Версiя для друку Обговорити в форумi

Нещодавно у Києві вийшла друком книга доктора історичних наук Василя Марочка «Йосип Сталін – фельдмаршал Голодомору». Автор, ґрунтуючись на багатому архівному матеріалі, переконливо показує, що винищення українського селянства відбувалося під особистим керівництвом Сталіна. За особистим наказом кремлівського диктатора восени 1931 – взимку 1932 років в Україні застосовували карально-репресивні заходи, що призвели до масового голодування селян у грудні 1931 – січні 1932 років, а навесні 1932 року – до виразних ознак Голодомору. Василь Марочко пише: «Насіння і хліб, примусово вилучені в українських селян, відправляли до Сибіру і Волги, які були визнані «недорідними районами». Знову, як у часи ленінського людомору, українські селяни ціною власного життя мали годувати населення Поволжя. Вагому частину українського хліба, судячи з телеграми Сталіна до Яна Гамарника (заступника наркома з військових та морських справ СРСР), вивозили для забезпечення армії на далекому Сході».
 Селяни чинили опір: «У першій половині 1932 р. від Голодомору потерпала щонайменше третина районів України. Сталінський «головний удар» відчули українські селяни, тому вдалися до пасивних й активних форм опору: виходу з колгоспів, волинок, захоплення сільрад, масових голодних бунтів. Із 1630 селянських повстань, які сталися тоді в СРСР, 923 припадало на Україну. В них активну участь брали 24 тис. осіб. Вони повертали конфісковане майно, зерно, худобу, ліквідовували сільради». Більшовики відповіли терором.
 В. Марочко зазначає: «На початку жнив скорботи 1932 р. Сталін мав можливість запобігти масовому голодуванню селян. У нього була нагода прислухатись до рекомендацій наркома землеробства СРСР Я. Яковлєва стосовно встановлення фіксованих норм вилучення зернових культур з гектара. Закону, який би регулював цю справу, не існувало. 17 вересня 1932 р. Яковлєв фактично визнав, що хлібозаготівлі мають у «багатьох випадках характер розверстки». Райвиконкоми і заготівельні органи забирали у селян «усі лишки хліба», не переймаючись «балансом потреб колгоспу». Нарком землеробства пропонував ухвалити закон про регламентацію норм вилучення зернових з одного гектара, а «лишки» передати у «повне і необмежене розпорядження колгоспу і колгоспників». Ідея закону проста: кожен район встановлює план для колгоспів з огляду на врожайність, розмір посівного клину під зерновими на душу населення, забезпеченість худобою. Йшлося навіть про розробку таблиць ставок хлібозаготівлі згідно з агротехнічними умовами кожного району і колгоспу, а також встановлення лімітів видачі хліба на трудодень. Сталін особисто знав про законотворчу ініціативу наркома землеробства, але проігнорував її. 6 серпня 1932 р. він вимагав чіткого обліку наявного зерна, рішучої боротьби з його розкраданням у колгоспах, вчасного і повного виконання хлібозаготівельних планів. В нього була власна апробована система заготівлі хліба: розверстка з використанням репресивних методів».
 Це була війна проти українського селянства з усіма ознаками воєнних дій: «Тактика ведення польових баталій передбачає застосування димової завіси, відволікаючого маневру. Сталін боровся зі шпигунами, але залюбки поширював неправдиву інформацію про події і явища в СРСР. 1 липня 1932 р. він зобов’язав Наркомзем і Держплан розповсюдити офіційне повідомлення про чудові перспективи врожаю зернових культур, щоб здивувати американських бізнесменів. Вони перебували тоді в СРСР, налагоджували торгівлю. Одночасно він вимагав від республіканського керівництва виконання хлібозаготівельного плану «на 100 відсотків», щоб у такий спосіб продемонструвати колосальні врожаї соціалістичних нив. Радянська пропаганда щедро платила продажним західним журналістам, до яких належав кореспондент «Нью-Йорк Таймс» В. Дюранті. Він кілька разів брав інтерв’ю у самого Сталіна, писав про відсутність голоду, розповідав про квітучі поля і добробут селян».
 Водночас комуністична влада розправлялася з селянством: «Селянам заборонили залишати колгоспи без дозволу керівництва, а поле без розпорядження бригадира. Самовільний вихід з колгоспу вважався кримінальним злочином. Колгоспників змусили помирати від голоду, унеможливили будь-які можливості для порятунку, штовхали їх на межу людоїдства. Голодна смерть, яка чекала на селян у колгоспі, виявилася страшнішою від кримінального переслідування. Вони масово полишали колгоспи. Активна фаза проведення хлібозаготівлі восени 1932 р. лише посилила рух біженців від голоду, арештів і розстрілів. У вересні 1932 р. заяви про вихід написали 32 976 колгоспників Київської, Вінницької, Харківської областей, а саме явище охопило близько ста районів. У восьми районах Харківщини незаможники становили 40%, середняки – 27,3%, так звані «куркулі» - 11% серед контингенту біженців. Укрколгоспцентр, який займався обліком праці у колгоспах, вважав основною причиною виходу з колгоспів «скрутний харчовий стан колгоспників» і «нестачу хліба». За таких обставин переслідування селян, їх повернення до колгоспів і засудження є ознакою злочину, позаяк дії влади унеможливлювали виживання через самостійний порятунок». 23 січня 1933 року член ЦК ВКП(б) і секретар ЦК КП(б)У М. Хатаєвич та голова Раднаркому УСРР В. Чубар заборонили продаж залізничних квитків селянам. Каральні органи чинили розправу і з тими працівниками райкомів партії і райвиконкомів, які намагалися пом’якшити становище селян.
 Василь Марочко робить висновок: «Зловісна тінь фельдмаршала Голодомору, ніби страшна примара 1933 р., кружляє над сучасною Росією. Ні хреста, ні пам’ятного знака на могилах масових поховань його жертв. Писати і говорити про Голодомор у Росії заборонено, але окремих російських істориків і політологів всіляко заохочують творити побрехеньки про трагічні події 1933 р. в Україні. На території сталінських таборів влаштовують шоу з ночівлею у камерах політичних в’язнів, а люди зручно почуваються у будинках на вулицях, названих іменами катів. Ні каяття, ні вибачень перед власним народом. Очевидно, визнати злочини сталінізму під силу духовно зрілим і великим націям, а не територіально безмежним».
 Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 02.10.2020 > Тема ""Білі плями" історії"