Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановна редакціє "Кримської світлиці"!
Мій лист - реакція на хорошу, як на мене, статтю Валентини Чекаліної "Новітня "Fata morgana" ("КС", ч. 46, 11.11.05) і, разом з тим, моє бачення причини наших нещасть та виходу з них. Лист надто кострубатий і дискусійний, а тому не думаю, що надрукуєте. Це мені байдуже, але я б хотів, щоб на порушену мною тему написав для газети статтю теолог. Хоч би о. Олег Ведмеденко - автор статті "А може, "пороблено"?" ("КС", ч. 45, 4.11.05). Вирішувати вам.
Коротко про себе. Шахтар-пенсіонер зі стажем відповідно 40 і 10 років. Українець, греко-католик. Батько мріяв, щоб я був священиком. Радянська дійсність зробила мене шахтарем. Одружений, маю дітей, онуків. Передплачую для них і для себе "Кримську світлицю", "Слово Просвіти", "Шлях Перемоги", "Українське Слово", "Літературну Україну" та місцеву "Просвіту", однак джерелом знань і найкращим порадником для мене є Святе Письмо.
Зичу успіхів у нелегкій вашій праці. Слава Ісусу Христу!
"Новітня "Fata morgana" Валентини Чекаліної, оприлюднена в "Кримській світлиці", як і "Україна від лукавого" Марії Матіос ("Літературна Україна", ч. 39, 7.10.04) дають правдиву картину нашого су-спільства 2004 і 2005 років. Та, на жаль, не дають відповіді, що робити, як вийти з прірви і безнадії. Правда, пані Валентина не втрачає надії, що оберемо, нарешті, достойних до Верховної Ради. Пані Марія вірить, що Україні допоможемо. Але не каже як.
Так, Україна бездумна і від лукавого. Була і поки що є.
У другому півріччі 2004 року українці щиро молилися за Україну, за здоров'я Ющенка, за чесні та прозорі вибори. Господь вислухав наші молитви. Позиції лукавого значно ослабли, і ми перемогли. Перемогли і стали чекати манни небесної. Вже, негайно і все, що хочемо, дай нам, Вікторе! Дай, дай, дай! Немає  "на". Ні Богові, ні державі. "А що я можу? - каже пересічний ніби патріот. - Мене ніхто не слухає, від мене нічого не залежить!"
Неправда! Залежить, і можемо. І багато можемо. Хоч би не засмічувати душу і довкілля. Можемо щиро молитися, а у молитві - велика сила. Молитися не лише за себе, а й за Україну, за її керівників, і за її ворогів. "Нехай за ворогів наших чорти моляться", - каже не один з нас. То які ж ми християни? Частіше з наших вуст виходить прокляття, а не благословення. "Не слід, брати мої, щоб так було", - каже апостол Яків у соборному посланні. Ото й маємо Україну від лукавого.
Пані Валентина, рахуючи гроші, згадує і про Скнилівську трагедію, і про збитий літак над Чорним морем. Але не виводить логічний ряд трагедій, починаючи від Вавилонської вежі, краще б від потопу, і закінчуючи трагедіями та катастрофами ХХІ століття. У них причина одна. "Ті вісімнадцять, що на них упала башта Силоамська й їх забила, гадаєте, що були більш винні від усіх мешканців Єрусалима? Ні, кажу вам, але як не покаєтесь, усі загинете так само", - каже Ісус (Лука, 13:4-5). У чому каятись? Втратили найбільший Божий дар - волю. Закопали даний Богом талант у землю. Стали духовними збоченцями - атеїстами. Творимо кумирів, покладаючи на них великі надії. Надійся, людино, на Бога і на себе - тебе ж створив Господь творцем на свою подобу, а тоді вже на державу, на Президента чи на будь-кого.
Життя людини, її доля, як і життя суспільства, його історія - є віддзеркаленням їхньої духовності. Яка віра, таке й життя. Без віри у Творця немає духовності, а без духовності немає щастя. Щастя - це коли у серці живе Бог. Безбожництво веде до загибелі. Багато з нас отямилось, як блудний син, але далеко не всі повернулися до Отця. А Він чекає нас.
Заперечите, що злочинці та безбожники жирують, купаються в розкошах, і нема на них кари ні Божої, ні людської. Усі вони покарані своїми награбованими статками. І діти їхні, і внуки, якщо будуть. А бажання помсти - від лукавого.
Авторка "Новітньої "Fata morgana" звертається до Господа: "Коли ж, нарешті, з'я-виться Месія", бо не бачить його серед сучасних політиків. Були пророки - не вірили їм. Дав людям Господь Месію - свого Сина. Розіп'яли. І розпинаєте. Вимолила Україна гідного керманича. Вчора обожнювали, сьогодні обпльовуємо. Бачимо, який він слабак, і який з нього син. А які ми? Які наші діти? Що я зробив для України? У "слабості" - його сила. Щоб знищити дракона, він не хоче, не може через християнські переконання стати драконом. Він потребує і хоче нашої допомоги, нашої підтримки, нашої єдності, бо "розділене царство не устоїть". Будуймо наше царство з Божою допомогою, бо "коли Господь не будує дому - дарма працюють його будівничі (Пс. 127). Просімо, і дасться нам. Будуймо, і збудуємо. Слава будівничим! Слава Україні! Слава Богу!

м. Соснівка Львівської обл.

На фото В. РУДЕНСЬКОГО: "Світличани" Петро Вольвач і Валентина Чекаліна в редакції "КС".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 02.12.2005 > Тема "Урок української"