Важливе і актуальне опитування (особливо на перспективу) провів Інститут соціології Національної академії наук України. Респондентам задавали незвичне запитання: "Як ви ставитесь до людей не вашої національності?" Майже чверть з них (24,7%) відповіли, що не мають національної упередженості. В той же час більшість з тих, хто позитивно розглядає осіб іншої національності, не допустили б їх в Україну взагалі або дозволили б їм відвідати країну тільки як туристам. Кого ж не люблять в Україні? Чеченців - 52 відсотки, арабів - 38, циган - 37, азербайджанців - 28, негрів - 25, турків - 24, кримських татар - 21, грузинів - 17, євреїв - 14, молдаван - 14, чехів - 11, поляків - 8, росіян - 4. З огляду на національне розмаїття наших громадян наведені дані викликають занепокоєння. Тим паче, що це соцопитування запровадили на теренах всієї України, а не в Криму, де негативні відсотки значно б збільшились. Стурбований відгук на цю тему відомого журналіста Тимура Дагджі нещодавно опублікувала нова кримськотатарська газета "Полуостров". Він підкреслює, що все залежить від того, "хто, де і у кого запитує. Дослідники одержать різні відповіді на поставлене питання на Заході, Сході чи в Криму. Тут не можна узагальнювати. Українці, які мешкають в Криму, ніколи не скажуть кримським татарам "геть", тому що вбачають їх корінним народом, здатним захищати на півострові інтереси держави". На думку Т. Дагджі, для більшості багаточисельних народів характерна заразна хвороба "старшого брата". Спочатку сама Україна настраждалась від подібної "опіки" в "дружній родині народів". Але під час незалежності, лікуючи рани, одержані від "старшого родича", вона сама бере на себе його функції, які посилюються з погіршенням економічного стану країни. І правильно київські вчені звертають увагу влади на посилення ксенофобії. Т. Дагджі пригадує: "Ми, кримські татари, знаємо, чим це закінчується. Після оголошення незалежності в Узбекистані і росіянам, і кримським татарам і всім іншим кричали в обличчя: "Забирайтеся в Росію!", "Забирайтеся до себе в Крим!", "Забирайтесь на батьківщину!" А до цього ми бачили, як ферганські підлітки грали в футбол головами, відрізаними у турок-месхетинців". На жаль, стверджує автор статті в "Полуострове", Україна не відповіла кримським татарам тією ж легітимністю, з якою вони ставляться до неї: "Ми голосували проти ставленика Росії - першого президента Криму Мєшкова, ми грудьми постали проти доморощених сепаратистів та зберегли для України Крим і мир на півострові. Офіційна Україна цього не помітила". І дотепер в засобах масової інформації, в книгах і підручниках повторюються вкриті мохом радянські антитатарські байки. Хтось намагається довести, що кримські татари - історичні вороги і росіянам, і українцям. Тому й маємо невтішні підсумки: жертви цієї пропаганди вже готові вигнати кримських татар з країни. Не можна не погодитись з висновками Тимура Дагджі: якщо "Україна почне приділяти серйозну увагу міжнаціональним проблемам і працювати над перебудовою масової свідомості в дусі терпимості і співробітництва зі світовим співтовариством, тоді подібні анкети заповнюватимуться зовсім по-іншому". Тобто краще лікувати симптоми, адже дорожче упоратися з хворобою.