Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 02.02.2007
Л╤КАР ╤ ПОЕТ ЛЕОН╤Д ЗАКОРДОНЕЦЬ

Книжкова полиця
 
 Леон╕д Закордонець народився 11 травня 1941 року в смт. Б╕лог╕р’я на Хмельниччин╕. За фахом - л╕кар. П╕сля зак╕нчення в 1969 р. Ки╖вського медичного ╕нституту ╕м. академ╕ка О. О. Богомольця, працював л╕карем-терапевтом у Ки╖вськ╕й обласн╕й кл╕н╕чн╕й л╕карн╕, л╕карем-терапевтом Бучансько╖ пол╕кл╕н╕ки, головним л╕карем Коцюбинсько╖ л╕карн╕ в м. ╤рп╕нь Ки╖всько╖ област╕. Затим, п╕сля зак╕нчення навчання в кл╕н╕чн╕й ординатур╕ Ки╖вського мед╕нституту, працював заступником головл╕каря з медично╖ частини санатор╕ю «Укра╖на» (Ворзель), нин╕ - головл╕кар санатор╕ю «З╕рка» там же, у Ворзел╕.
 Т╕, хто любить укра╖нське поетичне слово, укра╖нську п╕сню не раз ╕ не два могли чути в мистецьких передачах Нац╕онального рад╕о, зокрема ╕ в передач╕, котру веде в╕домий поет-п╕сняр, автор сл╕в популярно╖ п╕сн╕ «Росте черешня в мами на город╕», головний редактор журналу «Дн╕про» Микола Лук╕в, в╕рш╕ поета Леон╕да Закордонця та п╕сн╕ на його слова. Адже чимало поез╕й цього автора покладено на музику ╕ вони стали п╕снями. Це, зокрема, «Карадаг» (композитор М. Катричко), «Люблю тебе» (Ю. Рожков), «Мамо, присядь» (В. Аксьоненко), «Молитва», «Вальс» (С. Крижан╕вський), «Акац╕й дух пливе духмяний» (О. Бурмицький)...
 Леон╕д Закордонець - автор близько п’ятнадцяти поетичних книг, член Нац╕онально╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, лауреат л╕тературно╖ прем╕╖ ╕мен╕ Андр╕я Малишка, заслужений д╕яч мистецтв Укра╖ни. Ось як про його творч╕сть в╕дгуку╓ться його колега по перу, в╕домий поет Володимир Чуйко: «Леон╕д Закордонець - автор безпосередн╕й ╕ безхитр╕сний, далекий в╕д л╕тературних батал╕й ╕ змагань. Любить поез╕ю в соб╕, а не себе в поез╕╖. Пише тод╕, коли не може не писати. Пише про найдорожче ╕ найдорожчих - про батька ╕ маму, дружину, д╕тей та онук╕в, друз╕в, в╕дтворю╓ житейськ╕ ситуац╕╖, переда╓ повсякденн╕ почування небайдужо╖, працелюбно╖ ╕ людинолюбно╖ особистост╕».
 А в╕д себе ще ж додамо, що поет Л. Закордонець живе болями й радощами сво╓╖ держави Укра╖ни, сво╖ поез╕╖ присвячу╓ р╕дному народов╕, кожним сво╖м вагомим м╕стким словом стверджу╓ свят╕сть людсько╖ душ╕.
 Л╕кар Закордонець частий г╕сть Криму, при╖здить сюди на в╕дпочинок в╕д сво╖х повсякденних л╕карських турбот про здоров’я ╕нших. Поет Закордонець при╖здить до Криму, аби в╕д цього благодатного краю набратися нових вражень, натхнення на створення нових поез╕й. Про чудовий куточок Укра╖ни - Крим, про його неповторну природну красу, про найсин╕ше у св╕т╕ Чорне море, про золот╕ ╓впатор╕йськ╕ пляж╕ поет Л. Закордонець написав чимало гарних в╕рш╕в, один з них - «Карадаг» став п╕снею.
 Тож сьогодн╕ шанувальникам поетичного слова ми презенту╓мо в╕рш╕, нав╕ян╕ Кримом, поета з м╕ста ╤рп╕нь, що поблизу Ки╓ва, Леон╕да Закордонця з його ново╖ книги «Виб╕р ╕стини» (Ки╖в, 2006).
 Данило КОНОНЕНКО,
 редактор в╕дд╕лу л╕тератури «Кримсько╖ св╕тлиц╕».
 
Леон╕д ЗАКОРДОНЕЦЬ: «ЛЮБЛЮ Я КРИМ...»
* * *
Люблю я Крим, як люблять в╕чне древо,
Як люблять ╕сторичн╕ письмена.
Люблю за те, що спека полуднева
Не досяга╓ та╓мниц╕ дна.
Люблю я Крим за дихання свободи,
За ╕люзорн╕сть раю у житт╕;
За те, що тут стр╕чаються народи
В любов╕ п╕зн╕й, в ранн╕м каятт╕.
Люблю я Крим
за незбагненн╕сть п╕вдня,
За одинок╕сть в╕льну у соб╕,
За те, що с╕рий кам╕нь
мудра в╕дьма
П╕днесла у висоти голуб╕.

КАРАДАГ

Де завмерлий проф╕ль Карадагу
Над живими дюнами води,
Там орли тримають р╕вновагу
М╕ж буттям ╕ в╕чн╕стю б╕ди.
Там на в╕тр╕, що минуле сушить,
Бризки дн╕в, затиснутих в куток,
Наче с╕ль, в’╖далися у душу
╤ просили сонця хоч ковток.
Де загус над кожним кроком риску
Крик ча╖ний, наче р╕дний плач,
Тр╕ска╓ться скеля прямовисна -
Св╕док горя, щастя ╕ невдач.
Там крилатий парус пурпуровий
Н╕с мо╓ в╕тання небесам,
╤ душа в╕дроджувалась знову,
Щоб уже не в╕рити орлам.
╤ пускались в шеп╕т з Карадагом
Тепла ╕ холодна теч╕я,
Де вгор╕ на виступ╕ в╕дваги,
До сьогодн╕ кров моя с╕я.
Де загус над кожним кроком риску
Крик ча╖ний, наче р╕дний плач,
Тр╕ска╓ться скеля прямовисна -
Св╕док горя, щастя ╕ удач.

ДО КИПАРИСА
С. Ротару

Де Ай-Петр╕
Погляд синьоокий
У пром╕нн╕ об╕йняв тв╕й стан,
Ти в мовчанн╕ золот╕м, висок╕м
Хвиль стр╕ча╓ш довгий караван.
З них твоя русалка
Не виходить:
Не проб’╓ться
кр╕зь ср╕блястий шум.
╤ приплив - немов любов╕ подих,
А в╕дплив - прозорий серця сум.
Б’╓ться в╕ра у пекельн╕й муц╕.
Дн╕ пливуть, як б╕л╕ корабл╕.
Кипарисе, ск╕льки л╕т розлуц╕?
«Ст╕льки ж, як коханню на земл╕».

Я ТОБ╤ ПРО МОРЕ РОЗКАЖУ...

Ск╕льки б╕ля моря гарних лиць,
Як у л╕с╕ сонячних суниць.
Руку, юнко, простягни несм╕лу,
Я тоб╕ про море розкажу.
Бачиш - дальня чайка сизо-б╕ла
Хвиль ╕ неба м╕ря╓ межу.
Де межа загадок ╕ розгадок?
Сплять тривоги на глибок╕м дн╕.
Водночас легку безпеку в спадок
Пов╕нь сонця
стелить день при дн╕.
См╕х ╕ бризки райдужного л╕та,
П╕вдня строга й визр╕ла краса.
Ти уся казков╕стю з╕гр╕та
╤ солона в тебе лиш коса.
╤ в╕дчувши з рад╕стю незвичне,
Ти у звичн╕м, юнко, не згубись.
Щоб оц╕ години романтичн╕
Ти назвала щастям ╕ колись.
Щоб с╕яння хвиль ╕ стр╕чей зор╕
В добру долю перлами вплелись,
Вчись у друз╕в дов╕ряти морю,
В чайки обережност╕ навчись.
Ск╕льки б╕ля моря гарних лиць,
Ск╕льки б╕ля моря та╓мниць.

ТИ ПО╥ДЬ В КОРЕ╥З

Ти по╖дь в Коре╖з.
По кам╕нних
пройди знову тропах.
П╕д╕ймися уверх,
де пожовкла поляна пахка.
Пам’ятають ще нас
там ╕ листя, ╕ зор╕ висок╕,
╤ безсила без тебе
моя в╕рна ╕ чиста рука.
Неможливо ╕знов
повернути минуле пром╕ння
╤ з╕брати вс╕ зор╕
на високий, вузенький балкон.
Але часом у туз╕
виника╓ щасливе вид╕ння,
Що м╕ня╓ пал╕тру,
а значить - ╕ стиль, ╕ фасон.
Б╕ла хмара розлуки
мен╕ сонце не зовс╕м затулить.
На хвилину чи другу
спохмурн╕╓ рел╕ктовий сад.
Ти по╖дь в Коре╖з.
Там романтика дн╕в проминулих
╤ дорога, що круто
поверта╓ до мене назад.

╢ВПАТОР╤Я
Микол╕ Сакуну

Очима вапняк╕в мовчить ╕стор╕я.
З╕терлись назви.
В’╖вся в пам’ять пил.
Б╕л╕╓ в син╕ тиха ╢впатор╕я
В розводах вся м╕цних ча╖них крил.
Душа у м╕ст╕ - в широч╕нь.
╤ лаг╕дна.
О, то в╕д не╖ Крим бере тепло.
╤ нам д╕тей ростить тут л╕то яг╕дне.
╤ наших б╕д тут - наче й не було.
Не люблять тут ╕ гонору, й пихатост╕,
В пошан╕ клен, акац╕я проста.
╤ в тебе входить та╓мниця святост╕,
З яко╖ добра в╕ра вироста.
Тут сонце вдень. Вноч╕ - маяк поблиму╓.
Ну, а в╕три вершать сво╖ ралл╕.
╤ землю с╕ль од нечист╕ утриму╓.
Тому й близьк╕ тут зор╕ до земл╕.
╤ хоч мовчить, та диха╓ ╕стор╕я.
О ск╕льки в не╖ неминущих сил.
Б╕л╕╓, мов см╕╓ться, ╢впатор╕я.
╤ здмуху╓ з дор╕г сучасний пил.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4445

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков