Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3855)
З потоку життя (7032)
Душі криниця (3784)
Українці мої... (1521)
Резонанс (1649)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1774)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (71)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НАША Л╤ТЕРАТУРА НАС ╢ДНА╢
- Разом об’╓дна╓мо Укра╖ну! – таке гасло всеукра╖нського видання...


МИХАЙЛО ЖАЙВОРОН: НА МЕЖ╤ БОЛЮЧОГО РОЗРИВУ
Реценз╕я на книжку духовно╖ л╕рики ╤горя Павлюка


ЗАГАДАТИ НА ГОРОХ
Колись у цей день загадували на горох: якщо в╕н видався тихим, н╕ч була зоряна - р╕к на горох...


МИРОСЛАВ МАМЧАК: ХРУЩ
Отаким виявився наш Грицько: н╕ сов╕ти, н╕ н╕мц╕ його не зламали ╕ в колгоспне рабство не запрягли.


МИХАЙЛО ЖАЙВОРОН: СОНЯЧН╤ РЕФЛЕКС╤╥ МОДЕРНО╥ ПОЕЗ╤╥ КРУПКИ
Крупка В╕ктор. СОН ЦЕ. Поез╕я / – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2021. – 216 с.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 26.03.2021 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 26.03.2021
ОЛЕГ БОРОДАЙ: Я СКОРО ВЖЕ БУДУ ВДОМА

Про себе:
Народився на Полтавщин╕, в м╕ст╕ Миргород╕, у с╕м'╖ вчител╕в. Навчався в Комишнянськ╕й середн╕й школ╕, яку зак╕нчив ╕з золотою медаллю. Пот╕м був ф╕змат Полтавського пед╕нституту та строкова служба у Львов╕.
 Вчителював у Харков╕. Пот╕м був п╕дпри╓мцем. Маю сина.
У 2015 р. сам п╕шов до в╕йськкомату. В╕дтод╕ у лавах НГУ. Значну частину часу проводжу на Донбас╕.
В╕рш╕ та бард╕вськ╕ п╕сн╕ почав писати на в╕йн╕.
Учасник багатьох заход╕в, концерт╕в та фестивал╕в.
Невдовз╕ виходить моя друга книга поез╕╖ "Релаксац╕я душ╕".

* * *
Пройдусь по полю, торкнуся жита.
В╕длунням бою земля укрита.

Важке колосся згина╓ стебла,
Його волосся в╕д сонця тепле.

Зерно б з╕брати – ╕ в паляницю!..
Та проти «брата» беру рушницю.

Лет╕ть геть круки! Чека╓ мати.
А ц╕ ж бо руки – не щоб вбивати.

Устою всоте – за щастя сина.
...А поле жовте, а небо – син╓...
2018

* * *
Ця картина для мене вже звична:
вщент повалений «градами» л╕с, –
осоружна, страшна, драматична –
ск╕льки шкоди нам ворог прин╕с!

Мертв╕ житла, без в╕кон, без даху,
на п╕длогу посипане скло,
мирн╕ люди, що сповнен╕ жаху...
Ск╕льки болю у пам’ять лягло!

Т╕льки в╕рю, що день той настане –
облама╓ тут роги злий б╕с.
Ще живицею вкриються рани,
ще п╕дн╕меться змучений л╕с!
2018

* * *
Я скоро вже буду вдома, –
з╕гр╕ю в об╕ймах сина.
Розв╕╓ться раптом втома...
«Дитино моя ╓дина!
Як часто про тебе думав,
як часто бол╕ло серце!..
Розтягнутий час, мов гума:
розл╕злись в негод╕ берц╕,
посив╕ти встигли скрон╕,
сльоза оч╕ теж росила...
Маленьк╕ тво╖ долон╕ –
дають мен╕ жити силу.
Тримаю тут оборону,
стою, щоб тоб╕ – не знати,
щоб ти не здригавсь в╕д грому,
коли з жерл плюють гармати.
Для мене це – акс╕ома!
Пробач за густу щетину...
Я скоро вже буду вдома, –
обн╕мемось, любий сину».
2018

* * *
Доб╕га╓ к╕нця ця щор╕чна так звана в╕дпустка,
купа план╕в незбутих та рваних, розбитих дор╕г,
а на серц╕ давно ви╓ протяг ╕ шарпа╓ пустка,
гр╕╓ затишком зр╕дка лиш батьк╕вський, р╕дний пор╕г.

Ще багато не встиг чи не зм╕г, загубився у час╕.
Знов автобус у путь – ╕ мелькають дерева з в╕кна.
Ск╕льки зустр╕чей ще, мирних дн╕в, як в обойм╕, в запас╕?
Нав╕ть тут не в╕дпустить в╕д себе триклята в╕йна...
10.2018. Дорогою до Куп’янська

* * *
Сн╕г вологий на голову сипле,
╕ шпарини шука╓ злий в╕тер…
Я до холоду дещо вже звиклий.
Н╕ч. Блок-пост. ╤ далеко до св╕ту.

Поруч в п╕жмурки гра небезпека.
Не доспав, тож злипаються оч╕...
А в╕йна – це реальност╕ пекло.
Кулемет десь короткими строчить.

Терикон заховався у тем╕нь.
Що чека╓ нас зв╕дти? Не знаю.
Хай звичайний солдат я, не крем╕нь, –
силу вол╕ в кулак всю збираю...
11.2018

* * *
Сирий та неприв╕тний грудень –
весь день дощить ╕ тане сн╕г.
Лиш чай гарячий в╕д застуди –
бо кашель роздира╓ груди, –
щось не на жарт я занем╕г.

Надвор╕ – тем╕нь, н╕ч глибока,
а п╕ч димить (вже не нова), –
нема тепла, сама морока.
М╕й автомат – ось поруч, збоку...
В блокнот записую слова.

Чомусь невесело так, думи...
Р╕здво вже трет╕й посп╕ль р╕к
проводжу тут... Та досить суму,
в напл╕чник глибоко засуну –
не дам сльоз╕ торкнутись щ╕к.
12.2018

* * *
Гарячим попелом в╕йни
устелена важка дорога.
Як дочекатися весни?
Така зима, – холодна, довга!

Одне ╕ те ж ╕з року в р╕к –
плюють на гороскоп гармати.
А в╕тер холодом обп╕к, –
н╕хто не хоче помирати.

«Олива»*, броник, автомат,
вужем звиваються окопи...
Нема╓ дров? – Терпи, солдат.
Ще так далеко до ╢вропи!
__________
* Олива – кол╕р однострою б╕йц╕в НГУ.
12.2018

* * *
╤з-за «поребрика» – бряжчання збро╖,
сичання хиже, роздування щ╕к.
Одягнений в зелен╕ одностро╖ –
команди «фас» чека брудний пот╕к.

Убивче шк╕ряться могольськ╕ лиця –
нема н╕ крапл╕ сп╕вчуття, жалю.
Завжди готова двоголова птиця
ясир нести московському царю.
2019

* * *
З Донбасу – невесел╕ в╕ст╕, –
там гинуть мало не щодня,
числом болючим стало – 200.
За що ж така страшна платня?

Чим завинили? Чом ру╖ни
лишають св╕й пекельний сл╕д?..
╤ лихоманить всю кра╖ну,
й молотить дол╕ ц╕пом Сх╕д...
2019

* * *
Н╕хто в╕йни у д╕м не кличе.
Не бачити б ╖╖ н╕кому.
Огидне у в╕йни обличчя –
н╕як не схоже на ╕кону.

Противний свист – назустр╕ч кул╕,
рудий фонтан, що з серця бризнув,
коли попереду – минуле,
чека╓ ж – похорон ╕ тризна

та материнський зойк ╕ сльози...
А смерть – н╕кому ще не личить,
зм╕нити ж це – н╕хто не в змоз╕...
В╕дразливе в╕йни обличчя...
2019

* * *
Чимсь перед Богом завинили –
чи наш╕ пращури, чи ми?
Потр╕бно розуму чи сили,
щоб край стражденний ми зв╕льнили,
нарешт╕ витягли з п╕тьми?

Хрон╕чна точить нас хвороба…
Пора, козаче, бити в дзв╕н!
Зм╕нити б все... Яка це спроба?
Чи не набридло бити лоба?
Чи знову – в ханство на укл╕н?..

З╕ схилу з сумом ск╕фська баба
вже упродовж ск╕лькох стол╕ть
все спогляда, та щось не рада,
сльозяться оч╕ ╖й... Сто╖ть…
1.04.2019

* * *
Пам’ят╕ Яни Червоно╖

В╕ст╕ кам╕нням з пращ╕,
в серц╕ – по в╕нця сум.
Пальцям дедал╕ важче
знову торкатись струн.

П╕сня була досв╕тня,
вкотре, спинився крок...
Чорний початок кв╕тня,
капле на землю кров.

Тисне небесна стеля,
мусиш терп╕ть, – не гнись.
Цвинтар – т╕сна оселя,
плаче глибока вись...
3.04.2019

* * *
 ╤ десь – пронизаний свинцем,
 а десь – неонами реклами...
  Августин Б╕ловус

Цей день – пронизаний свинцем
╕ весь просякнутий тротилом,
червоний сх╕д над небосхилом
та в╕тер, що шкребе лице.

Знов б╕й ╕де. Горить метал...
Земля двигтить в╕д канонади,
в╕йна показу╓ принади, –
зове на св╕й пекельний бал...

А десь – неонов╕ вогн╕,
хм╕льний угар ╕ дискотеки...
Летять ╕з ╕р╕ю лелеки...
Чомусь так боляче мен╕...
2019

* * *
«Н╕коли знову...» – якось дивно
цей заклик щирий серцю чути,
коли на цвинтар╕ надривно
дитина плаче...
Татка руки
маленьк╕ хочуть об╕йняти...
Портрет знайомий на могил╕...
– Вставай, прошу, ход╕м до хати!..
Та нав╕ть янголи безсил╕ –
плиту ╕з каменю п╕дняти...

Н╕коли знову – з вами згоден.
Та пояснити як дитят╕?
В╕йна виру╓...
Може, згодом, –
коли втечуть «брати» затят╕,
коли ми збудемось народом*
╕ схилим голови на «свят╕».
__________
* З в╕рша Л. Костенко.
 9.05.2019

* * *
Нема чим дихати, задуха.
Вже «дах» кипить, – не до натхнень.
Вздовж з╕ткнень л╕н╕╖ – розруха.
Сьогодн╕ ╓ найдовшим день.

Ротац╕й неск╕нченна низка –
узимку, вл╕тку... Збито л╕к!
А уноч╕ – так небо низько!..
А уноч╕ все небо блиска,
жаль, до к╕нця в╕йни – неблизько...
Земля двигтить не перший р╕к...
21.06.2019. День сонцестояння. Луганщина

* * *
Шахтарський край: степи ╕ терикони,
на пагорбах – цикор╕й, молочай...
Роздерли, розтриножили на «зони»...
Кругом транше╖, м╕ни...
Вибачай, –
не вберегли... З в╕йною на пороз╕ –
не впорались тод╕, коли могли.
Орда нас╕ла хижа, ми в облоз╕.
Тепер потр╕бно вирватись з ╕мли.
07.2019

* * *
А скоро знов гарячий б╕й
╕ гр╕м прор╕же мертву тишу,
не здам позиц╕й, не залишу –
допоки ╓ один наб╕й.

Вс╕ нерви з╕брано в кулак,
напнут╕ струни-сухожилля.
В╕йна – вершина божев╕лля,
люту╓ хвилями атак.

Сильн╕ш вгризаюся в траншею,
зростаюсь з отчою землею,
що напилася кров╕ вщерть.

Гроза гримить, в╕йна запекла –
страшний синон╕м слова ПЕКЛО.
А поруч хижо диха смерть...
08.2019

* * *
Встелили доти Дике поле –
не скоро буде тут р╕лля.
Сл╕па ╕стор╕я, по колу:
з косою знову смерть гуля.

Страшн╕ розкидано покоси, –
збира╓ ╕нший урожай.
А на земл╕ – кривавлять роси,
вже шостий р╕к в╕йни, вважай...

Ос╕нн╕й ранок. Мерзнуть ноги.
Голодний пес хвостом виля.
В туман╕ губляться дороги,
поля...
19.11.2019

* * *
Просякли кров’ю вщент бинти...
Життя ╕де, мов м╕нним полем, –
лишають сл╕д жахк╕ фронти,
а хлопець бореться ╕з болем –
╕з ним лишився сам на сам,
його так важко вгамувати.
(Лиш вида╓ г╕рка сльоза...)
А в коридор╕ – плаче мати,
що вже не спала к╕лька дн╕в...
У даль вдивлятись звикли оч╕ –
туди, де – вибух╕в вогн╕,
де кулемет безжально строчить.
2019

* * *
В руках вздовж дороги навстр╕ч триколори,
картинний для преси радянський обряд.
Ви – не укра╖нц╕, а юди, в╕дколи
за ╖хн╕ подачки тут стали у ряд.

Махайте, безмозк╕, усоте махайте –
знов зброю везе вам г╕ркий «гумконвой».
А в нас, в Укра╖н╕ – «двохсотий» до хати,
й навкол╕шках люди, кр╕зь сльози: «Герой!..»

А як вам на пенс╕ю нашу живеться?
╤ сов╕сть не мучить? – Году╓ в╕йна?!
Достукатись марно холодного серця,
м╕ж нами – з хрест╕в нездоланна ст╕на.
28.11.2020

* * *
За державу – болить... Дим плюндру╓ блакить,
св╕тло застують чорн╕ хустини.
Куля жде слушну мить, – неминуче летить, –
╕ ст╕кають червон╕ краплини...

Т╕льки щоб не полон, у нагод╕ – патрон, –
надивився у в╕ч╕ вже смерт╕.
Зверху тисне бетон, зачека╓ Харон,
а приц╕л – на 400 метр╕в.

Он в╕д ворога т╕нь, заз╕вався – ам╕нь.
Ну, а ти – ще зелений хлопчина...
Хай попереду б╕й, в╕дступати не см╕й –
бо позаду твоя Батьк╕вщина.
4.12.2020. Луганщина

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 26.03.2021 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=23129

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков