Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 09.12.2022 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#49 за 09.12.2022
ГРИГОР╤Й СКОВОРОДА. 3 ГРУДНЯ - 300 РОК╤В В╤Д ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В╤ЛЬНО╥ ЛЮДИНИ

В╕н не залишив по соб╕ ф╕лософсько╖ школи, але його учнями ╓ вс╕ ми, укра╖нц╕. Адже в╕н був першою усв╕домлено в╕льною людиною на ц╕й земл╕

Григор╕й Сковорода у масовому сприйнятт╕ залиша╓ться скор╕ше л╕тературним персонажем, такою соб╕ постаттю з опов╕дей про славне ╕ давн╓ минуле, якого насправд╕, може, й не було. Таким його зробили не так час, як викладач╕, з ╖х радянською ще манерою трактування ╕сторичних персонаж╕в. А попри те мандр╕вний мислитель-аскет Сковорода ╓ творцем самобутньо╖ системи мислення ╕ осмислення буття, причому без використання десятк╕в малозрозум╕лих загалов╕ терм╕н╕в, через як╕ не продертися звичайн╕й людин╕. Читаючи Сковороду, ми раптом чу╓мо наших пращур╕в – так вони говорили, так писали, так думали, так звучала мова, що була ╕ лишилася укра╖нською триста рок╕в тому.

 

В╕дмовитися в╕д багатства, аби стати в╕льним

Сковорода, чий 300-л╕тн╕й юв╕лей ми в╕дзнача╓мо сьогодн╕, радше не ф╕лософ, як його заведено називати, а мислитель. «Дурень думкою багат╕╓» кажуть зневажливо, але це висловлювання правдиве лише тод╕, коли головною метою людини ста╓ багатство. Сковорода за ним н╕коли не гнався, хоча й мав так╕ можливост╕. Пропозиц╕╖ були заманливими – кар’╓ра при ╕мператорському двор╕, зл╕т до поважних посад у церковн╕й ╕╓рарх╕╖, зрештою безб╕дне життя вихователя д╕тей вельможних батьк╕в. Проте Григор╕й Савич все це в╕дхиляв. Його життя ╕ творч╕сть - яскравий приклад того, що мудра людина може задовольнятися малим, ╕ що не статки ╓ головним у житт╕.

«Чия земля? Калитчина», - мр╕яв герой п’╓си Карпенка-Карого. Сковорода був повною протилежн╕стю Калитц╕, це немовби два полюси укра╖нсько╖ мр╕╖. З одного боку – кв╕нтесенц╕я накопичування, з ╕ншого безср╕бництво, коли думка, творч╕сть, в╕дчуття свободи превалю╓ над меркантильною буденн╕стю. Такого п╕дходу – задовольнятися достатн╕м ╕ м╕н╕мальним - не могли зрозум╕ти ╕ усв╕домити тод╕шн╕ магнати ╕ багат╕╖, не розум╕ють цього й тепер╕шн╕ «володар╕ життя», р╕зного штибу ол╕гархи та скоробагатьки.

Колись автору довелося почути фразу: коли Сковорода у селянськ╕й свит╕ ходив Слобожанщиною, тод╕ ж у Кен╕гсбергу Емману╖л Кант писав «Критику чистого розуму». Йшлося про те, що не можна пор╕внювати, ставити на один р╕вень «селянського» ф╕лософа ╕ м╕ського мислителя з ун╕верситетською осв╕тою. Насправд╕ обидва вони, ╕ Кант, ╕ Сковорода, ╕ багато ╖хн╕х сучасник╕в, майже одночасно поставили соб╕ питання, що лежить в основ╕ людського розуму та мислення, як в╕дбуваються ц╕ процеси. ╤ кожен з них в╕дпов╕дав по-сво╓му, з огляду на т╕ обставини ╕ тих людей, як╕ оточували ф╕лософ╕в Нового часу. Що ж до осв╕ти та осв╕ченост╕, Сковорода точно не поступався колез╕ з Кен╕гсбергу.

Епоха Григор╕я Сковороди – це часи, коли у масов╕й св╕домост╕ поняття особисто╖ свободи було в╕дсутн╓. Свобода могла бути пов’язана лише з╕ станом, у якому людина народилася. Нав╕ть особисто в╕льний селянин, м╕щанин, козак або шляхтич були пов’язан╕ масою сусп╕льних ╕ станових зобов’язань – працювати весь св╕товий день, виступати у пох╕д за першою вимогою начальник╕в, виконувати якусь службу при двор╕ магната або царя чи короля. Ба нав╕ть цар╕ ╕ корол╕ були оплутан╕ павутинням династичних зобов’язань – обов’язково завести спадко╓мця, одружитися в ╕нтересах держави ╕ династ╕╖, щодня в╕дв╕дувати храм та ревно молитися.

Обрати свободу, незалежн╕сть в╕д зобов’язань, а отже можлив╕сть щодня ╕ щогодини наражатися на образи, нерозум╕ння, в╕дчуження сусп╕льства –см╕ливий крок нав╕ть у наш╕ часи, що вже казати про в╕дстань у триста рок╕в... Обираючи мандри як спос╕б життя, людина св╕домо обирала злидн╕ ╕ голод. Це й була плата за Свободу – зв╕сно, не завжди достатня, але точно – необх╕дна.

 

Григор╕й Сковорода – останн╕й в ╢вроп╕ «античний ф╕лософ»

Григор╕й Сковорода був дуже нехарактерним ф╕лософом, як на його епоху, та й на будь-який ╕нший ╕сторичний пром╕жок часу, якщо роз╕братися. Ф╕лософ у наш╕й стандартизован╕й уяв╕ мав би виглядати охайним д╕дусем, що сидить у каб╕нетному зат╕нку, з╕ стосами книжок на стол╕, розм╕ркову╓ про як╕сь в╕ддален╕ в╕д реального життя нав╕ть не матер╕╖, а еф╕рн╕ сукупност╕ та сипле зарозум╕лими терм╕нами. За великим рахунком, уся ╓вропейська ф╕лософ╕я ╜рунту╓ться на творах античних мудрец╕в, як╕ мали час та натхнення розм╕рковувати над сенсом буття та тим дивним процесом, який ми назива╓мо людським мисленням.

Сковорода мав доступ до цих джерел людсько╖ думки, та зам╕сть ╕нтерпретац╕╖ античного та середньов╕чного спадку мислення ╕ роздум╕в про мислення створив свою, ц╕лком ун╕кальну ф╕лософську концепц╕ю, яка не мала аналог╕в, принаймн╕, серед його сучасник╕в. За р╕внем усв╕домлення та трактування буття, за його б╕ограф╕╓ю та вчинками Сковороду можна в╕днести до останнього спалаху справжньо╖ античност╕ серед ц╕лком феодально╖ д╕йсност╕, що його оточувала. Знаменита д╕жка Д╕огена та блукання Сковороди – зречення в╕д привабливого св╕ту, але не у якост╕ страждальця та мученика, якому неодм╕нно возда╓ться, а як прагнення до свободи вчинк╕в та думок, не пов’язаних з матер╕альними благами.

 

Б╕ограф╕я, верс╕╖ та запитання

Оф╕ц╕йн╕ джерела вважають, що Григор╕й Савич Сковорода н╕коли не був одруженим та не мав нащадк╕в. Водночас ╕сну╓ неп╕дтверджена верс╕я, що в його б╕ограф╕╖ був еп╕зод та╓много в╕нчання з дочкою ╕зюмського пом╕щика Юр╕я Ковбаси, та заможн╕ батьки примусили молодих зректися шлюбу. ╤м’я ймов╕рного сина Григор╕я Савича – Григор╕й Н╕цкевич, за пр╕звищем оф╕ц╕йного чолов╕ка Ковбасово╖ доньки, яка померла невдовз╕ п╕сля втрати коханого та народження сина. Можливо припустити, що саме цей траг╕чний еп╕зод й став поштовхом для Григор╕я Сковороди полишити той св╕т, який не лише «ловив його ╕ не вп╕ймав», але й жорстоко об╕йшовся з його коханням ╕ долею.

Його б╕ограф╕я багата на загадки, як╕ дос╕ чекають сво╖х досл╕дник╕в та в╕дкривач╕в. Зокрема, ще одн╕╓ю ц╕кавою ╕ ц╕лком ймов╕рною верс╕╓ю ╓ те, що по материнськ╕й л╕н╕╖ Сковорода походить н╕ багато н╕ мало, як з роду кримських хан╕в. Д╕воче пр╕звище його матер╕╖ Пелаге╖ – Шанг╕ре╓ва, з козацького роду. Проте перех╕д кримських татар у козацький стан та у християнство не було чимось незвичайним у часи, коли нац╕ональност╕ як тако╖ не ╕снувало, ╖╖ зам╕ною було п╕дданство та в╕роспов╕дання. Переходячи в ╕нше п╕дданство, а саме це довелося зробити предков╕ Сковороди Шан Шанг╕рею, люди нер╕дко м╕няли й рел╕г╕ю. У будь-якому раз╕ ╕накше складно пояснити блискучий початок кар’╓ри майбутнього ф╕лософа при ╕мператорському двор╕ у Санкт-Петербурз╕, де його було зараховано до ╕мператорсько╖ капели та в╕дкрилися двер╕ багатьох дворянських будинк╕в столиц╕.

Наполегливе бажання батьк╕в дати простому, здавалося б, козаку пристойну осв╕ту, подальш╕ подорож╕ Сковороди до ╢вропи, де в╕н пров╕в п’ять рок╕в, запрошення його до виховання д╕тей у заможних та дуже впливових родинах також св╕дчить на користь цього ц╕лком ймов╕рного припущення. ╤ це дуже символ╕чно, що у постат╕ «руського Сократа» - так називали Сковороду сучасники - по╓дналися два народи, як╕ складають автентичну основу сучасно╖ Укра╖ни - укра╖нц╕ та кримськ╕ татари.

 

Якою мовою думав Сковорода

П╕д час навчання у Ки╓во-Могилянськ╕й академ╕╖ Сковорода опанував давньогрецьку мову, латину та ╕врит, був знайомий з працями ф╕лософ╕в ╕ богослов╕в. Кр╕м ф╕лософських д╕алог╕в писав в╕рш╕, сп╕вав та грав на дек╕лькох музичних ╕нструментах, листи Сковороди, як╕ збереглися, ╓ зразками еп╕столярного жанру т╕╓╖ епохи. Про педагог╕чний талант Григор╕я Савича св╕дчить те, що його вихованець Василь Томара (нащадок козацьких род╕в Лизогуб╕в та Кочубе╖в) став одним ╕з найвидатн╕ших дипломат╕в свого часу та згадувався засновником пол╕тичного консерватизму Жозефом де Местром у його книз╕ «Вечори у Санкт-Петербурз╕». Кр╕м цього, Григор╕й Сковорода був одним з небагатьох, можливо, й ╓диним викладачем катехизису для сем╕нарист╕в, який не прийняв чернечого постригу, проте був запрошений до викладання.

Тарас Шевченко, сп╕вець ╕ творець ╕ншо╖ епохи, не надто прихильно в╕дгукувався про Сковороду, але це радше стосувалося р╕зного в╕дчуття епохи (ц╕ле стол╕ття!) м╕ж великим поетом ╕ великим ф╕лософом Укра╖ни. Час Сковороди - це коли ╕мпер╕я ще формувалася, щоб у часи Шевченка стати вже в╕дгодованим монстром, за життя Сковороди конче потребувала осв╕чених людей, як╕ б склали майбутню ел╕ту та виховали ╖╖. Саме тому Сковорода був таким затребуваним.

Ц╕каво ╕ характерно, що якщо його ф╕лософськ╕ твори написан╕ мовою, яка ╓ сво╓р╕дним переходом в╕д церковнослов’янсько╖ до ще не ╕снуючо╖ л╕тературно╖ рос╕йсько╖, то в╕рш╕ Григор╕я Сковороди не залишають питань щодо того, яка мова була для нього р╕дною та близькою.

Сто╖ть явор над горою,

Все хита╓ головою.

Буйн╕ в╕три пов╕вають,

Руки явору ламають.

А вербочки шумят низько,

Волокуть мене до сна.

Тут тече поточок бл╕зько;

Видно воду аж до дна.

Нащо ж мен╕ нар╕кати,

Що в сел╕ родила мати,

Нехай у тих мозок рветься,

Що високо в гори дметься.

А я буду соб╕ тихо

Коротати малий в╕к,

Так минеть мене все лихо,

Буду щаслив чолов╕к.

 

Щастя думати, як жити

Ф╕лософський спадок Сковороди, його роздуми про стосунки божественного ╕ людського, про ╖хню вза╓мод╕ю та висновки з цього з╕ткнення потребу╓ окремого розгляду та розлогих коментар╕в вчених. Сковорода, зг╕дно з висловлюванням Протагора, що людина ╓ м╕рою вс╕х речей, приходить до думки про те, що людина ╓ й початком ╕ к╕нцем будь-якого ф╕лософствування. «Однак людина, яка ╓ початок ╕ к╕нець всього, всяко╖ думки ╕ ф╕лософствування - це зовс╕м не ф╕зична чи взагал╕ емп╕рична людина, а людина внутр╕шня, в╕чна, безсмертна ╕ Божественна». У «Розмов╕ про премудр╕сть» ц╕кавим ╓ сюжетний х╕д, зг╕дно з яким людина зверта╓ться до Соф╕╖ (премудрост╕) з питаннями про ╕стину та буття. Соф╕я в╕дпов╕да╓, та раптом читач розум╕╓, що, можливо, Соф╕я не ╓ тою, за кого себе вида╓. Таким чином розкрива╓ться природа «безпочатково╖ ╕стини», пошук яко╖ пов'язаний з п╕знанням людиною само╖ себе.

 

Чому рос╕яни «залишили» Сковороду укра╖нцям?

Ц╕каво, що радянська влада, яка у пароксизмах русиф╕кац╕╖ усього, що п╕дпадало ╖й п╕д руку, намагалася привласнити соб╕ будь-як╕ надбання та будь-яких знакових постатей поневолених народ╕в, «в╕ддала» Сковороду Укра╖н╕ та укра╖нцям. Григор╕й Сковорода аж надто не вписувався в оф╕ц╕оз, його твори, нав╕ть написан╕ рос╕йською мовою, под╕бно до твор╕в Шевченка, виблискували укра╖нством, були питомо укра╖нськими як у смисл╕ пошуку свободи ╕ прагнення до свободи, так ╕ тим, що вони були природн╕м продовженням та доповненням його мандр╕вно╖ б╕ограф╕╖.

Св╕т ╕мпер╕╖, св╕т радянщини, св╕т сучасно╖ Рос╕╖ не зловив Григор╕я Савича Сковороду. Його дух, зда╓ться, дос╕ мандру╓ степами Слобожанщини, перел╕та╓ з в╕льними в╕трами на Буковину ╕ Галичину, в╕дв╕ду╓ Под╕лля ╕ Волинь, милу╓ться степами Тавр╕╖, щоб знову повернутися на р╕дн╕ для нього Полтавщину та Харк╕вщину.

Дмитро Багал╕й писав: «Загальний сенс життя Сковороди ц╕лком сходиться з його вченням». Жити як думати, не розриваючись зсередини, насправд╕ потребу╓ велико╖ мужност╕ та ╕нод╕ зречення в╕д принад навколишнього св╕ту. Триста рок╕в, що минули в╕д дня народження Сковороди, – це дуже багато, нав╕ть якщо дивитися на них з точки зору ретроспективи. За ц╕ роки ╕м’я Сковороди та його творч╕сть не втратили ан╕ свого значення, ан╕ ц╕нност╕ для сучасного покол╕ння, для ус╕х, хто любить свободу ╕ любить мислити. Григор╕й Сковорода не залишив п╕сля себе ф╕лософсько╖ школи в академ╕чному сенс╕, але його учнями у певному розум╕нн╕ ╓ вс╕ ми, укра╖нц╕. Адже в╕н був першим, у сучасному розум╕ння цього терм╕ну, ф╕лософом Укра╖ни ╕ першою усв╕домлено в╕льною людиною на ц╕й земл╕.

Дмитро Редько

www.ukrinform.ua

 

У ВАШИНГТОН╤ В╤ДКРИЛИ СКУЛЬПТУРУ ДО 300-Р╤ЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СКОВОРОДИ

Скульптура великого укра╖нського ф╕лософа й мислителя Григор╕я Сковороди, 300-р╕чний юв╕лей якого зараз в╕дзнача╓ наша кра╖на, з’явилася в центр╕ Вашингтона, б╕ля Укра╖нського дому – тепер ╖╖ щодня бачитиме багато американц╕в.

Церемон╕я в╕дкриття в╕дбулася у п’ятницю, переда╓ власний кореспондент Укр╕нформу.

Статуя Сковороди зобража╓ його п╕д час ходи з патерицею ╕ книгою в руках. Монумент встановлений таким чином, що мислитель розвернутий в географ╕чному напрямку Укра╖ни, що також ╓ символ╕чним елементом композиц╕╖.

Скульптуру виконав американський митець Марк Роудс (Mark Rhodes). У коментар╕ агентству в╕н розпов╕в, що його дуже надиха╓ те, як укра╖нський народ зараз бореться за свою свободу й ╕дентичн╕сть.

«Хоча я ╕ не ╓ укра╖нцем за народженням, але, мабуть, як зазначила пан╕ посол, я можу бути укра╖нцем за вибором», – зауважив митець.

В╕н под╕лився, що в╕д самого початку був вражений, що Сковорода нав╕ть не як особист╕сть, а як явище, герой, частина укра╖нсько╖ самосв╕домост╕ був водночас простою, чемною, ген╕альною ╕ комплексною людиною. «Мо╓ захоплення Сковородою зростало в м╕ру захоплення укра╖нським народом, чим б╕льше я п╕знавав ╖х обох», – додав Роудс.

В╕н п╕дкреслив, що був радий в╕дтворити один ╕з символ╕в укра╖нства, який прикрашатиме Вашингтон.

«Якщо ця скульптура може принести комусь ╕з укра╖нц╕в розраду й нагадати ╖м тут про ╖хню кра╖ну, спадщину, красу ╖хньо╖ нац╕╖ та свободу хоча би трохи – я був би щаслив╕шим ╕ в╕дчував би, що зробив щось корисне», – зауважив митець.

Посол Укра╖ни в США Оксана Маркарова, з╕ свого боку, зауважила, що в╕дкриття пам’ятника Сковород╕ у Вашингтон╕ стало частиною кампан╕╖, яка поширю╓ правду про укра╖нську ╕стор╕ю й культуру. «Сковорода – це неймов╕рний символ укра╖нсько╖ любов╕ до свободи й того, що три стол╕ття тому ╕снувала не лише укра╖нська мова, культура, але й так╕ видатн╕ ф╕лософи абсолютно ╓вропейського р╕вня, про яких зна╓мо не лише ми», – зауважила посол.

Вона нагадала, що Сковорода знав багато мов, його роботи залишаються актуальними й сьогодн╕, ╖х вивчають в ╕нших кра╖нах. Укра╖нський мислитель в╕дмовився в╕д престижно╖ для того часу служби при рос╕йському двор╕. «Сковорода не бачив себе поза Укра╖ною, а також у межах ╕снуючих ╕нституц╕й, бо в╕н був «глобальною» людиною, яка була подарована Укра╖н╕», – зазначила Маркарова.

За словами настоятеля Укра╖нського православного кафедрального собору Святого Андр╕я Отця Володимира, монумент Сковород╕ в американськ╕й столиц╕ ╓ наст╕льки ж важливим, як ╕ пам’ятник Томасу Джефферсону, який став еп╕центром американсько╖ культури.

«Сковорода ╓ еп╕центром нашо╖ культури, який захищав ╖╖ не т╕льки умом, але й душею», – зауважив священник.

В╕н п╕дкреслив, що Григор╕й Сковорода в╕дзеркалю╓ укра╖нський етнос, що особливо важливо зараз, коли Укра╖на вою╓ за свою свободу, культуру й нац╕ональну ╕дентичн╕сть.

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 09.12.2022 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=24727

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков