Версiя для друку Обговорити в форумi

З письменницького столу

У багатьох країнах світу відзначають День матері 13 травня. В Україні - відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.
Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча, по суті, це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.
Не забутьте матерів: живих – відвідайте, якщо поруч, напишіть листа, зателефонуйте, а краще - зробіть для неньки родинне свято. Тих мам, хто пішов у далекі світи – також спом’яніть, скажімо, запаліть свічечку в храмі, можна відвідати могилку, покласти квіти.
У кожного з нас мати асоціюється з тополею, журбою, до болю одинокою. І коли б хто не озирнувся назад (особливо — вже літнім і далеко від батьківської хати), стоїть ненька біля подвір’я — немов радісна, а водночас — сумна: завжди в чеканні. Й немов крізь оте мовчання пробивається від її серця голос — добрий, а декому — застережливий, з докором... Од того погляду, до нестями ніжного й бентежного, очей не відведеш — то дзеркало совісті. А наші, її дітей, вчинки не повинні потьмарити те свічадо.
Пам’ятаю маму завжди в клопотах: спішать обідньої пори з городньої бригади, де чапала зранку до заходу сонця, а вдома — ще непочатий край турбот: треба впоратись біля худоби, наварити та напекти для родини, дати лад вуликам.
Сорок років одпрацювала на городній бригаді! Прийде з роботи з отакенним мішком бур’яну для свиней і кролів, поставить, як тільки ступить на подвір’я, біля хвіртки – я потім відтягну до хліва. Присяде на лавку біля криниці. Потім починає гладити натрудженими й аж чорними руками ноги, вкриті варикозними, як палець, жилами — боліли…
Хто пам’ятає (а ми мешкали край села, на Карабановому кутку), в невеликому садочку стояли вулики – їх доглядала тільки мама. Не знаю чому, але її бджоли не кусали. Ходила біля них без диму та накидки з сіткою. Таки правдиве люди вигадали порівняння: працьовитий, як бджола; доброї людини бджола не жалить.
У мами був спокійний, лагідний голос. Навіть тоді, коли, ще малечею, не слухався, або ж приносив у щоденнику «невідмінну» оцінку, не сварила.
Усмішка мамина, навіть коли трудилася, — тремтлива, як світання. Не згадаю, щоб сиділа, склавши руки. Святістю для неї була всяка робота. Навіть коли спочивала на лаві під розлогою яблунею, не ховала руки під запілку: латала дитячі штанці, пришивала ґудзика до чоловікової сорочки, перебирала квасолю. І тихенько (думала, про себе, а я ж все чув!) співала. Скільки мама знала пісень! Українська була душевною маминою втіхою, у пісні знаходила насолоду. Навіть уже в роках любила співати в сільському церковному хорі, аж молоділа лицем, веселіла усмішкою... Ніби й зараз до столичної кімнати лине її тонкий, з джерельним журчанням слів любимої пісні.
Як ми, діти, мало знаємо про матерів, про їхнє минуле. Адже вони також були молодими (неодмінно красивими й коханими), пізнали жахіття війни, на плечах винесли, окрім своєї, жіночої, ще й чоловічу роботу — в полі, на заводах, біля верстатів. Нам би їхніх мудрості, терпіння, ставлення до роботи, відповідальності... Шкодую, що за клопотами, миттєвими турботами нечасто бував біля рідного порога. Відтепер приїжджаю до мами тільки на гробки на кладовище. Стану перед могилою, і сльози не дають ані мовити, ані розгледіти неньку молоду на пам’ятнику. Коли ненька пішла у далекі світи, а я на той час працював у Миколаєві, взяв за свій рахунок відпустку і сам зробив для неньки пам’ятник. Написав вірш і вибив ось ці слова:
Я буду ждати – кожної хвилини,
В далекому чи близькому краю –
Тебе одну, тебе – єдину,
Рідненьку, милу мамочку мою.

Шукайте рай у ніг ще живих матерів своїх!
Віктор ЖАДЬКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 31.07.2020 > Тема "Душі криниця"