Версiя для друку Обговорити в форумi

16 січня в київській книгарні «Є» Ігор Стамбол провів презентацію книги кандидата історичних наук, директора Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства Віталія Скальського «160 днів Української Народної Республіки».

 Книга висвітлює нетривалий (160 днів), але насичений подіями та їхніми інтерпретаціями період в історії України – від 20 (7 за старим стилем) листопада 1917 року до 29 квітня 1918 року, упродовж якого існувала перша у ХХ столітті українська державність – Українська Народна Республіка. Автор не лише розглядає перебіг політичного життя в УНР чи стан самоідентифікації у суспільстві, а й звертає увагу на перехід України на григоріанський календар та східноєвропейський час, похорони крутянців і жертв «горожанської війни», політичні арешти і вбивства, а також на інші, лише на перший погляд, неважливі події та процеси.

 В Росії більшовики скинули Тимчасовий уряд і захопили владу. В Києві більшовики невдало спробували захопити владу. Серед українських політиків виникла ідея проголосити Україну народною республікою, що й було зроблено ухваленням ІІІ Універсалу 20 (7) листопада 1917 року. До складу Української Народної Республіки увійшли Київська, Волинська, Подільська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Катеринославська, Херсонська і Таврійська (без Криму) губернії. Було заявлено, що Україна не відокремлюється від Росії, але вся влада в Україні відтепер належить лише Центральній Раді та Генеральному Секретаріату (так називали Уряд). На адресу Центральної Ради знову, як і в перші місяці революції, надходило безліч вітальних листів і телеграм, а українські газети рясніли повідомленнями про підтримку ІІІ Універсалу територіальними громадами, різноманітними зборами, з’їздами, громадськими організаціями, профспілками та радами. Подекуди ІІІ Універсал сприйняли як проголошення незалежності. Інформаційне агентство «Рейтер» повідомило, що Українські Установчі збори проголосили незалежність України. Цю звістку опублікували в газеті «Свобода» (США) 20 листопада 1917 року. В Одесі Революційний комітет ухвалив вітати «встановлення Української республіки». У Полтаві Універсал оприлюднив голова «Ради революції» Євген Терлецький. 25(12) листопада відбулося урочисте проголошення УНР у Бердичеві, де переважало єврейське населення, був один із найбільших в Україні католицьких монастирів і перебував штаб Південно-Західного фронту. У Севастополі про ІІІ Універсал і проголошення УНР дізналися вранці 21(8) листопада. Уже ввечері у місцевих газетах опублікували телеграму з текстом Універсалу. Урочисте проголошення призначили на 25 (12) листопада. Це рішення підтримала севастопольська рада.

 О 8-й ранку всі кораблі у севастопольському порту підняли українські прапори і просигналили прапорцями «Слава Українській Народній Республіці!» Через 2 години на Нахімовській площі проголосили Універсал. Потім відбувся молебень, після якого лунали численні вітальні промови від виконкому севастопольської ради, мусульман, молдован, росіян. Свято завершилося українською демонстрацією містом.

 12 грудня (29 листопада) і 15 (2) грудня обговорення ІІІ Універсалу відбулося в Харківській міській думі. Думські фракції та групи пропонували свої проєкти резолюцій, які демонструють ставлення різних політичних партій (власне,їхніх харківських організацій) до цього акта, загалом до Центральної Ради, українського національно-визвольного руху та ідеї української державності. Ці постанови стали акумульованим відображенням громадської думки мешканців Харкова. Після тривалих дебатів дума підтримала ІІІ Універсал. Аналогічні постанови ухвалили й в інших містах, повітах і губерніях.

 За час існування УНР Центральна Рада ухвалила важливі закони. Серед найбільш знакових ІV Універсал, який проголосив повну самостійність Української Народної Республіки. Важливими також були закони, спрямовані на утвердження національної державності. “Про зміну назв земельних інституцій», «Про умови обсаджування і порядок обрання суддів Генерального та Апеляційного судів», «Тимчасовий закон про флот УНР», «Про прокурорський нагляд на Україні», «Закон про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», «Закон про громадянство УНР», «Закон про покарання всіх учасників війни проти Української Держави», «Закон про запровадження української мови у банківській і торговій сфері». Затверджено державний герб і державну печатку. У лютому 1918 року Україна перейшла на новий стиль літочислення та середньоєвропейський час.

 Влада УНР протягом листопада 1917 – квітня 1918 року перебувала в стані трансформації у складних умовах світової війни та революційного піднесення.

 Перебудова державного апарату, успадкованого УНР від попереднього ладу, відбувалася повільно. А в разі негайної ліквідації старої структури органів влади і створення нової настав би брак досвідчених чиновників. Адже навіть на посади повітових комісарів не знаходилося достойних кандидатур.

 Більшовики, діючи як ззовні, так і всередині держави, сильно дезорганізували владний апарат Української Народної Республіки.

 Внаслідок більшовицької агресії на межі 1917-1918 років Уряд УНР втратив контроль над більшістю своїх територій і відновив його в лютому – квітні за допомогою запрошених німецьких і австро-угорських військ.

 Кульмінаційними моментами першої антибільшовицької війни стали бій під Крутами та інші подібні бої. Українці дізналися, що таке зрада, до чого призводять прагнення нейтралітету і ризиковані компроміси з непримиренним ідеологічним ворогом.

 Було укладено Берестейські мирні угоди з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією – перші мирні договори під час Великої війни, які засвідчили міжнародну правосуб’єктність Української Народної Республіки. Однак тримісячний альянс із застарілими європейськими монархіями завершився фіаско молодої демократичної республіки. На зміну їй прийшов авторитарний режим обрамлений шатами давньоукраїнської гетьманської традиції і підпертий міліарною силою тих самих союзників.

 Окремий розділ книги Віталій Скальський назвав «Ставлення до УНР національних меншин». Основні національні меншини в УНР були росіяни, євреї та поляки. Однак етнічна належність не спричинила суспільного розколу.

 Суспільство на той час поділялося і за лінією «місто – село». Село загалом проявляло прихильність до українського війська та Центральної Ради, яку селяни вважали своєю рідною, українською владою. Інша ситуація склалася у великих містах, значною мірою мультиетнічних: там українці почувалися чужими. Великі міста в Україні здебільшого населяли неукраїнці. Тому влада УНР мала там надто хиткий грунт. Виняток становила Полтава, що, за висловом Дмитра Дорошенка, «найбільше зберегла своє національне обличчя серед низів», а отже була потужним осередком українського національно-визвольного руху. Певним замінником великих міст в українському національно-визвольному русі стали містечка.

 Ставлення національних громад до УНР було неоднорідним – від повного відторгнення до цілковитої прихильності.

 Віталій Скальський відповів на численні запитання учасників презентації і заявив, що не вважає Українську революцією такою, що зазнала поразки. Адже більшовики мусили визнати Українську Радянську Соціалістичну Республіку, хоча й маріонеткову. На мапі з’явилася Україна, позначена окремим кольором і з кордонами. Постала українська держава, хоча й під владою Москви, але із своєю столицею і прапором, хоча й не синьо-жовтим, а червоно-лазуровим, але окремим. Потім і в середині, і наприкінці ХХ століття українські патріоти посилалися на досвід національного державотворення Української революції.

 Анатолій Зборовський

На презентації.  Зліва направо: модератор заходу Ігор Стамбол, Віталій Скальський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2024 > Тема ""Білі плями" історії"