Версiя для друку Обговорити в форумi

Пам'ять
ЮНУС КАНДИМОВ
Великої втрати зазнала література: 20 березня, на 46-му році життя, помер відомий кримськотатарський письменник Юнус Кандим, який своєю творчістю, громадянською позицією будував міст дружби, взаємоповаги і взаєморозуміння між кримськотатарським і українським народами.
Кандимов Юнус Уразович (Юнус Кандим) народився 4 вересня 1959 року в радгоспі "Аккурган", що в Узбекистані.
Член Національних Спілок журналістів та письменників України. Заслужений діяч мистецтв України.
Після закінчення Ташкентського державного педагогічного інституту ім. Нізамі та служби в армії у 1983 р. очолив відділ республіканської кримськотатарської газети "Ленин байрагъы" ("Ленінський прапор"), а коли у 1989 році повернувся до Криму - на землю предків, влаштувався на роботу в редакцію газети "Достлукъ" ("Дружба"). Деякий час (1990 - 1993) працював власним кореспондентом газети "Янъы дюнья" ("Новий світ") по Херсонській, Кримській областям України, Краснодарському краю Росії, головою Кримського Фонду культури (1993 - 1996), завідуючим відділом редакції газети "Янъы дюнья" ("Новий світ") (1996 - 2001). З лютого 2001 року і до останніх днів свого життя обіймав посаду завідуючого редакційно-видавничого відділу, провідного редактора Всеукраїнського інформаційно-культурного центру в м. Сімферополі.
Літературно-художньою творчістю Ю. Кандимов почав займатися ще з шкільної лави. Перший вірш  "Окъув залында" ("У читальному залі") надрукував на шпальтах газети "Ленин байрагъы" ("Ленінський прапор") у 1979 р.
Ю. Кандимов - автор поетичних книг "Сен денъизге бенъзейсинъ" ("Ти на море схожа"), (1988 - кр.-тат.), "Сары ань - Жовта мить", (1997 - кр.-тат. і укр.), "Умют йипи" ("Нитка надії"), (2001 - кр.-тат.)  Кримськотатарською мовою він видав також науково-публіцистичний нарис "Къурултай: о насыл олгъан эди" ("Курултай: як це було"), (1991) та монографію про першого Голову Кримськотатарського уряду Кримської Демократичної Республіки (1917-1918) Номана Челебіджихана "Куреш мейданыны от басмаз..." Биринджи китап. ("Не заросте травою поле бою... Перша книга), (2002).
Вірші Ю. Кандимова друкувалися на сторінках як кримськотатарської періодики, у колективних збірках, так і російською, українською, азербайджанською, турецькою, латиською, гагаузькою іншими мовами в журналах "Гянчлик" ("Молодість") - (Баку, 1989), "Хазар" - (Баку, 1989), "Эмель" ("Стремління") - (Стамбул, 1990), "Дніпро" - (Київ, 1994); "Калгай" - (Бурса, Турція), альманасі "Вітрила-90" - (Київ, 1990); "Четвер" - (Львів, 2003), в колективних збірниках - кримськотатарською мовою "Къарылгъачлар" ("Ластівки") - (Ташкент, 1982), російською "Все народы велики" - (Москва, 1990), турецькою "Тюрк шиириетининъ гульдестеси" - ("Букет тюркської поезії") - (Анкара, 1993), українською "На нашій, на своїй землі" - (Київ, 1995), "Чорноморська хвиля" - (Донецьк, 1995), білоруською "Сябрына" - (Гомель, 1998), турецькою в антології тюркської літератури, т. 13. - (Анкара, 2000), латиською "70 поетів Європи" - (Рига, 2001), "Ностальгия: поэтические произведения о Крыме и судьбе его коренного народа" - (Сімферополь, 2002).
Ю. Кандимов був членом літературного об'єднання "Геракліт", до якого увійшли українські поети, що пишуть у жанрі візуальної поезії, а також паліндроми. Останній раз в кримськотатарській поезії з елементами паліндрома була написана "Циклічна ода" кримськотатарського принца Шахін Герая на початку ХVІІІ сторіччя. Ю. Кандимов відродив цей жанр. Відродив він також в кримськотатарській поезії жанр акровіршів. Останній раз акровірш був написаний в 1938 році поетом Ю. Теміркая.
Твори Ю. Кандимова включені до навчальних програм і широко вивчаються в кримськотатарських загальноосвітніх школах, на філологічних факультетах вищих навчальних закладів Криму, де викладається кримськотатарська література.
На його вірші написано більше тридцяти пісень відомими кримськотатарськими композиторами.
Ю. Кандимов тривалий час очолював комісію по художньому перекладу та комісію по роботі з молодими авторами Кримської республіканської організації НСПУ, літературне об'єднання  "Ильхам" ("Натхнення").
Чимало уваги Ю. Кандимов приділяв художньому перекладу. Він переклав і надрукував кримськотатарською мовою твори українських, російських, узбецьких, каракалпацьких, білоруських, казахських, азербайджанських поетів і прозаїків. Переклав і підготував до друку вибрані твори М. Волошина, М. Коцюбинського.
Зусиллями Ю. Кандимова кримськотатарському народу було повернуто ім'я відомого романіста тюркського світу Дженгіза Дагджі, що мешкає нині у Лондоні і пише турецькою мовою.
З 1992 по 2001 рік Ю. Кандимов переклав кримськотатарською мову п'ять романів Дж. Дагджі.
Ю. Кандимов відредагував близько двох десятків художніх, науково-популярних книг, підручників, посібників, словників. Серед них. "Эйикъомшуджылыкъ" ("Добросусідство"), "Узакъ ве якъын Шевченко - Далекий і близький Шевченко",
Н. Умеров "Алтын урлукъ" ("Золоте зерно"), Ш. Асанов "Къырымтатар халкъ лирик йырлары" ("Народні ліричні пісні кримських татар"),
І. Нафєєв. "Тасвирий санат" ("Образотворче мистецтво"), Емірова А., Ганієва Е., Сейдаметова Н. "Къырымтатар тили тильшынаслыкъ терминлерининъ лугъаты" ("Словник лінгвістичних термінів кримськотатарської мови"), Теміркая Ю. "Ёл узериндеки ярыкъ - Свiтло над дорогою", Распе "Барон Мюнхаузеннинъ сергузештлери" ("Пригоди барона Мюнхаузена").
Окрім художньої творчості, перекладацької діяльності, Ю. Кандимов проводив активну науково-дослідницьку роботу в галузі історії кримських татар, історії кримськотатарської літератури, мовознавства, лексикології, лексикографії, бібліографії, біобібліографії. Оприлюднив майже тридцять наукових праць. Підготував до видання "Короткий біобібліографічний нарис про життя і діяльність видатного кримськотатарського поета і літературознавця ХХ століття Е. Шем'ї-заде", у співавторстві підготував до друку "Англо-українсько-кримськотатарський фразеологічний словник", Кримським державним інженерно-педагогічним університетом затверджений автором "Великого українсько-кримськотатарського словника", написав більше ста двадцяти наукових статей для "Енциклопедії Сучасної України", Шевченківської енциклопедії. Його статті про великих синів кримськотатарського народу Ісмаїла Гаспринського, Номана Челебіджихана, Амета Озенбашли надруковані в наукових збірниках "Годы. Люди. Судьбы" (Симферополь, 1999), "Репрессированное поколение крымскотатарских общественно-политических деятелей, подвижников науки и культуры" (Симферополь, 2001).
Україна і Крим у скорботній жалобі: у розквіті сил пішла за межу вічності людина, якої багатьом не вистачатиме.
За дорученням Ради
Кримської республіканської творчої спілки "Кримська асоціація письменників"
Валерій БАСИРОВ.

ВІН БУВ ДРУГОМ "КРИМСЬКОЇ СВІТЛИЦІ"

Боляче і гірко втрачати друзів. Втричі сумно і боляче втрачати друга у розповні його творчих літ, коли попереду в нього ще багато несходжених життєвих доріг. Здається зовсім недавно ми щиро вітали кримськотатарського поета, перекладача, публіциста, заслуженого діяча мистецтв України Юнуса Кандима з його квітучим 45-річчям, а цими днями (як грім серед ясного неба!) чорна звістка: Юнус помер...
А він же був ще такий молодий і за віком, і душею. Своїм непересічним талантом перекладача з української на кримськотатарську будував мости духовності між нашими літературами. Він переклав кримськотатарською мовою твори Михайла Коцюбинського "На камені", "В путах шайтана", "Під мінаретами", поеми Тараса Шевченка "І мертвим, і живим...", "Кавказ", поеми Лесі України "Іфігенія в Тавриді", "Давня казка", "Роберт Брюс, король шотландський", цикл віршів "Кримські відгуки", драму-феєрію "Лісова пісня", вистава за якою з успіхом йде на сцені Кримськотатарського національного театру. Велику роботу провів Юнус Кандим разом зі своїм українським побратимом, київським поетом і перекладачем Миколою Мірошниченком по упорядкуванню антології кримськотатарської поезії ХІІІ - ХХ століть українською мовою під назвою "Окрушина сонця", яка 2003 року побачила світ у київському видавництві головної спеціалізованої редакції літератури мовами національних меншин України. Нині в тому ж видавництві готується до друку антологія кримськотатарської прози українською мовою, яку підготували Юнус Кандим зі своїм побратимом Миколою Мірошниченком. Юнус дуже мріяв побачити цю книгу - плід своєї великої праці, але, на превеликий жаль, все обірвалось на півслові...
А ще Юнус був великим другом і одним з авторів "Кримської світлиці". З перших днів виходу її з інтересом читав газету, друкував у ній свої вірші та статті про спільні духовні устремління двох наших народів - українського і кримськотатарського. Юнус непогано володів українською, писав і розмовляв мовою великого Тараса. Одним з перших відгукнувся на ідею О. І. Губаря видати твори
Т. Шевченка кримськотатарською мовою, зробив переклади поем геніального поета кримськотатарською мовою.
Не хочеться вірити, що його вже ніколи не зустріну в стінах редакції чи на нашому письменницькому зібранні а чи десь несподівано на велелюдній вулиці Сімферополя, не побачу його добродушної посмішки на смаглявому обличчі, блиск його великих карих очей, не почую його привітного нашою українською "Доброго дня"... Але на одній з поличок моєї домашньої бібліотеки, як спомин про нього, мого друга Юнуса, стоять і стоятимуть, доки я сам буду живий, його книги вибраних поезій його рідною мовою і невеличка збірочка "Сары ань" ("Жовта мить") нашою українською мовою в перекладах М. Мірошниченка.
Юнус Кандим був талановитим поетом і перекладачем, чудовою, доброю людиною, справжнім другом і прихильником нашої літератури. Я буду сумувати за ним.
Нехай же крем'яниста кримська земля буде йому пухом! Нехай його книги залишаться світлою пам'яттю на роки і роки!
Данило КОНОНЕНКО.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 25.03.2005 > Тема "Українці мої..."