Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3708)
З потоку життя (6918)
Душі криниця (3714)
Українці мої... (1513)
Резонанс (1616)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1757)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГАЛИНА ЛИТОВЧЕНКО: ГОЛОСИЛА ТИША
╫валт стояв над селом. Прокльони, голос╕ння розривали морозне пов╕тря. Виганяли з хат родини...


ВАСИЛЬ ЛАТАНСЬКИЙ: У СНИ ПРИХОДИТЬ ЗНОВУ ПОЛЕ
На уроц╕ мене спитали, що таке голод, чи зм╕г би я пережити те, що було в тридцять третьому. Я...


МИКОЛА СУП╤НКА: ПОЕЗ╤╥
Вже небозв╕д на землю мряку с╕╓. В╕д шовку трав зостався т╕льки тл╕н. ╤ пром╕нь сонця св╕тить, та...


АРХ╤СТРАТИГ НЕБЕСНИХ СИЛ
21 листопада — велике церковне свято на честь «ангельських лик╕в...


РОДЗИНКИ НА КУЗЬМИНКИ
Свято Ос╕нн╕х Кузьми ╕ Дем'яна припада╓ на 14 листопада, але молодь готувалася до нього...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 16.12.2005 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 16.12.2005
У ПОЛУМ’Ї СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ
Василь ЛАТАНСЬКИЙ

Книжкова полиця

Василь Дергач. Святе і грішне. В 2-х томах. Поезії, поеми, драматичні твори. - Черкаси: Брама, 2004.

Василь Дергач належить до тих авторів, які не часто потрапляють у поле зору критики. Можливо, в цьому «винен» і сам поет. Живе на периферії, в робітничому містечку Ватутіне на Черкащині, рідко зустрінеш його ім’я на сторінках періодики. Тим часом, у літературу прийшов 1972 року, маючи за перепустку книжку лірики «Мелодії рідних доріг». Після першої на різних часових дистанціях виходять у світ ще шість поетичних збірок. Останнім часом видав також чотири книжки роману-саги «Тепло і холод», збірку оповідань «З перебитим крилом». Отже, жанровому розмаїттю митця можна тільки позаздрити.
І ось перед нами двотомник. Передмову до нього написав Петро Осадчук. Заголовок цієї рецензії саме звідти, з переднього слова. У ньому знаний, досвідчений поет визначає найприкметнішу рису кращих творів, уміщених у виданому з любов’ю двотомнику (цитую: «...Василь Дергач повносилим віршованим словом відчайдушно береться відстоювати національну гідність наших співвітчизників, їхнє право на достойне життя, гнівно таврує явища і дії, що поставили нині Україну на межу духовної, соціально-економічної і державної катастрофи». І далі: «...і саме в цьому дієвий життєвий патріотизм творів «Святого і грішного». Такі вірші і поеми може написати лише людина з гарячим і добрим серцем».
У передньому слові П. Осадчука сконцентровані, по
суті, «секрети» справжньої громадянської лірики, окреслені її генетичні основи. Здавалось би, «секрети» розкриті, тільки сідай і пиши. Але в тім-то й річ, що треба самому, так би мовити, освоювати складні, суперечливі реалії життя, переосмислювати всім добре зрозумілі, буденні поняття, якими б чіткими не були творчі орієнтири. І тільки справжність життєвих авторових переконань забезпечує справжність художнього слова. Усе інше - стиль, мова - винятково важливе, але все ж допоміжне, додаткове. Тому-то В. Дергача понад усе хвилює суспільна вагомість думок без пустодзвінно-банальної благодушності і сло-весних вибриків: «Бо мерзне серце - не складає вірші, душа холодна - не співа пісні». Тому-то інстинкт неспокою за долю людини і України зокрема тримають поета весь час на грані душевних небезпек, сповнюють питомий сенс його віршів. Усе це добре відчутно на внутрішній структурі поезій з циклу «Як над вулканом». Для прикладу назвемо хоч б такі, як «Політика-гендлярка», «Бедлам», «Двобій», «Кому припало сіяти й косити». За експресивністю і силою узагальнення ці монологи-інвективи тяжіють до майстерно виписаного політичного плаката: з одного боку в Україні ті, «яким припало сіяти й косити», з другого - «зверхники, як хижі круки».
Тепер вони
демократичні круки,
Від давніх
ще й зухваліше стократ.
Хіба печуть таким
народні муки?
Вони спішать
свої злодійські руки
Все тим же нашим потом
відмивать.
(«Імперію Кремля трясло в буранах»)
Лірико-публіцистичний роздум, монолог-переживання, гротескні інтонації, самоіронія, їдкий сарказм визначають тональність багатьох віршів, у яких В. Дергач прагне сказати дуже важливе, винесене із мораль-ного досвіду нашої невеселої історії: його ліричний герой, навіть висловлюючи наболіле, ніколи не кричить, але його голос луною віддзвонює у серці читача.
Інтимна лірика, картини природи, філософські роздуми про світ і людину зібрані в окремих розділах цього об’ємного томика - «Трунком земним захмелений», «Гріх і каяття». І що особливо приємно, натрапляєш тут на якісь свіжі, свої рядки - з типізуванням баченого, з емоційним роздумом, як, приміром, у вірші «Коло». Він невеликий, всього на три строфи, легко запам’ятовується:
Коли я був малим
та кволим,
На мене гримав вітчим мій,
Круг мене креслив
з крейди коло,
Погрожував:
- За круг не смій!
Держав той контур
на долівці,
Немов на прив’язі мене,
І душу,
наче пташку в клітці,
Стискало коло крейдяне!
Пройшли літа.
Зітерлась крейда,
Долівка мазалась не раз.
А той кордон навколо себе
Я відчуваю й по цей час.
Якщо ж бути прискіпливим, то слід зауважити, що не бракує у віршах, зокрема сюжетних, самоповторів.
Є й інші вади. Але над усе вірші Дергача, навіть найпубліцистичніші, мають своєрідний настрій, вони органічні для нього, є його справжнім самовиявом.
Окремої розмови заслуговують поеми, вміщені в другому томі. У них знайшла яскраве втілення ідея патріотизму. Шукаючи своє ду-ховне коріння, В. Дергач звертається до славних постатей у нашій історії і культурі (і не тільки нашій), прагне навести незримі містки між минулим і сучасним, відшукує те, що єднає, а не роз’єднує нас.
Ось драматична поема «Ой, літав орел», присвячена Степанові Бандері і його сподвижникам. Вона нагадує козацьку думу, де кобзарі-бандуристи прославляли славних лицарів України. Василь Дергач - один з перших, хто насмілився в цьому жанрі написати про життя і смерть цієї людини саме як полум’яного патріота, а не «бандита», «буржуазного націоналіста» і нібито гітлерівського посіпаку, яким його вдовблювала в суспільну свідомість тоталітарна система. Читаючи поему,  жадібно ловиш кожну кон-кретну деталь. Звідкіль така зацікавленість? Пояснення просте: в художньому освоєнні даної теми виник дефіцит. Маємо досить публіцистичних матеріалів (статті-дослідження, спогади тощо) про боротьбу ОУН-УПА, її провідників і, зокрема, Степана Бандеру, однак ці героїчні і трагічні події в новітній українській історії ще не знайшли належного художнього втілення.
Може здатись, що В. Дергач не дуже-то й «підпрягає» конкретні факти. Їх і справді могло б бути більше. Думається, автор не пішов цим шляхом саме тому, що відчув потребу філософського осмислення теми. За допомогою простих і водночас пластичних образів він аналізує життєдайні зв’язки свого героя з рідною землею. Степан Бандера болісно шукає «усвідомлену» істину про сенс людського існування, про долю України.
Чому ж чужинці
лиш за слово правди,
Немов злочинців
водять нас на страту?
Чи можем власний шлях
в житті обрати?
..........................................
Нас розділяли,
 знищували, били,
Сусід назвався братом,
а став катом.
Отак самі себе
 ми й розгубили...
А треба ж нам колись
 себе шукати...
Думки, звісна річ, не нові, але саме тому, що вони висловлені такою особистістю з приводу болісних фактів нашої історії, їх сприймаєш загострено. Цікава деталь: виставу за цією драматичною поемою вже здійснив Івано-Франківський обласний театр під керівництвом народного артиста Володимира Нестеренка-Телера, і зі сцени долинає до нас голос Степана Бандери:
Я певен був,
що і своєю смертю
Всіх ворогів
і грішників заблудлих
На шлях правдивий
буду навертати.
Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
член Національної Спілки письменників України.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 16.12.2005 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3491

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков