Версiя для друку Обговорити в форумi

За два тижні до Різдва, за три до Нового року мали б трохи заспокоїтися, налаштуватися на щось світле й високе, мали б відринути весь негатив, що накопичився останнім часом, і виношувати плани нового, бо як же без них! Тим часом, клятий негатив не відпускає, тягнеться слідом, нахабно пнеться у рік новий - он вже і стежки прослав, і шляхи більш грунтовні вимощує.
З минулої суботи Мережею гуляло фото білих ялинкових кульок з червоними зірками і написами "армія Росії", виготовлених… для московійської армії Клавдієвською фабрикою ялинкових прикрас. Так, - отою самою, що під самим Київом. А вчора, он, і Великий Львів стурбовано бухтів про те, що у Дніпропетровській області ветеранам Другої світової війни вручили медалі на честь 75-річчя перемоги від… президента Московії. От, мовляв, кляті дідугани! Ні, щоб відмовитися від такої "честі", кинути з презирством межи очі тим, хто лакузив, виляв хвостом в Білокам'яній, випрошуючи їх (бо ж дуже сумнівно, щоб сам ВВП згадав про дніпровських старих) А, видно ж, хтось таки й начепив собі на груди брязкальця від того, чиї кулі і снаряди вже поклали на Донеччині більше десятка тисяч їхніх онуків!
Чи треба казати, що соціальні мережі порвало від праведного гніву? Ялинкові прикраси для москалів вже наступного дня було потрощено, на підприємство стягнуто полки баканівців та аваківців, аби… Аби що? Може, щоб відкрити кримінальні справи проти розфарбовувачів, проти директора? Певно ж, і на Дніпровщині якогось дідугана викличуть до місцевого СБУ, пожурять для порядку, та й відпустять з миром, висловивши особисте розуміння і вдячність за внесок у велику перемогу.
Мене у всьому цьому цікавить одне: чи розуміє суспільство, що ось такими бурями у стакані води наша мафія прикриває куди серйозніші речі? І про них чомусь не гули/не гудуть соцмережі, а браві аваківці-грицаківці-баканівці як не спішили, так і не спішать на підприємства, які в часі війни місяцями, а хтось і роками колаборував з країною-агресором, поставляючи, зокрема, продукцію подвійного призначення, продукцію, яка напряму йшла на потреби її війська. Їх впритул не помічали/не помічають наші принципові генпрокурори, про них ні пари з вуст наші поводирі. Навпаки, аваківців-грицаківців кидали проти ветеранів вже цієї війни, які намагалися спинити міжмафійну колаборацію, заробляння на крові. Чому? Бо то бізнес, панове. Великий бізнес. На таке підприємство не зайдеш і не потрощиш турбіни для московійських гвинтокрилів, мов якісь ялинкові прикраси. А щоб закрити тему колаборації, а заодно й пельку шукачам справедливості, те підприємство можна виставити й на торги - продати, скажімо… Китаю. Тоді, то вже китайська справа, кому і що вони поставлятимуть. Дуже мудре рішення: і вовки ситі і кози… ну, майже цілі. Чи не так?
Бізнес, панове - це вам не абищо…
Он і в Криму бізнесові справі на першому місці. З понеділка, кажуть, буде виставлено на торги Масандру. Ага, оту саму. Притому, попередньо оголошена ціна просто сміховинна - якихось 627 мільйонів рублів. Це при тому, що лише всесвітньо відома колекція масандрівських вин, за оцінкою колишнього директора підприємства пана Миколи Бойка, коштує близько мільярда евро. Найдивніше тут те, що згадана ціна дуже близька до оцінки Масандри, названої свого часу на запит українського слідства головою Департаменту з управління державною власністю Міністерства аграрної політики України паном Володимиром Кудіновим - 217 мільйонів гривень. Ще раз: це не оцінка колекції вин - всього підприємства.
Робити висновки - привілей читача. А щоб полегшити йому ту головоломну справу, наведемо слова головреда Центру журналістських розслідувань пані Валентини Самар: "Спостерігаючи за розслідуванням кримських справ уже упродовж шести років, - каже вона, - ми не раз повідомляли, що центральні органи влади не поспішають надавати слідству інформацію для визначення суми збитків захопленого майна. Тож розслідування доводилося зупиняти".
Цікаво, чи не так? Он і в крайньому сюжеті ЦЖР (https://www.youtube.com/watch?v=6gjtWAYhtQ8) ми бачимо, що чиновники, які представляють владу, фактично не мають відповідей на прямі питання пані Самар. На тлі їхніх: "...ми фіксуємо...", "…будуть запроваджені національні санкції..." марення сивої кобили виглядає цілком пристойною, добре скомпонованою поемою. Форма майбутнього часу щодо запровадження національних санкцій на сьомому році по загарбанні, без перебільшення, розчулює до сліз. Особливо ж, на тлі діючого попри все закону "Про ВЕЗ "Крим"
Схоже на те, що, попри всі перестанови-перевибори, наша влада тверда у своїй рішимості не поспішати подавати позови до міжнародних судів щодо захоплених активів. Так, не поспішає з тим не лише Міністерство агрополітики, але й хитровикручена ДУСя, Міністерство інфраструктури, в чийому віданні знаходяться чотири закритих (і один відкритий для легітимної експлуатації) порти, авто- і залізничні вокзали і т.п. Чого ж не спішить з тим держава Україна? Що то - продовження здачі Криму, міжмафійні договорняки, а чи таки мудра державницька політика, бо ж, вигравши міжнародні суди, отримавши в діряву шапку українського держбюджету кудінівські мідяки в якості належного відшкодування, вже не будемо власниками того майна - як гадаєте?
А ще варто б задуматися над тим, що наші дони намагаються приховати, щоразу здіймаючи бурі в стакані води.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #50 за 11.12.2020 > Тема "Резонанс"