Версiя для друку Обговорити в форумi

Щоби людина збагнула необхідність посту, потрібно збагнути кожному християнину те, що Господь не буде ніколи заставляти людину і силою її заштовхувати в Царство небесне.
І що це не Богові потрібно, а саме їй. Починаючи цю розмову, не хочу, щоби хтось витрачав свій дорогоцінний час і поквапливо читав ці рядки. Навіщо це? Біжи собі, друже, і далі, хоч сам бачиш, що нікуди не встигнеш. А ми, що залишилися на самоті з Богом,
у цих рядках, де викладається його вчення, приймімо поставу учня і схилімо нашу гординю до навчання, незважаючи на наш мирський вік, звання, титули, посади.
Людина складається з трьох складників: тіла, душі і Духа. Про те свідчить нам Святе Письмо: «Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою» (Бут. 2,7.); «І мовила Марія: «Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм...» (Лк. 1,46); «Бо мою душу гонить ворог, життя моє топче в землю... Дух мій тривожиться в мені і серце моє жахається в мені всередині» (Пс. 142).
Тіло людини створене із землі, і коли людина помирає, його заховують у землю: «В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох». Душа оживлює тіло, але також залежна від тіла і помирає разом з тілом: «Душа моя до пороху прилипла, оживи мене за твоїм словом» (Пс. 118,25). Дух, що є третім складником людини, даний неживій істоті, що при сотворенні лежала на землі, аж доки Бог, що утворив чоловіка з земного пороху, «вдихнув йому в ніздрі віддих життя (тобто духа), і чоловік став живою істотою» (Бут. 2,7); «Вони бентежаться, коли ховаєш вид свій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються у свій порох. Зішлеш свій дух, - вони оживають, і ти відновлюєш лице землі» (Пс. 103, 29-30). Дух людський є вічний і хоче жити вічно щасливим життям. Дух, даний нам Богом, як і наше тіло, потребує поживи. Тіло споживає кожен день земну, тлінну їжу. А для духа вона не підходить. Дух кормиться духовними дарами. Християнський катехизм говорить: «Ласка Божа (благодать) є до спасіння конче потрібна (6-та правда віри). Вона сходить на людину най-частіше під час молитви, посту, милостині, які є людиною здійснені в стані освячуючої ласки Божої...».
Багато людей нехтують вказівкою самого Творця, який на сторінках Святого Письма всюди твердить про необхідність посту, його корисність, доцільність. Потрібно знати, що сам Господь в раю першій людині Адаму вже заповідав постити (стримуватись від певного роду їжі), говорячи:
«З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш» (Бут. 2, 16-17). А коли люди порушили піст, то ціною порушення стало вигнання з раю, хвороби, тяжка несамовита праця і можливість вічної муки.
Багато праведників Старого Завіту дали нам приклад, на перший погляд, непосильного посту. Це Мойсей, що постив сорок днів і ночей. Святий Іван Предтеча споживав лише «сарану і дикий мед» (Мат. 3, 4) і був фізично здоровим чоловіком.
В своєму власному житті зустрічав багато людей, які постили по 40 днів і ночей. Проте зауважу тут, що це вміння виробляється не зразу, а слід мати духовного провідника, який навчений цьому «мистецтву», а якщо нас цікавить сама механіка посту, то слід звернутися до кваліфікованого фахівця з медицини. Із захопленням читаємо в житіях святих про їхній роками триваючий піст на хлібі і воді. Дивні діла Господні, і в його руці наше спасіння!
Піст є ділом святим і вгодним Богові. Піст є стриманням насамперед від їжі калорійної і жирної, котра посилює тілесні гріховні бажання.
І той, хто постить, вчиться приборкувати своє тіло і володіти ним і своїми почуттями.
Бувало, що Бог, розгніваний гріхами людей, умилостивлявся над людьми саме через те, що вони накладали на себе суворий піст. Як нам не згадати тут нечестивих мешканців Ніневії. Вони своїми беззаконнями прогнівили Бога так, що Він послав туди пророка Йону, котрий об’явив їм волю Божу. Ще три дні залишилося їм до знищення їхнього міста, і тут цар і всі мешканці міста накладають на себе суворий піст. І весь час проводять від малого до великого у молитві, а значить, що на цей час покинули свої грішні забави і справи. Результатом цієї історії стало помилування їх Богом.
Від мешканців Ніневії навчімося постити не тільки тілом, а й розвивати дух. Не забуваймо духовного направлення посту - це віддалення чи стримання себе від злих нахилів, справ (куріння, поганих звичок, лайок, прокльонів). Мешканців Ніневії Господь помилував не за один піст тілесний, а ще й за те, що вони покинули свої беззаконня чинити і звернулися до Бога з молитвою про помилування. На жаль, мало з нас є таких, котрі знають, що є ще піст духовний, і що він вищий і вгодніший Богові, ніж тілесний. Жирну їжу будемо вважати за гріх, а в той же час не боїмося всяких оргій, крадіжок, кривдження ближніх. Ні, дорогі! Найсуворіший піст є ніщо, і Богові він не милий, якщо вкупі з ним не будемо постити духовно (стримувати себе від злих звичок і справ).
Глянь навколо себе! Чи ми в своїх постах не схожі на гордого фарисея? Як багато є людей, які простягнули руку помочі до тебе! Вони вже не сподіваються навіть на твої добрі справи. Як мало нам буде коштувати промовлене нами добре слово, а як дорого в сьогоднішнім часі воно оціниться.
Дорогі! Наш дух також потребує поживи - добрих діл, а ними є: людяність, ввічливість, покора, тиха родинна радість, співчуття. Але знаю, як важко це виконати. Поставмо собі в цьому році за мету бодай одну добру духовну справу: не дивитися злих телепередач, а весь свій викроєний час приділити на розмову з діточками, з дружиною, чоловіком, батьками і на родинні розмови з Богом (молитву). І повірмо, що краще нам буде жити, менше бід-нещасть буде, і Бог милостивіший буде на праведнім суді з нами. Амінь.
Підготував матеріал
о. Віктор Гуменюк,
адміністратор для вірних Української греко-католицької церкви у м. Сімферополі.

Чому б не починати день З молитви?
Шановні працівники нашої «Кримської світлички»! Хочемо через газету звернутися до нашої влади. Ми, люди похилого віку, самітні, бажаємо дивитися телевізійні програми українською мовою. У нас в селі транслюються лише два канали - «Інтер» та «1+1», де майже усі програми російськомовні, тільки часом новини українською. Не кожен пенсіонер може придбати супутникову антену, але і по цих каналах все суціль російськомовне.
Живуть українці по всіх куточках нашої планети і думають - ми діти України. Ми той народ, яким гатили сибірські трясовини, ми той народ, який століттями ніс свій хрест на Голгофу. Проте сподіваємося, що побачимо нашу Україну квітучою, нашу молодь, яка буде розмовляти рідною мовою. Для цього потрібні не лише слова, а й діла. Чому б по телевізору не починати день з благословення Божого, з молитви «Отче наш»? По суботах і неділях можна транслювати духовну школу: літургії, молебні тощо. Хіба може нормальна людина дивитися на ніч фільми про вбивства, всяку нечисть, знущання над
людьми та іншу телепогань? Де ще таке може бути у світі? Просимо, показуйте концерти наших прекрасних українських хорів, записи виступів Дмитра Гнатюка, Раїси Кириченко і багатьох інших. Україна ж така багата на пісні, співаків, прекрасні голоси. Так нехай їх не ховають, бо з піснею не одне покоління українців зберегло свою рідну мову.
А для нинішньої української молоді ця проблема взагалі дуже актуальна. Сподіваємося, що нас почують і зрозуміють...
З повагою, пенсіонерка
В. ФЕДОРЕНКО.
с. Плодове
Бахчисарайського району.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2006 > Тема "Душі криниця"