Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРИЙДЕ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ...
У н╕ч на 19 грудня до слухняних д╕точок нав╕ду╓ться Святий Отець Миколай ╕ потайки кладе п╕д...


КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК БЕК╤Р АБЛА╢В ПРЕЗЕНТУВАВ КНИГУ «ТРИВОЖН╤ ЧАСИ»
А В╤ДТОЧУВАВ СВ╤Й Л╤ТЕРАТУРНИЙ ХИСТ ЩЕ У НАШОМУ «ДЖЕРЕЛЬЦ╤»!


СОБОР УПЦ КП ВИЗНАЧИВСЯ З КАНДИДАТОМ НА ПОСАДУ ОЧ╤ЛЬНИКА ПОМ╤СНО╥ ЦЕРКВИ
Один з╕ сп╕врозмовник╕в розпов╕в журнал╕стам, що процедура голосування була в╕дкритою. На собор╕...


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ
Сьогодн╕ Поетична Св╕тлиця представля╓ сво╓му шановному читачев╕ доб╕рку прекрасних, напо╓них...


ЧИ ПОТР╤БНА ДИТЯЧА ПРЕСА УКРА╥Н╤?
Дитяча преса потр╕бна вс╕м – ╕ юним читачам, ╕ батькам, ╕ осв╕тянам.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#4 за 26.01.2007
"А Я Й НЕ ЗНАВ, ЩО ВИ ТАКИЙ!"

В╤Н БУВ НАЙПРАЦЬОВИТ╤ШИМ ТИЧИНОЗНАВЦЕМ...
 ТАК УЖЕ влаштоване життя наше: н╕чого ╕ н╕кого в╕чного на ц╕й земл╕ не бува╓. Людина приходить у св╕т, щоб щось добре зробити ╕ в╕д╕йти за межу в╕чност╕, залишивши по соб╕ св╕тлу пам'ять ╕ все те добре, зроблене нею. Багато доброго, чесного, св╕тлого ╕ неповторного для нац╕онально╖ л╕тератури, для нашо╖ духовност╕, для сво╓╖ р╕дно╖ Укра╖ни ╕ ╖╖ народу, задля дружби р╕зних народ╕в Земл╕ зробив визначний поет, класик нашо╖ л╕тератури, великий громадський д╕яч Павло Григорович Тичина. Уже майже сорок рок╕в, як в╕н в╕д╕йшов у в╕чн╕сть, але ми не переста╓мо любити його поез╕ю, захоплюватись тим, що в╕н зробив для нашо╖ л╕тератури, в╕дкрива╓мо все нов╕ й нов╕ стор╕нки його творчост╕, пиша╓мось його ╕м'ям, що ся╓ д╕амантом у суз╕р'╖ славетних ╕мен Укра╖ни.
 ╤ вже понад три роки, як не ходить пом╕ж нас р╕дною землею, не усм╕ха╓ться до нас сво╓ю щирою, доброю усм╕шкою й ╕нший труд╕вник на нив╕ р╕дно╖ л╕тератури, невтомний досл╕дник творчост╕ поета-академ╕ка Павла Тичини, л╕тературознавець ╕ вчений Олександр ╤ванович Губар. Доля так учинила, що, зустр╕вшись раз, вони вже не розлучались до к╕нця сво╖х дн╕в, в╕дм╕ряних ╖м життям. При╖хавши у пово╓нн╕ роки до Ки╓ва з Черн╕вецького ун╕верситету, п╕сля зак╕нчення якого залишився там працювати, двадцятип'ятир╕чний Олександр Губар зустр╕вся з╕ славетним поетом ╕ попросив у нього дозволу писати кандидатську працю, присвячену його творчост╕.
╤ ота згода, яку молодому науковцев╕ тод╕ дав поет, стала не на один день чи м╕сяць, а на довг╕ роки. Олександр Губар, написавши ╕ захистивши в 1955 роц╕ кандидатську дисертац╕ю на тему: "Творч╕сть Тичини 1917 - 1934 рок╕в", згодом на основ╕ ц╕╓╖ науково╖ прац╕ написав ще й книгу-монограф╕ю "Павло Тичина: л╕тературний портрет" (1958 р.). "А я й не знав, що ви такий!" - захоплено вигукнув Павло Григорович на адресу Олександра Губаря, прочитавши його досл╕дницьку працю про свою творч╕сть. У цьому "А я й не знав, що ви такий!" - ╕ щира любов до молодого науковця-тичинознавця, ╕ захоплення його працею, ╕ в╕ра в подальш╕ його творчо-досл╕дницьк╕ сили. Це був компл╕мент високого класу. ╤ його треба було п╕дтверджувати новими працями, п╕дн╕мати планку сво╖х творчих уподобань до р╕вня Тичин╕вського злету, до р╕вня високо╖ ╕ мудро╖ поез╕╖ Поета. ╤, як писав ╕нший великий поет Укра╖ни Володимир Сосюра - "працювать, працювать безумовно, жодн╕й хвил╕ нема вороття...". ╤ Олександр Губар працював багато, пл╕дно ╕ талановито. Тичин╕вська тема - його любов на все життя. "Найпрацьовит╕ший тичинознавець" - так назвуть його згодом. А п╕дстав для такого означення б╕льше, н╕ж досить. Бодай стисло перел╕чимо його подальш╕ тичинознавч╕ прац╕: "Павло Тичина: Л╕тературний портрет" (1961) - значно доповнене ╕ перероблене видання, "Павло Тичина: Л╕тературно-критичний нарис" (1981), "Павло Тичина: Сем╕нар╕й" (у сп╕втворчост╕ з Л. Чернецем, 1984), статт╕ "Ем╕ль Верхарн у творчому житт╕ Павла Тичини" (1985), "Павло Тичина ╕ театр" (1985), "Творч╕сть Павла Тичини пово╓нного часу" (1954), "Ранн╕й пер╕од творчост╕ П. Г. Тичини" (1956), "Творч╕сть Павла Тичини в роки ╕ноземно╖ во╓нно╖ ╕нтервенц╕╖ та громадянсько╖ в╕йни" (1958), "Зб╕рка Павла Тичини "Плуг" (1959), "Павло Тичина про новаторство ╤. Франка" (1978), "Поетичний триптих П. Тичини про М. Коцюбинського" (1979), "Павло Тичина про свою творч╕сть" (1982), "Л╕тературн╕ тичин╕вськ╕ читання" (1986), "Спогади сестер Подвойських про П. Г. Тичину" (1988), "М╕й труд, мо╓ гор╕ння..." (Кримськ╕ стор╕нки творчост╕ П. Тичини" (1994), "Павло Тичина..." (Поза колом репресованих знайомих) (1977), "Тема братнього ╓днання радянських народ╕в у творчост╕ П. Г. Тичини" (1954), "Поет, вчений, гуман╕ст" (До 85-р╕ччя в╕д дня народження П. Г. Тичини) (1976), "Оч╕ Тичини дивляться на нас" (1976), "Слово ╕ думка Тичини" (1982), "Укра╖но моя, моя люба Вкра╖но..." (2001)...
 Звичайно ж, не все враховано, але названо те, що на слуху. Однак це зовс╕м не означа╓, що Олександр Губар б╕льше н╕чого не знав, окр╕м що тичин╕всько╖ теми. Були в нього й ╕нш╕ ц╕кав╕ досл╕дження про творц╕в ╕ нашо╖ л╕тератури (Шевченка, Франка, Лес╕ Укра╖нки, Коцюбинського, Ольги Кобилянсько╖, Федьковича, Сосюри та багатьох ╕нших), ╕ творц╕в братн╕х л╕тератур (Я. Купали, Д. Б╓дного, М. Горького, Х. Меламуда, С. Ам╕рян, П. Бровки, М. Богдановича...).
 Живучи в Криму, О. Губар не м╕г не зац╕кавитись укра╖нсько-кримськотатарськими л╕тературними зв'язками. Розпочавши з перекладу на рос╕йську мову для газети "Голос Крыма" наукових досл╕джень академ╕ка А. Кримського про л╕тературу кримських татар, Олександр ╤ванович написав розлогу передмову-досл╕дження про Агатангела Кримського "Трагед╕я вченого з св╕товим ╕м'ям" ╕ видав окремою книгою (трьома мовами - укра╖нською, рос╕йською ╕ кримськотатарською) працю вченого "Л╕тература кримських татар" (2003). ╤ яка ж була рад╕сть Олександра Губаря, коли в особист╕й б╕бл╕отец╕ Павла Тичини при Ки╖вському л╕тературно-мемор╕альному музе╖-квартир╕ його ╕мен╕ прац╕вники музею виявили книги кримськотатарських письменник╕в, подарован╕ поету п╕д час його перебування в Криму. Велику досл╕дницьку роботу пров╕в Олександр ╤ванович, результатом яко╖ й стала стаття "Ми - зор╕ одного неба", що вперше була опубл╕кована в рос╕йськомовн╕й кримськотатарськ╕й газет╕ "Голос Крыма" ╕, звичайно ж, спец╕ально була написана для цього видання рос╕йською мовою до 105-╖ р╕чниц╕ в╕д дня народження П. Г. Тичини. Гадаю, що було б неправильним, коли б ця чудова стаття - пл╕д останн╕х рок╕в творчо╖ прац╕ О. Губаря, залишалася т╕льки в рос╕йськомовному вар╕ант╕.
 Адже, я глибоко переконаний, коли б не п╕дступна хвороба, що ск╕нчилася так неспод╕вано ╕ фатально, Олександр ╤ванович обов'язково п╕дготував би ╕ укра╖н-ськомовний вар╕ант ц╕╓╖ статт╕ для вельми шановано╖ ним газети "Кримська св╕тлиця". Не бажаючи позбавляти наших читач╕в тако╖ потр╕бно╖ ╕ ц╕каво╖ прац╕ талановитого л╕тературного досл╕дника, пост╕йного автора "Кримсько╖ св╕тлиц╕" Олександра Губаря про укра╖нсько-кримськотатарськ╕ л╕тературн╕ зв'язки, б╕ля виток╕в яких стояв Павло Тичина, я вир╕шив узяти на себе в╕дпов╕дальн╕сть ╕ п╕дготувати статтю до публ╕кац╕╖ нашою р╕дною мовою. Гадаю, Олександр ╤ванович не образився б за такий вчинок свого колишнього учня. Це буде добра пам'ять про нього. А ще ж ц╕╓ю статтею ми хочемо в╕дзначити й 116-ту р╕чницю в╕д дня народження нашого великого поета Павла Тичини.
 ╤ на завершення про те, як тичин╕вське "Ми - зор╕ одного неба" ставало, ста╓ ╕ продовжу╓ ставати духовним надбанням й ╕нших народ╕в, зокрема - кримськотатарського.
 18 травня 2004 р. в 60-т╕ роковини депортац╕╖ кримськотатарського народу з його прадавньо╖ батьк╕вщини Криму до Узбекистану, у день поминально╖ скорботи в╕дбулася церемон╕я в╕дкриття монумента "В╕дродження кримськотатарського народу". Монумент споруджено в С╕мферопол╕ на територ╕╖ Кримського державного ╕нженерно-педагог╕чного ун╕верситету. На одному з камен╕в монумента, як на стор╕нц╕ книги, золотими л╕терами викарбувано висловлювання великих син╕в узбецького, укра╖нського ╕ кримськотатарського народ╕в ╖хньою р╕дною мовою:
 Ал╕шер Наво╖: "Ц╕ну дружби може знати лише друг".
 Павло Тичина: "Ми - зор╕ одного неба".
 ╤сма╖л Гаспринський: "╢дн╕сть у прац╕, у мов╕ ╕ помислах".
 ╤дея створення монумента належить ректору КД╤ПУ, академ╕ку, Герою Укра╖ни Февз╕ Якубову. Ще в 2002 р. у розмов╕ з професором Олександром ╤вановичем Губарем Февз╕ Якубович уперше з вуст О. ╤. Губаря почув афоризм П. Тичини "Ми - зор╕ одного неба". Ц╕ високопоетичн╕, глибокоф╕лософськ╕
рядки схвилювали ╕ запали в душу кримськотатарського вченого. Споруджуючи монумент, в╕н зажадав, аби поряд з ╕ншими крилатими висловами про дружбу, на стел╕ монумента викарбували ╕ цей крилатий тичин╕вський висл╕в "Ми - зор╕ одного неба".
 Х╕ба ж це не св╕дчення "аркодужного перевисання до народ╕в"? Тичина ╕ кримськотатарська л╕тература, Тичина ╕ кримськотатарський народ. Тичина ж - як уособлення укра╖нського народу, його л╕тератури, нац╕онально╖ духовност╕. ╤ в тому, що тичин╕вське "Ми - зор╕ одного неба" проросло й розкв╕тло ╕ на кримськотатарському духовному ╜рунт╕, незаперечна заслуга ╕ нашого найпрацьовит╕шого тичинознавця, славного ╕ дорогого Олександра ╤вановича Губаря.
 Данило КОНОНЕНКО,
 редактор в╕дд╕лу л╕тератури "Кримсько╖ св╕тлиц╕".
 
Тичин╕вськ╕ читання в С╕мферопольському держун╕верситет╕. 1986 р. На фото (зл╕ва направо): кримськ╕ письменники Д. Кононенко, О. Губар, М. Тернавський, О. Лесин.

ДО 116-╖ Р╤ЧНИЦ╤ В╤Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ НАШОГО ВИДАТНОГО ПОЕТА ПАВЛА ТИЧИНИ
"МИ - ЗОР╤ ОДНОГО НЕБА..."
 Доля подарувала мен╕ щастя бути особисто знайомим з чудовою людиною, видатним поетом ХХ стол╕ття Павлом Григоровичем Тичиною. У травн╕ 1948 року я, асп╕рант кафедри укра╖нсько╖ л╕тератури Черн╕вецького державного ун╕верситету, при╖хав до Ки╓ва працювати над кандидатською дисертац╕╓ю про його творч╕сть. У презид╕╖ науково╖ конференц╕╖, присвячено╖ 100-р╕ччю Панаса Мирного, побачив Павла Григоровича... П╕сля зак╕нчення конференц╕╖ п╕д╕йшов до нього ╕ подав листа в╕д ректорату мого ун╕верситету з проханням допомогти в робот╕ над дисертац╕╓ю. Павло Григорович прочитав, усм╕хнувся, потиснув мен╕ руку: "Це ж чудесно! Ви з Буковини. Я люблю цей чудесний куточок Укра╖ни, батьк╕вщину Юр╕я Федьковича, Ольги Кобилянсько╖..."
 ╤м'я Тичини - поета-класика, який завжди дошукувався свого "кореня" ╕ свого "глагола", самобутнього майстра, глибоко нац╕онального поета, пос╕ло почесне м╕сце в кол╕ видатних творц╕в нац╕онально╖ л╕тератури.
 Досл╕дники творчост╕ Павла Тичини багато уваги прид╕лили осмисленню зв'язк╕в поета з л╕тературою заруб╕жжя ╕ народ╕в колишнього Союзу. Зовс╕м недавно виникла у мене нова тема - Павло Тичина ╕ кримськотатарська л╕тература. П╕сля виходу дванадцятитомного академ╕чного видання твор╕в П. Тичини 1983 - 1990 рр. я виявив ще нев╕дом╕ матер╕али про роль Криму у творч╕й б╕ограф╕╖ Павла Григоровича. Уперше поет ступив на кримську землю в серпн╕ 1925 року, при╖хавши до Алушти на в╕дпочинок. З листа до Л╕д╕╖ Папарук, сво╓╖ майбутньо╖ дружини ╕ пом╕чниц╕, д╕зна╓мось, що поет в╕дразу ж зац╕кавився л╕тературою ╕ культурою кримських татар: "Був у татарському клуб╕; в книгарн╕ накупив татарських книг, хоч погано ще розум╕ю, але читаю". Хочеться йому зустр╕тися з самими татарами, але, кажуть, "татари, десь у горах".
 Великий ╕нтерес до життя кримськотатарського народу у П. Тичини пробудив Михайло Коцюбинський, якого в к╕нц╕ Х╤Х стол╕ття доля закинула до Криму. В╕н в╕дв╕дував базари, татарськ╕ школи, вивчав побут, звича╖, мову, ц╕кавився ╕стор╕╓ю краю, арх╕тектурою м╕ст ╕ селищ. Письменника зачарувала краса кримсько╖ природи. Про все це в╕н схвильовано ╕ поетично розпов╕дав П. Тичин╕.
 М. Коцюбинський в╕дкрив для П. Тичини й ╕нший Крим. У сво╖х, сповнених натхнення, змальованих яскравими фарбами опов╕даннях "В путах шайтана", "На камен╕", "П╕д м╕наретами" письменник з╕зна╓ться в любов╕ до кор╕нного народу. Особливо його хвилювала доля кримськотатарсько╖ ╕нтел╕генц╕╖, котра прагла самов╕ддано служити сво╓му народов╕.
 Безсумн╕вно, ╕ П. Тичина, насл╕дуючи приклад М. Коцюбинського, виявляв щиру зац╕кавлен╕сть до життя кримськотатарського народу, до його культури.
 З великою користю для себе вивчав П. Тичина тюркськ╕ мови, в тому числ╕ й кримськотатарську.
 Про вивчення Тичиною кримськотатарсько╖ мови, художньо╖ л╕тератури, фольклору св╕дчать ц╕нн╕ видання, що збер╕гаються в особист╕й б╕бл╕отец╕ поета при Ки╖вському л╕тературно-мемор╕альному музе╖-квартир╕ його ╕мен╕. Уже в перший св╕й при╖зд до Алушти 1925 року П. Тичина придбав книгу-пос╕бник А. Одабаша, ╤. Кая "Руководство для обучения крымскотатарскому языку", видану в С╕мферопол╕.
 П. Тичина користувався й ╕ншими пос╕бниками. Зокрема, "Книгой для чтения" ("Окъув китаби") для 6-го класу. Упорядник ╤. Ал╕мгерай (Держвидав Кримсько╖ АРСР, 1939).
 Поет-академ╕к Павло Тичина прид╕ляв велику увагу проблемам фольклору. Для нього усна поетична творч╕сть - це пам'ять стол╕ть, велич душ╕ ╕ мудрост╕ народу, невичерпна поетична краса, передана самобутн╕ми словесними образами, в розма╖тт╕ барв ╕ музики нац╕онально╖ мови. Тому, приступаючи до вивчення кримськотатарсько╖ мови, в╕н намагався з╕пертися на фольклорн╕ джерела.
У цьому зв'язку великою ц╕нн╕стю став придбаний ним фольклорний зб╕рник "Сказки и легенды татар Крыма", що вийшов друком в Держвидав╕ Криму 1937 року. В╕н приваблю╓ ошатним оформленням, витриманим у стил╕ нац╕о-нального орнаменту. Ц╕каво, що консультантом з художнього оформлення книги був в╕домий художник М. С. Самокиш.
 А ось у мене в руках м╕н╕атюрна книжечка "Воробушек" - народна казка, котру перепов╕в Абдуладил Г╕райбай. Текст казки подано кримськотатарською мовою арабською граф╕кою. Р╕к видання - 1924. Це наштовху╓ на думку: при╖хавши 1925 року до Алушти, П. Тичина м╕г ╖╖ в╕дразу ж придбати. При уважному ознайомленн╕ з книгою я виявив зроблений др╕бним почерком чорною тушшю арабською граф╕кою якийсь напис. В╕н мен╕ завдав клопоту. Я звернувся за консультац╕╓ю на кафедру кримськотатарсько╖ л╕тератури С╕мферопольського держун╕верситету, де познайомився з доцентом ╤сма╖лом Керимовим.
 - Тут, Олександре ╤вановичу, дуже ц╕нний дарчий напис! Але залишив його не упорядник книги, а його брат, в╕домий кримськотатарський поет Амд╕ Г╕райбай.
 Керимов написав по-кримськотатарськи слов'янською граф╕кою, а також переклав рос╕йською, а я вже укра╖нською: "Молодому укра╖нському поету Павлу Григоровичу Тичин╕. Амд╕. 1927".
 - Яке диво! - усм╕ха╓ться ╤сма╖л- ефенд╕. - Отже два великих поети були особисто знайом╕. Сьогодн╕ в╕дкрилась чудова та╖на, це ж знах╕дка!
 У мене виникло непереборне бажання познайомитись з творч╕стю Амд╕ Г╕райбая. Гострим болем в╕д╕звалась в мен╕ траг╕чна доля талановитого улюбленця народу, особливо молод╕, поета, автора чудово╖ книги "Молод╕сть", натхненного сп╕вця казково╖ природи сво╓╖ Батьк╕вщини - Криму.
 Другою дуже важливою стороною д╕яльност╕ П. Тичини стали його старання налагодити зв'язки з в╕домими вченими-тюркологами, котр╕ працювали в Укра╖н╕ ╕ за ╖╖ межами. В коло знайомих поета входив Осман Акчокракли - кримськотатарський сходознавець, етнограф, археолог, л╕тературознавець, письменник, досл╕дник - викладач Кримського ун╕верситету (п╕сля 1925 року пед╕нституту). В╕н читав лекц╕╖ також в Ки╖вському ╕ Харк╕вському ун╕верситетах, волод╕в укра╖нською мовою.
 Знав П. Тичина ╕ в╕домого кримськотатарського поета, тюрколога, який працював у Кримському ун╕верситет╕, - Абдуллу Лят╕ф-заде. Пом╕тивши глибок╕ знання
А. Лят╕ф-заде з кримськотатарсько╖ л╕тератури, П. Тичина запропонував йому написати статтю для журналу "Червоний шлях", в редакц╕╖ якого в╕н працював. Ця стаття п╕д назвою "Короткий огляд кримсько╖ татарсько╖ л╕тератури" була опубл╕кована в № 11 за 1927 р. укра╖нською мовою. Ц╕нн╕сть ╖╖ в тому, що вона стала, наск╕льки нам в╕домо, першою статтею, котра познайомила Укра╖ну з кримськотатарською л╕тературою.
 Про особист╕ контакти кримськотатарського письменника ╕ вченого з П. Тичиною св╕дчить також книга А. Лят╕ф-заде, що збереглася в б╕бл╕отец╕ П. Тичини, "Яны саз" ("Новий саз"), видана в С╕мферопол╕ 1928 року. На ╖╖ титульн╕й стор╕нц╕ - дарчий напис: "Чуйному сп╕вцев╕ - великому майстру т. Павлу Тичин╕ в╕д автора. Аб. Лят╕ф-заде. С╕мферополь, 2.08. 1928 р.".
 П. Тичина сп╕лкувався з Бек╕ром Чобан-заде - вченим з╕ св╕товим ╕м'ям, доктором ф╕лолог╕чних наук, членом Паризького л╕нгв╕стичного товариства, видатним тюркологом, професором Будапештського, Лозаннського ун╕верситет╕в, а також Кримського ╕ Азербайджанського ун╕верситет╕в, членом Азербайджанського ф╕л╕алу АН СРСР (з 1935 р.). Чобан-заде - автор багатьох праць з мовознавства, ╕стор╕╖ л╕тератури, фольклору кримських татар. Його перу належать к╕лька зб╕рок в╕рш╕в ╕ поем. Одна з них - "Боран" ("Буря"), видана в С╕мферопол╕ 1928 року. Вона також ╓ в особист╕й б╕бл╕отец╕ П. Тичини. Науков╕ прац╕, реценз╕╖ на окрем╕ прац╕ Чобан-заде, що виходили в ╕нших виданнях, публ╕кувались ╕ на стор╕нках журналу "Сх╕дний Св╕т". Особиста зустр╕ч П. Тичини ╕ Чобан-заде могла в╕дбутись в 1932 роц╕, коли П. Тичина з ╤. Фалькевичем та О. Ковалевським на запрошення Народного ком╕сар╕ату осв╕ти Закавказько╖ Федерац╕╖ ╖здили в Баку. Саме тод╕ в Бакинському ун╕верситет╕ працював Чобан-заде.
 Не об╕йшов увагою П. Тичина ╕ в╕домого кримськотатарського письменника Умера ╤пч╕, автора багатьох п'╓с, роман╕в, зб╕рок поез╕й. Велику популярн╕сть Умеру ╤пч╕ прин╕с к╕носценар╕й "Ал╕м". В робот╕ над створенням к╕но-ф╕льму "Ал╕м" брав участь укра╖нський поет-академ╕к Микола Бажан. Ф╕льм з великим усп╕хом про-йшов в Укра╖н╕. Високу оц╕нку дав йому ╕ П. Тичина. Народний герой кримських татар Ал╕м сво╖ми геро╖чними вчинками в ╕м'я торжества справедливост╕ нагаду╓ укра╖нського Кармелюка. Павло Григорович збер╕г ╕ книгу в╕рш╕в Умера ╤пч╕ "На борьбу" (Кримвидав, 1928 р.).
 ...Якось на зустр╕ч╕ з татарськими поетами, торкаючись питань в╕дносин народ╕в, культур ╕ людей, Павло Тичина сказав: "Давайте жити, як зор╕. Адже ми - зор╕ одного неба".
 Як по-сучасному звучать нин╕ ц╕ слова великого поета Укра╖ни!
 Олександр ГУБАР.
 Переклад укра╖нською  Данила КОНОНЕНКА.
 
* Уперше ця стаття була опубл╕кована в газет╕ "Голос Крыма" 5 кв╕тня 1996 р. до 105-р╕чниц╕ в╕д дня народження П. Тичини рос╕йською мовою.

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4428

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков