"Кримська Свiтлиця" > #14 за 07.04.2023 > Тема ""Білі плями" історії"
#14 за 07.04.2023
ЮР╤Й ЛИСЯНСЬКИЙ – ПЕРШИЙ УКРА╥НЕЦЬ, ЯКИЙ ЗД╤ЙСНИВ НАВКОЛОЗЕМНУ ПОДОРОЖ
12 кв╕тня в╕дзначатиметься 250 рок╕в в╕д народження Юр╕я Федоровича Лисянського, який був одним з орган╕затор╕в та учасник╕в першо╖ в ╕стор╕╖ колишньо╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ навколосв╕тньо╖ подорож╕. Ба б╕льше – шлюп «Нева» п╕д його командуванням прибув до Кронштадта на 13 дн╕в ран╕ше, н╕ж шлюп «Над╕я», яким командував Крузенштерн.
Московити робили дек╕лька спроб створити морський шлях в╕д столиц╕ ╕мпер╕╖ Петербурга до Далекого Сходу та рос╕йсько╖ Америки. Але була й не державна подорож (через три океани), про яку рос╕яни не дуже бажають згадувати. Ця спроба розпочалася за два роки до народження Юр╕я Лисянського. ╥╖ зд╕йснили вт╕кач╕-засланц╕ з Камчатки в травн╕ 1771 року п╕д кер╕вництвом польського генерала-конфедерата Мор╕са Беньовського та кап╕тана корабля «Святий Петро» Максима Чур╕на. Вт╕кач╕ досягли острова Кадьяк поблизу Аляски, пот╕м повернули на зах╕д, д╕йшовши у вересн╕ до порту Макао. 7 липня 1772 року колишн╕ камчатськ╕ заколотники д╕сталися до Франц╕╖ ╕ з╕йшли на берег в м╕ст╕ Порт-Лу╖. Згодом Беньовський побував в Америц╕, де зустр╕чався в першим президентом США Дж. Вашингтоном. Тож це була майже навколосв╕тня подорож, за винятком материково╖ частини Америки.
Юр╕й (Георг╕й) Федорович народився за григор╕анським календарем 12 кв╕тня 1773 року в старовинному укра╖нському м╕ст╕ Н╕жин╕. Його батько Фед╕р Герасимович належав до старовинного козацького роду, ╖х пр╕звище зустр╕ча╓ться в козацькому ре╓стр╕ ще 1649 року. Засновником н╕жинсько╖ г╕лки Лисянських був покозачений шляхтич Стефан (Степан), який у друг╕й половин╕ XVII ст., п╕сля зв╕льнення з кримського полону, оселився у ф╕льварку б╕ля м╕стечка Чорнухи Лубенського полку на Полтавщин╕. Батько був онуком Степана ╕, ц╕лком ╕мов╕рно, знав свого земляка ╕ ровесника Григор╕я Сковороду. Фед╕р Герасимович, як ╕ дво╓ його брат╕в та батько, перебував на козацьк╕й служб╕: починав в╕йськову кар’╓ру писарем сотенно╖ ╤чнянсько╖ канцеляр╕╖ та Прилуцько╖ полково╖ л╕чильно╖ ком╕с╕╖. Згодом перейшов канцеляристом до Ки╖всько╖ духовно╖ консистор╕╖, де 1760-го отримав сан священника та був призначений настоятелем церкви ╤вана Богослова в Н╕жин.
Юр╕й був шостою дитиною в багатод╕тн╕й родин╕. На жаль, б╕льш╕сть з них померли ще у ранньому в╕ц╕. У подальшому в╕дом╕ т╕льки сини ╤ван, Анан╕й та Юр╕й. Старший син Лисянських ╤ван став священником. Анан╕я та Юр╕я батько в╕ддав на навчання до Морського кадетського корпусу в Кронштадт╕. Саме тут розпочалася дружба Юр╕я Лисянського з його однокласником ╤ваном Крузенштерном, яка пов’язала ╖х на все життя. Уже в перший р╕к навчання Юр╕й засво╖в греблю на шлюпках, на другий р╕к навчився користуватися в╕трилом та румпелем. Великий вплив на формування погляд╕в Лисянського мав професор математики корпусу М.Г. Курганов.
В 1788 роц╕ розпочалась рос╕йсько-шведська в╕йна, а на кораблях Балт╕йського флоту не вистачало особового складу. Адм╕рал-колег╕я постановила достроково випустити з Морського корпусу гардемарин╕в, присво╖вши ╖м молодше оф╕церське звання м╕чмана. Серед випускник╕в був ╕ Юр╕й Лисянський, якого направили в ескадру адм╕рала С.К. Грейга на фрегат «Подраж╕слав», що знаходився п╕д командуванням Гревенса. Бойове хрещення Юр╕й Лисянський прийняв при Гогланд╕ 6 липня 1788 року. В першому бою в╕н заслужив похвалу кап╕тана корабля, який розглед╕в у молодому гардемарин╕ зд╕бного оф╕цера. П╕сля зак╕нчення бойових д╕й Лисянський протягом трьох рок╕в н╕с службу на кораблях рос╕йського флоту. В 1793 роц╕ йому було присво╓но звання лейтенанта.
Згодом лейтенанта флоту Юр╕я Лисянського у склад╕ групи з 16 найкращих оф╕цер╕в в╕дрядили для набуття досв╕ду на британський флот. Протягом шести рок╕в в╕н не т╕льки вдосконалював навички у мореплавств╕, але й багато подорожував – до п╕вденного краю Африки, остров╕в Карибського моря та ╤нд╕╖, до берег╕в США, де познайомився з першим президентом кра╖ни Дж. Вашингтоном. Лисянський самотужки досконало вивчив англ╕йську мову.
В 1799 р. за наказом ╕мператора Павла ╤, у зв’язку з розривом дипломатичних в╕дносин з Англ╕╓ю ╕ п╕дготовкою союзу з наполеон╕вською Франц╕╓ю, був терм╕ново в╕дкликаний до Рос╕╖. П╕сля повернення додому йому було присво╓но звання кап╕тан-лейтенанта ╕ нагороджено орденом Св. Георг╕я 4-го ступеня. Одночасно, у в╕льний в╕д нав╕гац╕╖ час, в╕н самотужки переклав з англ╕йсько╖ мови та видав книгу теоретика в╕йськово-морсько╖ тактики Дж. Клерка «Рух флот╕в».
На початку Х╤Х стол╕ття Рос╕йсько-американська компан╕я проявляла великий ╕нтерес до створення прямого водного шляху, який би з’╓днував столицю ╕мпер╕╖ й рос╕йськ╕ колон╕╖ на заход╕ П╕вн╕чно╖ Америки. За ╖╖ ф╕нансово╖ п╕дтримки Адм╕ралтейство призначило кер╕вником експедиц╕╖ А.╤. Крузенштерна, його пом╕чником став Ю.Ф. Лисянський. У вересн╕ 1802 року Лисянський та корабельний майстер Разумов в╕дправились до Англ╕╖, де придбали два шлюпи, як╕ на початку червня наступного року прибули до Кронштадту й отримали назви — «Над╕я» та «Нева». Ю. Лисянський закупив експедиц╕йне спорядження та прилади, що не виготовлялося в Рос╕╖. Було придбано також в╕дпов╕дний одяг для команди, матраци, подушки, простирадла й ковдри. П╕клуючись про здоров'я ек╕пажу, Лисянський заготовив протицинготн╕ засоби, оск╕льки в т╕ часи цинга (скорбут) була одним ╕з найнебезпечн╕ших захворювань п╕д час тривалих морських експедиц╕й.
7 серпня 1803 року, о 10 годин╕ ранку, «Над╕я» та «Нева» знялися з якоря з Кронштадтського рейду та в╕дбули в плавання. Юр╕й Лисянський був кап╕таном шлюпу «Нева», його команд╕ доручили доставити вантаж у рос╕йськ╕ колон╕╖ на остр╕в Кадьяк та на саму Аляску. Експедиц╕я попрямувала через Балт╕йське та П╕вн╕чне море до Англ╕╖. Перше штормове хрещення «Нева» прийняла в П╕вн╕чному мор╕, переживши жорстоку бурю, яка пошкодила палубу корабля. Прийшовши до англ╕йського порту Фальмут, де Лисянський мав зустр╕тись з Крузенштерном, корабель ста╓ на ремонт. На трет╕й день до Фальмута п╕д╕йшла ╕ «Над╕я», а 5 жовтня обидва корабл╕ знялися з якоря ╕ вже 26 листопада перейшли екватор. У лютому 1804 р. корабл╕ п╕д╕шли до о. Свято╖ Катерини поблизу Бразил╕╖, а п╕сля, об╕гнувши страшний для моряк╕в мис Горн, вийшли до Тихого океану.
Протягом ус╕╓╖ подорож╕ Ю. Лисянський проводив систематичн╕ науков╕ спостереження в галуз╕ метеоролог╕╖, г╕дрограф╕╖, астроном╕╖, географ╕╖ та етнограф╕╖, уточнював географ╕чн╕ карти. Прямуючи до Марк╕зького арх╕пелагу, шлюп «Нева» зупинявся б╕ля острова Пасхи, де Лисянський досл╕див остр╕в та уточнив його географ╕чн╕ координати. В середин╕ травня обидва корабл╕ зустр╕лись на Марк╕зьких островах. Експедиц╕я зробила 12-денну зупинку, п╕д час яко╖ не т╕льки поповнила запаси фрукт╕в та питно╖ води, але й познайомилася з побутом м╕сцевих туб╕льц╕в-кан╕бал╕в. Згодом (п╕сля 8 червня) Лисянський та Крузенштерн роз╕йшлися б╕ля Гавайських остров╕в. Шлюп «Нева» взяв курс до острова Кадьяк ╕ п╕сля важкого плавання досяг берег╕в в середин╕ липня.
Прибувши на американського берега, Юр╕й Лисянський дов╕дався, що на рос╕йському остров╕ С╕тка ╕нд╕анц╕ тл╕нк╕ти розгромили укр╕плену фактор╕ю Рос╕йсько-Американсько╖ компан╕╖. Артилер╕я з╕ шлюпа Лисянського надала допомогу рос╕йським промисловикам ╕ союзним ╕нд╕анцям. Обидв╕ сторони понесли сутт╓в╕ втрати у жив╕й сил╕, зокрема загинули тро╓ член╕в ек╕пажу «Неви». П╕сля проведених переговор╕в Ю. Лисянського з тойонами (вождями) було досягнуто домовленност╕ та ╕нд╕анц╕ в╕дступили. Згодом команда шлюпу «Нева» п╕д кер╕вництвом Ю. Лисянського взяла участь у буд╕вництв╕ нового форту, що отримав назву «Ново-Архангельськ» (тепер м╕сто С╕тка, США).
Лисянський був прикро вражений ставленням рос╕ян до кор╕нного населення. ╤нд╕анц╕, оголошен╕ рос╕йськими п╕дданцями, виконували вс╕ накази чиновник╕в компан╕╖. Чудов╕ мисливц╕, вони усп╕шно полювали на хутрових зв╕р╕в ╕ приносили комерсантам фантастичн╕ прибутки, але т╕ платили ╖м лише б╕сером, тютюном ╕… одягом з╕ шкурок. При цьому харчування абориген╕в залишалося справою ╖хн╕х власних рук. Юр╕й Федорович перейнявся сп╕вчуттям до туб╕льц╕в. В╕н застер╕гав, що вони невдовз╕ можуть вимерти, а найбагатший у св╕т╕ промисел з╕йде нан╕вець – «бо жоден з природних рос╕ян не здатний добути нав╕ть бобра».
У вересн╕ 1805 року «Нева» завантажила на борт хутро ╕ вийшла у в╕дкрите море, взявши курс на Мар╕анськ╕ острови. Через к╕лька дн╕в шлюп впритул п╕д╕йшов до коралових риф╕в на Гаваях, де й с╕в на м╕лину. Таким чином Ю. Лисянський в╕дкрив ран╕ше н╕кому нев╕домий безлюдний остр╕в, який отримав назву «Остр╕в Лисянського». Неподал╕к в╕дкрили ран╕ше не позначений на карт╕ кораловий риф. Його Лисянський назвав «рифом Крузенштерна».
3 грудня на рейд╕ Макао в╕дбулася зустр╕ч «Неви» та «Над╕╖», де експедиц╕я усп╕шно реал╕зувала вантаж хутра. П╕д час перебування в Кантон╕ Лисянський зайнявся лагодженням шлюпу «Нева», привели до ладу п╕дводну обшивку й к╕ль. У с╕чн╕ 1806 р. стався конфл╕кт м╕ж Крузенштерном та Лисянським, який дещо охолодив колишн╕ дружн╕ стосунки двох кап╕тан╕в. В╕рог╕дно, суперечка в╕дбулася через невиплату Ю. Лисянському належних йому «ком╕с╕йних» грошей в╕д продажу хутра. Тепер можна було повертатися до Рос╕╖.
Щасливо пройшовши Зондську протоку, шлюпи вийшли до ╤нд╕йського океану ╕ вже в кв╕тн╕ д╕йшли до мису Добро╖ Над╕╖. Тут корабл╕ в туман╕ загубили одне одного. «Над╕я» направилась до острова Свято╖ ╢лени, де корабл╕ мали зустр╕тись. На остров╕ ╤. Крузенштерн д╕знався про початок в╕йни Рос╕╖ з Франц╕╓ю ╕ прийняв р╕шення повертатися не через протоку Ла-Манш, а об╕гнувши Англ╕ю з п╕вноч╕.
Лисянський теж вир╕шив зм╕нити маршрут. В╕н задумав дуже см╕ливий план: не заходячи в жодну гавань йти прямо до Англ╕╖. Свого кап╕тана п╕дтримав весь ек╕паж, який знаходився в мор╕ б╕льше трьох м╕сяц╕в, але запас╕в пров╕з╕╖ та питно╖ води було достатньо для тако╖ подорож╕. Таким чином шлюп «Нева» п╕д командою Юр╕я Лисянського пройшов за 142 дн╕ 14 тисяч миль з середньою швидк╕стю 4,2 вузла, не отримавши при цьому жодних пошкоджень та втрат. До цього жоден корабель з ╢вропи не ставив под╕бних рекорд╕в у швидкост╕ плавання. Пробувши 2 тижн╕ в Портсмут╕ на стоянц╕, «Нева» попрямувала додому, ставши на рейд╕ Кронштадту 5 серпня 1806 р. Через два тижн╕ по тому, 19 серпня, сюди прийшла ╕ «Над╕я». Так завершилася перша в ╕стор╕╖ колишньо╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ навколосв╕тня подорож.
Подарунок на пам'ять про навколосв╕тн╓ плавання зробили сво╓му кап╕тану члени ек╕пажу, подарувавши золоту оф╕церську шпагу з написом: «Вдячн╕сть в╕д команди «Неви». Одержав Юр╕й Федорович ╕ державн╕ в╕дзнаки – чин кап╕тана ╤╤ рангу, орден Св. Володимира ╤╤╤ ступеня, грошову прем╕ю 10 000 рубл╕в в╕д Рос╕йсько-Американсько╖ кампан╕╖ та пожитт╓ву пенс╕ю. У 1820 р. король Швец╕╖ нагородив його «Корол╕вським Орденом Меча» за усп╕хи в мореплавств╕.
П╕сля звершення експедиц╕╖ Ю. Лисянський деякий час служив на кораблях Балт╕йського флоту та готував до друку спогади про навколосв╕тню подорож. Але чиновники в╕йськового в╕домства та цензури впродовж трьох рок╕в гальмували видання книги Ю. Лисянського, мотивуючи тим, що вона м╕стить «чимало погр╕шностей проти правил рос╕йського нар╓ч╕я». (У той самий час аналог╕чна книга А.╤. Крузенштерна була видана за державний кошт рос╕йською та н╕мецькою мовами). 1809 року, отримавши остаточну в╕дпов╕дь, що «у такому вигляд╕ книга надрукована за казенний кошт бути не може», кап╕тан ╤ рангу Юр╕й Лисянський подав рапорт про в╕дставку ╕ став готувати книгу до друку власним коштом.
Щоб видати книгу, в╕н з братом Анан╕╓м, теж морським оф╕цером, продав батьк╕вський ма╓ток у Н╕жин╕ ╕ в 1812 роц╕ видрукував книжку власним коштом — два велик╕ томи ╕ великий альбом карт експедиц╕╖, а через два роки вона вийшла в його власному переклад╕ в Англ╕╖. У ц╕й книз╕ Лисянський поста╓ не т╕льки як досв╕дчений мореплавець, але й видатним досл╕дником земель, про як╕ ╓вропейц╕ дуже мало знали.
Згодом автор прив╕з книги у р╕дне м╕сто ╕ передав до б╕бл╕отеки г╕мназ╕╖ вищих наук, яку заснував на початку XIX стол╕ття князь Безбородько ╕ де згодом навчався Микола Гоголь. Книжка збереглася, вона у в╕дд╕л╕ р╕дк╕сних видань Н╕жинського педагог╕чного ун╕верситету. Другий ╖╖ прим╕рник, теж привезений автором, ╓ в б╕бл╕отец╕ Харк╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ Караз╕на.
Вийшовши у в╕дставку, Юр╕й Лисянський повн╕стю в╕ддався родинним справам. П╕сля повернення з експедиц╕╖ в 1807 роц╕ одружився з молодою удовою, француженкою Шарлоттою Жандр, уродженою баронесою де Брюнольд. У подружжя Лисянських народилося шестеро д╕тей: тро╓ син╕в – Олександр, Юр╕й, Платон, та три доньки – Мар╕я, Катерина та ╢лизавета. Юр╕й Федорович пильно ставився до виховання д╕тей, намагався дати гарну осв╕ту та забезпечити майбутн╓. Помер Юр╕й Лисянський 6 березня 1837 року в Петербурз╕ ╕ був похований на цвинтар╕ Олександро-Невсько╖ лаври.
Дво╓ син╕в, Олександр ╕ Платон, обрали в╕йськову службу, як ╕ батько здобули осв╕ту у Морському кадетському корпус╕. Найв╕дом╕шим став молодший син Платон Юр╕йович Лисянський (1820-1900 рр.), який став адм╕ралом, служив на Чорноморському та Балт╕йському флотах, був редактором наукового журналу «Морський зб╕рник». Середн╕й син Юр╕й Юр╕йович, б╕льше в╕домий як старець Григор╕й Лисянський, згадав священицьке покликання свого н╕жинського д╕да ╕ став ченцем на Афон╕.
╤м'я Юр╕я Федоровича Лисянського носить остр╕в на Гаваях, п╕востр╕в та мис на Алясц╕, протока, р╕чка ╕ гора на Сахал╕н╕. Пам'ять мореплавця ув╕чнена в Укра╖н╕: на центральн╕й вулиц╕ Н╕жина поруч з церквою ╤вана Богослова та будинком прото╕╓рея Федора Лисянського сто╖ть пам'ятник мореплавцю, ╓ в Н╕жин╕ й вулиця Лисянського. В батьковому будинку знаходиться Мемор╕альний музей Юр╕я Лисянського. Образ мореплавця збережено художником В. Боровиковським, який в 1809 роц╕ створив його портрет. Юр╕ю Лисянському присвячено л╕тературн╕ твори. Початковому пер╕оду життя мореплавця присвячено пов╕сть укра╖нського письменника-марин╕ста Антона Санченка «Круз та Лис: напередодн╕». В 2019 роц╕ у видавництв╕ «Темпора» перевидано спогади Юр╕я Федоровича «Навколосв╕тня подорож на шлюп╕ «Нева» (1803-1806)».
Василь Вельможко,
голова Одеського м╕жрег╕онального об’╓днання письменник╕в-марин╕ст╕в
"Кримська Свiтлиця" > #14 за 07.04.2023 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=25050
|