Версiя для друку Обговорити в форумi

У квітні 2021 року виповниться 110 років від дня народження нашої славної кримсько-полтавської землячки, видатної вишивальниці, Героя України Віри Сергіївни Роїк. Читачі «Кримської світлиці» знають, як багато уваги приділяла газета творчості Майстрині.
Це саме «Світлиця» першою порушила питання про створення музею української вишивки імені Віри Роїк в Сімферополі. Після численних перепон музей врешті було створено, він функціонує й сьогодні. Піднімалося також питання про встановлення пам’ятника вишивальниці в кримській столиці, але, на жаль, тоді не вирішилося, а тепер у Криму ставлять зовсім інші пам’ятники…
Готуючись до ювілею В. С. Роїк, «Кримська світлиця» вирішила поділитися з читачами думками Майстрині про українську вишивку, якій вона присвятила все своє життя. А це зовсім немало – майже 90 років.
Цей матеріал надав «Світлиці» син вишивальниці – Вадим Михайлович Роїк, який знайшов його в архіві матері. Судячи з усього, нарис про вишивку був підготовлений нею ще у 80-х роках минулого століття, але, як нам здається, він не втратив актуальності і буде цікавим читачам й сьогодні.

(Закінчення. Початок у №№25-28 «КС»)
 До 60-х років минулого століття Крим стояв як би осторонь і не мав своїх традицій у народній вишивці в силу історичних обставин. Тут фактично ніколи не розвивалася власна українська народна вишивка, тим більше, в єдиному національному стилі.
 Мені це стало зрозуміло вже з перших днів приїзду в Крим. Поступово зростала моя впевненість у необхідності створення кримської вишивки, аналогічно і історично пов’язаної з вишивкою різних регіонів України. Думаю, що мені це вдалося. Зараз фактично існує кримська вишивка. Що ж вона собою представляє – розповім коротко.
 Що характерно для Криму насамперед? Це море, сонце, гори, виноград. Значить, за основу необхідно брати рослинний орнамент і кілька видів техніки – полтавська «гладь», «лиштва», «виріз», «рушниковий» шов, «хрестик», «ляхівка», багаторядний «прутик», мережка «через чисницю», декоративний «стібок», «коса гладь» і деякі інші техніки.
 Особливо хороші полтавські рушникові шви, які дають можливість для розвитку фантазії вишивальниці. Для кримських народних вишивок стали характерними наступні кольори: зелений, блакитний, синій, жовтогарячий, чорний, червоний і білий.
 Для винограду, його лози, звичайно, треба застосовувати зелений, трохи синього, білий і чорний кольори. Дуже ефектно виглядають грона винограду і його листя, зроблені техніками «виріз» і «коса гладь» або мережкою «через чисницю» білими нитками по сірому матеріалу.
 Для вишивки, що відображає море, характерні блакитні, сині кольори, а також червоно-жовті (для корабликів), чорно-сині (для матросів), червоно-чорні (для риб), чорно-білі (для медуз), жовтогарячі (для сонця).
 Всі ці свої ідеї я не залишала собі, а вчила дітей і дорослих, а також вишивала, і дуже багато, на кримську тематику – рушники з гронами і листям винограду різних видів, панно, килимки, накидки на телевізори на морську і гірську тематику і т. д. Деякі з цих виробів я зберегла і показую на виставці «Український рушник». Те, що в Криму з’явилася своя школа народної вишивки, неодноразово відзначали мистецтвознавці та засоби масової інформації. За кілька десятків років мені вдалося зробити Крим ще одним центром української народної вишивки на сучасному рівні на основі давніх традицій, що пов’язують історично півострів з материковою Україною. Я дійсно пишаюся цим, адже у мене з’явилося багато послідовників, і це дуже добре.
 Мої учениці тепер і самі вчать інших, залучаючи все більше число бажаючих навчитися створювати красиві речі, потрібні в побуті. Хочу назвати деяких з них. Це Олена Андрєєва, Любов Криворучко, Євгенія Панасюк (зараз Жукова) з Джанкоя, Євдокія Шеко, Мері Нікольська, Галина Дмитрієва, Вероніка Романовська, Ольга Лістрова, Тамара Беліч, Інна Шавкунова, Олександра Малахова, Валентина Носенко і, звичайно, Світлана Лавренюк із Сімферополя. Нехай не ображаються ті учениці, прізвища яких я не назвала – їх безліч, але я їх усіх пам’ятаю і люблю.
 Свого часу нашому кримському видатному мистецтвознавцю Рудольфу Подуфалому поставили запитання: «Чим гарні вишивки Віри Роїк та її учениць?»
 І ось прозвучала така відповідь: «Художня цінність вишивок Віри Роїк полягає в наступному:
 1. Перш за все, вони творчі, побудовані на традиції старовинних народних орнаментів різних областей України.
 2. Мають чіткий ритм і правильне композиційне рішення.
 3. Приємні за кольором.
 4. Вдало використана українська народна техніка.
 5. Строго виконані за рахунком ниток тканини.
 6. Бездоганна чистота роботи.
 7. Цілком осучаснені і гармонійно входять в сучасний інтер’єр наших квартир.
 Коротше кажучи, відповідають всім законам вишивального мистецтва.
 А тепер хочу сказати ще кілька слів про захоплення, що стало сенсом мого життя.
 Улюбленими техніками для мене є гладь «качалочка», полтавська гладь, рушникові шви, хрестик і всілякі види мережок. Найбільше мені подобається вишивати на домотканому гуцульському та лляному полотнах, а також на фабричній тканині «панама». По фактурі цих матеріалів нитки муліне лягають плавно, не заважають одна одній. Дуже важливий колір у вишивці, особливо полотна. Який вибрати колір? Можливо, коричневий – адже це сама земля, а може зелений – це весна, або білий – символ цвітіння і чистоти зимового снігу. Помаранчевий і золотий – як сонячне світло. Червоний – символізує свято. Це справа майстрині, адже за вибором кольору полотна лежить наступне: необхідно уявити, що саме ви збираєтеся вишивати, якими кольорами і видами ниток і яке буде призначення речі, яку ви вишиватимете.
 Наприклад, кольори ниток на вишитих сорочках і рушниках мають своє значення. Так, червоний колір означає любов, тому він є основним на весільних рушниках і на дівочих сорочках. Чорний символізує печаль і важку жіночу долю. Крім того, нитки чорного кольору були найпростішими у виготовленні, тому рушники і одяг бідних людей найчастіше прикрашалися саме чорними візерунками.
 Зелений колір означає життя і відродження – це символ квітучого дерева і трав. Жовтий – колір сонця і здоров’я. Бачите, який простір для фантазії! Ніколи не поспішайте у виборі кольорів, матеріалу, візерунка, особливо якщо ви його не самі створюєте, а берете в журналі або альбомі.
 І ще: справді народний майстер повинен вишити свій виріб, дотримуючись законів того чи іншого регіону України, тоді вишиті вироби будуть грамотні, будуть «чіпати» душу людини і облагороджувати її.
 Мої улюблені кольори для вишивання – чорний з червоним і червоний з білим, уособлюють в моєму понятті сонце і ромашку. Сонце – радість життя, а ромашка – чудова, тиха, скромна квітка.
 Мені подобається вишивати птахів, особливо півнів. Напевно, це пов’язано з тим, що півень з давніх часів вважався у слов’ян священним птахом. З ним пов’язана символіка вічного відродження життя. Червоний, світлий півень асоціюється з сонцем. Недарма ще в язичництві дерево з півнем на ньому було емблемою сонця. У моєму розумінні півень є символом ранкової зорі, передвісником появи сонця. Півні в моїх творах всі різні, і я не беруся розповісти, чому вони відрізняються один від одного. Це залежить від стану моєї душі, настрою, пори року та інших причин.
 Рослинний орнамент, а це в основному різні стилізовані квіти з пелюстками і гілочками, при виконанні його полтавськими швами з’являється велике поле для фантазії майстрині.
 Візерунки, наприклад, на вишиванках також символічні. Так, калина – це продовження і безсмертя роду, хміль – любов, що веде до весілля, листя винограду і його грона свідчать про життєву силу і т. д.
 В українському народному мистецтві у вишивках дуже часто зображуються дерева з симетричними або асиметричними гілками, листям і квітами. Зображення дерева життя, за народними повір’ями, приносило добро, щастя, відводило зло, будь-яку нечисту силу. У своїх рушниках я ніколи не обтяжую візерунки, намагаюся робити їх світлими, веселими, тому стилізовані дерева набувають натуральних рис, а птахи дуже добре поєднуються з деревами і квітами. А квіти завжди символізують постійно мінливе життя і красу світу.
 Кольори у всіх своїх вишивках я підбираю досить довго, враховуючи техніку виконання, сам малюнок і види швів. Займає час і підбір необхідної тканини. Тема майбутньої вишивки спочатку в загальному вимальовується в моїй свідомості, а потім ніби промальовуються окремі деталі.
 Створення власних візерунків – складний і копіткий процес, але для його початку потрібен творчий порив, натхнення. Останнім часом джерелом мого натхнення стали передачі про народну творчість, про заповідні місця України і Криму, виступи народних хореографічних і хорових ансамблів. Тоді згадуються далекі роки дитинства, юності, які я проводила найбільше у бабусі і дідуся в селах Сахновщина і Семенівка, милуючись там щедрою природою Полтавщини.
 У людини, яка бажає вишивати, повинні поєднуватися фантазія художника, дизайнера, модельєра, графіка з прекрасним окоміром. Навчитися вишивати – це ще не все. Звичайно, якщо людина це робить тільки для свого будинку, то буде достатньо. Для створення творів неповторних, що радують око, треба, звичайно, творче натхнення, політ думки і фантазії. Кожне творіння має підкорятися художньому задуму, який в значній мірі залежить від майбутнього призначення вишивки. У моїй голові вимальовується відразу кілька композицій-картин. Я подумки аналізую це, і 2-3 варіанти, найбільш підходящі, з моєї точки зору, для вишивання, з’являються на папері. Точно те ж відбувається з окремими деталями і фрагментами загальної композиції. Якщо я створюю орнаментальні візерунки, то їх основою є геометричні фігури: ромби, квадрати, трикутники і т. д., які повторюються по полотну. Тут знову ж важливо, на мотив якого регіону створюється виріб. Від цього залежить колір ниток, розмір візерунка, техніка виконання, вид тканини у вишитому виробі. Все повинно бути грамотно, лаконічно і гармонійно.
 Вишивка є одним з видів декоративно-прикладного мистецтва і як кожен вид мистецтва має свої тверді закони. Відступ від них або ж змішання стилів різних регіонів України, імітація (підробка) під живопис (копіювання з ілюстрацій художників-класиків, та й не класиків, це особливо засмоктуюча трясовина для вишивальниць) ведуть до безграмотності вишитих виробів, декваліфікують виконавицю.
 Вишивка будь-якого рангу має виховне значення, особливо для молодого покоління, отже, такі безграмотні – з дозволу сказати, – базарні роботи, приймати і експонувати на виставках не рекомендується ні в якому разі.
 Вишивки повинні бути:
 – народно-національні;
 – грамотні, побудовані на старовинних традиціях того чи іншого регіону України, так звана народна класика;
 – повторюю, в них все повинно бути єдине, гармонійне: тканина, орнамент, техніка, колорит, тверда композиція, ювелірна техніка виконання.
 Вишивка багатопланова має багато різних нюансів і вишивальниці їх необхідно вивчити. Майже в кожному регіоні України є свій орнамент, техніка, колір.
 Я думаю, що при філії Спілки майстрів народного мистецтва України необхідно створити журі з відбору експонатів для виставок з хороших фахівців з різьблення, вишивки, кераміки та інших напрямків. Тоді наші виставки будуть «звучати», а не являти собою якийсь набір робіт, принесених малограмотними в галузі мистецтва людьми, лише на підставі того, що вони люблять той чи інший вид мистецтва і створюють вироби, як їм хочеться, як їм подобається, часто не враховуючи закони того чи іншого виду мистецтва. Особливо це помітно у вишитих роботах.
 Прекрасні панно, скатертини, рушники, чоловічі та жіночі сорочки, блузки, плаття та інше – всі твори цієї чудової збірки художньо досконалі. Кожен з них може бути еталоном майстерності наших вишивальниць, доказом їх високого художнього хисту. І говорячи про ці прекрасні вишивки, про їх творців – художників і виконавців, ми згадуємо про них з теплом і повагою.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 17.07.2020 > Тема "Душі криниця"