Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3579)
З потоку життя (6822)
Душі криниця (3673)
Українці мої... (1499)
Резонанс (1576)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1749)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КРИМСЬК╤ – УКРА╥НЦ╤, МАЛОРОСИ ЧИ, ПРОСТИ ГОСПОДИ, ХОХЛИ?
Браття-укра╖нц╕! Може, ми помилилися адресою? Може, це не до «Кримських укра╖нц╕в», а...


ВАЛЕНТИН БУТ: ╤НСПЕКЦ╤Я ЕВПАТОР╤ЙСЬКИХ ПЛЯЖ╤В
Без ефективного функц╕онування Укра╖нсько╖ ЕКОНОМ╤КИ н╕ про яку безпеку, н╕ про яке повернення...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ЧОРНИЙ СОН ЧЕРН╤ГОВА
Феномен Черн╕гова поляга╓ у тому, що я не знаю красив╕шого укра╖нського м╕ста ╕ водночас...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: УКРА╥НСЬКА ╤ДЕЯ
Роз╕рвати коло укра╖нсько╖ карми може лише курс влади ╕ сусп╕льства на системну укра╖н╕зац╕ю....


У КИ╢В╤ ПРЕДСТАВИЛИ ЗАСНОВАНИЙ НА АРХ╤ВНИХ МАТЕР╤АЛАХ ПРО╢КТ "КРИМ – ЦЕ УКРА╥НА"…
ТИМ ЧАСОМ, ДОЛЯ ЗАЛИШЕНОГО В ОКУПАЦ╤╥ АРХ╤ВУ «КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤» -...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2020 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 26.06.2020
ВАЛЕНТИН БУТ: ТАНЦ╤ НА КРАЮ ПР╤РВИ

Нещодавн╕ заяви, зроблен╕ ВВП пров╕дному телеканалу кра╖ни, ╓ ключовими для розум╕ння як бачення ним сьогодн╕шн╕х реал╕й, так ╕ найближчих нам╕р╕в. Аби не бути голосл╕вним, дозволю соб╕ навести пару цитат з того ╕нтерв'ю.
Кореспондент: "Крим - це одна з ключових под╕й двадцятил╕ття, за деякими м╕рками, взагал╕ ключове, але, ось: придбали Крим ╕ втратили, практично, Укра╖ну. Ось, сварка такого масштабу, вона була вартою того?"
ВВП: " По-перше, Крим завжди був нашим... Нав╕ть з юридично╖ точки зору. По-друге, ми не придбали - народ, що мешка╓ у Криму, вир╕шив воз'╓днатися з Рос╕╓ю. А це найвищий прояв демократ╕╖, хочу нагадати вс╕м зац╕кавленим спостер╕гачам. А якщо це так, то з цим треба що? - Погодитися. ╤ ставитися до цього р╕шення людей з повагою. Ну й, нарешт╕, трет╓: ми ж не посварилися з Укра╖ною - роз╕йшлися погляди - наш╕ ╕ тих, хто нин╕ перебува╓ при влад╕ в Укра╖н╕. Укра╖на, укра╖нський народ як був, так ╕ залишиться нашим братським народом нав╕ки".
╤ ще один, чи не найб╕льш емоц╕йний пасаж, де в╕н прямо мовить про те, що в час╕ розпаду СРСР союзн╕ республ╕ки мали виходити з нього з тими територ╕ями, з якими вони до нього входили:
 ВВП: "… ╓ й ╕нш╕ реч╕, пов'язан╕ з нашим суверен╕тетом. При створенн╕ Радянського Союзу в угод╕ було прописане право виходу, а оск╕льки не було прописано процедури, то виника╓ питання: якщо та чи ╕нша республ╕ка ув╕йшла до складу Радянського Союзу, але отримала… до свого багажу величезну к╕льк╕сть… рос╕йських земель, традиц╕йних рос╕йських ╕сторичних територ╕й, а пот╕м раптом вир╕шила вийти з╕ складу цього союзу… Ну, хоча б виходила тод╕… з чим прийшла… ╕ не тягнула б ╕з собою подарунки в╕д руського народу. Адже н╕чого цього не було прописано".
Проанал╕зуймо першу заяву, ту, де ВВП стверджу╓, що н╕яко╖ сварки з народом Укра╖ни не в╕дбулося, що в╕н був ╕ нав╕ки залишатиметься братським народом.
Власне, на таке ╕ заперечити нема╓ чого. Н╕яко╖ сварки ╕ справд╕ не в╕дбулося. В╕дбулося давно плекане, спроквола, роками готоване загарбання укра╖нсько╖ територ╕╖, ледь прикрите ф╕говим листочком волевиявлення "народу Криму", який сьогодн╕ вже значно обережн╕ше визначений, як "народ, що мешка╓ у Криму".
Спершу про "народ, який вир╕шив воз'╓днатися з Рос╕╓ю". Якщо зазирнути до енциклопед╕╖ /В╕к╕пед╕╖, то можна д╕знатися, що поняття "народ" ма╓ два значення: етн╕чне ╕ пол╕тичне. В першому випадку, це велика група людей, об╓днана за ознаками мови, культури, територ╕╖, рел╕г╕╖, ╕сторичного минулого. В другому слово «народ» використову╓ться здеб╕льшого пол╕тиками в значенн╕ "нац╕я" ╕ слугу╓ для позначення всього населення будь-яко╖ держави, незалежно в╕д його етн╕чно╖ приналежност╕.
Але ж, як бачимо, н╕ те, н╕ ╕нше визначення н╕яким чином не стосу╓ться населення Криму, адже воно не ма╓ ан╕ сп╕льних ознак, характерних для етносу, н╕ держави, яка б об'╓днувала його в межах п╕вострова. Кримська ж автоном╕я була, а в м╕жнародному прав╕ ╕ дос╕ тракту╓ться н╕як не ╕накше, як складовою частиною держави Укра╖на, законодавство яко╖, додамо, не передбача╓ жодно╖ можливост╕ для зм╕ни територ╕ально╖ належност╕ окремих сво╖х рег╕он╕в на м╕сцевих референдумах, нав╕ть якщо б ╖х проведення ╕ об╕йшлося без "вв╕чливого забезпечення" з боку збройних сил та пол╕тичного кер╕вництва сус╕дньо╖ держави.
Чому пишу про "загарбання укра╖нсько╖ територ╕╖", коли ВВП впевнено мовить про те, що "Крим завжди був нашим", ба! - "нав╕ть з юридично╖ точки зору"?
По-перше, тому, що "завжди" аж надто ╓мкий прикметник для позначення терм╕ну, упродовж якого Крим д╕йсно перебував у пазурах двоголового орла. Насправд╕, "завжди" в цьому випадку обмежене лише 135 роками - з 1783 по 1918. Але й тут не все так однозначно. Якщо б розглядати всерйоз добров╕льн╕сть входження Укра╖ни до складу Москов╕╖ у 1654 роц╕, на чому завжди наполягали, скаж╕мо, кримськ╕ "нащадки Хмельницького", чи в╕рити у р╕вн╕сть ╖╖ прав у ╕мпер╕╖, то ми могли б говорити про те, що Крим укра╖нський ма╓ майже вполовину довшу ╕стор╕ю, ан╕ж Крим р╕дногаваньський. Адже окр╕м 135 рок╕в, сказати б, "у сп╕льно╕мперському користуванн╕", Крим перебував у склад╕ УРСР та незалежно╖ Укра╖ни 60 рок╕в (1954-2014 рр.), а в склад╕ РСФСР лише 36 рок╕в (1918-1954 рр.). Але ж ми добре зна╓мо ╕ п╕дб╕й то╖ "добров╕льност╕", ╕ м╕сце Укра╖ни, перелицьовано╖ на Малорос╕ю, у ╕мперському ст╕йл╕. Тож - н╕! - Укра╖на не претенду╓ на свою частку тих 135 рок╕в, не ма╓ жодного стосунку до демограф╕чних чисток, коли автохтонне населення виселяли за меж╕ Криму (31 тисяча грек╕в та в╕рмен, переселених до П╕вн╕чного Приазов'я на земл╕ вчорашн╕х запор╕зьких паланок), а на ╖хн╓ м╕сце завозили московит╕в, не ма╓ стосунку до геноциду, коли з 707-тисячного населення, яке мешкало в Криму в 1700 роц╕, на 1785 р╕к залишилося лише 92 тисяч╕...
Власне, належн╕сть яко╖сь територ╕╖ до то╖ чи ╕ншо╖ держави визнача╓ться аж н╕як не посиланням до невизначеност╕ прикметника "завжди" чи м╕рянням, у межах чи╓╖ держави вона перебувала довше. Крим не був знеособленою територ╕╓ю до москов╕йського завоювання. За дв╕ тисяч╕ рок╕в до того тут вже стояли елл╕нськ╕ пол╕си - з храмами, б╕бл╕отеками, театрами та лазнями, стояли римськ╕ фортец╕, мешкали ск╕фи, сармати, готи, упродовж 342 рок╕в ╕снувала потужна держава кримц╕в - Кримський ханат - колиска кримськотатарсько╖ нац╕╖.
 Дивно, в╕дтак, що 171-р╕чне перебування п╕д владою Москви може сприйматися як п╕дстава для твердження про те, що "Крим завжди був нашим", тим б╕льше, "з юридично╖ точки зору".
Якщо в╕дкинути десятил╕ттями зас╕вану у головах дов╕рливого охлосу дурню про т.зв. "подарунок п'яного Хрущова хохлам", то ма╓мо неспростовн╕, належним чином задокументован╕ дан╕ (див.: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B0_%D0%9A%D1%80%D1%8B%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9_%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8_%D0%B8%D0%B7_%D1%81%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%A0%D0%A1%D0%A4%D0%A1%D0%A0_%D0%B2_%D1%81%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2_%D0%A3%D0%A1%D0%A1%D0%A0), як╕ св╕дчать аж н╕як не про спонтанний бзик одного "неадекватного" волюнтариста, а про виважене р╕шення вищих орган╕в лег╕тимно╖ влади - уряд╕в тод╕шн╕х союзних республ╕к, проведене у належний спос╕б, з повним дотриманням процедури та затверджене вищим органом Союзу РСР. Р╕шення це було остаточним ╕ п╕сля розпаду СРСР, зм╕неним у законний спос╕б бути н╕як не може. Саме тому постанова ВР Москов╕╖ в╕д 21 травня 1992 року №2809-1 "Про правову оц╕нку р╕шень вищих орган╕в державно╖ влади РРФСР щодо зм╕ни статусу Криму, ухвалених в 1954 роц╕" за п╕дписом Р.╤. Хасбулатова (http://sevkrimrus.narod.ru/ZAKON/o1954.htm), якою визна╓ться нечинною, "такою, що не мала юридично╖ сили з моменту ухвалення" Постанова Презид╕╖ Верховно╖ Ради РРФСР в╕д 5 лютого 1954 року "Про передачу Кримсько╖ област╕ з╕ складу РРФСР до складу Укра╖нсько╖ РСР", виклика╓ щонайменше, подив. З правово╖ точки зору под╕бне р╕шення тягне на н╕кчемн╕сть, з позиц╕й здорового глузду - не ма╓ сенсу, оск╕льки у такий спос╕б шановний Руслан ╤ванович м╕г би скасувати ╕ розпад СРСР, ╕ Жовтневу революц╕ю, а за великого бажання ╕ результати битви на Калц╕.
Тим б╕льше, н╕ про яку "наш╕сть" Криму не могло бути мови п╕сля п╕дписання двосторонньо╖ Угоди в╕д 19 листопада 1990 року м╕ж РФ та Укра╖ною - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_011#Text, де у статт╕ 6 йшлося про те, що "Висок╕ Догов╕рн╕ Сторони визнають ╕ поважають територ╕альну
ц╕л╕сн╕сть Укра╖нсько╖ Радянсько╖ Соц╕ал╕стично╖ Республ╕ки ╕ Рос╕йсько╖ Радянсько╖ Федеративно╖ Соц╕ал╕стично╖ Республ╕ки в нин╕ ╕снуючих у межах СРСР кордонах". Зауважимо принаг╕дно, що ця Угода, поновлювана щодесять рок╕в, була чинною аж до першого кв╕тня минулого, 2019 року, а ╖╖ електронна верс╕я, з зазначенням кордон╕в, на яких Крим - частина Укра╖ни, ще рок╕в зо три тому ф╕гурувала на сайт╕ Президента Москов╕╖.
Ще б╕льше питань до висловленого в друг╕й з наведених вище цитат. Насправд╕, в╕д не╖ виразно в╕╓ загрозою - не лише невдячним народцям, як╕ в скрутний час кинули "старшого брата" напризволяще, прихопивши надбану ним землицю - всьому св╕тов╕. Бо ж з землицею воно так. Коли хтось почина╓ згадувати про новорос╕╖, ╕ншим одразу спадають на думку заселен╕ етн╕чними московитами, сербами, шведами, н╕мцями запор╕зьк╕ паланки, загарбаний Крим, поруйнований Донбас, ще комусь - задурно в╕дступлений Кавказ. А там вже десь точать зуби на Сиб╕р, а на самому краю св╕ту вперто торочать про повернення якихось "п╕вн╕чних територ╕й". Так ╕ гляди, що, набравшись нахабства, хтось заговорить ╕ про повернення до сво╓╖ гаван╕ м╕ста традиц╕йно╖ коронац╕╖ пруських корол╕в...
Можна щиро жалкувати з приводу непрописаних свого часу процедур, нар╕кати на ляпи, як╕ в час╕ ухвалення чи оформлення епохальних р╕шень вважалися несутт╓вими, але пробувати використовувати ╖х задля рев╕з╕╖ ╕стор╕╖, намагатися розвернути ╖╖ теч╕ю задля примарних вигод сьогодення, ╓ надто небезпечною забавою, чимось под╕бною до диких танц╕в на краю пр╕рви.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2020 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22449

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков