Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4233)
З потоку життя (7276)
Душі криниця (3915)
Українці мої... (1558)
Резонанс (1793)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (537)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (106)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (109)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ЗБЕР╤ГАТИ КУЛЬТУРУ ТА ТРАДИЦ╤╥ УКРА╥НИ»
Глава ╢вроком╕с╕╖ одягла вишиванку на знак п╕дтримки укра╖нц╕в.


ВИШИВАНКА - НАШ СВЯЩЕННИЙ ОБЕР╤Г НА Ц╤Й В╤ЙН╤
Президент Володимир Зеленський прив╕тав укра╖нц╕в з Днем вишиванки.


ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ
Христос воскрес – воскресне Укра╖на!


П╤Д ТВОЮ МИЛ╤СТЬ!
Кожного Богослуж╕ння ченц╕ Кристиноп╕льського монастиря отц╕в-васил╕ян, параф╕яни монастирсько╖...


ЗРУЙНОВАН╤ ГН╤ЗДА
19 березня, за церковним календарем, день священномученик╕в в Амор╕╖. У народ╕ його називають...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 14.01.2022 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 14.01.2022
ДО 80-Р╤ЧЧЯ ╤ВАНА НИЗОВОГО. ПОЕЗ╤╥

3 с╕чня 2022 року виповнилося 80 рок╕в в╕д дня народження ╤вана Даниловича Низового – укра╖нського поета-ш╕стдесятника, проза╖ка, публ╕циста, журнал╕ста, просв╕тянина, громадського д╕яча.
Кримська Св╕тлиця з Криму пропону╓ сво╖м читачам поез╕╖ ╤вана Даниловича Низового, люб'язно надан╕ для публ╕кац╕╖ донькою поета Лесею Низовою.
Початок публ╕кац╕╖ в 52 числ╕ тижневика за 2021 р╕к.

Уже й не пахне полинами,
Нема роси на лобод╕,
Бо вже нема ╕ лободи,
Окр╕м б╕ди,
╤ за б╕дою
Безводний степ нап╕входою
Бреде, не знаючи, куди…
Уже й кричати розучивсь –
До кого ж? Пращур╕в не маю…
Лиш п╕дсв╕домо наслухаю
Давно забутий поклик чийсь.

12.11.1995

 

* * *
В недовершеност╕ – рятунок!
Бо довершен╕сть – це межа
Вс╕х можливостей,
Смертний трунок,
Поп╕д серце удар ножа.
Хтось почне. Хтось п╕дхопить.
╤нш╕
Перехоплять ╕ понесуть
Недосп╕вану п╕сню,
В╕рш╕
Недописан╕…
В цьому суть
Дивотворення!
В╕чний поступ
Ц╕линою ╕ навпростець,
Н╕би вперше.
╤накше просто
Згасне св╕т,
╤ всьому – к╕нець.

26.11.1995

 

* * *
Ми не замислю╓мось нин╕,
Як ╕ колись, як ╕ завжди,
Що н╕ до чого все людин╕,
Кр╕м сонця, в╕тру ╕ води.
Уперт╕ ми й твердоголов╕,
Забули зовс╕м в су╓т╕,
Що кр╕м добра, краси й любов╕ –
Н╕що у нашому житт╕
Не варте серця ╕ п╕всерця,
╤ нав╕ть крих╕тки…
Чому ж
Все мимо нас чимдуж несеться
╤ вигиба╓ все чимдуж?!

30.11.1995

 

* * *
той д╕д Н╕хто
мав бороду пророка
й гн╕здо пророчих сл╕в
носив у бород╕
за д╕дом борозна стелилася глибока
в яку стрибали зернятка руд╕
╕ проростали золотоколоссям
освяченим ╕ сонцем ╕ дощем
полудн╓ смачно ╖лося й пилося
та ще й перепелилось п╕д кущем
д╕добородим згодом на покос╕
при д╕дов╕й мантачен╕й кос╕
з гарячим л╕том обн╕малась ос╕нь
аж в╕двертались в заздрощах ус╕
а д╕д Н╕хто схрестивши чорн╕ руки
ну як н╕хто лежав у борозн╕
╕ в бород╕ у д╕дов╕й онуки
так╕ ж бо невгомонноголосн╕
вовтузились ╕ зазирали в оч╕
що пригасали в присмерку доби
йдучи назустр╕ч вистраждан╕й ноч╕
за виярки за меж╕ за горби…

29.09.1996

 

* * *
звичайно вже нема купальського вогню
в поез╕ях мо╖х душа заосен╕ла
летять листки над╕й ╕ я не зупиню
оцей над╕╓пад цей спад напруги т╕ла
╕ думки в криницях очей синьовода
тьмян╕╓ ╕ спада ╖╖ перв╕сний р╕вень
та диха╓ м╕й в╕рш ╕ яв╕р ще гойда
г╕нке стебло Сули ╕ човники шпак╕вень
я мр╕йником живу п╕д зорями вноч╕
наслухуючи св╕т якого вже нема╓
в реальност╕ молюсь на блимання св╕ч╕
на перехрест╕ рук небачено╖ мами
спасиб╕ ж ╖й за все що я такий дивак
що я такий д╕твак в к╕нц╕ крутого шляху
де запорозький дуб витупу╓ гопак
закинувши в зен╕т хмар╕ючу папаху
я не такий як вс╕ ╤вась я у в╕вс╕
чи в соняху бджола чи хрущ у б╕лих вишнях
╓ правда на земл╕ ╓ Бог на небес╕
╕ стежечка в рос╕ мов на сорочц╕ лиштва
я круглий сирота на кругл╕й ц╕й земл╕
кружля╓ жовтий лист п╕д сонячним кружалом
округлю╓ться хл╕б на круглому стол╕
де буду я колись п╕д св╕чкою лежати
а поки що душа при тихому вогн╕
сво╖ ос╕нн╕ дн╕ рахуючи риму╓
усе про все ╕ вся довкола ╕ в мен╕
що криком вибуха шепоче ╕ н╕му╓

06.10.1996

 

* * *
Боюсь не смерт╕.
Смерть – лише в╕дх╕д
В╕д звичного земного розпорядку.
Боюсь вмирання, в╕дмирання, в╕д-
Торгнення, в╕дсадження на грядку
Минувшини, де вже не проросте
Пругке стебло таланту ╕ потуги.
Боюсь не народитися я вдруге
В час воскрес╕ння.
╤нше все – пусте!
Стараючись не множити гр╕х╕в,
Живу, мов причащаюсь до святого,
Живого джерела, –
В часи лих╕
Не об╕йтись,
Не вижити без цього!

11.01.1996

 

* * *
Я прожив серед книг,
Мен╕ краще ╕з ними було,
Н╕ж з людьми,
Хоч людей
Я також не цурався н╕коли.
Мудре слово мене,
Ще сл╕пого,
За руку вело
Через нетр╕ облудн╕
Радянсько╖ хитро╖ школи.
Я живу серед книг,
Хоч на люди виходжу щодня,
Мудре слово мене
Через багна
Виводить до тверд╕,
На могилу-курган,
Де лежать весь м╕й р╕д ╕ р╕дня,
Перекреслен╕ смертю
╤ в книжному слов╕ –
Безсмертн╕!

20.03.1996

 

* * *
…ген╕альност╕ в генах не маю –
Давн╕й р╕д в╕д козацтва веду,
Тож сиджу соб╕ тихо-тихесенько,
Скраю,
На самому кра╓чку,
В останн╕м ряду.
Ледь м╕р╕ють попереду мене
Тичини,
Трохи ближче – Малишки
Малкович╕,

У найближчих Маленьких
Нема╓ причини
Хвилюватися,
Вавку носить в голов╕
Через мене…
Н╕ск╕лечки не претендую
Я на ╖хн╕ м╕сця чи лавров╕ в╕нки…
«Я у батька один…»
При мен╕ одесную,
Б╕ля мене ошую –
Прост╕ козаки.

01.12.1996

 

* * *
П╕щинкою у Всесв╕т╕ лечу…
Куди ж тут усв╕домити,
Що маю
Призначення високе?!
Я не знаю,
Яку ц╕ну за кожну мить плачу
Нестримного польоту.
На земл╕ –
К╕льком╕льярдна часточка,
Й не б╕льше –
Я мелькочу, пишу н╕кчемн╕ в╕рш╕,
Кричу про власн╕ бол╕ ╕ жал╕…
А хто мене почу╓? Хто згада
Мо╖ рядки? Мо╖ вуста ╕ руки?
Сл╕ди мо╖?
Громов╕ серця стуки?
Хто на мо╖й могил╕ зарида?

Усе поглине час…
А неба зв╕д
Повища╓ над мертвими м╕стами
╤ цвинтарними ветхими хрестами,
╤ марнотою в╕чних п╕рам╕д.

15.12.1996

 

* * *
Болить душа –
То ╕сторичний б╕ль! –
Притерп╕тись до нього неможливо.
Важливо в╕дбол╕ти терпеливо,
Нехай сльоза перекипить на с╕ль,
А кров перецв╕те на красен мак
В дозр╕л╕м жит╕. Лиш ц╕╓╖ мит╕
Д╕ждатись треба!
Душ╕ працьовит╕
Здолають все. Було ж одв╕ку так.

Болить душа...

1996

 

* * *
Сльозо небесна, тр╕шечки зажди –
Не падай на розпечене кам╕ння,
На покручем зн╕вечене кор╕ння
Не посп╕шай упасти!
Упади
На п╕зн╕й сон,
Впади на ранню синь,
На синов╕ сл╕ди, що на стежин╕,
Загублен╕й вс╕ма, –
Нехай в╕днин╕
В зворотний б╕к,
До мене,
Йде м╕й син!
Сльозо небесна, по мо╖й сльоз╕,
По сив╕й пилюз╕ не прокотися,
Вже краще зойком тихо проковтнися
В мо╓му горл╕,
Всупереч гроз╕,
Що свариться уже неподал╕к
В чуж╕й мен╕ колись мо╖й долин╕,
Де криниц╕ давно уже не син╕,
Де на сосн╕ в смолу скип╕вся с╕к.

05.07.1997

 

* * *
Спитай мене, як чуюсь я на вол╕,
Як╕ я граю рол╕, запитай.
Всього у мене вволеньку й довол╕,
╤ нав╕ть крила виросли – л╕тай!
Л╕тай же, душе, поки не змал╕ла
В╕д заздрощ╕в, витай у вишин╕,
Лиш вузлик серця в оболонц╕ т╕ла
Залиш, будь добра, смертному мен╕.
Мен╕ ж земн╕ ╕ клопоти, й дороги
Ще не обридли, втома не звела
Триматись м╕цно шабл╕ ╕ с╕дла.
Спитай мене, як чуюсь я на вол╕,
Як╕ я граю рол╕, запитай.
М╕й к╕нь гарцю╓ в несходим╕м пол╕,
Що розляглось прив╕льно з краю в край.

14.10.1997

 

* * *
Ну, що нам лют╕ вороги
Поза кордонами, далеко?!
Дн╕про гойда╓ береги,
Маха╓ крилами лелека,
В╕тряк поволеньки крилом
Обколесову╓ орб╕ту,
За м╕стом кожним ╕ селом
Довол╕ простору ╕ св╕ту.
Ми, укра╖нц╕ – д╕тваки
З чорнозем-грудкою у жмен╕,
А ╕нше все про нас – пл╕тки,
«Добросус╕дськ╕» теревен╕.
А ми ж були ╕ ╓, ╕ ми
Дов╕ку будемо, до краю,
Справ╕к на╖вними д╕тьми
Свого спаплюженого раю!

14.10.1997

 

* * *
не вмре сп╕ва╓мо ╕ не-
помре н╕коли бо живуча
бо н╕коли
бо вже жене
дощ╕-борщ╕ текуча туча
на наш╕ ниви ╕ лани
лини як з линви на пос╕ви
аби заврунились вони
аби у св╕т╕ ми пос╕ли
найперше м╕сце по хл╕бах
╕ по зубах що перемелють
б╕ду б╕дово на свайбах
де ми сп╕ва╓мо: «Ой, хмелю…»
лини в р╕чках
луна пливе
сто╖ть столиця б╕лост╕нна
╕ «не» вс╕м «н╕»
поки й живе
свята молитва-Укра╖на!

22.12.1997

 

* * *
«Меч╕ переку╓мо на орала…»
Уже перекували
Й в╕ддали
Сус╕дам на потребу –
╥м все мало,
Отож взяли:
«Об╕йдуться хохли!».
А я к мен╕, скаж╕ть, перекувати
З колгоспника –
Себе –
На куркуля?
Куди не глянеш –
Не моя земля,
Хоч в н╕й лежать ╕ батько,
Й мати,
╤ д╕д, ╕ прад╕д – в╕чн╕ орач╕…

Меч╕ переку╓мо на орала,
Чи, може, знов орала – на меч╕?

…Так часто запугукали сич╕…
╤ як давно зозуля не кувала!

03.11.1997

 

* * *
Гоп! – яка раптово екзотична,
Гоп! – яка п╕дскочисто-легка
Укра╖на,
Споконв╕чна ╕ дов╕чна,
Пе-ре-л╕-ту-╓
                 на крилах гопака.
Го-па-ку-╓-мо! –
Паку╓мо вал╕зи:
Хто на Зах╕д, хто на Сх╕д,
А хто – куди…
Кр╕зь голчане вушко
                         ми прол╕земо
╤з б╕ди в б╕ду,
Як ╕ завжди.
Ми велика нац╕я козацька,
Ми безсмертна ж нац╕я така:
Вигулькнемо з безв╕ст╕ зненацька,
Вдаримо так хвацько гопака…

30.11.1997

 

* * *
Гниловоди затопили С╕ч╕,
Словоблуди мову розп'яли,
Яничари дв╕ст╕ раз по дв╕ч╕
Прад╕д╕вську славу пропили.

На ру╖н╕ зводимо державу –
Нап╕вхату ╕ полуизбу:
Слава перевт╕лилась в неславу,
Р╕д переверта╓ться в гробу…

1997

 

* * *
зберемося виберемо жертву
кров╕ю живою сполоснемось
╕ в безсмертн╕ висвятимо мертву
(якщо вдруге – дасть Господь –
зберемось)
кращу з кращих сов╕сну людину
назвемо ╤сусом а чи Стусом
╕ на лик начепимо личину
й заклинанням душ╕ перетрусим
жертвенн╕сть – не вбивство ╕ не страта
не шукаймо ката в колектив╕
ревно ж помол╕мося за брата
й будьмо покаянн╕стю щаслив╕

23.01.1998

 

* * *
П╕сля бо╖в – ру╖на.
На ру╖н╕ –
Недобитки
З козацького обозу.
Ще сотн╕ л╕т
Н╕кому в Укра╖н╕
Не вдасться
Зрозум╕ть
Метаморфозу:
Чому в ру╖ну впала
Укра╖на,
З поез╕╖ висот –
В сопливу прозу…

А то ж ╖╖
Поставив на кол╕на
Отой,
Плюгавенький –
З обозу!

05.02.1998

 

* * *
Заволали: козаки ми!
Козаки ми! – загули…
А були ж ми не такими,
Не такими ж ми були,
Коли й справд╕ козаками
Панували над ус╕м,
Небо хмарили шапками
╤ з гармат будили гр╕м;
Не кричали ми бездарно
Про вс╕ляк╕ талани,
Демонструючи базарно
Офольклорен╕ штани…
Це сьогодн╕ хохломани,
Т╕, що спали сотн╕ л╕т,
Нап’яли стар╕ жупани
╤ волають з-п╕д вор╕т
Про козацтво.
Хто вола╓ –
Той н╕який не козак,
╤ козацького нема╓
В н╕м н╕чого, кр╕м ознак.
Ще не скоро, ще колись-то
Доростуть до козак╕в
Т╕, що нин╕ ще в колисц╕
Без штан╕в ╕ без чуб╕в.

15.03.1998

 

* * *
Найвищо╖ розг╕льд╕╖ купц╕
На сотн╕ рок╕в наперед скупили
Майбутн╓ наше,
В чорноту могили
Сховавши вс╕ початки ╕ к╕нц╕.
Отож-бо ейфор╕╖ вже нема, –
Державу ми прогавкали п╕д тином –
Немудрий батько з нерозумним сином,
З нащадками майбутн╕ми вс╕ма!

Не сплю ночей.
Мана з-перед очей
Одв╕ялась,
Розв╕ялась в╕трами
На с╕м стор╕н,
╤ стор╕нками драми
Сльоза траг╕чних протир╕ч
Тече…

10.06.1998

 

* * *
Довол╕ – славославлячих –
На площах,
╤ камерних –
В концертних номерах,
╤ таб╕рних –
У смертних таборах…

Застольно╖,
Вес╕льно╖,
Абощо!

Ми ж так багато ма╓мо веселих!
Чи, може, в нас поменшало вес╕ль,
Чи хл╕б зацв╕в
╤ перег╕ркла с╕ль
По наших –
Недовинищених –
Селах?!

Давайте вже!
Пох╕дно╖, абощо…

1998

(Дал╕ буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 14.01.2022 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23858

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков