Версiя для друку Обговорити в форумi

В Національному музеї «Київська картинна галерея» експонується виставка Саші Макарської «Полотно, лють/надія/ любов». На початку широкомасштабного вторгнення російських військ подруга художниці попрохала її фіксувати на полотні все, що вона бачить і відчуває. Ці твори представлені на виставці. Саша Макарська розповідає: «Три роботи про схід України, про який часто думаю. Де зараз страшні бої, а я бачила ці квітучі краї в дитинстві, бо звідти родом. Парадний портрет терикона (вони мені видавались дуже загадковими)».

 Пейзаж з кіньми навіяний розповіддю командира Михайла Михайлова: «Ранок. Стою, курю. Все бахкає. З туману коні вибігають. Такі налякані, безпорадні. З ними мале жереб’я. Так мені їх шкода стало. Курю та думаю: «Грьобана русня». Це було на Харківщині.

 Мисткиня зазначає: «Часом реальність здається страшним сном. Часом лють переповнює. Лють і біль».

 Картина «Оболонь, розмінування» звертає увагу на вкрадене дитинство наших дітей. Донька звертається до мами: «Мені страшно». Мама заспокоює дитину: «Не бійся, Марічко. Це розмінування».

 Війна змінює наше життя. Часто постає вибір – що робити? Художниця представила портрет своєї подруги Мар’яни Котик, яка зробила свій вибір і пішла до війська.

 Авторка виставки пояснює: «Також є про те, що люблю і що тримає. Гарні спогади та моменти. Про ті прекрасні, як виявилось, прості речі, які, здавалось, будуть завжди. Дорога на Полтавщині з деревами до неба. Веселощі дітей на дачі. Jazz Koktebel. Мила сільська бабуся. Ірпінь, куди приїжджала до друзів за радістю і спокоєм. Те, що ми любимо і цінуємо, хочеться вберегти».

 Саша Макарська висловлює вдячність: «Дякую тим, хто нас захищає, кожному захиснику і захисниці. Дякую за допомогу у створенні виставки арт-резиденції «Великий Перевіз» - Тамарі та Олександру Бабакам і Юрію Осламовському.

 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 05.04.2024 > Тема "Душі криниця"