Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
З╕ смертю Дмитра не стало ╕ явища Брат╕в Капранових…


УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 21.01.2022 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 21.01.2022
ЙОГО НАЗИВАЛИ «ПАТР╤АРХОМ НЕСКОРЕНИХ»

У с╕чн╕ традиц╕йно вшанову╓мо нескореного доктора Володимира Горбового – багатол╕тнього д╕яча УВО та ОУН, безкомпром╕сного адвоката в Галичин╕, оборонця пол╕тв’язн╕в у пол╕тичних процесах.
Володимир Горбовий народився 30 с╕чня 1900 року в Долин╕. Його бурхливе життя було сповнене р╕зноман╕тними под╕ями. П╕д час Першо╖ св╕тово╖ в╕йни Володимир Горбовий воював у склад╕ австр╕йсько╖ арм╕╖. На ╕тал╕йському фронт╕ втратив око, починаючи з 1918 року перебував у склад╕ Укра╖нсько╖ Галицько╖ арм╕╖, брав участь у поход╕ на Ки╖в у 1919 роц╕. У м╕жво╓нний пер╕од студ╕ював юридичн╕ науки в Праз╕.
 Життя Володимира Горбового ум╕стило ст╕льки под╕й, що вистачило б не на один захопливий роман. Проте протягом десятил╕ть його ╕м’я було п╕д забороною. «До 1991 року на Батьк╕вщин╕ ╕м’я Горбового було п╕д суворою забороною, оповите та╓мнич╕стю з негативним забарвленням, - пише авторка книги «В╕зьму тв╕й меч» Дар╕я Б╕бик. – Не зважаючи на те, що доктор Горбовий тривалий час жив серед земляк╕в, наш╕ знання про нього дуже загальн╕. Нав╕ть скасування заборони ╕ наявн╕сть близьких родич╕в не надихнуло кра╓знавц╕в на досконале вивчення ╕стор╕╖ боротьби того, кого св╕т над╕лив такими великим еп╕тетами. Це поясню╓ться тим, що ми надто п╕зно оговту╓мося в╕д радянського табу, накладеного на досл╕дження визвольного руху у Галичин╕ взагал╕ ╕ на згадку про Володимира Горбового зокрема. Все ж ми ма╓мо бути вдячними людям, що доклали зусиль сво╓╖ творчост╕ ╕ досл╕дницько╖ роботи, аби поставити в ряд флагман╕в нашо╖ нац╕онально╖ боротьби ще одного велета – Володимира Горбового».
Справд╕, сучасн╕ досл╕дження дають змогу сучасникам якомога б╕льше д╕знатися про незламного патр╕ота. Буремне XX стол╕ття покликало до активного життя найкращих представник╕в галицько╖ молод╕. Володимир Горбовий був серед тих, хто п╕шов «проти бур╕ ╕ грому». Як орган╕затор акц╕й непокори пол╕тиц╕ польського уряду у ставленн╕ до укра╖нського населення Володимир Горбовий багаторазово потрапляв до рук польських каральних орган╕в та в╕дбував покарання у Стрию, Львов╕, Берез╕ Картузьк╕й. Володимир Горбовий блискуче виявив сво╖ адвокатськ╕ зд╕бност╕ п╕д час «Варшавського процесу». Саме тод╕ адвокат захищав Степана Бандеру на судовому процес╕ за вбивство польського м╕н╕стра П╓рацького та дом╕гся, щоб смертний вирок йому було зам╕нено на дов╕чне ув’язнення. У сво╖х мемуарах п╕д назвою «Погода сов╕ст╕» Володимир Горбовий писав: «Ще за мо╖х юнацьких час╕в мен╕ довелося встрявати в область «вищо╖» пол╕тики. В╕д самого початку я брав активну участь у визвольно-консп╕ративних змаганнях народу». В╕н об╕ймав кер╕вн╕ посади в укра╖нських революц╕йних формуваннях ╕ залишився пров╕дником назавжди.
 «Щоб осягнути всю велич ╕ траг╕зм того пер╕оду, коли закладалися п╕двалини укра╖нсько╖ самост╕йност╕, мусимо вивчати не лише документи, але й щиру спов╕дь людей, як╕ творили ╕стор╕ю. Вони писали мемуари у 50-80-х роках минулого стол╕ття, коли нов╕ покол╕ння уже мало уявляли соб╕ час ╖хньо╖ боротьби. Ще важче його збагнути сьогодн╕», - пише Дар╕я Б╕бик. ╤ все ж знання минулого робить нац╕ю сильн╕шою, тому так важливо воскресити в пам’ят╕ знаков╕ под╕╖ минулого. Починаючи з 30-х рок╕в пр╕звище Горбового нерозривно пов’язано з ОУН. Перша конференц╕я ОУН в╕дбулася у листопад╕ 1927 року в Берл╕н╕. Саме тод╕ було утворено пров╕д ОУН, куди ув╕йшло багато член╕в УВО. Це був непростий процес, тому ╢вгенов╕ Коновальцю довелося докласти чимало зусиль, аби перетворити процес злиття УВО з ОУН безбол╕сним. Щоб налагодити сп╕впрацю оун╕вц╕в-галичан з ем╕грантами, в╕н пост╕йно переводив людей з Краю на роботу до Проводу ОУН; Степанов╕ Бандер╕ було доручено остаточно об’╓днати УВО та ОУН, що й в╕дбулося у 1933 роц╕. Зрозум╕ло, що очолити ОУН мала сильна кандидатура. У книжц╕ «Брати простор╕в» Михайла Андрусяка наводиться розпов╕дь одного з ув’язнених, який в╕дбував покарання разом з Володимиром Горбовим. В╕н, зокрема, св╕дчив про те, що саме доктор Горбовий поручився перед полковником Коновальцем за те, що Степан Бандера буде йому г╕дною зам╕ною. «Тому можна вважати, що Володимир Горбовий був пол╕тичним хрещеним батьком майбутнього легендарного пров╕дника», - пише Дар╕я Б╕бик.
 До серпня 1947 року доктор Володимир Горбовий працював юристконсулом у М╕н╕стерств╕ земельних справ у Праз╕ та паралельно виконував м╕с╕ю Орган╕зац╕╖ в Чехословаччин╕. У травн╕ 1947 року Москва разом з польськими та чеськими сател╕тами п╕дписали догов╕р про сп╕льну боротьбу з укра╖нським нац╕онально-визвольним п╕дп╕ллям. 1 серпня 1947 року Володимира Горбового було заарештовано, 7 серпня 1947 року передано польськ╕й влад╕. П╕зн╕ше Володимир Горбовий згадував: «В нот╕ польського уряду було сказано, що я буду поставлений перед судом. На жаль, до того суду не д╕йшло ╕ не могло д╕йти, бо ц╕лий р╕к упертого сл╕дства не дав н╕яких доказ╕в мо╓╖ вини... Польська влада була скомпрометована ╕ зам╕сть того, щоб мене повернути назад в Чехословаччину, вона передала мене сов╓тськ╕й влад╕...» 9 липня 1948 року доктора Володимира Горбового було передано радянськ╕й влад╕. Якщо польська влада не знайшла приводу, аби засудити доктора Горбового, то московити додаткових доказ╕в не потребували. «Звинувачений вважався злочинцем уже через те, що був притягнутий до карно╖ в╕дпов╕дальност╕», - св╕дчив Володимир Горбовий. Жорсток╕ допити не зламали доктора Горбового ан╕ ф╕зично, ан╕ морально -в╕н залишався в╕дданим ╕деалам ОУН. Московський уряд засудив незламного патр╕ота за статтею 54-2, тобто за зраду батьк╕вщини, громадянином яко╖ в╕н нав╕ть не був. 25 рок╕в московських табор╕в – «бандер╕вський стандарт» - цим хресним шляхом довелося пройти найкращим синам Укра╖ни. Доктор права, багатол╕тн╕й захисник на багатьох процесах, став жертвою правосуддя (чи то пак «криво суддя»), в╕дчувши на смак найжорсток╕ший витв╕р карально╖ системи – табори московського ГУЛАГу. Пор╕вняно з цим монстром польськ╕ Бриг╕дки та Береза Картузька мали бл╕дий вигляд. Проте жорсток╕ в’язничн╕ умови не зламали доктора Горбового, якого називали «патр╕архом нескорених».
 Збереглося чимало спогад╕в людей, як╕ каралися разом з незламним доктором Горбовим. У книжц╕ «Четвертий вим╕р» колишн╕й пол╕тв’язень Авраам Шифр╕н писав: «В глибин╕, п╕д Братськом, були лише спец. табори. Тут були так╕ люди, як кардинал Сл╕пий, або голова першого нац╕онального з’╖зду укра╖нц╕в друг Бандери Володимир Горбовий. Його багато раз╕в привозили ╕з концтабор╕в до Ки╓ва, Львова показували «потьомк╕нськ╕ села» та щасливе життя Укра╖ни. Йому у цих по╖здках об╕цяли ус╕ блага спок╕йного життя, професорську посаду в Ки╓в╕ та повне забезпечення. Потр╕бно було т╕льки п╕дписатися п╕д закликом до укра╖нського народу з осудженням ╕дей нац╕онал╕зму, а також засудити боротьбу за в╕льну Укра╖ну. Але Горбовий незм╕нно обирав повернення до табор╕в... Пробували зламати цього борця ╕ншими методами. В ГУЛАГах за страх╕тливих умов концтабор╕в Горбовий був зразком повед╕нки для вс╕х пол╕тв’язн╕в. Чесн╕сть, турбота про ╕нших на шкоду соб╕, скромн╕сть, людська г╕дн╕сть та см╕лив╕сть – ось що характеризувало його повед╕нку. В╕н був визнаним авторитетом серед тисяч╕ укра╖нц╕в - в’язн╕в, для котрих його погляди були законом...» Про пост╕йне сп╕лкування Горбового з представниками КДБ писав ╕ Святослав Караванський: «Доктор на жодн╕ умови не погоджувався... Прагнення боротьби у нього було невмируще...»
 У серпн╕ 1972 року Володимира Горбового в╕дпустили «на волю». Незламний патр╕от повн╕стю в╕дбув св╕й терм╕н – «в╕д дзв╕нка до дзв╕нка». Проте життя на «велик╕й зон╕» не запов╕далося бути легким та безхмарним. КДБ в╕дмовив Володимиру Горбовому ви╖хати в Прагу до сина, натом╕сть створив навколо нього атмосферу нетерпимост╕ та ненавист╕. Хоча Володимиру Горбовому пощастило повернутися до р╕дно╖ осел╕, проте умови тут були створен╕ нестерпн╕. Згодом доктором Горбовим заоп╕кувалася Аделя Семк╕в, яка стала св╕дком останн╕х рок╕в життя незламного патр╕ота. Каральн╕ органи майже до останнього подиху не залишали Володимира Горбового у споко╖. За два м╕сяц╕ до смерт╕ до нього при╖хав полковник КДБ, який запитав: «Якби Вам вернулися молод╕ роки, яким шляхом п╕шли б? – П╕шов би тими самими дорогами, - такою була в╕дпов╕дь...»
 22 травня 1984 року земний шлях доктора Горбового завершився, проте чимало стор╕нок його безкомпром╕сного життя ще чекають на сво╖х досл╕дник╕в. «Не зважаючи на те, що ╕м’я Володимира Горбового час в╕д часу звучить на Долинщин╕, р╕дше його ареал не розширю╓ться за меж╕ ╤вано-Франк╕всько╖ област╕, у масштаб╕ вс╕╓╖ Укра╖ни воно не стало в╕дом╕шим», - пише досл╕дниця Дар╕я Б╕бик. Тож настав час г╕дно вшанувати його ╕м’я та виконати духовний запов╕т, написаний незадовго до смерт╕: «Сво╓ життя я зложив на високому в╕втар╕. Хай же Всевишн╕й прийме мою жертву ╕ п╕дкр╕пить нею долю мого народу».
 Натал╕я Осипчук, письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 21.01.2022 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23875

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков