Версiя для друку Обговорити в форумi

"Шкода, що не можна мати одразу двох президентів", - на цій думці я спіймала себе, коли настав кульмінаційний момент зустрічі Віктора Януковича зі своїми шанувальниками в Сімферополі 14 грудня. Він кинув у натовп з балкона Українського музичного театру букет темно-червоних троянд, певне, щойно подарованих йому на честь приїзду. На мить забулися всі негативні моменти, пов'язані з виборами: нетактовна поведінка ЗМІ, системні фальсифікації під час голосування, вже офіційно доведене отруєння конкурента Віктора Януковича в боротьбі за президентське крісло, здійснене з особливою підступністю, бо залишило свій відбиток на обличчі, цим самим давши підстави збиткуватися над лідером "Нашої України" навіть темним бабусям, які теж без особливої втіхи дивляться на себе в дзеркало. Забулося і кримінальне минуле Віктора Федоровича, тим більше, що в агітках на його користь роз'яснювалося: перший свій строк нинішній прем'єр-міністр відбув, взявши на себе чужу вину, а вдруге постраждав, рятуючи дівчину від негідників. І взагалі, він жертва боротьби з системою, як тепер модно говорити.
Кандидат в президенти стояв на балконі, простягав руки, кланявся - такий елегантний, свіжий, нібито тридцятирічний. Уявляю, що робилося в серцях літніх дам, які складали значну частину присутніх на мітингу.
На вигляд Віктор Федорович такий сильний, а водночас і слабкий, бо потребує захисту, потребує порятунку, адже знову став "жертвою у боротьбі з системою". Конституційні права щодо захисту інтересів кримського гостя порушили одразу всі: і парламент, і Верховний Суд України, не кажучи вже про "оранжевих" - ініціаторів "конституційного перевороту". А колишні прибічники зрадили, і в першу чергу, це президент Леонід Кучма.
Чим же зрадив? А тим, що не застосував силу проти півторамільйонної багатоденної демонстрації, не "навів порядок". І нікому було запитати: як же це мало виглядати? Невже ж розпочинати криваву бойню лише тому, що люди шукають правди?
І як би до цього поставився світ?
Раніше я сприймала з іронією компліменти на адресу нині діючого президента, мовляв, спасибі йому за те, що немає війни, і в думках додавала: і за те, що світить сонце, синіє небо. Вважала, що народ - мудрий, і міфи про можливу громадянську війну - це лише політичні спекуляції. А, виявляється, Леоніду Кучмі дійсно є за що вклонитися (на тлі Януковича...).
Зі слів Віктора Федоровича, зрадив його і уряд, щоправда, "механізмів" зради він не розкрив. У цьому світлі вся надія була на людей, які підтримають 26 грудня його своїми голосами. І як тут не розчулитися чиїмось сестрам і матерям з голубими стрічками?
Що обіцяв взамін? Братні стосунки з Росією (ще б пак! З натовпу на нього пильно дивився В. Путін з підписом "За Родину, за Путина, за "Русский блок"); підвищення статусу російської мови; економічну стабільність; захист суверенітету України, яка, зі слів київського гостя, за умови перемоги опозиції перейде під юрисдикцію іноземних держав. Виросли ставки і щодо пенсій та зарплат. Це вже не 285 і 300 гривень (остання - мінімальна), гроші на виплату яких взагалі не закладалися в бюджет наступного року, а понад 400 і, відповідно, - 350 гривень. Про те, якою буде купівельна спроможність цих грошей, не згадувалося.
Віктор Федорович заявив також, що він проти націоналізму, і закликав не дати "завоювати, захопити Україну". Він наголосив, що жити стало краще, і всі це відчули, а "оранжеві" хочуть знову відкинути людей в бідність і безправ'я, бо такими легше керувати.
І все ж таки, як на мене, не варто було Віктору Януковичу скаржитися на суцільні зради і апелювати до почуття жалю своїх шанувальників, який, кажуть, принижує і більше вмотивованих тоді, коли просиш копієчку, а не просишся в президентське крісло. Але той факт, що В. Янукович сьогодні вже не "кандидат від влади", можна було помітити неозброєним оком. Кримських урядовців на балконі не було, промайнув десь лише голова Верховної Ради Борис Дейч, але слова не брав. Виступали здебільшого представники групи підтримки кандидата в президенти та "Русского блока".
А серед відомих в Криму людей "засвітився" лише Лентун Безазієв. Та краще б він мовчав, бо як "видатний літератор", використовував таку лексику, нібито й сам побував в зоні: "Янукович ковтав лайно не стільки своє, скільки своїх попередників та гаранта Конституції", - зазначив він. Дісталося і самому "гаранту", і Меджлісу, і "націонал-фашистській" опозиції, що діє, "як подонки на базарі". Під час цього виступу люди, що вже не одну годину стояли на морозі (мітинг розпочався на годину пізніше запланованого), помітно пожвавилися.
От що то значить - заговорити з людьми "народною" мовою! Тож бути вам, пане Лентуне, у Януковича щоякнайменше - міністром пропаганди!
Якщо, звичайно, 26 грудня з цим погодиться більшість українців...
Фото Ю. ЖАГЛІНА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #51 за 17.12.2004 > Тема "Резонанс"