Версiя для друку Обговорити в форумi

Хоча я не є членом "Русского движения Крыма", але і мені запропонували біля Верховної Ради АРК вересневий випуск газети "Русский Крым" - кримського видання всеукраїнського союзно-патріотичного об'єднання "Русский блок". Чому б не взяти, адже вона безкоштовно розповсюджується, як пишуть, лише серед своїх однодумців (або однопартійців) з РДК, яких, судячи з накладу в 10 000 примірників, мешкає на півострові чимало. Цікаво ж дізнатися, чим живе це товариство поруч з рештою кримчан!

Моя природна допитливість з першої сторінки спіткнулась на матеріалах, пов'язаних з невтомною боротьбою за відновлення єдиної держави - "Великого Союзного государства - Руси единой" ("Помни! Это земля наших предков!"). Під бадьоре твердження про те, що у носіїв цієї ідеї "...есть право бороться за восстановление исторической справедливости! Бороться за возрождение нашей Великой Родины!", газета розкриває своїм читачам секрети повернення зниклої країни з небуття. Першим кроком на цьому шляху повинно стати об'єднання Росії і Білорусі за відомим рецептом Володимира Путіна, який в передовиці відверто прокоментований Б. Макаренком - заступником директора Російського Фонду політичних досліджень: "За практическую интеграцию белорусской элите придется поступаться своей "самостийностью". Коментарів на цю тему інших російських політиків у газеті наводиться чимало. І хоча член Ради Федерації Федеративних зборів РФ В. Биков справедливо порівнює нинішній стан російсько-білоруських відносин "с горением сырых дров: дыму много, а огня и тепла нет", йому заперечує невтомний "син юриста", а нині заступник голови Держдуми РФ В. Жириновський: "Необходимо укреплять оба государства, чтобы мы могли совместными усилиями сократить расстояния между бывшими республиками Советского Союза, а затем и вовлечь их в новый Союз. Вполне готовы к вступлению в Союз Украина, Молдавия, Казахстан, на их примере потянутся Туркмения, Узбекистан, Таджикистан, Армения. Мы восстановим нашу большую общую страну. С прибалтийскими государствами будут установлены новые особые отношения". І це, як бачимо, не епатаж десятирічної давнини якогось там "Жирика", а відвертий план дій, висловлений не останнім в теперішній Росії державним чиновником.
Його настановами так чи інакше просякнуті майже всі газетні публікації, головна мета яких якомога більше спаплюжити імідж незалежної України. Наша держава, ніби кістка в горлі, розглядається як така, що "беспрецедентно расколола православный Русский Мир в конце ХХ столетия", внаслідок чого "на территории независимой Украины сегодня практически отсутствует сколько-нибудь значимое пророссийски ориентированное движение". Шкода, та й тільки! Ну, ніяк не виходить у прихильників новітньої російської ідеї відновити, як пишуть, "позиции русской политической культуры" (?! - авт.) в Украине". Цьому, на думку голови виконкому РДК О. Слюсаренка, заважають не лише громадяни України, а й (який жах!) "высокопоставленные представители российского политического истеблишмента". І тому "говорить о существенном подъёме Русского политического движения в Украине, к сожалению (і слава Богу! - авт.), пока не приходится".
В статті "Наследники Мазепы" бідкається про розкол колишнього єдиного РДК його голова і депутат ВР АРК О. Черноморов. І, напевно, щоб підігріти бойовий дух ердеківців, "Русский Крым" присвятив майже шпальту газетної площі прокляттям українського гетьмана, надрукувавши про нього відому російську "історичну" байку і рецензію на фільм "Молитва за гетьмана Мазепу". "Бесславие, бесчестие и проклятие собственного народа" пророкує газета не лише авторам цієї кінострічки, а й сучасному українському війську, колишньому радянському розвіднику Олегу Калугіну, видатним політичним діячам Росії початку 90-х років Г. Старовойтовій, Г. Якуніну, О. Яковлєву, названим "дерьмократами". Останній термін не викликав би, принаймні у мене, особливих лексичних застережень, бо це - не новина, якби він не підкреслювався ще одною негативною, на погляд автора - колишнього радянського розвідника і генерала М. Леонова, загальною від Мазепи до Яковлєва рисою: мовляв, вони - переважно "инородцы", проти яких виступає "вся корпорация разведчиков советских, российских". І його колеги з відомого відомства навіть нині готові привести у виконання вирок не тільки стосовно Калугіна, а й інших "предателей". Та і журналіст, який брав інтерв'ю у генерала, теж шкодує за "практикой, когда предателей или людей вне закона настигало возмездие в любой точке земного шара". Додам лише від себе, що цим не так і давно вони вже "відплатили" мільйонам порядних людей на безмежних теренах Радянського Союзу, серед яких чи не найбільшу частку складали справжні патріоти України.
Напевно наші читачі добре па-м'ятають російські фільми "Брат" і "Брат-2", що викликали справжній шок своїм відвертим шовінізмом не лише в етнічних українців. Натомість в "Русскому Крыму" інша думка. Тут надрукували панегірик герою цієї кінострічки Багрову, який, як підкреслено, став для сучасної російської молоді своєрідним Робіном Гудом. Стає лячно від статті "Русские идут!" (спроба кінокритики) заступника голови Полтавської організації "Русского движения Украины" В. Хлєстакова, котрий в розпалі полеміки стосовно негативного ставлення в Україні до нового російського кіногероя, пророкує відродження націонал-радикалізму. "Начался процесс подростания и возмужания новых Багровых... Балабанов (режисер, - авт.) предложил новую киноидеологию, и молодежь получила своего "культового" героя. И это стало началом... Спрос на "наших" нынче велик". Якщо довіритись автору, то "за унижение русских" треба "мочить" кавказців, євреїв, американців, щоб нащадки героїв подібних російських фільмів не "совершали обрезание и спешили на утренний намаз под вой муэдзина", інакше це "наверняка, скажется еще в Крыму".
Ставлення до Криму і його поліетнічного суспільства у подібних ксенофобів загальновідоме. Ми вже бачили, як треба поводитись з інородцями на прикладі нещодавно продемонстрованих у Москві подій, скоєних послідовниками "Брата-2"  - молодиками-фанатами російської збірної після поразки футбольного матчу в Японії.
Не знаю, чим мотивував своє рішення Ялтинський міський суд, який 16 серпня цього року відхилив позов Кримського республіканського комітету з інформації про закриття газети "Русский Крым". Адже він, як стверджує ця газета, не знайшов на її сторінках вагомих висловлювань, які б розпалювали міжнаціональну ворожнечу. І тому "со своей стороны редакция газеты... заверяет своих постоянных читателей в том, что будет печатать на страницах русской газеты самые актуальные и злободневные материалы, но при этом будет более внимательно относиться к публикуемым формулировкам".
Однак, ані зміст, ані "формулировки" в цьому виданні, як бачимо, і досьогодні не змінились. А його читачі і надалі споживатимуть цей відвертий шовінізм та ненависть до нашої незалежної держави й інших "інородців". Поки що це - дим. Не спалахнуло б полум'я!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 27.09.2002 > Тема "Резонанс"