Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 16.12.2005 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 16.12.2005
Це був геноцид
Євген Драп`ятий

Цей виступ Перший заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим Євген Драп`ятий мав виголосити 26 листопада у Сімферополі на мітингу, присвяченому увічненню пам’яті жертв політичних репресій і голодоморів в Україні, але йому завадила це зробити група комуно-шовіністів, які намагалися зірвати траурний захід. Ось що хотів сказати людям Євген Михайлович...

Це був геноцид

Шановні кримчани!
Міжнародний зговір на знищення слов'янських держав почався Октябрським кривавим переворотом в 1917 році проти Росії. Він поклав початок жорстоких знищень народів, страшних руйнувань історичної спадщини, культури, духовності, церков і православної віри.
В Росії, Україні, Білорусі та інших державах інтернаціональним більшовицьким режимом було оголошено громадянську війну проти власного народу. Спочатку було знищено інтелігенцію, духівництво, фахівців промисловості, науки, військові кадри. Згодом машина інтернаціональних червоних катів дійшла і до селян. Але такого підступного вбивства, як знищення голодом, не очікував ніхто.
Ось уже понад 70 років відокремлюють нас від жахливих днів голодомору 1932 - 1933 років. І з болем в серці ми ще не одне десятиліття будемо повертатися до цієї жахливої сторінки історії України. Голодомор став національною трагедією, він забрав понад 10 мільйонів синів і дочок Українського народу та інших народів.
З цим болем нам ще довго жити. Адже протягом двох років загинула п’ята частина сільського населення країни, люди вимирали цілими селами.
Це був геноцид проти свободолюбивого українського народу, цинічна відповідь більшовицької влади на опір українського селянства суцільній колективізації, політиці перетворення вільних
хліборобів на безмовних рабів.
Як свідчать живі свідки тих часів та й архівні документи, на місце вимерлих від голоду сіл переселяли жителів з чорноземних областей Росії та інших регіонів Радянського Союзу. Про кількість переселенців свідчать секретні матеріали „Повідомлення Всесоюзного переселенського комітету при Раднаркомі СРСР про переселення на Україну колгоспників з інших територій СРСР” від 29 грудня 1933 року, в якому сказано, що план переселення перевиконано і становить 104,76  процента, в тому числі переселено 21 856 колгоспних дворів.
Щоб збагнути Голодомор, треба залучити не тільки розум, а потрібно зуміти побачити серце темряви. Адже націю вбивали не розстрілами і газовими камерами, як під час війни в Освенцімі чи Хатині, а повільним і від цього ще більш жахливим згасанням - вимиранням від голоду в мирний час.
В Освенцімі уяву розворушують сам табір смерті та його музейні експонати, в Хатині також музей і велика святиня скорботи. У нас немає – ні музею, де можна зберігати пам'ять, ні церковної святині, де можна озвучувати скорботу, ні реєстру загиблих, бо докази Голодомору нищили, а за саму згадку про нього карали.
І тепер лідери комуністів теж кричать, що це був міф, щоб уникнути кари і не відповідати перед людством за злочини. Але від Божої кари їм не втекти.
Я закликаю вас сьогодні згадати у наших молитвах всіх тих, хто страждав і хто вмер під час великого Голодомору. Це страхіття не повинно ніколи повторитися.
І надійною гарантією цього є вибір Україною мирного демократичного шляху свого розвитку.
Нам треба запам’ятати уроки цієї трагедії. Адже і сьогодні нелегко долати численні перешкоди на шляху становлення власної держави. Ще дуже багато міжнародних ділків хотіли б, щоб у нас були конфлікти з Росією, Білоруссю та іншими сусідами. Щоб наша економіка була збиткова, розграблена і неконкурентна. Щоб ми були принижені і просили їхньої допомоги, а не опиралися на сили власного народу.
Але цього ніколи не буде!
Нехай же пам'ять про всіх безневинно страчених об'єднає нас, надасть нам сили і волі, мудрості та відваги для зміцнення держави, розвитку демократії, збереження миру і створення умов для вільного і заможного життя кожної людини.
Хай завжди і у всьому Бог оберігає Україну і наш народ.
А полеглим - вічная пам'ять...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 16.12.2005 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3489

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков