Версiя для друку Обговорити в форумi

Наболіло...

Добрий день, "Кримська світлиця"! Ми з татом тільки повернулися з Карпат, де 10 днів каталися на лижах в урочищі Драгобрат. Вперше потрапивши у таке чарівне місце, я отримала незабутні враження від неземної краси карпатського краю. Але найбільш мене вразили люди того краю. Я ще ніколи в житті не зустрічала таких відвертих і чемних людей. Вони організували нам дуже теплий прийом, і завдяки цьому я почувала себе, як вдома.
Мені дуже прикро, що я не можу те ж саме сказати про деяких наших кримчан. Справа в тому, що з нами їздило ще 6 сноубордистів із Криму, усі - приватні підприємці. Я навіть передати не можу, який безлад вони там чинили! Перша сварка між ними та місцевим населенням відбулася в автобусі ще по дорозі на Драгобрат. Кримчани взяли квитки і сіли не на свої місця, а де заманулось. Потім прийшли люди з квитками на ці місця і, зрозуміло, попросили звільнити їх. Замість того, щоб сісти на свої місця і розв`язати непорозуміння мирним шляхом, наші сноубордисти підняли на вуха весь автобус, навіть пішли до диспетчера, але ніхто не став на їхній бік, тому що всі розуміли, що кримчани не праві. Тоді вони почали діяти нахабно і кричати, навіть нецензурно виражалися, казали, що вони ніколи більше не приїдуть сюди, на що один місцевий хлопець відповів їм: "Не подобається - не приїздіть, вас ніхто не запрошує", і я була цілком згодна з ним.
Але це був тільки початок. Під час відпочинку вони кожного вечора пили до нестями, до півночі сиділи у їдальні, доки сам хазяїн не став виганяти їх. Але й це їх не зупинило: згодом я дізналася, що вони продовжують свої "бенкети" у так званих "колибах" (місцева назва невеликого кафе), де з насолодою займалися "новими розвагами" - танцями на столі. Словом, мені було дуже соромно перед місцевим населенням за поведінку наших земляків. А коли прийшов час їхати додому, думаєте, хоч одна нікчема подякувала хазяїну за теплий прийом?! Звичайно ж, ні, натомість вони сказали, що катання було гарним, але місцевий народ... хами. І жоден з них не сказав ані слова про красу недоторканої природи. Я розумію, що її не бачить той, кого блиск грошей осліпив. Під впливом цього я навіть написала вірш "Нікчемні душі", який присвятила усім, хто втратив душу через гроші. Шановна редакціє, я дуже хочу, щоб Ви надрукували мій лист у газеті. Нехай люди прочитають його і задумаються над тим, куди ми йдемо і яку культуру несемо з собою у житті.
З повагою до вас -
Марина, учениця 11-го класу.
Красногвардійський р-н.

* * *

Нікчемні душі, схаменіться!
Погляньте, що ви наробили!
Нікчемні душі, озирніться:
На що ви світ перетворили!
Розваги, гроші, влада, сила
Задовольняють бідну душу.
Моя би воля все змінила,
Та поки лиш писати мушу.
А як же люди, як же воля?
Як небо, сонце, квіти, сніг?
Вважаєте, що ваша доля
Дозволить вам забути їх?!
Ні, помиляєтесь, нікчеми:
Господь ніколи не простить!
І сльози будуть вже даремні,
Бо Правда з неба прилетить!
Ця Правда покарає того,
Хто через гроші став сліпий.
Всі відцураються від нього,
Від горя буде він німий!
А може, цього і не буде,
Бо все це - вигадки мої.
Але я так благаю: люди!
Ну, запаліть вогонь в душі!
Нехай добром і щастям сяє
Світ - ніби усмішка дитини!
І нас ніхто не подолає,
Бо ми народ, і ми - єдині!
Марина КИЯНКА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 15.03.2005 > Тема "Резонанс"