Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4233)
З потоку життя (7276)
Душі криниця (3915)
Українці мої... (1558)
Резонанс (1793)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (537)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (106)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (109)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РУВ: ХРОН╤КИ СПРОТИВУ
Попри ви╖зд з Ки╓ва значно╖ к╕лькост╕ мешканц╕в напередодн╕ та пом╕тно спорожн╕л╕ вулиц╕ та...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у числ╕ 52 за 2021 р


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у № 52 за 2021 р.


ВИПУСКНИК ОДЕСЬКОГО П╤ХОТНОГО, ЩО ПЕРЕМ╤Г ЧАС, АЛЕ ЗАГИНУВ МОЛОДИМ
Саме в Одес╕ в╕н вперше побачив л╕так ╕ захот╕в л╕тати. Сво╖м Костянтина називають у Ки╓в╕ та...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: ДЕЯК╤ СТОР╤НКИ З ╤СТОР╤╥ ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРА╥НИ
Продовження. Поч. у №52 за 2021 р.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 12.11.2021 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 12.11.2021
ДОЛЯ КРЕЙСЕРА «ПАМ’ЯТЬ МЕРКУР╤Я» ТА ЙОГО КОМАНДИРА

 12 листопада 1917 року в ╕стор╕╖ укра╖нських ВМС сталася важлива ╕сторична под╕я, п╕д час святкування в Севастопол╕ проголошення Центральною Радою ╤╤╤ Ун╕версалу вс╕ корабл╕ Чорноморського флоту на ц╕лу добу п╕дняли укра╖нський жовто-блакитний прапор а також сигнал «Слава Укра╖нськ╕й Народн╕й Республ╕ц╕». Але на б╕льшост╕ корабл╕в прапор вис╕в поруч з Андр╕╖вським та червоним прапорами, ╕ т╕льки на крейсер╕ «Пам'ять Меркур╕я» гордо майор╕в ╓диний укра╖нський прапор, який команда вир╕шила не зн╕мати.
Команда крейсера заздалег╕дь прийняла р╕шення п╕дняти над кораблем укра╖нський прапор, але рос╕яни вже тод╕ показали сво╓ вороже ставлення до всього укра╖нського. Дв╕ сотн╕ моряк╕в-рос╕ян ╕ майже вс╕ оф╕цери (команда крейсера складала 550 матрос╕в ╕ 32 оф╕цери) демонстративно покинули судно, поцупивши Георг╕╖вський Андр╕╖вський прапор - який бриг «Меркур╕й» отримав за подвиги в Кримськ╕й в╕йн╕.
 П╕сля того командир крейсера кап╕тан 2 рангу Теренть╓в допов╕в рапортом, що обов'язки командира крейсера «Пам'ять Меркур╕я» та майно корабля в╕н здав м╕чманов╕-укра╖нцю Вадиму Дяченку. Командуючий Чорноморським флотом адм╕рал О. Нем╕тц передав крейсер у розпорядження ком╕сара Центрально╖ Ради кап╕тана другого рангу ╢вграфа Ак╕мова. Центрофлот одразу п╕сля цього визнав його повноваження. Таким чином корабель оф╕ц╕йно став першим укра╖нським крейсером сучасност╕. За ним посл╕дкувало ще к╕лька есм╕нц╕в, м╕ноносц╕в та ╕нших малих корабл╕в. Загалом, за деякими оц╕нками, восени 1917 року в якийсь момент п╕д укра╖нським прапорами опинилося б╕льше половини корабл╕в Чорноморського флоту. Треба додати, що крейсер «Пам'ять Меркур╕я» бойову готовн╕сть не втратив. Поповнений укра╖нцями з ╕нших корабл╕в та з флотського ек╕пажу, в╕н ╕ надал╕ знаходився у повн╕й бойов╕й готовност╕, тепер вже на сторож╕ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки.
 Про долю цього корабля ╓ багато досл╕джень, а от про м╕чмана Дяченка ╕нформац╕╖ вкрай мало. В╕домо, що народився Вадим ╢вгенович 18 грудня 1896 року в Нижньому Новгород╕, в 1916 роц╕ з в╕дзнакою зак╕нчив Морський корпус у Петроград╕, отримавши в╕йськове звання м╕чман. Потрапив на Чорноморський флот, служив на крейсер╕ «Пам'ять Меркур╕я». Командиром крейсера в той час був один з найдосв╕дчен╕ших оф╕цер╕в Чорноморського флоту, кап╕тан ╤ рангу Михайло Остроградський.
 Молодий м╕чман встиг взяти участь в дек╕лькох бойових походах, 4 листопада 1916 року крейсер «Пам'ять Меркур╕я» сп╕льно з есм╕нцем «Пронзительный» провели усп╕шну операц╕ю на румунський порт Констанца, який на той час був захоплений турецько-болгарськими в╕йськами. У ход╕ ц╕╓╖ операц╕╖ крейсеру доводилося вести боротьбу одночасно з п╕дводними човнами, г╕дроав╕ац╕╓ю та береговими батареями противника. Операц╕ю М. Остроградський завершив переможно, без пошкоджень ╕ втрат особового складу, повернувшись до Севастополя. В листопад╕-грудн╕ того ж року крейсер вогнем сво╓╖ артилер╕╖ забезпечував висадку десанту в гирл╕ Дунаю на румунському фронт╕. Через пошкодження корпусу судна, в пер╕од з грудня 1916 по кв╕тень 1917 року, знаходився в Севастопол╕ на ремонт╕ та модерн╕зац╕╖ збро╖.
 П╕сля Лютнево╖ революц╕╖ на крейсер╕ була створена одна з найпотужн╕ших укра╖нських орган╕зац╕й – Укра╖нський В╕йськовий ком╕тет. Моряки-укра╖нц╕ досить наполегливо вимагали в╕д Центрально╖ Ради р╕шучих д╕й по укра╖н╕зац╕╖ Чорноморського флоту. Але б╕льшовики п╕сля жовтневого перевороту посилили свою аг╕тац╕йну д╕яльн╕сть по вс╕й територ╕╖ Укра╖ни й на Чорноморському флот╕ включно. Це призвело до послаблення ╓дност╕ м╕ж моряками-укра╖нцями та загрози втрати впливу Центрально╖ Ради на управл╕ння флотом.
 17 грудня 1917 року голова Ради Народних Ком╕сар╕в б╕льшовицько╖ Рос╕╖ В.╤. Лен╕н направив Центральн╕й Рад╕ Укра╖ни ультиматум, який був в╕дкинутий, п╕сля чого м╕ж Укра╖ною та Радянською Рос╕╓ю почалося в╕дкрите во╓нне протистояння. Отримавши зв╕стку про ультиматум, ек╕паж крейсера «Пам'ять Меркур╕я» негайно над╕слав до Ки╓ва рад╕ограму: «Ультиматум Лен╕на — Троцького ╓ грубе посягнення на право Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки. Проха╓мо р╕шуче откинути. Протесту╓мо проти оголошення братовбивчо╖ в╕йни. Негайно спов╕щайте, що нам робити».
 У зв'язку з оголошенням в╕йни обстановка в Севастопол╕ з кожним днем загострювалася. Б╕льшовики готували збройне повстання для захоплення влади на флот╕. 24 грудня 1917 р. вони захопили укра╖нський дредноут «Воля», на якому був п╕днятий червоний прапор, а його укра╖нський ек╕паж був розформований. Тому п╕сля 24 грудня корабл╕ укра╖нського флоту, чи╖ ек╕паж╕ виявилися ст╕йк╕шими ╕ не п╕ддалися б╕льшовицьк╕й аг╕тац╕╖ — крейсер «Пам'ять Меркур╕я» та есм╕нець «Завидний», через загрозу захоплення б╕льшовиками та «для оборони укра╖нських ╕нтерес╕в» наказом укра╖нського морського м╕н╕стерства перем╕стилися в Одесу, що тод╕ фактично стала ╓диним укра╖нським портом. П╕сля прибуття до Одеси ек╕паж крейсера оголосив себе «морською силою незалежно╖ Укра╖ни». Частина моряк╕в брала участь в патрулюванн╕ вулиць м╕ста разом з гайдамаками та ╕ншими в╕йськовими частинами.
 Але 17 с╕чня 1918 р. зб╕льшовизован╕ л╕нкори «Ростислав», «Три Святител╕» та «Синоп» разом ╕з крейсером «Алмаз» прибули з Севастополя в Одесу та заявили укра╖нським кораблям ультиматум, п╕сля чого останн╕, перед нац╕леними на них б╕льшовицькими гарматами, змушен╕ були спочатку заявити св╕й нейтрал╕тет, а пот╕м здатися. Через к╕лька дн╕в, п╕сля жорстоких вуличних бо╖в м╕ж червоною гвард╕╓ю та юнкерсько-гайдамацькими частинами, Одеса опинилася п╕д контролем б╕льшовик╕в.
 Кер╕вник б╕льшовицько╖ аг╕тац╕йно╖ групи, матрос з крейсера «Прут» Артем Кривоше╓в пригадував про «бес╕ду» з командиром крейсера «Пам'ять Меркур╕я» м╕чманом Дяченком на борту горезв╕сного допом╕жного крейсера-кат╕вн╕ «Алмаз», т╕шився з того, що йому вдалося залякати молодого оф╕цера. В ход╕ розмови укра╖нському командиру в груб╕й форм╕ були висловлен╕ ультиматуми та погрози, що його просто вб’ють, якщо в╕н ╕ дал╕ стоятиме на перешкод╕ б╕льшовикам та не зм╕нить сво╖х пол╕тичних переконань. Як би не писав цей аг╕татор, але командир крейсера заявив, що вони не будуть вбивати сво╖х брат╕в – укра╖нц╕в. П╕зн╕ше той же А. Кривоше╓в визнав, що «не все виконувалось з боку «Меркур╕я», як зав╕ряв його командир».
 Через два дн╕ червоногвард╕йц╕ виявили, що на крейсер завантажувалися 20 000 гвинт╕вок, призначених для кримських татар. Зброю було конф╕сковано, а крейсеру «Пам’ять Меркур╕я» з╕ сторони «Ростислава» було висловлено нов╕ погрози, «...якщо ще хоча б щось под╕бне повториться, ...ми вас особисто в╕дравимо «ловити рак╕в»). 13 с╕чня «Пам’ять Меркур╕я» в╕дправив на берег приблизно взвод моряк╕в з оркестром, як╕ мали взяти участь в урочистому м╕тингу та п╕днятт╕ укра╖нського прапора над поштою. Однак з л╕н╕йного корабля «Ростислав» знову було висловлено погрозу затопити укра╖нський корабель, ╕ матроси змушен╕ були повернутись на крейсер.
 Вже наступного дня б╕льшовики почали захоплювати урядов╕ установи. Бо╖ протривали до 18 с╕чня, п╕сля чого б╕льшовики нарешт╕ змогли вит╕снити укра╖нськ╕ в╕дд╕ли та опанувати м╕сто. В боях активно брали участь зб╕льшовизован╕ корабл╕, як╕ 16-17 с╕чня сво╖ми важкими гарматами намагалися поц╕лити по розташуванням гайдамак╕в. «Т╕льки один «Меркур╕й» стояв ╕ милувався, як б'ють його союзник╕в. Але сам в╕н був безвольним св╕дком, який н╕чим не м╕г допомогти, оск╕льки одна 10-ти дюймова башта «Ростислава» повернулася до нього ╕ вперто дивилася сво╖ми чорними з╕ницями в╕дкритих отвор╕в 4 ствол╕в» - пригадував Кривоше╓в. Б╕льшовикам вдалося домогтися свого, нейтрал╕зувавши крейсер «Пам’ять Меркур╕я», проте в╕н ще продовжував стояти п╕д укра╖нським прапором.
 В укра╖нських арм╕╖ та флот╕ того часу до останнього моменту н╕хто не оч╕кував такого п╕дступного удару в спину в╕д тих, з ким ще деякий час назад проводили сп╕льн╕ паради, свята, демонстрац╕╖. Це виявилося для б╕льшост╕ укра╖нц╕в повною неспод╕ванкою (як ╕ в лютому-березн╕ 2014 року). П╕д тиском грубо╖ переважаючо╖ сили, укра╖нськ╕ моряки були змушен╕ в╕дмовитися в╕д збройно╖ боротьби. Однак збройна боротьба в будь-якому конфл╕кт╕ ╓ лише частиною боротьби пол╕тично╖, а на повну в╕дмову в╕д пол╕тично╖ боротьби укра╖нц╕ флоту н╕коли не погоджувалися. Лише через раптов╕ непередбачуван╕ обставини цей корабель не зм╕г взяти участ╕ в збройн╕й боротьб╕ за Одесу. Ек╕паж «Пам’ят╕ Меркур╕я» все одно збер╕гав сво╖ тверд╕ укра╖нськ╕ переконання, про як╕ вони в майбутньому ще заявлять. П╕сля бо╖в в Одес╕ нейтральний крейсер «Пам’ять Меркур╕я» 6 лютого 1918 року за наказом Центрофлоту в╕дбув до Севастополя.
 Севастополь на той час був охоплений кривавою хвилею червоного терору. За р╕зними оц╕нками, 23-24 лютого в Севастопол╕ було вбито та розстр╕ляно близько 600 чолов╕к - морських та сухопутних оф╕цер╕в, член╕в ╖хн╕х родин та мешканц╕в м╕ста.
 В Севастопол╕ крейсеру неодноразово пропонувалося спустити укра╖нський прапор та п╕дняти червоний, в противному випадку член╕в команди визнають контрреволюц╕онерами. Ценрофлот для приборкання укра╖нц╕в закликав на допомогу ком╕сара Любицького з Харк╕вського б╕льшовицького уряду. Вранц╕ наступного дня в╕н разом з ком╕саром Центрально╖ Ради Ак╕мовим, головним ком╕саром флоту Роман╓нцем, членами Центрофлоту ╕ виконкому Севастопольсько╖ Ради прибули на крейсер. П╕сля бурхливого обговорення резолюц╕╖ Центрофлоту во╓нно-пол╕тична частина ЧФ екстреним випуском оголосила флоту, що на крейсер╕ «Пам'ять Меркур╕я» 16 лютого збори «б╕льш╕стю голос╕в постановили спустити укра╖нський, а п╕дняти червоний прапор». На жаль, нема╓ жодних св╕дчень про долю командира, м╕чмана Дяченка. Можливо, йому вдалося безсл╕дно зникнути та перечекати «темн╕ часи».
 У кв╕тн╕ 1918 року в Севастопол╕ укра╖нц╕ та в╕йськов╕ моряки, в╕дчуваючи послаблення б╕льшовицького гн╕ту, нарешт╕ почали д╕яти см╕лив╕ше. В м╕ст╕ знову почав потроху заводитися укра╖нський лад. В Севастопол╕ знову з'явилася укра╖нська аг╕тац╕я, а де╕нде, в м╕ст╕, та нав╕ть на деяких кораблях, попри вс╕ перешкоди знову були п╕днят╕ жовто-син╕ прапори. Над першим укра╖нським крейсером «Пам'ять Меркур╕я» та над деякими ╕ншими кораблями в двадцятих числах кв╕тня знову появився укра╖нський стяг. Восени розпочалася зм╕на назв в╕йськових корабл╕в на укра╖нському флот╕. Бронепалубний крейсер «Пам'ять Меркур╕я» перейменовано на «Гетьман ╤ван Мазепа».
 П╕д час в╕дступу в╕йськ Антанти з Криму крейсер «Гетьман ╤ван Мазепа» був пошкоджений. У листопад╕ 1920 року, п╕д час евакуац╕╖ в╕йськ генерала Врангеля, через поганий стан механ╕зм╕в та корпусу крейсер був повн╕стю виведений з ладу та залишений у Севастопол╕. З остаточною окупац╕╓ю Севастополя б╕льшовиками крейсер ув╕йшов до складу радянського Чорноморського флоту, отримавши назву «Ком╕нтерн». В 1925 роц╕ виконував роль панцерника «Потьомк╕н» у однойменному ф╕льм╕ Серг╕я Ейзенштейна. П╕д час Друго╖ св╕тово╖ в╕йни брав участь у бойових д╕яв у район╕ Севастополя, Одеси, Феодос╕╖, Новорос╕йська. В 1942 роц╕, п╕д час нальоту н╕мецько╖ ав╕ац╕╖, був пошкоджений ав╕абомбою. У вересн╕, за наказом командування, «Ком╕нтерн» роззбро╖ли, а гармати встановили на берегов╕й л╕н╕╖ поблизу Туапсе. На початку 1943 року «Ком╕нтерн» оф╕ц╕йно виключено ╕з ре╓стру Радянського ВМФ.
 Вадим Дяченко продовжив службу на Дн╕провськ╕й в╕йськов╕й флотил╕╖, корабл╕ яко╖ переходили в╕д н╕мц╕в до Укра╖нсько╖ Держави, пот╕м до Директор╕╖ УНР, п╕сля цього до б╕льшовик╕в ╕ знову до УНР. Разом з ним служив ╕ його брат, лейтенант арм╕╖ Укра╖нсько╖ Держави Юр╕й та син контр-адм╕рала М. Остроградського м╕чман Борис Остроградський. Ц╕лком очевидно, що на молодого флотського оф╕цера под╕яли залякування б╕льшовицького аг╕татора матроса Артема Кривоше╓ва, бо у б╕льшост╕ досл╕дник╕в майже в╕дсутн╕ в╕домост╕ про подальшу долю м╕чмана В.╢. Дяченка. Перейшовши на наукову та викладацьку роботу, н╕де жодним словом не згаду╓ться про його участь у под╕ях 1917 -1920 рок╕в у Севастопол╕ та Одес╕.
 З в╕дходом укра╖нського в╕йська Вадим Дяченко залишився в Ки╓в╕. За клопотанням професора Ки╖вського ╕нституту народно╖ осв╕ти Д.О. ╫раве в 1921 роц╕ Вадим Дяченко був в╕дряджений з╕ штабу Дн╕провсько╖ р╕чково╖ в╕йськово╖ флотил╕╖ на посаду асистента Дмитра Олександровича ╫раве в Ки╖вському ╕нститут╕ народно╖ осв╕ти (колишн╕й ун╕верситет Св. Володимира). В 1925-1927 роках навчався в асп╕рантур╕ п╕д кер╕вництвом професора Д.О. ╫раве. В 1930–1934 роках доцент у Ки╖вському ф╕зико-х╕м╕чному та математичному ╕нститутах. В╕д 1934 року – у Ки╖вському державному ун╕верситет╕: професор, в 1934–1950 роках – зав╕дувач кафедрою загально╖ математики та проректор, водночас в 1948–1950 роках – декан механ╕ко-математичного факультету.
 Був науковим сп╕вроб╕тником Лаборатор╕╖ експериментальних досл╕джень з натуральних ф╕лософ╕╖ (1921), Ком╕с╕╖ прикладно╖ математики ╕ Ки╖всько╖ науково-досл╕дно╖ кафедри математики (1922–1933 р.р.), ╕нститут╕в математики (1934–1954 р.р.) та ф╕зики (1935–1938 р.р.) Академ╕╖ Наук УРСР.
 Науков╕ прац╕ стосуються наближених ╕ чисельних метод╕в розв’язування диференц╕альних р╕внянь, теор╕╖ в╕дносност╕, математично╖ теор╕╖ термоелемент╕в загально╖ механ╕ки. У теор╕╖ в╕дносност╕ розглянув наближену форму релятив╕стсько╖ механ╕ки, де зм╕на маси залежить в╕д швидкост╕ й положення в силовому пол╕, та дов╕в достатн╕сть ц╕╓╖ наближено╖ форми при розв’язуванн╕ деяких задач планетно╖ механ╕ки. В 1945 роц╕ у Ки╓в╕ розпочав досл╕дження у галуз╕ обчислювально╖ математики в напрямах теоретичного розроблення ф╕зико-техн╕чних метод╕в ╕ створення спец╕альних конструкц╕й обчислювальних прилад╕в.
 П╕д його кер╕вництвом створено ориг╕нальн╕ конструкц╕╖ електро╕нтегратор╕в, електронн╕ м╕кроскопи з електростатичними ╕ магн╕тними електронними л╕нзами, розробив методику проектування та методи розрахунку електронних л╕нз. Займався питаннями застосування математики до г╕дроаеромехан╕ки. Вивчав спец╕альн╕ властивост╕ руху, зокрема визначив клас поверхонь, на яких тра╓ктор╕я ╓ геодезичною, асимптотичною або деякою ╕ншою кривою. Помер Вадим ╢вгенович 2 червня 1954 року в Ки╓в╕, похований на Солом’янському цвинтар╕.
Василь Вельможко,
член Нац╕онально╖ сп╕лки кра╓знавц╕в Укра╖ни

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 12.11.2021 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23703

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков