Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 04.03.2005 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 04.03.2005
ЗАЛЕТІВ "ЖУРАВЛИК" У "СВІТЛИЦЮ"
Тамара СОЛОВЕЙ.

Голова Дергачівського об'єднання "Просвіта", що на Харківщині, Ярослава Михайлівна Касіян завітала до "Кримської світлиці", аби познайомитися. І хоча зовсім не це було причиною її відрядження (службова поїздка пов'язана з основним місцем роботи, просвітянська діяльність - то ж для душі), але пані Ярослава не збиралася втрачати жодної вільної хвилини задарма.
В дарунок "Кримській світлиці" та місцевій "Просвіті" вона привезла книги, видані Харківським обласним об'єднанням Всеукраїнського товариства "Просвіта": "Оповідання" Марійки Дмитренко (Богдани Світлик) (до речі, одне з них - "Вчителька" ми вже друкували в "Кримській світлиці" минулого літа) та "Життя прожити - не поле перейти" - спогади Тетяни Скрипник. Слід зауважити, що обидві ці скромні книжечки - зовсім не втіха для їхніх авторів (яких, до речі, вже давно немає серед живих), а складова тієї роботи, що покладається на просвітянський рух в цілому. Особливо вражають оповідання Марійки Дмитренко, яка загинула в 30-річному віці - останній патрон у сутичці з енкаведистами залишила для себе. Вражають літературним хистом, що зовсім не є обов'язковою якістю для членкині УПА, а також їхньою і нинішньою актуальністю, хоча описуються в книзі події більш як 50-річної давності. Бо тоді, як і тепер, населення України поділялося на справжніх патріотів свого народу, готових задля нього на будь-які жертви, і тих, хто піддався московській комуністичній пропаганді. На прикладі юної вчительки-комсомолки, яка з часом перетворюється на "бандерівку", авторка психологічно вмотивовано показує єдність українського народу, закладену ще в підсвідомості, що долає штучно створені пропагандистські перепони.
Тетяна Скрипник, життєвий шлях якої виявився значно довшим, пройшла і колективізацію, і голодомор, і навіть стала офіцером інтендантської служби Радянської армії. А згодом закінчила Харківський університет і захистила дисертацію кандидата історичних наук.
Книга "Життя прожити - не поле перейти", яка містить багато історичних фактів і конкретних прикладів, рекомендується як посібник для тих, хто вивчає історію нашої держави. "Але Бог дав мені дожити до Благословення Незалежності України, за яку я молюсь щоденно і дуже високо ціную її наслідки", - такими словами закінчує авторка передмову до своїх спогадів, і в кожному рядку тексту відчуваєш, що це - щира правда, хоча Тетяна Олексіївна 50 років свого життя була комуністкою.
Серед дарунків з Харківщини - ще й газета "Журавлик" - теж орган харківського об'єднання "Просвіта", голова якого і головний редактор газети -  професор Анатолій  Кіндратенко. Слід зазначити, що ця газета не лише досить цікава, але й розрахована на широке коло читачів. Бо хоч і зорієнтована вона в першу чергу на дітлахів, але має серед своїх читачів і дописувачів й дорослих - це батьки малечі, її вчителі і взагалі всі, кому цікаво довідатися, наприклад, про походження українських прізвищ, про творчість і долю Остапа Вишні, про таємниці Клеопатри та порозмірковувати про нашу вітчизняну героїню - Настю Лісовську, що стала Роксоланою. Та і взагалі - чия вона більшою мірою: наша чи вже представниця тюркського світу? Цікава реакція редакції газети і на лист без підпису з Луганщини, що мав на меті обеззброїти "Журавлика" як видання патріотичне і по-справжньому просвітницьке, яке розкриває дитині очі на події сьогодення.
"Невже присутність дітей, залучення їх до страйку вирішить наші проблеми? Треба поважати країну дитинства, бо нам буде важко жити в державі, де цього не роблять", - пишуть з Луганщини. "Ніхто не закликає дітей до страйку. У нас сотні листів від школярів, що висловили свою думку щодо політичної ситуації в державі. І це добре, що росте покоління, не байдуже до своєї землі", - полемізує з опонентом "Журавлик".
Так що, як бачимо, Харківщина може "пишатися" не лише своїм колишнім губернатором Кушнарьовим, але й потужною просвітянською організацією, яка заявляє зі шпальт "Журавлика": "Нас ділили, роз'єднували, провокували. Але ми - народ єдиний. Харків'яни чи донеччани, львів'яни чи одесити. Нам жити і творити на цій землі, а ще вміти обговорити наболілі питання вкупі і не боятись, що наші погляди часом не співпадають".
Цікаво було поспілкуватися і з Ярославою Михайлівною, особистістю, що причаровувала своєю небайдужістю, завдяки якій завоювала авторитет у місцевих органах влади і має реальну можливість впливати на навчально-виховні процеси у школі, вирішення інших важливих питань.
Але, звичайно ж, не тоді, коли найде коса на камінь, як це було під час останніх виборів. Ярославу Михайлівну намагалися усунути з дільничної комісії вже після 21-ї години в день голосування, коли ніхто на це відповідного права не мав. На неї тиснули морально і фізично, викликали міліцію, але так нічого і не вдіяли. Натомість з'явилися акти, де фіксувалися порушення в роботі комісії.
П'ять "помаранчевих" днів провела пані Ярослава в Києві. Була вона тут і на великому святі - інавгурації Президента. І представляла не лише "Просвіту", але й Християнсько-демократичну партію України, оскільки є головою виконкому її Харківської обласної організації. І, звичайно ж, себе саму: трішечки Роксолану, трішечки Клеопатру, трішечки Ярославну, оспівану в стародавніх бувальщинах, а загалом - славну жінку нової України.

На фото Юрія ЖАГЛІНА: Ярослава Касіян з харківським просвітницьким "Журавликом".

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 04.03.2005 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2958

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков