Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХУДОЖН╢ ЗОБРАЖЕННЯ «МОВНОГО РЕЙДЕРСТВА» У ПОЕТИЦ╤ ╤ВАНА НИЗОВОГО
╤ван Низовий – один ╕з найяскрав╕ших творц╕в художнього слова друго╖ половини ХХ –...


ЛИШ ЧЕКАЛИ Б НА МЕНЕ ДИТЯЧ╤ ДОПИТЛИВ╤ ОЧ╤, ╤ ДЗВ╤НКИМ «ДОБРИЙ ДЕНЬ!» ПОЧИНАВСЯ ЩОРАЗУ УРОК…
Дякую тоб╕, вчителько, що розв╕яла м╕й смуток, що допомогла мен╕ перебороти особист╕ негаразди...


ТАРАС ШЕВЧЕНКО ╤ ВОЛОДИМИР СОСЮРА
...використовуючи образи Шевченка, Сосюра не вдавався до ╖хн╕х простих рем╕н╕сценц╕й, а творчо...


«ВЧИТЕЛЬКО МОЯ, ЗОРЕ СВ╤ТОВА!»
Про талановитого молодого педагога — вчителя укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


«…МЕН╤ ╤ ВДЕНЬ, ╤ ВНОЧ╤ СНИТЬСЯ ОТА БЛАГОДАТЬ НАД ДН╤ПРОМ…»
ОБРАЗ УКРА╥НИ В ТВОРЧОСТ╤ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 24.02.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 24.02.2006
"Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами"
Валентина ЧЕКАЛІНА, відмінник народної освіти.

Назустріч 100-річчю від дня народження Івана Багряного

У ВЕРЕСНІ минає 100 років від дня народження українського письменника, публіциста, громадського та політичного діяча Івана Багряного. Його ім'я донедавна було майже не відоме, бо більшовицька тоталітарна система робила все, щоб голос патріота не був почутий на Батьківщині. Але в час національного відродження повертаються в Україну імена її славних синів. Заочна "зустріч" з одним із них - Іваном Багряним, підготовлена вчителями К. Г. Таран, С. В. Бордачовою та В. І. Чекаліною, відбулася минулого тижня в музеї "Слава України" сімферопольської школи-інтернату № 1 для дітей-сиріт.
Згідно з рекомендаціями Міністерства освіти і науки України, в школі-інтернаті склали план заходів вшанування сторіччя Івана Багряного. Йому присвячені виготовлений учнями фотостенд та експозиція шкільного музею. Сподіваємося, що матеріали, які директор шкільного музею, вчитель історії вищої категорії Валентина Іванівна  Чекаліна підготувала для знайомства її вихованців зі страдницьким життєвим та полум'яним творчим шляхом Поета-борця, людини з Великої Літери, стануть в нагоді й для інших кримських учителів.


Іван Павлович Багряний (Лозов'яга) народився 19 вересня 1906 р. у м. Охтирці Сумської області в сім'ї муляра Павла Петровича Лозов'яги. Мати майбутнього письменника Євдокія Іванівна Кривуша походила з заможного селянського роду.
Шестирічним хлоп'ям почав своє навчання їхній син Іван. Дуже рано в нього проявилися здібності до літературної творчості. В другому класі він вміщав свої вірші та малюнки в шкільному журналі "Надія", а в третьому уже редагував цей журнал сам. Навчаючись в Краснопільській художньо-ке-рамічній школі, Іван Багряний засновує тут і редагує шкільний журнал "До світла". Це було на 16-му році життя, а через три роки видав в Охтирці поетичну збірку "Чорні силуети", яку насторожено зустріла критика.
В 1926 р. Іван Багряний вступає до Київського художнього інституту. Навчання видалося складним. Стипендії він не одержував, а від сім'ї допомоги не було, бо жили батьки скрутно. Саме ці обставини стали поштовхом до пильного погляду на життя, на дійсність, на процеси, що відбуваються в суспільстві. Іван Багряний зближується з українськими письменниками: Підмогильним, Косинкою, Плужником, Антоненком-Давидовичем, Осьмачкою та іншими. Його перша надрукована в Києві поезія "В місто" показує вдумливе ставлення поета до життя.
Після Жовтневої революції та громадянської війни прийшли часи відносного спокою і відбудови. Івана Багряного радує відбудова. Він її співучасник і її співець. А молодість і любов до рідної землі (хоч і важкувато часом йому живеться на ній) надихають на створення ліричних віршів-гімнів природі, людині і її праці.
Осанна ж їм
Трудівникам невпинним,
Що йдуть з упертістю
 дрібної комашні
Робить основу
небувалого донині...
"Товаришам", 1927 р.
Та молодий поет бачить і те, що сподівання людей на покращення життя поступово стають марними. Що на зміну попередньому - за царату - приходить нове, ще брутальніше і водночас лицемірніше гноблення біль-шості людей вчорашніми революціонерами.
О, краю мій!
 О, мій народе сірий!
У перший раз
 (за скільки це віків?)
Підвів ти голову
 затуркану без міри...
І знов хотять
 зіпхнуть тебе у прірву,
У прірву рабства,
 в царство батогів.
"Ґазават", 1927 р.
Хмари критики збираються над головою поета. Видана ним віршована поема "Ave Maria" вилучена з книжної торгівлі. А невдовзі вдарили й громи! Незважаючи на це, в 1930 р. виходить його віршований роман "Скелька". В основі твору народні перекази про селянській бунт в Скельчанському монастирі. В романі поет викриває антиукраїнські позиції російської церкви в Україні, що,
на жаль, має місце і сьогодні. Автор прищеплює любов до свого народу-трудівника і ненависть до його ворогів-поневолювачів, і, найголовніше, сіє зерна оптимізму і віри в майбутнє, за що його було названо українським Пушкіним. Та іншої думки про творчість Івана Багряного критика. "Автор не наш", - визнає вона. Після видання нарисів "Крокви над табором" - про створення колгоспів в селах біля Охтирки, письменника в 1932 р. заарештовують. Багряний звинувачується в "проведенні контрреволюційної агітації... за допомогою літературних творів. Відповідаючи на звинувачення, Іван Багряний пише слідчому свідчення такого змісту: "Я мушу працювати для української культури насамперед і твори мусять бути національними не тільки формою, а й змістом...
Я український письменник. Національну політику розв'язано не досить вдало. Кепсько поставлено справу з українізацією, а коли про це говорити, то звинуватять в націоналізмі. Російській культурі надається перевага, створено для неї кращі умови. За рахунок нашої, російська культури домінує в Україні. Ми в неї у давній залежності. В ситуації, яка склалася в житті, чесна людина не може не бачити всього, що твориться на противагу гаслам і деклараціям".
За це Поета позбавляються права жити на рідній землі. Він живе на Далекому Сході серед українців Зеленого Клину. Охотське море... Тайга... Звіроловство... Втеча на Україну і арешт в дорозі. Новий строк - три роки... Тепер уже в таборі. І знову втеча і новий арешт. Знову Харків - столиця України. Багряному висувається но-ве звинувачення, тепер
уже як керівникові націоналістичної контрреволюційної організації. Потяглись довгі дні знущань. Допити. 1 квітня 1940 р. слідчими приймається постанова, в якій відзначається, що всі добуті свідчення про контрреволюційну діяльність письменника відносяться до 1928 - 1932 рр., за що Багряний був уже засуджений. І ніхто не відповів за два роки знущань. А хворий, знесилений, але не скорений поет-патріот повертається в рідну Охтирку. Та хіба можна скорити людину, яка і в камері смертників вірила?
І ми не вмрем!
Нас не зітруть із рубрики. -
Ми оживем
в страшнім вогні стихії. -
Ми ще каратимем хамів
 Мечем Республіки
На місці лобнім,
 там, біля Софії!
Під час окупації німцями Охтирки Іван Багряний працює декоратором в театрі та в газеті "Голос Охтирщини". Випадково уникає розстрілу німцями. Після визволення Охтирки Червоною Армією ним знову зацікавилося НКВС. І Багряний залишає рідне місто. В 1943 - 1944 рр. він в лавах українських повстанців. Пише пісні, коломийки, готує листівки. В надзвичайно складних і небезпечних умовах у гірському селищі Моршин творить роман "Тигролови", головний герой якого - нащадок першого політичного засланця Сибіру, гетьмана України Дем'яна Многогрішного - Григорій Многогрішний. За цей роман, як і за роман "Сад Гетсиманський", автор посмертно відзначений українською державною премією Т. Г. Шевченка. "Тигролови" вперше видані 1944 р. у Львові, а потім англійською мовою в Канаді, США, Великобританії.
Фабулу твору до присутніх  в музеї донесла молода вчителька російської мови та літератури Світлана Бордачова.
Після війни Іван Багряний залишається в Європі, оселяється в місті Новий Ульм (Німеччина) і включається в роботу української еміграції. В 1946 р. з-під його пера виходить памфлет "Чому я не хочу вертатись до СРСР". В епіграфі він пише: "Я вернуся до своєї Вітчизни з мільйонами своїх братів і сестер, що перебувають тут, в Європі, і там по сибірських концентраках тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як і гітлерівська. Коли НКВС піде вслід за ґестапо, коли червоний російський фашизм щезне так, як щез фашизм німецький". Памфлет відіграв свою роль у вирішенні долі української політичної еміграції. Сталінським "людоловам" було поставлено заслін, і десятки тисяч емігрантів попливли до берегів Америки, Канади, Австралії шукати своєї долі. Серед них були і батьки Катерини Чумаченко, дружини Президента України Віктора Ющенка.
В першому повоєнному році далеко від Батьківщини виходить збірка поезій Івана Багряного "Золотий бумеранґ". В ній син муляра овіяв романтикою героїзм трудівника на землі. В цій збірці уперше було надруковано поему "Гуляй-Поле", де поет зображує жахливу картину людського буття на землі, спотвореній війнами, "трагізм цивілізованої доби, яка злочинами своїми перевершила добу дикунську". Водночас поема є вірою в те, що люди схаменуться, зрозуміють, біля якої прірви вони опинились. Автор відчував і бачив Україну, її народ, його страждання й боротьбу. Збіркою "Золотий бумеранґ" Іван Багряний підводить риску своєї поетичної творчості.
(Готуючись до заочної "зустрічі" з поетом-патріотом України, вихованці школи-інтернату вивчили напам'ять деякі твори із його літературної спадщин. Настав час звітувати. В українських націо-нальних костюмах перед портретом Івана Багряного, людини красивої зовнішності, діти декламували вірші "Рідна мова", "Забіліла наша хата", "В місто", "Над Россю", уривки з поем "Гуляй-Поле", "Антон Біда - Герой Труда", пісенні марші "Україна", "Української молоді", "Вставай, народе...". Звучала юнацька пісня "Вперед, Соколи!". Здавалося, ніби через всі заслони і негоди поет зійшов до свого народу, до наших школярів, в милий серцю українця куточок Батьківщини, в нашу шкільну світлицю "Слава України").
В 1947 - 1948 рр. письменник видає драматичну повість "Морітурі", повість-вертеп "Розгром", сатиричну п'єсу "Генерал". Та справжньою подією в українському літературному житті став вихід у 1950 році роману
І. Багряного "Сад Гетсиманський". В основі своїй роман автобіографічний, написаний на підставі перебувань письменника у слідчих камерах Харківського НКВС та в тюрмі на Холодній Горі. (Всі прізвища в цій книзі працівників НКВС та тюремної адміністрації, а також прізвища в'язнів, за винятком кількох, є правдиві).
Зміст роману, переказ подій, зображених у творі в їх послідовному зв'язку, доступно емоційно у вигляді моновистави донесла до серця всіх вчителька української мови та літератури Клавдія Григорівна Таран. Дехто з присутніх в музеї сприйняв так близько до душі розповідь учителя-майстра, що аж заплакав.
В 1953 році виходить у світ "Огненне коло" - повість про трагедію під Бродами. Трагедію українського народу, коли один проти одного на чужому фронті, на рідній, чужинцями сплюндрованій землі, б'ються брати і сестри того самого народу; одні в лавах Червоної Армії - другі в дивізії СС "Галичина". Ця повість, як і твори "Маруся Богуславка", "Буйний вітер" - частина задуманої автором епопеї про трагедію і героїку життя молодого покоління в передвоєнні і воєнні роки.
Багато планів, багато творчих задумів, та життя диктує своє. В 1956 р. виходить з друку віршована повість-сатира "Антон Біда - Герой Труда", гнівний протест поета на дії берлінського "Комитета за возвращение на Родину". Багряного обурює кампанія брехні і фальсифікації дійсності, до якої вдавалися ті, хто заманював знедолених співвітчизників у "Совєтський рай", де за одне ХХ ст. відбувався в Україні уже третій голод 1946 - 1947 рр. Змалювавши страждання у постсовєтські часи як свого героя Антона Біди, так і українського народу взагалі, Багряний вірить у світлий завтрашній день, у повернення отих страдників на Батьківщину.
Ми прийдемо з усіх світів
Із всіх розпуть Росії, -
На втіху й щастя матерів!
Для ворогів же...
В тій порі
Для них засяє Бог вгорі
І меч біля Софії.
З першого і до останнього дня свого перебування на еміграції І. Багряний був вимушений займатися політичною діяльністю. Сотні тисяч вимушених емігрантів скупчилися у тимчасових таборах в Західній Європі без засобів до існування, без упевненості у завтрашньому дні. Увесь цей укра-їнський емігрантський потік був поділений "на східняків" і "західняків". Потрібно було створювати організації, які об'єднували б людей, допомагали б їм вистояти. Іван Багряний разом з однодумцями організовує Українську революційно-демократичну партію (УРДП), в якій згуртовує відданих українській справі земляків зі східних і центральних областей України. Він, незмінний генеральний секретар цієї партії, вірить у майбутнє України, вірить в те, що знайдуться її будівничі. Ними будуть навіть і ті, що повернуться з концтаборів Сибіру. Вірить, що вільна Україна можлива на уламках СРСР. У період 1952 - 1963 рр. він був головою Української Національної Ради та віце-президентом УНР в екзилі. Визначний письменник, публіцист, політичний діяч - і все в одній особі.
Відійшов у вічність Іван Павлович Багряний на 57-му році життя, 25 серпня 1963 р., похований в Новому Ульмі. Згідно з його заповітом на надгробній плиті викарбувані слова із "Золотого бумеранґа": "Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами".
Високе почуття гідності, віри в майбутнє України на нашій "і своїй землі" залишив він своїм нащадкам. Іван Багряний - Людина з великої літери. Він все життя  змагався за людей, виявляючи при цьому в найскладніших ситуаціях особливу витримку, мужність і навіть геройство. Іван Багряний своїми творами, прикладом свого страдницького життя надихає на боротьбу і звитяжну працю в ім'я побудови вільної незалежної демократичної України.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 24.02.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3635

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков