Версiя для друку Обговорити в форумi

Музи не мовчать!

 Зі звернення під такою назвою на адресу керівництва Верховної Ради та Ради міністрів АРК почав роботу Шостий Всеукраїнський фестиваль української книги «Феодосія-2006». Його організаторами стали Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка та Феодосійська міська державна адміністрація. Письменники і видавці, літературознавці та освітяни, музейні та бібліотечні працівники з Києва та Київської області, міст Рівне та Острог, Умані, Сімферополя, Севастополя і, звичайно, Феодосії, стали учасниками численних фестивальних заходів.
 Нові книжкові видання побачили учасники та гості фестивалю на пересувних виставках Видавничого центру «Просвіта», видавничого відділу Рівненського обласного краєзнавчого музею, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Електронні книжки презентувала київська рекордингова компанія «Атлантік».
 Проблеми сучасної книги було порушено на круглому столі «Українська книга сьогодні і завтра». Про місце української мови і книги в становленні державності України говорив перший заступник голови координаційної Ради з питань виконання мовного законодавства Павло Білоножко.
 Доповідь «П’ять ознак сучасної дитячої книги» зробила літературознавець, кандидат філологічних наук Марина Павленко з м. Умані Черкаської області.
 Багато говорили учасники «круглого столу» про складну атмосферу, в якій живе українська книга в Криму.
І ця ситуація аж ніяк не є секретом для кожного з нас. І, знаючи цю ситуацію, ми чомусь мовчимо. Мовчать і українські видавництва, які не везуть книжки на півострів.
 Чому? А тому що комерційно це не вигідно, нема попиту. А може, тому і нема, що очі затуляє продукція росіян, а українські видавці традиційно працюють на центральному та західному ринках?
 Історично українське населення в Криму не було в більшості. Зросійщенню регіону в післявоєнні часи сприяло масове переселення населення з центральних областей Росії. Тому будь-які ініціативи державницького напрямку, спрямовані на утвердження української національної ідеї, потребують конкретної державної та суспільної підтримки.
 Не оминули увагою учасники фестивалю різноманітні мовні проекти українських нардепів щодо захисту російської мови. Думка всіх була одностайною - ці законопроекти антиконституційні за суттю, а політичні спекуляції, які сьогодні мають місце в нашому суспільстві, і в парламенті також, мають за мету розколоти державу за мовним принципом, а не вирішити питання повноцінного функціонування мов національних меншин у незалежній Україні.
 Згадую Помаранчевий Майдан. Майже місяць, починаючи з 23 листопада, я був свідком подій. Згадую, як ходили ми з Павлом Мовчаном від намету до намету. І раділи від того, що Майдан говорив українською. І не бачили ми тоді жодного напису про державний статус російської мови. Не було і не могло бути тоді такого безглуздя. Що ж відбувається тепер?
 Письменниця з Києва Ольга Довгоп’ят говорила про факт відсутності сьогодні в Україні масової української літератури. Виходить так, що є автори достойної прози високого художнього рівня такі, як Андрій Курков та Юрій Андрухович, Василь Шкляр та Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха, Юрко Покальчук та інші.
 Я особисто їхні книжки постійно купую на Петрівці, про існування яких в Криму пересічний читач не здогадується. Є видавництва, які ці книжки друкують. Проблема в тому, що в Україні досі нема власної індустрії української масової книги, яка б годувалася за рахунок цієї ж таки української книги. Мізерні наклади в 3-5 тисяч примірників для багатомільйонної країни, велика собівартість, відсутність системи конвеєрності, книгопродажу, реклами і т. ін. - проблеми, які потребують вирішення.
 Тож сьогодні годуємо російських видавців. Чи зміниться ситуація? Чи скоро з’явиться в Україні власна масова література?
 Київська письменниця Тетяна Петровська сказала:
 - Для Криму «масовою» можна вважати книжку, видану накладом 3 - 4 тисячі примірників. Дуже важливо, щоб кримські видавці знали своїх потенційних українських авторів. Письменникам треба активніше «просувати» свої твори. Всім відомо, що добрі книжки формують позитивне ставлення до життя. Напевне, серед письменників Криму є автори достойних та цікавих текстів. Чому б якому-небудь видавництву не розробити власну програму випуску українських книжок?
 Про мізерне фінансування бібліотек теж говорилося на «круглому столі». Проблеми тут і в заробітній платі працівників, і в тому, що бібліотечні фонди практично не поповнюються. Вважаю, що настав час ініціювати створення та прийняття чіткого закону, який би гарантував не декларативно, а цифрами чи у відсотках до республіканського та місцевого бюджетів виділення коштів на утримання бібліотек.
 І взагалі, мені незрозуміло, чому радянська влада знаходила кошти на збереження та поповнення бібліотечних фондів, а у роки незалежності українці, які прийшли до влади, недбало ставляться до книги, тим самим до своєї історії, якою треба пишатись?
 З цього питання випливає інше. Держава, виділяючи кошти на фінансування бібліотек, тим самим підтримує вітчизняних видавців. Бібліотекарі, знаючи потреби сучасного читача, повинні формувати бібліотечний фонд згідно з сучасними вимогами. Відновиться той, забутий вже контакт: бібліотекар-видавець-читач. Вважаю, що вже сьогодні працівникам бібліотек треба виходити зі своїх затишних сховищ і постійно турбувати своїми проблемами своїх же таки обранців - депутатів, чиновників різного рівня. Взагалі я вважаю, що тисячам українських інтелігентів, які так чи інакше займаються книгою, треба займатись активніше промоцією української книжки, як такої, та власним професійним іміджем, оскільки і перше, і друге працює на перспективу української книжки.
 Вперше в рамках фестивалю було проведено конкурс на кращу книгу. В номінації «Проза» кращою стала кіноповість киянки Ольги Довгоп’ят «Перетвори лимон у лимонад». Теплом і любов’ю до рідного краю приємно здивувала збірка оповідань феодосійської письменниці Валерії Норченко «Ранок Казантипу». В номінації «Дитяча література» вона стала переможцем. Книжка Тетяни Веремчук з Рівного «Нескорений дух повстанської пісні» стала кращою в номінації «Минуле України». Рекордингова компанія «Атлантік» одержала нагороду переможця за електронну книжку «Казки та легенди Криму».
 Чимало цікавих заходів побачив фестиваль. Фотовиставку «Національний герой кримськотатарського народу Амет-Хан Султан і Україна» підготував Республіканський кримськотатарський музей мистецтв.
 Того ж дня книжки піднялися в небо. Кілька годин на горі Узун-Сирт тривала акція «Українська книга завжди на висоті!» Письменники і видавці зі своїми творами літали на дельтапланах.
 І всі фестивальні дні літератори міркували про своє непросте будення. А взагалі, що може письменник сьогодні? Хтось скаже: а що може окрема людина, коли в державі криза? Я ж вважаю, що письменник, маючи чітку державницьку позицію, може багато. Ні в якому разі не можна опускати руки. За будь яких обставин треба працювати.
 Якщо про свою творчість, то щороку видавництва України випускають 2-3 моїх книжки. В середньому в день виписую 3-5 сторінок текстів. І постійно ставлю перед собою три питання:
 - Хто це буде читати?
 - Яка з цього буде дитині користь?
 - Наскільки це потрібно державі?
 Ми вибороли свою незалежність і сьогодні наша мета - захистити власну ідентичність, духовні надбання, серед яких культура і мова посідають найважливіше місце. Є у нас Конституція.
Є в ній десята стаття. Та сама, що гарантує існування та розвиток державної мови. Але безкінечно точиться порожня розмова про другу дер-жавну мову. Доки воно так триватиме? Доки свідомі українці будуть терпіти це приниження? Впевнений, що від голосу кожного з нас - письменника і видавця,
освітянина і студента, пенсіонера і журналіста - теж залежить, чи буде Україна українською, чи буде українська книжка справжньою господаркою в Україні.
 Гуртуймося, однодумці!
 Євген БІЛОУСОВ,
 дитячий письменник,
 керівник оргкомітету фестивалю.

 Голові Верховної Ради АРК
 Анатолію ГРИЦЕНКУ
 Голові Ради міністрів АРК
 Віктору ПЛАКИДІ
 В Дні святкування 15-ї річниці Незалежності України з 21 по 27 серпня у Криму пройшов Шостий Всеукраїнський фестиваль української книги «Феодосія-2006», який в черговий раз довів, що потужний потенціал українських письменників, матеріалізований в українській книзі, може творити велику справу. Учасниками фестивалю були письменники, літературознавці, видавці, працівники бібліотек та музеїв з Києва, Київської області, міст Рівне, Острог, Умань, Сімферополь, Севастополь, Феодосія. Організаторами фестивалю стали Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка та Феодосійська міська державна адміністрація.
 Багато літераторів України в непростій економічній ситуації знаходять можливість і кошти на видання українських книжок. Та водночас викликає занепокоєння ситуація в Криму відносно забезпечення громадян цікавою українською книжкою. Літературний вакуум у кримчан досить успішно заповнюється російськомовними книжками, що негативно впливають на рівень національної культури, свідомості населення Криму. 
 Ми звертаємо увагу на необхідність професійного підходу до пропагування демократичних цінностей української державності, культури українського слова.
 У зв’язку з цим просимо системної підтримки кримських видавництв щодо видань якісної і гарної української книги і закликаємо, щоб держава стала ефективним координатором в даному питанні. Адже тільки тоді можна буде сподіватися на наближення культури до соціально-правової свідомості громадян Криму.
 Просимо, щоби були розроблені заходи з поповнення бібліотек та шкіл Криму українською книгою за рахунок державних цільових замовлень.
 Феодосія, 26 серпня 2006 р.
Учасники Шостого Всеукраїнського фестивалю української книги «Феодосія-2006»: Павло Білоножко (Київ), Віталій Мороз (Київ), Євген Білоусов (Феодосія), Ростислав Семеня (Сімферополь), Марина Павленко (Умань), Валерія Норченко (Феодосія), Ольга Довгоп’ят (Київ), Мустафа Мустафаєв (Сімферополь), Світлана Позіховська (Острог), Олександр Булига (Рівне), Ірина Косілова (Севастополь), Тетяна Петровська (Київ).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 15.09.2006 > Тема "Урок української"