТО - нет!», то мен╕ ста╓ страшно: весь св╕т ╕де вперед, а ми прямуватимемо назад? У безв╕сть? То що ж ми й справд╕ за народ такий? То ми народ чи натовп? Доки терп╕тимемо знущання ╕ приниження? Брехню ╕ кривду? Запам’ятаймо, що б’ють того, хто бо╖ться, принижують тих, хто дозволя╓ себе принижувати. Будьмо укра╖нцями, бо ми не зайди, ми на сво╖й р╕дн╕й земл╕. Ми - в╕чн╕. Витримати все те, що витримав наш народ, ╕ залишитись народом - це подвиг. ╤ знаймо, що той, хто принижу╓ ╕ обража╓ ╕нших, принижу╓ перш за все самого себе, бо зло, яке посила╓ш ╕ншому, поверта╓ться знову до тебе. Такий закон життя. Тож хай пану╓ Добро! З повагою - Ольга ГРИЦИНА. с. Тишкович╕ Мостиського району Льв╕всько╖ област╕.
РУСЬКОМОВНИЙ ДЕПУТАТ Усм╕шка
Коли в Рад╕ у Верховн╕й Руськомовний виступа, Ви прислухайтесь, шановн╕, Що в╕н меле й тел╕па. - Без ╓диного Союза Далеко мы не уйдем. Жить не сможем Без России, Неизбежно пропадем... - Виступайте на державн╕й! - ╕з гальорки хтось гука. - Перестаньте придираться! - Чути з ╕ншого кутка. А йому ж державна мова - Непотр╕бна, зайва р╕ч. Йому р╕дна та, якою Разговар╕вал ╤лл╕ч. Проти вищого начальства В╕н н╕коли не ╕шов. Що начальство ╕зр╓кало, Те ╕ в╕н усл╕д молов. Не морочилась н╕коли Твердолоба голова, Укра╖нськ╕ чи рос╕йськ╕ Т╕ начальницьк╕ слова. Буде три державн╕ мови Чи чотири, чи одна, - Н╕ т╕╓╖, н╕ ц╕╓╖ В╕н не знатиме й не зна. ╤ його не мучить сов╕сть, ╤ сумл╕ння не гризе... Тож послухаймо терпляче, Ще чого в╕н наверзе. - Мы от наших оппонентов Много слушаем речей, А живут они поддержкой Иностранных богачей. Потому они им служат, Что живут за ихний счет! - Зачекаймо ще хвилинку, Доки в╕н затулить рот. Зачекаймо й запитаймо: - А тепер пов╕дай нам, За який ╕ чий рахунок Ти живеш на св╕т╕ сам? Ти жратви добрячу купу Умегелю╓ш щодня. Що ж у тебе - ╓ корова, Власн╕ кури чи свиня? Може, ти свиню зар╕зав ╤ насмажив ковбаси? Може, з власного городу Ти картопельку ╖си? У народу в╕д нестатк╕в Урива╓ться терпець, А у тебе на загривку Ледь з╕йшовся ком╕рець. Ти Рос╕ю сильно любиш? Що ж, будь ласка, це не гр╕х, Але хто ж тебе трима╓, Не пуска╓ до сво╖х? Залиши нам Укра╖ну, Не тягни до рос╕ян. Можеш пупа над╕рвати, Це ж тоб╕ не чемодан! Павло ГЛАЗОВИЙ. СЛОВО ПРО Р╤ДНУ МОВУ
Над чолом в мо╓╖ мови ще горить в╕нець терновий: хай вже трошечки оббитий, павутиннячком обвитий, - все одно чоло до кров╕ розтина в╕н р╕дн╕й мов╕. Вже ж вона - невередлива, нетьмян╕юче вродлива - ст╕льки л╕т його носила, хоч терп╕ть було несила: тужно в Каф╕ нудьгуючи, польськ╕й шляхт╕ слугуючи, в темних царських казематах, божев╕льницьких палатах, осипаючись з╕рками над н╕мими Соловками. Хто зв╕льнив чоло те з муки - колючки загнав у руки. Хто ж на час╕ знався л╕пше, той в╕нець тягнув ще глибше, аж на скрон╕, де сив╕ше: так ось, мово, красив╕ше... Я б могла вта╖ти все це - надто коле терня в серце; але ╓ у мене вт╕ха: гляну - б╕ль мина╓ стиха, бо на ст╕льчику малому серед в╕тру, сонця й грому материнську калинову донька вчить вкра╖нську мову.
Наталка МАТЮХ.
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 18.05.2007 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4772
|