Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4233)
З потоку життя (7276)
Душі криниця (3915)
Українці мої... (1558)
Резонанс (1793)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (537)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (106)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (109)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
Маруся Зв╕роб╕й: УКРА╥НСЬК╤ ЧОЛОВ╤КИ МАЛИ 8 РОК╤В, ЩОБ НАВЧИТИСЯ ДОБРЕ ВОЮВАТИ
«Марусин╕ ведмед╕» — це один з ел╕тних про╓кт╕в укра╖нського в╕йська.


Ден Райс: БИТВА П╤Д КИ╢ВОМ УВ╤ЙДЕ В П╤ДРУЧНИКИ З В╤ЙСЬКОВО╥ ╤СТОР╤╥
У чому досв╕д укра╖нських ЗСУ може бути корисним для арм╕й кра╖н НАТО?


РОС╤ЯНИ НЕ ВИВЧИЛИ ╤СТОР╤Ю: КРИМСЬК╤ ТАТАРИ ЗАВЖДИ ПОВЕРТАЮТЬСЯ ДОДОМУ
Кримськотатарський народ, всупереч репрес╕ям ╕ тиску, вже скоро повернеться на п╕востр╕в, як це...


╤льм╕ Умеров: ПОТР╤БНО БУТИ ГОТОВИМИ УВ╤ЙТИ ДО КРИМУ, КОЛИ РОС╤Я ОСЛАБНЕ
На сп╕вбес╕дник - заступник голови Меджл╕су кримськотатарського народу, колишн╕й пол╕тв'язень...


«РОС╤Я МА╢ ПОСТАТИ ПЕРЕД ТРИБУНАЛОМ»
Е. Джапарова провела в╕деозустр╕ч з учасниками Кримсько╖ платформи.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 14.01.2022 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 14.01.2022
Святослав Шевчук, предстоятель УГКЦ: НЕ СЛ╤Д ДАВАТИ ПОЛ╤ТИКАМ ПРОПОВ╤ДУВАТИ ХРИСТИЯНСЬКУ ╤ДЕЮ, БО ВОНИ ╥╥ ЗАПЛЯМУЮТЬ

Мен╕ зда╓ться, що н╕коли так яскраво не проявля╓ться ╕дентичн╕сть укра╖нц╕в, як п╕д час в╕зиту духовних л╕дер╕в, хоч до яко╖ б християнсько╖ деном╕нац╕╖ вони належали.
Тут оприявнюються ╕ наша готовн╕сть разом молитися, нав╕ть якщо доводиться для цього долати сотн╕ к╕лометр╕в, ╕ в╕дкрит╕сть, ╕ гостинн╕сть. Це в╕дбува╓ться не так часто, вт╕м ц╕ в╕зити й запам’ятовуються, й переосмислюються – ╕ сусп╕льством у ц╕лому, ╕ кл╕ром, ╕ науковцями.
Так вигляда╓, що 2022 р╕к теж буде роком ц╕каво╖ зустр╕ч╕. В Укра╖ну з апостольсько╖ столиц╕ повинен при╖хати Папа Римський Франциск. Прогнозу╓мо, що цей в╕зит буде зовс╕м ╕ншим за той, що зд╕йснив пок╕йний Папа ╤оанн Павло другий. За двадцять рок╕в багато що зм╕нилося, ми багато що зрозум╕ли про себе, рел╕г╕йна св╕дом╕сть укра╖нц╕в сьогодн╕ вже куди зр╕л╕ша. Але в╕зит першо╖ особи – це завжди геопол╕тика. ╤ розпочина╓ться в╕н задовго до того, як призначена його дата. Саме тому зустр╕ч ╕з предстоятелем Укра╖нсько╖ греко-католицько╖ церкви блаженн╕шим Святославом ми почали темою майбутнього в╕зиту.

СВЯТ╤ЙШИЙ ОТЕЦЬ ДУЖЕ ДОБРЕ ПО╤НФОРМОВАНИЙ ПРО ТЕ, ЩО Д╤╢ТЬСЯ В УКРА╥Н╤
- Ваше Блаженство, нещодавно апостольський нунц╕й знову п╕дтвердив, що вл╕тку оч╕ку╓ться при╖зд Папи Франциска.
Одночасно готу╓ться зустр╕ч свят╕йшого Отця з патр╕архом Кирилом, який навряд чи п╕шов би на це без узгодження з Пут╕ним.
У зв’язку з цим – запитання. Чи потр╕бна така зустр╕ч Святому престолу, якщо рухи Кирила – лише частина зовн╕шньопол╕тичних маневр╕в Пут╕на. Чого може хот╕ти Кирило за ц╕╓╖ зустр╕ч╕ в╕д Риму?
- Бачите, з того всього, що ви запиту╓те, багато чого ми не зна╓мо. По-перше, ми не зна╓мо, як ╕ коли в╕дбудеться друга (за рахунком) зустр╕ч м╕ж Папою Франциском ╕ Патр╕архом Кирилом. Ми не зна╓мо, як ╕ коли в╕дбудеться в╕зит Свят╕йшого отця до Укра╖ни. (Хот╕лося, щоб в╕н в╕дбувся якнайскор╕ше, можливо, нав╕ть цього року). Тому ми дуже г╕потетично м╕ркуватимемо над цими можливостями ╕ цими под╕ями.
Я думаю, що будь-яка зустр╕ч ╓ корисна, тому чергова зустр╕ч м╕ж Папою Франциском ╕ Патр╕архом Кирилом, вона сама по соб╕ була би доброю, як на мене. Абстрагуючись в╕д того, наск╕льки, скаж╕мо так, ╕нша сторона ╓ в╕льна-нев╕льна у сво╖х суто рел╕г╕йних якихось м╕ркуваннях чи сп╕лкуваннях, зустр╕ч – це ╓ на сьогодн╕ чи не ╓диний ╕нструмент для того, щоб уникати конфронтац╕╖. Зустр╕ч, д╕алог – це чи не ╓дина альтернатива для в╕йни. Якщо ми сьогодн╕ справд╕ хочемо, щоб у св╕т╕, з-пом╕ж християнами ми рухалися дорогою все ж таки примирення, зниження наших р╕зних напружень, конфронтац╕й, цього не можна до к╕нця осягнути, не розмовляючи м╕ж собою. Якщо ми, наприклад, пор╕вня╓мо ╕нтенсивн╕сть зустр╕чей Папи Франциска з оч╕льниками ╕нших церков, з тим самим Вселенським Патр╕архом Варфолом╕╓м, для них зустр╕ч╕ – це ╓ робочий момент. Його Всесвят╕сть Патр╕арх Варфолом╕й бува╓ в Рим╕ по к╕лька раз╕в на р╕к, ╕ це вже не ╓ якась надзвичайна под╕я. Це ╓ ╕нструмент, спос╕б сп╕лкуватися, вибудовувати як╕сь сп╕льн╕ д╕╖. Пригада╓мо, цього року плодом такого екумен╕чного сп╕лкування була декларац╕я м╕ж Папою Франциском, Вселенським Патр╕архом ╕ главою англ╕кансько╖ церкви Арх╕╓пископом Кентербер╕йським щодо еколог╕╖ та захисту довк╕лля. Це був дуже потужний меседж ╕ заклик.
До цього часу з боку Московського патр╕архату завжди було упередження до таких зустр╕чей, ми бачимо, що завжди виставлялися як╕сь умови – спочатку одне, друге, трет╓ ма╓ статися, аби вона в╕дбулася. Я думаю, що такого типу, я би сказав, тактика – вона потрохи почина╓ в╕дходити на задн╕й план. ╤ тому я сам особисто все ж таки думаю, що це ╓ добре, що так╕ зустр╕ч╕ будуть в╕дбуватися.
- Папа не перейде червон╕ л╕н╕╖ в розмов╕ про Укра╖ну?
- Не думаю. Свят╕йший отець дуже добре по╕нформований про те, що д╕╓ться в Укра╖н╕, ми ма╓мо дуже ╕нтенсивне сп╕лкування ╕ з ним особисто, й з╕, скаж╕мо так, дипломатичними структурами апостольсько╖ столиц╕. ╤ я би не боявся, щоби хтось з╕нструментизував цю зустр╕ч до яко╖сь вузько пол╕тично╖ мети. Ми не зна╓мо, яка буде адженда, але я би спод╕вався, нав╕ть хот╕в, щоб тема Укра╖ни не була пропущена, бо ця тема сьогодн╕ ╓ в центр╕ уваги вс╕╓╖ св╕тово╖ сп╕льноти. Тут у нас в Укра╖н╕ ми заторка╓мо так╕ нерви м╕жнародного права ╕ багатьох ╕нших стосунк╕в, як╕ неможливо об╕йти. Мене турбувало, що донедавна наша в╕йна на Донбас╕ перетворювалася на замовчувану в╕йну, про не╖ вже б╕льше не писали газети, це вже б╕льше не було новиною в такому журнал╕стському сенс╕ цього слова. ╢диний, хто про це пост╕йно пригадував, – це був Папа Франциск, при р╕зних нагодах. ╤ я пригадую, п╕сля кожного такого проголошення молитви за мир в Укра╖н╕ – багато журнал╕ст╕в пот╕м мене розшукували й питали: поясн╕ть, чому Папа про це згаду╓, що там у вас в Укра╖н╕ д╕╓ться? ╤ це дало нам нагоду ламати оцю мовчанку, яка була спец╕ально нав’язана. А з боку апостольсько╖ столиц╕ була пост╕йна увага до нашого болю, наших потреб, зокрема, щодо гуман╕тарних питань, щодо питання зв╕льнення заручник╕в, в╕йськовополонених, пол╕тичних в’язн╕в, тобто, це так╕ були теми, як╕ пост╕йно стояли на порядку денному. Очевидно, що церковна дипломат╕я, вона трошки ма╓ ╕нший характер, ан╕ж св╕тська дипломат╕я, метою церковно╖ дипломат╕╖ завжди ╓ миротворча м╕с╕я.
- Так ви дума╓те, що заблудший брат з Чистих пруд╕в почу╓ слова Папи?
- Не знаю, але думаю, що нав╕ть з виховною метою така зустр╕ч буде добра. Пригаду╓те, як п╕сля попередньо╖ зустр╕ч╕ у Гаван╕ нав╕ть усередин╕ Рос╕йсько╖ православно╖ церкви були дуже критичн╕ висловлювання в б╕к патр╕арха, нав╕ть були деяк╕ ╓пископи, в тому числ╕ нав╕ть на територ╕╖ Укра╖ни, як╕ публ╕чно в╕дмовлялися поминати в Божественн╕й л╕тург╕╖ патр╕арха, це дуже серйозний жест, а тим не менше – н╕чого надзвичайного не сталося. Я думаю, що друга зустр╕ч, вона т╕льки п╕дтвердить те, що нам м╕ж собою треба ╕ в Укра╖н╕ зустр╕чатися. Вона буде мати, я би сказав, виховну ц╕ль ╕ показувати добрий приклад сп╕лкування, яке ми можемо тут розбудовувати теж ╕ на нашому локальному р╕вн╕.
Тобто, говорити треба з ус╕ма, хто готовий слухати, ╕ думаю, що це ╓ ╓дина альтернатива до того, що ми назива╓мо конфронтац╕╓ю.
- У когось ╕з рос╕йських спостер╕гач╕в було зауваження: мовляв, Кирило хоче зустр╕тися з Папою тому, що ц╕ контакти перетягнула на себе Вселенська патр╕арх╕я. Як ви це прокоменту╓те?
- Я не знаю, я не можу вам цього сказати, але бачите, як добрий приклад все ж таки завойову╓ серця, тому нехай поб╕льше буде таких зустр╕чей. Бо як ми м╕ж собою зустр╕ча╓мося, ми лама╓мо мури упередження, мури якогось под╕лу, ╕ я просто в╕рю, що д╕алог ╓ можливий ╕ ╓ потр╕бний.
УЯВ╤ТЬ, ЯКИЙ БУДЕ ШОК ДЛЯ БАГАТЬОХ, ЯКЩО ПАПА ЗАХОЧЕ В╤ДВ╤ДАТИ РОМ╤В У КИ╢В╤
- Як формуватиметься адженда для при╖зду Папи Франциска в Укра╖ну?
- Ми ще не зна╓мо, ╓ дуже багато, скаж╕мо так, нев╕домих. Але ми сп╕льно з Римо-католицьким ╓пископатом десь уже соб╕ просто пригадували, як формувався порядок денний в╕зиту Папи ╤вана Павла ╤╤. Бо ми розум╕╓мо, що всяк╕ наступн╕ в╕зити завжди будуть оц╕нюватися р╕внем попередн╕х. ╤ тут потр╕бно розум╕ти, що в╕зит Папи в╕др╕зня╓ться в╕д в╕зит╕в глав св╕тських держав, в╕зит Папи – це завжди паломництво, часом ми упуска╓мо з уваги його повну назву – це Апостольський в╕зит.
Я пригадую, як Папа ╤ван Павло ╤╤ при╖хав до Ки╓ва, в╕н сказав: я ╓ паломник миру. В╕н при╖хав як паломник поклонитися святиням то╖ земл╕, колисц╕ християнства в ус╕й Сх╕дн╕й ╢вроп╕. ╤ сво╖м в╕зитом Папа з собою привозить увагу ╕ молитву вс╕╓╖ сп╕льноти, Вселенсько╖ церкви з ц╕лого св╕ту. Разом ╕з ним при╖жджають дуже багато р╕зних ос╕б, як╕ прямо починають ц╕кавитися, що то за кра╖на, що то за народ, до яких Папа по╖хав. Я пригадую, що в контекст╕ в╕зиту ╤вана Павла ╤╤ (я був викладачем богослов╕я в католицькому ун╕верситет╕, був в╕церектором сем╕нар╕╖), перед тим, перш н╕ж той в╕зит розпочався, ми мали дводенн╕ м╕жнародн╕ конференц╕╖ в Папському Григор╕анському ун╕верситет╕ в Рим╕ та в Папському Сх╕дному ор╕╓нтальному ╕нститут╕. Тому що св╕това ╕нтелектуальна ел╕та хот╕ла почути: хто така ╓ ця церква в Укра╖н╕, римо-католицька, греко-католицька, чому Папа туди ╖де, яким ╓ це пострадянське сусп╕льство. Тому завжди це ╓ духовна под╕я, яка ╓ надзвичайно корисна. Вона пот╕м плодоносить упродовж дуже багатьох рок╕в, ╕ це ╓ привернення уваги до нас, визнання нашо╖ суб’╓ктност╕, визнання нашо╖ державност╕, нашо╖ суверенност╕, незалежност╕, те, що так нам потр╕бно зараз, на даному етап╕ нашого державного нац╕онального буття.
Наступним аспектом в╕зиту ╤вана Павла ╤╤ було те, що Папа при╖хав не т╕льки до католик╕в, Папа при╖хав до вс╕╓╖ Укра╖ни. Ми пригаду╓мо, що була зустр╕ч ╕з Всеукра╖нською радою церков, була зустр╕ч з д╕ячами науки, культури, ╕нтелектуалами Укра╖ни. Тобто, був д╕алог на дуже глибокому ╕ високому р╕вн╕. Тод╕ нав╕ть т╕, як╕, можливо, не в╕рили в Бога або не вважали себе членами нашо╖ церкви, вони справд╕ сприйняли Папу як величезного морального авторитета. Назвали ╤вана Павла ╤╤ найб╕льшим гуман╕стом ХХ стол╕ття. Його постать, його меседж╕, як╕ в╕н прив╕з, викликали колосальне зац╕кавлення.
Я цього року повернувся до тих пропов╕дей, тих промов Папи, бо це було двадцятир╕ччя в╕зиту. Я просто надихнувся ще раз, читаючи ╖х. Папа, промовляючи до пол╕тик╕в, до д╕яч╕в культури, нав╕ть до наших тод╕шн╕х неоол╕гарх╕в, говорив так╕ пророч╕ слова, ╕ якби тод╕ вони його почули ╕ справд╕, скаж╕мо так, йшли за його вказ╕вками, можливо, Укра╖на була би сьогодн╕ ц╕лком ╕накшою.
Папа ╤ван Павло ╤╤ в╕дчував сво╓ю особистою м╕с╕╓ю завдання ул╕кувати рани, зокрема рани, як╕ десь ще болять в ╓вропейських народ╕в п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. ╤ ось в╕н намагався цей бальзам вза╓много прощення вилити на т╕ло укра╖нського народу. Наприклад, в╕н в╕дв╕дав у Ки╓в╕ Бабин Яр. В╕н в╕дв╕дав Бик╕вню, жертв стал╕нських репрес╕й. В╕н в╕дв╕дав мемор╕альн╕ м╕сця у м╕ст╕ Львов╕, в╕н багато сказав на тему польсько-укра╖нського примирення. У тому контекст╕ я пригадую, я був присутн╕й при тому, як на початку л╕тург╕╖ м╕й попередник Блаженн╕ший Любомир Гузар перед Папою попросив вибачення в ус╕х народ╕в, кому укра╖нц╕ впродовж сво╓╖ ╕стор╕╖ нанесли кривди чи рани. То, справд╕, був момент зц╕лення пам’ят╕. Але це було щось дуже притаманне саме Пап╕ ╤вану Павлу ╤╤.
Папа Франциск ма╓ ╕ншу чутлив╕сть, в╕н ма╓ чутлив╕сть до марг╕нал╕зованих, до найб╕дн╕ших, до в╕дкинутих. Наприклад, коли в╕н при╖жджав до Словаччини, в╕н захот╕в в╕дв╕дати ромське поселення в Кошиц╕, для того, щоб показати якусь особливу увагу до тих, кого те сусп╕льство марг╕нал╕зу╓. Ви соб╕ уяв╕ть, який буде шок для багатьох, коли Папа захоче в╕дв╕дати ром╕в у Ки╓в╕. Але це щось, притаманне особ╕ Папи Франциска.
Папа ма╓ особливе в╕дчуття до проблем еколог╕╖. Ми вже згадували сьогодн╕ питання ран в╕йни, як╕ сьогодн╕ Укра╖на пережива╓ – не знаю, можливо, Папа схоче по╖хати на сх╕д. Побачимо, як╕ будуть прохання Свят╕йшого отця. Але, бачите, особиста чутлив╕сть, яку ма╓ сьогодн╕шн╕й Вселенський арх╕╓рей, вона сп╕взвучна з тими нашими болями ╕ стражданнями, як╕ ма╓ укра╖нський народ сьогодн╕.
- Дати в╕зиту ще не визначили?
- Ми хот╕ли знати вже, бо я теж, сп╕лкуючись у Ватикан╕, п╕дкреслював, що ми в Укра╖н╕ потребу╓мо чим пошвидше знати для того, щоб краще приготуватися. Бо Укра╖на це ╓ величезна держава з численним населенням, з величезними просторами, щоби краще приготувати вс╕ т╕ под╕╖, нам треба часу. На даний момент я н╕чого вам не можу сказати, бо дат не визначено, в╕зит поки що не ╓ анонсований. Але ми врахову╓мо вс╕ т╕ моменти, т╕ акценти ╕ спод╕ва╓мося, що будемо мати сп╕льний оргком╕тет разом з римо-католицькою церквою ╕ будемо готувати цей в╕зит, щоб в╕н в╕дбувся якнайкраще.
- Папа дал╕ живе не в палац╕, а в будинку Свято╖ Марти?
- Так.
- Ходить у крос╕вках?
- В╕н ма╓ таке особливе взуття з суп╕наторами, декому зда╓ться, що це крос╕вки, а то ╓ ортопедичне взуття.
- Про католик╕в у св╕т╕. Можу помилятися, але мен╕ зда╓ться, що дуже пом╕тним скандалом минулого року стало те, що н╕мецьк╕ священники, всупереч вол╕ святого Престолу, заявили, що вони будуть благословляти ЛГБТ-шлюби. Чи ма╓ ця ситуац╕я, як╕й передр╕кали мало не долю друго╖ реформац╕╖, ф╕нал?
- Нема╓ н╕яких, я би сказав, апокал╕птичних сценар╕╖в, очевидно, що на запит ╓пископат╕в р╕зних кра╖н Конгрегац╕я доктрини в╕ри видала роз’яснення на тему таких благословень ╕ було ч╕тко окреслено незм╕нну позиц╕ю католицько╖ церкви щодо того, що подружжя, яке може отримати та╖нство шлюбу, та╖нство подружжя у церкв╕ – це ╓ подружжя м╕ж чолов╕ком ╕ ж╕нкою, ╕ тут церква не ма╓ влади щось ╕ншого сказати, тому що таке подружжя установила не церква, не людина, а подружжя як союз чолов╕ка ╕ ж╕нки ╓ союзом, яке установив сам Творець. ╤ в церковних категор╕ях мислення, зокрема, католицько╖ церкви, ╓ поняття Божого права ╕ людського права. Тобто те, що було встановлено церквою, наприклад, календар чи як╕сь ╕нш╕ реч╕, це можна зм╕нювати в╕дпов╕дно до обставин, до потреб. А те, що було встановлено Богом, не можна зм╕нити.
Я пригадую свого часу ще одну дискус╕ю, я тод╕ був студентом у Рим╕, деяк╕ прогресисти, як ми ╖х тод╕ називали, ре╕нтерпретовують уже певн╕ жести ╤суса Христа на Тайн╕й вечер╕, й казали: ну, зна╓те, може, сьогодн╕ не варту╓ на ╢вхарист╕╖ вживати хл╕б ╕ вино, бо для багатьох культур це не ╓ традиц╕йн╕ продукти, можна брати рис, якусь ╕ншу страву, яку мають той народ та культура. ╤ тод╕ був даний запит, пригадую, теж до Конгрегац╕╖ доктрини в╕ри – як поступати: чи це ╓ можливо, чи н╕, коли вживати такий от елемент для служ╕ння цього та╖нства, чи та╖нство буде д╕йсне.
╤ в╕дпов╕дь була дуже ч╕тка ╕ ясна. Н╕, тому що це Христос узяв хл╕б ╕ вино, ╕ даючи хл╕б, сказав: «Це ╓ Т╕ло мо╓», даючи вино, сказав: «Це ╓ Кров моя». Хто може зм╕нити? Н╕хто не в╕дчува╓ компетенц╕╖, розум╕╓те, щоби такого типу божественну установу якимось чином, я би сказав, видозм╕нювати.
Щось под╕бне можна сказати ╕ про та╖нство подружжя й ╕нш╕ та╖нства, як╕ звершу╓ сьогодн╕ церква.
- Ви зна╓те, вустами православно╖ скажу: якщо 300 н╕мц╕в п╕шли через бажання давати шлюби ЛГБТ, – це ще й не розкол, якщо брати... св╕тову революц╕ю. Але чи вони п╕шли з церкви, чи н╕, чи вони пристали на волю Святого престолу, чи н╕?
- Я до к╕нця не знаю, як це зак╕нчилося. Але тут теж ╓ розр╕знення м╕ж благословенням ╕ уд╕ленням Та╖нства. То була та дискус╕я, коли п╕дходить до тебе людина: «Поблагослов╕ть мене», – то тим же не пита╓ться, чи гр╕шник, чи ти святий, правда? Священик благословля╓. Тому тут на тому р╕вн╕ була дискус╕я. Але якщо йдеться про уд╕лення святого та╖нства шлюбу, подружжя, то тут доктрина церкви ╓ незм╕нною.
КОНСЕРВАТОР, ЯКИЙ БО╥ТЬСЯ ЗМ╤Н, Д╤╢ ДЕСТРУКТИВНО, А ЯКЩО ПРОГРЕСИСТ НЕ ЗВАЖА╢ НА ПЕВН╤ Ц╤ННОСТ╤ – ТО ЙОГО РЕФОРМАТОРСТВО НЕ ╢ РЕФОРМАТОРСТВОМ, АЛЕ МУТАЦ╤╢Ю
- Ми в Укра╖н╕ пиша╓мося тим, що до╓дналися до родини ╓вропейських народ╕в, творимо демократ╕ю. Але в тих кра╖нах, як╕ ми вважа╓мо за вз╕рець для насл╕дування, ╓ серйозна напруга м╕ж л╕бералами та людьми, як╕ постулюють християнськ╕ ц╕нност╕. Хот╕лося б почути ваш╕ рефлекс╕╖ про виклики, як╕ стоять перед християнською етикою. З одного боку, ми ма╓мо бути в╕дкрит╕ та стражденн╕, з ╕ншого – неконтрольований пот╕к м╕грац╕╖ може приводити до занепаду християнсько╖ цив╕л╕зац╕╖. Де провести ту межу м╕ж сп╕встражданням та самозбереженням нашо╖ цив╕л╕зац╕╖?
- Давайте спочатку поговоримо про л╕берал╕в ╕ консерватор╕в. Це дуже ц╕кава тема. Я би не говорив про л╕берал╕в, я би говорив про прогресист╕в ╕ консерватор╕в. Бо слово л╕берал може мати р╕зне значення. Ось у кожн╕й культур╕ завжди ╓ т╕, як╕ бояться зм╕н, ╕ т╕, як╕ хочуть зм╕н, до них ╓ в╕дкрит╕. Так було в ранн╕й церкв╕, так було пот╕м в р╕зних епохах ╕стор╕╖ ╓вропейсько╖ цив╕л╕зац╕╖, в ╕стор╕╖ церковного життя. Я думаю, що правда ╓ завжди десь посередин╕. Тож консерватор, який бо╖ться зм╕н – д╕╓ деструктивно. Так само прогресист, який не зважа╓ на певн╕ ц╕нност╕, в╕н просто зрива╓ться з якогось кор╕ння ╕ тод╕ його реформаторство, властиво, вже не ╓ реформаторством, але мутац╕╓ю чогось, що ста╓ ╕накшим, не под╕бним на те, що було колись.
Тому я думаю, що сьогодн╕ церква, з одного боку, повинна бути нос╕╓м в╕чних традиц╕йних ц╕нностей, але з ╕ншого боку – бути сучасною в тому, як вона ╖х комун╕ку╓ св╕тов╕. Бо св╕т м╕ня╓ться, ми не можемо до сучасно╖ людини говорити грецькою мовою, бо, очевидно, тод╕ той скарб духовний, в╕н буде под╕бний до вал╕зки без ручки. ╤ тод╕ буде спокуса це в╕дкинути ╕ лишити в минулому.
В тому поляга╓ теж ╕ сенс духовно╖ осв╕ти. Ми намага╓мося те, чим церква була багата завжди, зробити доступним новим покол╕нням, зробити, щоб цей скарб можна було використовувати сьогодн╕.
Тому така напруга завжди ╕снувала, вона ╓ корисна, але ╓ сво╖ правила, як рухатися вперед. Тому, я би сказав, я за здорове осучаснення.
╢ таке поняття Ecclesia semper reformanda. Церква – завжди в стан╕ реформи. Те, що потр╕бно м╕няти, необх╕дно м╕няти. Але ╓ як╕сь в╕чн╕ ц╕нност╕, як╕ ми просто покликан╕ комун╕кувати. Христове ╢вангел╕╓ ми повинн╕ донести до сучасно╖ людини – ми не ╓ господарями цього слова, але служителями.
АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ ОСОБИСТО НА КОН╤ ОБ’╥ХАВ ДЖУНГЛ╤ АРГЕНТИНИ ╤ БРАЗИЛ╤╥, В╤ДВ╤ДУЮЧИ КОЛОН╤╥ ПОСЕЛЕНЦ╤В З УКРА╥НИ
Тепер щодо м╕грант╕в. Це довол╕ складне питання. Ми розум╕╓мо, що сьогодн╕ деколи ╓ спокуса для деяких, я би сказав, сучасних пол╕тичних режим╕в використовувати м╕грант╕в, як певну зброю. Те, що ми бачимо на б╕лорусько-польському кордон╕ – штучна м╕грац╕я, яка зрива╓ людей з╕ свого кор╕ння, з╕ сво╓╖ кра╖ни ╕ веде ╖х до ╕нших сусп╕льств. Але з ╕ншого боку, ми повинн╕ розум╕ти, що живемо в св╕т╕, який переходить з╕ статичного сусп╕льства до динам╕чного сусп╕льства.
Ми теж ╓ м╕грантами. Ми по ц╕лому св╕ту. ╤ це теж ма╓ сво╖ позитивн╕ сторони ╕ сво╖ виклики. Наша церква пережила вже 4 хвил╕ глобал╕зац╕╖ – саме через наших м╕грант╕в. Саме через те, що наш╕ м╕гранти ще наприк╕нц╕ 19 стол╕ття рознесли нашу церкву в╕д Канади, Америки, Бразил╕╖, Аргентини ╕ Австрал╕╖ до Зеленого клину. А тепер – Арабськ╕ Ем╕рати, П╕вденна Африка. Ми стали глобальною церквою. Тод╕ йшли наш╕ монахи, наш╕ священники, сестри- монахин╕ за сво╖ми людьми ╕ таким чином створили структури по ц╕лому св╕ту. Тобто, ще м╕й попередник, праведний митрополит Андрей Шептицький уперше усв╕домив, що в╕н не ╓ т╕льки локальний пастир яко╖сь Галицько╖ пров╕нц╕╖, тод╕шньо╖ Галичини. В╕н ма╓ обов’язок оп╕куватися людьми, як╕ ви╖хали, по всьому св╕т╕.
Ось цього, 2022 року, ми будемо спогадувати 100-р╕ччя його довгого в╕зиту до Латинсько╖ Америки, де в╕н особисто на кон╕ об’╖хав джунгл╕ Аргентини ╕ Бразил╕╖, в╕дв╕дуючи колон╕╖ поселенц╕в, як╕ при╖хали туди з Укра╖ни. ╤ завдяки тому в╕зиту т╕ громади збереглися, отримали свою ╕╓рарх╕ю, ╕ сьогодн╕ це ╓ нев╕д’╓мною частиною укра╖нського св╕ту. Тому це явище ма╓ р╕зн╕ аспекти. Очевидно, коли ми говоримо про виклик м╕грант╕в, як╕ при╖жджатимуть до нас, ми повинн╕ щодо цього бути готовими. Ми до к╕нця ан╕ психолог╕чно, ан╕ соц╕ального щодо цього не готов╕.
- Та якби вс╕х хрестити ще на в’╖зд╕ в Укра╖ну...
- Зна╓те, я думаю: чого нас сьогодн╕ вчить папа Франциск? В╕н вчить бачити в тих м╕грантах не небезпеку, в╕д яко╖ треба боронитися, а людей, яким треба послужити. Чому? Тому, що доля м╕гранта – це доля кожно╖ людини в тому св╕т╕. Каже апостол Павло, що ми тут на земл╕ не ма╓мо пост╕йного пристановища. Ми ╓ громадяни небесно╖ батьк╕вщини, а тут ми подорожуюч╕. Тому, якщо мова йде про феномен м╕грац╕╖ як такий, справд╕, в╕н ╓ викликом перед укра╖нським народом. Але коли мова йде про м╕грант╕в, як╕ до Укра╖ни при╖жджали, – це буде виклик перед нашою державою. ╤ ми сьогодн╕ повинн╕ до нього готуватися. ╤ якщо ╕нш╕ народи ╓ гостинними до нас, так ми мусимо бути гостинними до тих, хто до нас при╖жджа╓.
Ми святкували Р╕здво. Христос в╕д самого початку свого народження був м╕грантом. Не вс╕ готов╕ були в╕дкрити йому двер╕ свого дому, то В╕н народився в печер╕. Одразу мусив ут╕кати з родиною до ╢гипту, тому що Його цар ╤род хот╕в знищити. Пот╕м, знову ж таки, з ╢гипту вернулися додому, теж Йосип шукав безпечне м╕сце, де можна поселитися. Тому, якщо сам Бог був м╕грантом, то це й заклик для нас ус╕х для того, щоб ми росли у наш╕й людяност╕.
СТАТЕВ╤СТЬ – ЦЕ ЩОСЬ ДУЖЕ ГЛИБОКО ВНУТР╤ШН╢, ЯКЕ ПОЗНАЧА╢ ВСЮ ЛЮДСЬКУ ╤СТОТУ – ╥╥ Т╤ЛЕСН╤СТЬ, ╥╥ ПСИХ╤КУ, НАВ╤ТЬ ╥╥ ДУХОВН╤СТЬ
- З одного боку, зах╕дна л╕беральна ╕деолог╕я виступа╓ за свободу людини, р╕вн╕сть у правах сексуальних меншин, але часом це призводить до кризи здорового глузду, дискрим╕нац╕╖ християнсько╖ традиц╕╖.
- Це ╓ одна з болючих тем сучасного сусп╕льства чи сучасно╖ культури, яка ╓ непростою ╕ багатоплановою. Я б тут хот╕в, можливо, так – лише почати м╕ркування з певних засад, певних принцип╕в.
Очевидно, що ми мусимо виходити з принципу г╕дност╕ кожно╖ людини ╕ поваги до кожно╖ людини, незалежно в╕д того, яке у тебе уявлення про тебе самого, про твою статев╕сть, яко╖ ти пол╕тично╖ й рел╕г╕йно╖, етн╕чно╖ приналежност╕ та ╕н.
Найперше – ми ╓ люди, ╕ сам факт, що ми ма╓мо г╕дн╕сть людсько╖ особи, вимага╓ пошани. Друга р╕ч – пошана до людини вимага╓ абсолютного в╕дкинення насильства за будь-якою мотивац╕╓ю. Тобто, застосовувати насильство по в╕дношенню до ╕ншо╖ особи й оправдовувати насильство, як ╕нструмент досягнення будь-яко╖ мети, ╓ неприйнятним.
А коли мова йде про дискус╕╖ над статевою приналежн╕стю, а в╕дтак статевою роллю, очевидно, що тут ми переходимо на ц╕лком ╕нший р╕вень розмови ╕ дискус╕й, поважаючи вс╕х.
Ми, як християни, в╕римо, що Господь Бог сотворив людину чолов╕ком ╕ ж╕нкою. ╢ дв╕ стат╕, ╕ кожний з нас в╕д свого народження ╓ або чолов╕ком, або ж╕нкою. Це записано в нашому ДНК. ╤ людина покликана в╕дкрити зм╕ст сво╓╖ статевост╕ й ту та╓мницю реал╕зувати. Не заперечити, не репресувати, а зд╕йснити ╖╖, зреал╕зувати.
Ми, як християни, в╕римо, що статев╕сть – це щось дуже глибоко внутр╕шн╓, яке познача╓ всю людську ╕стоту – ╖╖ т╕лесн╕сть, ╖╖ псих╕ку, нав╕ть ╖╖ духовн╕сть. Натом╕сть, коли ми говоримо сьогодн╕ про гендер як соц╕альну роль – це щось зовн╕шн╓, щось плинне, щось зм╕нне. Щось, що належить до конструкц╕╖ мо╓╖ св╕домост╕, мо╓╖ уяви, мого самосприйняття та ╕н. Я думаю, що майбутн╓ людини, майбутн╓ сусп╕льства, майбутн╓ держави залежить в╕д того, чи будемо вм╕ти розр╕зняти сусп╕льну роль ╕ людську статев╕сть.
Чи ми справд╕ будемо розум╕ти, що г╕дн╕сть людини познача╓ також ╕ г╕дне в╕дношення до ╖╖ статевост╕. ╤ ми не зможемо до к╕нця зрозум╕ти це та╖нство народження ╕ виховання дитини без дооц╕нення с╕м’╖, як пл╕дного, нерозривного союзу чолов╕ка ╕ ж╕нки. Бо ця кл╕тина, базова кл╕тина сусп╕льства нада╓ певну стаб╕льн╕сть, певний фундамент в усякому людському сусп╕льств╕, не залежно в╕д рел╕г╕йно╖, етн╕чно╖ приналежност╕.
Якщо р╕зного роду сучасн╕ ф╕лософ╕╖, ╕деолог╕╖ спричинять до ероз╕╖ с╕м’╖ як традиц╕йного союзу чолов╕ка й ж╕нки, людина в майбутньому буде надзвичайно вразливою. Один ╕з плод╕в сучасного досл╕дження: якщо дитина до 7 рок╕в вихову╓ться в с╕м’╖, де ╓ тато ╕ мама, вона тод╕ менш наражена на небезпеку бути зман╕пульованою. А це дуже важливо для того, щоб ми, як людство, були не т╕льки об’╓ктом чи╖хось ╕нструментал╕зац╕й чи ман╕пуляц╕й, а були суб’╓ктами, як╕ будують сво╓ майбутн╓.
Сучасн╕ ф╕лософ╕╖ вже по-╕ншому дивляться на людину. Але от християнськ╕ бачення, бачення, яке ╓ абсолютно сп╕льним не т╕льки для християн р╕зних конфес╕й, а й так само для юде╖в ╕ мусульман. Це ╓ щось, що справд╕ намага╓ться зберегти г╕дн╕сть людини, г╕дн╕сть особи. Очевидно, ми, як християни, в жодному випадку не можемо оправдовувати насилля по в╕дношенню до тих, хто дума╓ ╕накше. Але, я думаю, ми ма╓мо право в╕дстоювати свою св╕тоглядну позиц╕ю.
МИ МА╢МО ЗАКОСТЕН╤ЛИХ КОНСЕРВАТОР╤В, ЯК╤ ВВАЖАЮТЬ КАЛЕНДАР ЧАСТИНОЮ ╤ДЕНТИЧНОСТ╤ СВО╢╥ КОНФЕС╤╥
- Якщо говорити про наш╕ актуальн╕ питання. Як нам синхрон╕зувати зусилля католик╕в та православних ╕з запровадження новоюл╕анського – григор╕анського календаря?
- Я б сказав, нам варто синхрон╕зувати будь-як╕ ╕нш╕ види сп╕впрац╕ (посм╕ха╓ться). Я вам щиро скажу, я ще до к╕нця не задоволений нашими формами ╕ р╕внем сп╕впрац╕ на загал, як тако╖. Я думаю, що питання календаря для Укра╖ни на сьогодн╕, справд╕, воно поки що розд╕ля╓. Бо це не питання дати Р╕здва чи дати ╕нших свят, тут проблема ╓ у ставленн╕ людей до ц╕╓╖ проблеми. Ми ма╓мо дуже, я б сказав, таких закостен╕лих консерватор╕в, як╕ вважають календар частиною ╕дентичност╕ сво╓╖ конфес╕╖. ╤ коли хтось би наважився реформувати календар, у них заклада╓ться тод╕ п╕дозра, чи це ╓ тод╕ справжня церква. Традиц╕онал╕ст╕в такого типу ма╓мо присутн╕ми в ус╕х конфес╕ях. ╤ я думаю, що поки що добре, що бодай ми вс╕ святку╓мо разом в один день Р╕здво ╕ Пасху в Укра╖н╕. Це бодай якийсь стартовий майданчик для наступних речей.
Не вс╕ православн╕ знають, що греко-католики святкують свята за юл╕анським календарем. ╤ ми з╕ свого боку намага╓мося справд╕ виховувати сво╖х в╕руючих, бо на брат╕в православних ми не ма╓мо такого впливу. З року в р╕к к╕льк╕сть людей, як╕ переконан╕ в тому, що реформа календаря ╓ потр╕бна, зроста╓. Ми ще не ма╓мо критично╖ к╕лькост╕, яка б дозволила нам зробити вже певн╕ формальн╕ кроки, але вона потрохи зроста╓. Зна╓те, через що? Через те, що ми ╓ глобальною церквою, через те, що наш╕ родини мають сво╖х р╕дних ╕ близьких сьогодн╕, що живуть у р╕зних кра╖нах св╕ту. ╤ наприклад, коли д╕ти святкують за григор╕анським календарем, а тато ╕ мама – за юл╕анським, це ставить питання перед с╕м’╓ю: як нам бути? Це вже не штучне питання, яке накидають там священник чи ╓пископ. Це питання, яке ставить соб╕ родина – як нам бути.
Я пригадую таку р╕ч, коли я при╖хав до Риму як студент, то наша параф╕я «Сер╕я ╕ Вакха» була за григор╕анським календарем. Коли почали прибувати перш╕ м╕гранти з Укра╖ни у 1990-х роках, параф╕я зм╕нила календар, то ми перейшли з григор╕анського на юл╕анський.
- Чому?
- Тому, що наш╕ люди не святкували в сво╖х родинах Р╕здво 25 грудня. Вони працювали. Щось под╕бне я побачив у Грец╕╖. Я, коли при╖хав як перший священник для того, щоб формувати нашу параф╕ю в Аф╕нах (при╖хав 25 грудня, бо я знав, що православн╕ греки святкують 25 грудня), то побачив, що наш╕ люди в православн╕й Грец╕╖ не святкували 25 грудня. ╤ тод╕ ми почали формувати параф╕ю за юл╕анським календарем.
Тепер наш╕ громади почали м╕нятися. Тобто, це вже не ╓ громади тимчасових м╕грант╕в, як╕ при╖хали на зароб╕тки, а це вже справжн╕ д╕аспори – люди, як╕ там одружилися, вийшли зам╕ж, народили д╕тей. У нас нав╕ть ╓ потреба використання ╕тал╕йсько╖ мови сьогодн╕, зокрема для катехизац╕╖ цих д╕тей. ╤ перед тою громадою поста╓ ╕нше велике питання – асим╕ляц╕╖. Якщо б наша церква не в╕дреагувала на потреби громади ╕ не перейшла на григор╕анський календар, просто наш╕ люди асим╕лювалися б ╕ втратили б сво╓ укра╖нське кор╕ння.
Життя вимага╓ зм╕н. Ми в Укра╖н╕ не ма╓мо тих виклик╕в, не ма╓мо тих проблем. Але, знову ж таки, той глобальний вим╕р нашо╖ церкви стимулю╓ розвиток ново╖ св╕домост╕, що зм╕на календаря ╓ на час╕. Я спод╕ваюся, що ми будемо до цього рухатися. Але, знову ж таки, ми в╕дчува╓мо, що просто не в стан╕ будемо провести ефективну календарну реформу сам╕. То ми хочемо це разом з нашими православними братами зробити.
ЯКЩО ПРОАНАЛ╤ЗУВАТИ ЕТИКУ РОМАНА, ЯКИЙ ПРИПИСУЮТЬ СУРКОВУ, ╤ ЯКА ТАМ ПРО╢КТУ╢ТЬСЯ, ВОНА АНТИХРИСТИЯНСЬКА ПО СВО╥Й СУТ╤
- РПЦ зараз претенду╓ на роль глобального духовного л╕дера, спираючись на владу Рос╕╖, яка у свою чергу намага╓ться позиц╕онувати себе ледь не як головну хранительку консервативних ц╕нностей. Ви бачите у цьому загрозу?
- Я не бачу до к╕нця ╕стину вс╕х цих тверджень. Я не буду говорити про роль Рос╕йсько╖ православно╖ церкви, на яку вона претенду╓. Але х╕ба традиц╕йн╕ християнськ╕ ц╕нност╕ ╓ фундаментом пол╕тики Рос╕йсько╖ Федерац╕╖? Бо якщо заглибитися в певн╕ ф╕лософськ╕ постулати, як╕ лежать в основ╕ геопол╕тичних р╕зних м╕ркувань ╕ рух╕в, там постулати ц╕лком ╕накш╕. ╤ те, що насправд╕ в╕дбува╓ться, це ╕нструментал╕зац╕я так званих християнських ц╕нностей з пол╕тичною метою. Це мо╓ враження. ╤ очевидно, що це ╓ вмотивоване певними ц╕лями.
Ось я дуже добре пригадую, як ц╕ дискус╕╖ про ╓вропейськ╕ прагнення укра╖нського народу, як╕ почалися ще за Януковича, а пот╕м продовжилися п╕сля Революц╕╖ г╕дност╕, з╕ткнулися з такою пропагандисткою моделлю, що мовляв ╢вропа=дехристиян╕зац╕я. А ось рос╕йський св╕т, мовляв, рос╕йський таб╕р означа╓ збереження традиц╕йних ц╕нностей – або ви лиша╓теся тут, або ви втрача╓те сво╖ християнськ╕ ц╕нност╕. Я думаю, що це було абсолютно штучне протиставлення м╕ж християнською ╕дентичн╕стю ╕ ╓вропейською ╕дентичн╕стю. Очевидно, що часами з пол╕тичною метою хочемо видавати бажане за д╕йсне.
Я ще колись як морал╕ст вивчав певн╕ тексти, як╕ продукувала рос╕йська ел╕та, зокрема на початку 2000-х рок╕в. ╤ пригаду╓те, такий був текст п╕д назвою «Околоноля», який приписували пану Суркову. Якщо проанал╕зувати ту етику, яка там про╓кту╓ться, вона антихристиянська по сво╖й сут╕. Там усе людство д╕литься на дв╕ категор╕╖ – юзерс ╕ лузерс. Або ти вжива╓ш ╕нших, або ╕нш╕ вживають тебе.
Це вже колись було в ╕стор╕╖ людства в ф╕лософ╕╖ гностик╕в, коли люди онтолог╕чно були под╕лен╕ за сво╓ю г╕дн╕стю на р╕зн╕ категор╕╖. Що тут християнського?
Нав╕ть коли хтось буде вживати християнськ╕ ц╕нност╕ для того, щоб осягати ц╕л╕, поставлен╕ такою ф╕лософ╕╓ю, – це буде нищення всяких ц╕нностей.
Я, як християнин, справд╕ розум╕ю, що ми повинн╕ оц╕ сенси, ц╕ ц╕нност╕ сьогодн╕ помогти внести в нову культуру, яка форму╓ться на наших очах. Ми повинн╕ до цього прямувати. ╤ церква не може дозволити соб╕ в╕ддати ц╕ сенси в руки пол╕тик╕в чи держави. Ми не можемо перекласти на плеч╕ пол╕тик╕в завдання пропов╕дувати християнськ╕ ц╕нност╕. Коли якась церква, нав╕ть, яка спов╕ду╓ в╕зант╕йську модель симфон╕╖ м╕ж державою ╕ церквою, в сучасному св╕т╕ буде хот╕ти, щоб держава грала роль пропагаторки або хранительки християнських ц╕нностей, – це знищить таку церкву.
Ми повинн╕, як церкви ╕ християни, сам╕ взятися до роботи. Сам╕ жити цими ц╕нностями ╕ не давати пол╕тикам пропов╕дувати християнську ╕дею в сучасному св╕т╕, бо вони – чи так, чи сяк – ╖╖ заплямують. Тобто, ми ╓ учнями Христовими ╕ це наше святе завдання – донести до сучасно╖ людини повноту св╕тла Христового ╢вангел╕я.
- Пол╕тик ма╓ пропов╕дувати лише способом життя християнського.
- Абсолютно.
- Запитання на два рядки. Укра╖нський рел╕г╕йний ландшафт вас влаштову╓? Що так? Що не так?
- У дечому – так, у дечому – н╕. Що мене влаштову╓, за що ми дяку╓мо Господу Богу? За рел╕г╕йну свободу. От ми в незалежн╕й Укра╖н╕ вт╕ша╓мося рел╕г╕йною свободою. Б╕льше того: кожна нова влада, яка приходить, почина╓ розум╕ти, що державно-церковн╕ стосунки, ╖хн╕й здоровий розвиток ╓ запорукою здорового розвитку укра╖нсько╖ держави ╕ нашого сусп╕льства. Нав╕ть коли ми бачимо, що в перш╕й каденц╕╖ деяк╕ президенти вважають себе дуже могутн╕ми ╕ десь так, зна╓те, марг╕нал╕зують церкви, то в друг╕й половин╕ кожно╖ президентсько╖ каденц╕╖ той д╕алог з рел╕г╕йним середовищем завжди набува╓ ново╖ динам╕ки, або пол╕тики розум╕ють, що без громадянського сусп╕льства ╕ церков, як╕ ╓ найб╕льш структурованою частиною того громадського сусп╕льства, ╖м самим, сво╖ми силами усп╕ху не досягти.
Що мене натом╕сть не задовольня╓? Що ми, християни, м╕ж собою под╕лен╕, що ми як д╕ти ╓дино╖ Ки╖всько╖ церкви – сьогодн╕ под╕лен╕ на р╕зн╕ конфес╕╖. Ми бачимо, що сьогодн╕ нав╕ть православний св╕т д╕литься на конфес╕╖, перериваючи ╢вхарист╕йне сопричаст╕╓ м╕ж собою. ╤ такого типу атом╕зац╕я, д╕лення не може нас т╕шити. ╤ ми, як сх╕дна католицька церква, вважа╓мо частиною сво╓╖ ╕дентичност╕ змагання за ╓дн╕сть м╕ж християнами.
- Останн╓. П╕сля свят приходять будн╕. Дуже непрост╕ для звичайно╖ людини. Як зберегти в╕ру в наш час? Як ╖╖ знайти для тих, хто ╖╖ не ма╓?
- Треба в╕рити не т╕льки на свято. Треба жити з в╕ри щодня. Христос народився для того, щоб весь час бути з нами. В╕н н╕коли не об╕цяв сво╖м учням, що ось, як ви в мене пов╕рите, вам буде все дуже легко. Н╕. Але В╕н об╕цяв завжди бути поруч. У найважчих обставинах В╕н ╓ разом ╕з нами. ╤ В╕н ╓ той, хто дасть завжди сили для того, щоб будь-як╕ труднощ╕ завдяки Його присутност╕ пережити. Отож ╕ хочу побажати, щоб ви в╕дкрили кожного дня присутн╕сть живого Бога поруч ╕ разом ╕з ним за руку мандрували стежками вашого життя.
Лана Самохвалова
www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 14.01.2022 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23863

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков