Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3096)
З потоку життя (6324)
Душі криниця (3466)
Українці мої... (1457)
Резонанс (1487)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1663)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОЖИТИ ЖИТТЯ Г╤ДНО
Якби… Якби ми вчилися так, як треба… Якби знали свою ╕стор╕ю, то не повторювали б...


ДРУЖБА НАТАЛ╤╥ ГЛУХЕНЬКО╥ ТА В╤РИ РО╥К
14 березня 2019 року виповню╓ться 15 рок╕в в╕д дня смерт╕ в╕домого укра╖нського мистецтвознавця,...


ЛЮДИНА ЖИВЕ, ПОКИ ЖИВА ПАМ’ЯТЬ ПРО НЕ╥
Вже стало традиц╕╓ю, що «Кримська св╕тлиця» щор╕чно пов╕домля╓ читачам про под╕╖,...


НЕ СТАЛО СВ╤ТЛИЧАНИНА МИКОЛИ МОСКАЛЕНКА…
Скорботну зв╕стку передали з Дн╕пра – не стало нашого кримського укра╖нського земляка,...


ВЕЧ╤Р ПАМ’ЯТ╤ СТЕПАНА РУДАНСЬКОГО: ТЕПЛОТА СЕРДЕЦЬ ╤ НЕЗАБУТН╤ ВРАЖЕННЯ
До 185-р╕ччя в╕д дня народження л╕каря й поета




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 13.05.2005 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#20 за 13.05.2005
ЗАМІСТЬ ПРАПОРА - МАНДАРИНИ
.

Валерій Тарасов - один з найвідоміших і талановитих сучасних українських письменників не лише Криму, а й України. Він, як прийнято говорити, не прийшов у літературу, а енергійно, рішуче (подібно до своїх героїв-десантників!) увірвався до неї своєю першою книжкою повістей і оповідань "Десант", котра побачила світ у київському видавництві "Молодь" (1977 р.). До нього ніхто в українській літературі так схвильовано і піднесено, так яскраво і так майстерно не розповідав про моряків, що брали участь в Керченсько-Феодосійській десантній операції взимку 1941 року.
Ця військова, суто кримська тема начебто 30 років чекала на нього, сільського хлопця з степової Дніпропетровщини, доки він закінчить філологічний факультет Львівського держуніверситету імені Івана Франка і за направленням приїде викладати кримським дітям українську мову і літературу, аби згодом стати журналістом феодосійської міської газети "Победа", зібрати, осмислити і виносити в своїй душі багатющий матеріал про подвиги наших батьків і дідів у роки Другої світової війни.
Перш ніж стати окремою книжкою, повість "Десант" в 1973 році була опублікована в журналі "Дніпро". Скільки добрих слів, скільки теплих відгуків викликав цей твір! Високу оцінку повість "Десант" здобула й на Всеукраїнській нараді молодих письменників 1974 року в Києві, де ми були разом з Валерієм.
Одного разу зустрівшись з Кримом, Феодосією, Валерій Тарасов назавжди полюбив цю землю, її людей. Кримська тематика, Феодосія і феодосійці наскрізь пронизують його книги: повість "Десант", роман "Там, в Луабонго", повісті "Глибока розвідка", "Світанок над морем", "Поворот оверштаг", "Після хмар - сонце"...
Насущні проблеми нашого сьогодення, і, зокрема міста Феодосії, знайшли глибоке відображення і в нових документально-художніх книгах Валерія Тарасова з циклу "Феодосія: дійові особи". Перша книга з цього циклу "Зростання" побачила світ 1999 року. До речі, це одна з перших українських книжок, що видрукувана саме в Феодосії, в одному з її видавництв, за більш ніж дві з половиною тисячі років існування цього стародавнього міста.
Валерій Тарасов, окрім своєї письменницької роботи, активно займається журналістикою, співпрацює з єдиною на півострові україномовною газетою "Кримська світлиця". Його статті, нариси, замальовки про кращих людей його Феодосії - міста, котре стало йому вже рідним, знаходять жвавий відгук в серцях читачів.
Колись Феодосію своїми яскравими полотнами прославляв великий майстер пензля, художник-мариніст І. К. Айвазовський. Нині високохудожніми літературними творами її прославляє письменник, член Національної Спілки письменників України, нащадок запорожців, Валерій Тарасов. Його внесок у розвиток і примноження духовних цінностей міста Феодосії, Криму, України - неоціненний. Багато зробив і робить Валерій Тарасов і як громадський діяч.
У ці теплі весняні дні письменник і журналіст, громадський діяч, великий патріот України, людина щедрого таланту Валерій Дмитрович Тарасов святкує своє 65-річчя. Побажаємо ж йому міцного козацького здоров'я, довгих років життя і невичерпної творчої енергії! З роси та води тобі, любий друже!
Данило КОНОНЕНКО,
редактор відділу літератури "Кримської світлиці".


ЗАМІСТЬ ПРАПОРА - МАНДАРИНИ
Погляд на Помаранчеву революцію в Криму

"СИЧІ" В ПОГОНАХ

На зупинці - душ десять. Я займаю чергу за двома флотськими офіцерами - обидва капітани третього рангу. Вони з розташованого поруч мікрорайону, де мешкають офіцери та мічмани російського Чорноморського флоту, котрий на правах оренди перебуває у Криму, зокрема й у Феодосії.
Люди стоять, гомонять поміж собою. Про що гомонять? Ясна річ, у період передвиборної президентської кампанії - про вибори, про кандидатів на посаду президента.
Аж ось капітани третього рангу починають наввипередки радити: голосувати треба тільки за Януковича, він з нами (себто - з Росією), а Ющенко - націоналіст, хоче продати Україну американцям, за нього голосувати не можна.
Люди мовчать, слухають.
Я не витримую, кажу:
- За яким правом ви, громадяни іншої держави, офіцери чужоземного флоту, втручаєтесь у внутрішні справи України? Хто вам дозволив вести агітаційну роботу?
Капітани третього рангу чекали чого завгодно, але не такого повороту у розмові. Обоє миттєво замовкли, глипнувши у мій бік стурбовано-переляканими  поглядами. Натомість один цивільний почав на мене "наїжджати", підтримуючи позицію офіцерів.
Не знаю, як би довго тривала ця словесна атака, якби не підійшла маршрутка. Черга ожила, пасажири один за одним почали всідатися в машині. І тут один з офіцерів озирнувся й радісно-зловтішним голосом видихнув мені в обличчя:
- А тебе, мужик, места в машине нет! - І водієві: - Поехали, шеф!
Але водій заперечив:
- Чому це немає? Он в кінці салону є ще одне відкидне місце. Сідайте.
Я сів. Маршрутка поїхала. Цивільний, що на мене "наїжджав", спробував у машині знову заговорити з офіцерами про вибори президента, але ті сиділи мовчки, як сичі. Мов сичі в погонах.

ШЕВКЕТУ АСАНОВУ ЦЕЙ КОЛІР ПОДОБАЄТЬСЯ

Маю чимало друзів серед кримських татар. Один із них - Шевкет Асанов. Познайомився з ним на мітингу в День пам'яті жертв депортації кримськотатарського народу, який щорічно проводиться 18 травня.
Я виступав на цьому мітингу від імені феодосійської міської організації товариства "Просвіта". Почав із кількох кримськотатарських фраз, а закінчив українською.
Після виступу Шевкет Асанов підійшов до мене, подякував, що я хоч трохи, але сказав щось його рідною мовою. Ми вже знайомі з ним понад десять років. До речі, при зустрічах я вітаюся з Шевкетом: "Салям алєйкум!", а він у відповідь українською: "Добридень!"
Шевкету Асанову під сорок. Це кремезний, розважливий чоловік. Політично небайдужий. Працює продавцем овочів на великому продовольчому ринку по вулиці Кримській.
У Шевкета своя металева будочка, а біля неї акуратно розкладені картопля, буряки, редька... Взагалі той куток ринку, де височить Шевкетова будка, майже увесь сіріє картопляними плодами. Сірий куток. Від картоплі. Картопля смачна, розвариста. Завжди її тут купую.
Отож укотре іду по картоплю і раптом бачу яскраву помаранчеву пляму біля будки Шевкета Асанова.
А надворі ж середина грудня. Звідки у традиційно сірому кутку жовтогарячий колір?
Підходжу ближче. На торговельній полиці - мандарини.
- Салям алєйкум, Шевкет! Звідки мандарини і чому? Ти ж ніколи ними не торгував.
- Добридень, шановний! Узявся допомогти продати мандарини нашим грузинським друзям, що привезли їх кілька фур до Феодосії. До
речі, не беру з них за свою роботу нічого. Просто вирішив допомогти представникам народу, який здійснив у себе Трояндову революцію і підтримує нашу - Помаранчеву, - пояснив Шевкет Асанов серйозно. І раптом засміявся, мов хлопчина: - Та й, крім усього іншого, мені дуже подобається помаранчевий колір. Теплий і лагідний колір! Ми, південний народ, розуміємося на теплих кольорах. Помаранчевий мені до серця. І Віктор Ющенко мені до серця! І люди, що стоять у Києві на Майдані (там є і кримські татари) теж до серця. І до серця мені Україна, що прийняла мій народ...
Сказано це було віч-на-віч. Тому у щирості Шевкета Асанова я не мав жодного сумніву...

ПРАВДА СТАРОГО СОЛДАТА

Незважаючи на велику різницю у віці, мене єднає міцна дружба з Олександром Івановичем Громовим. Він, вісімнадцятирічний танкіст, почав війну на Курській дузі, визволяв Україну, Польщу, дійшов до Берліна. На цьому бойовому шляху під Сашком згоріло чотири танки. Сам він був двічі контужений, тричі поранений. Ратна звитяга Олександра Громова відзначена багатьма орденами й медалями. Дві нагороди для нього найдорожчі, бо вони тільки солдатські - має ордени Слави II і III ступенів.
У Феодосії він такий один.
Олександр Іванович любить погомоніти про політику, про події у державі, в світі. У складні моменти життя не соромиться заглянути до мене, до молодшого, й попросити поради. Й не було випадку, аби він до моїх порад не прислухався.
А от коли почалися президентські перегони, коли люди стали визначатися, за кого голосувати, Громов уперше досить активно заперечив моїй пораді. Я сказав Олександрові Івановичу, що голосуватиму за Ющенка і йому, Громову, також раджу віддати свій голос за цього кандидата у Президенти.
- І не подумаю! - жорстко мовив Олександр Іванович. - Голосуватиму за Януковича. Він господарник, а це багато важить. І пенсії підвищив. Мені це подобається.
Кажу Громову:
- Як господарник - Ющенко набагато сильніший, має вищу економічну освіту, успішно керував урядом України. І про пенсіонерів подбає.
- Ні, я вже визначився, - стоїть на своєму старий солдат.
Аж якось приходить розгублений. Розказує:
- Оце в центрі міста натовп мало не побив хлопця й дівчину за те, що у них на рукавах були помаранчеві стрічки. Довелося мені втрутитись, аби оборонити молодих. Добре, що на моєму піджаку були ордени Слави, натовп не наважився зачепити мене, коли я прикрив хлопця й дівчину. - Помовчав, додав: - Це дуже погано, що противники Ющенка так поводяться.
Іншим разом заглянув. Стурбовано каже:
- Дивився другі теледебати Януковича і Ющенка. Признаюся, мені дуже не сподобалося, що він почав фінтити, не хотів відповідати на прямі питання Ющенка. Я ще з фронту не люблю хитрунів, від них багато біди. Люблю людей прямих і чесних. Ющенко мені видався саме таким. Мабуть, голосуватиму за нього. Подумаю...
Старий солдат, кавалер двох орденів Слави Олександр Іванович Громов подумав і проголосував за Віктора Андрійовича Ющенка. І дуже тим задоволений. Навіть щасливий. Від того щасливий, що й цього разу не схибив у своєму довгому житті.
Валерій ТАРАСОВ,
член Національної Спілки письменників України.
м. Феодосія.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 13.05.2005 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3071

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков