Версiя для друку Обговорити в форумi

Кілька років тому на сайті «КС» вже була публікація з таким заголовком – як реакція на безсоромне «запозичення» київськими ділками оцифрованого в анексованому Криму архіву «Кримської світлиці». На жаль, процес триває: нещодавно на сторінці у Фейсбук так зв. київсько-кримської «Світлиці» під рубрикою «Наш архів» з’явився черговий передрук з «КС» за 1995 рік (і це зовсім не поодинокий випадок) без жодної згадки про покинутий напризволяще в окупації ресурс. «НАШ архів» - і все. Бо і вся «Кримська світлиця» у Києві – тепер «НАША». А в Криму залишилася купка недобитих самозванців, які тільки заважають запеклій паперовій боротьбі штатних київських «патріотів» за повернення півострова.
Кримський коментар під тією київською публікацією не протримався, певне, й години – добре, хоч залишився скриншот сторінки. Напевне, таки справді «світличани» в Криму муляють тим, хто пнеться примазатися до «Світличного» бренду у Києві, бо вже самим своїм існуванням і невмирущим, попри окупацію, сайтом нагадують про одвічне: не можна робити чесних і світлих справ (це ж – СВІТЛИЦЯ!) з каламутними злодійкуватими душами!
Цими днями – наприкінці травня - минає рівно 4 роки від моменту погрому кримської редакції «Кримської світлиці» -
https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia/posts/2023972767674317?__tn__=K-R
Та наперекір всьому – «Світлиця» у Криму є! І наполегливі потуги нині київських «землячків» привласнити її світле ім'я і ще й історію (напевне, і сайт хотілося б?) – просто нікчемні. Про що й нагадуємо добіркою цих публікацій.

№39 за 29.09.2017
Шановні читачі, а найперше – колеги-журналісти, які у цей каламутний час ще сповідують стандарти бодай якоїсь журналістської етики і моралі. Порівняйте ці дві ілюстрації. Вони взяті: одна – з pdf-архіву «Кримської світлиці» (http://svitlytsia.crimea.ua/ks_09_1995.pdf), який самотужки, на голому ентузіазмі, оцифровує, рятує від небуття в анексованому Криму купка викинутих київськими начальниками зі штату редакції і позбавлених будь-яких засобів до існування колишніх працівників «Кримської світлиці». Друга – з Вікісховища (https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Ks_09_1995.pdf?uselang=uk), де 
автором файлу значиться ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» і… редакція газети «Кримська світлиця», нібито переведеної із Сімферополя до Києва, а насправді – «віджатої» у кримських українців заради бренду і жаданого окремого бюджетного рядка.
Не погодившись із так названим «переведенням» редакції (яке фактично призвело до занепаду часопису з чвертьвіковою історією – див. https://ua.krymr.com/a/news/28745835.html), колектив кримських «світличан» не опустив руки, а продовжив регулярно щотижня наповнювати сайт «КС» і взявся оцифровувати архів, чим безсоромно користувалися київські самозванці, присвоюючи собі чужий труд (і отримуючи, на відміну від кримчан, зарплату).
Не бажаючи миритися з таким нахабством, кримчани почали розміщувати на створених ними архівах відповідну інформацію: «Оцифрування архіву «Кримської світлиці», кинутого напризволяще в окупації київськими співзасновниками і видавцем, здійснюється на волонтерських засадах звільненими за незгоду з бездумним переведенням газети до Києва колишніми працівниками, котрі залишилися в Криму і продовжують видавати свою газету в Інтернеті - http://svitlytsia.crimea.ua».
Що відповів на це Київ – красномовно свідчить ілюстрація: просто затер, що йому муляє, немає напису – немає проблем!
Але спитаймо самі у себе, земляки: якщо це не мародерство – то що?
КРИМСЬКІ СВІТЛИЧАНИ
http://www.svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=19079

ЗАГЛЯДАЙТЕ ДО «СВІТЛИЧНОГО» АРХІВУ!
№51 за 22.12.2017
Оцифровано ще два архівні місяці «Кримської світлиці» - вересень-жовтень 1995 р. Ось лише деякі фрагменти цього збереженого для історії «Світличного» кримсько-українського життєпису: проникливий вірш про рідну мову учителя і письменника В. Латанського; провидче застереження офіцера і народного депутата Є. Лупакова, що не лише флот, а весь Крим є об’єктом зазіхання Росії – зауважте, ще 22 роки тому; репортаж про відвідини у Сімферополі редакції «Кримської світлиці» Славою Стецько, головою Конгресу Українських Націоналістів; вшанування 75-річчя Амет-Хана Султана; спогади про депортацію кримськотатарського журналіста, письменника, перекладача Ділявера Еннанова; продовження кримськотатарської Шевченкіани – два вірші Кобзаря у перекладі Ескендера Фазила; виступ школярки з Феодосії Юлії Морозової на Форумі старшокласників у Сімферополі про те, що у Феодосії «фактично оголошена війна українським класам…»
І це лише деякі фрагменти нашої кримської української історії, задокументовані для вічності «Кримською світлицею». Тож заглядайте до нашого архіву:
http://svitlytsia.crimea.ua/pdf.html
***
P. S. Нагадаємо, що оцифрування архіву «Кримської світлиці», кинутого напризволяще в окупації київськими співзасновниками і видавцем, здійснюється на волонтерських засадах звільненими за незгоду з бездумним переведенням газети до Києва колишніми працівниками, котрі залишилися в Криму і продовжують видавати свою газету в Інтернеті –
http://svitlytsia.crimea.ua
По сьогоднішній день з Києва не надходило жодних сигналів, які свідчили б про чиюсь турботу, переживання, підтримку - стосовно долі «Світличного» архіву чи людей, що у Криму продовжують його рятувати. Зате там працівники «клонованої» редакції збираються святкувати… 25-річчя «Кримської світлиці» - чиї архівні роки номер за номером, місяць за місяцем - ось так, як сьогодні, складаються докупи, аби це 25-річчя було не порожньою ювілейною бульбашкою, а чимось зримим, корисним і загальнодоступним. Що ж – у всякого своя доля і свій шлях - вузький чи широкий, і призначення в цьому світі: той мурує, той клонує...
http://www.svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=19444

ПОДАРУНОК ДО ЮВІЛЕЮ – ЗАВЕРШЕНО ОЦИФРУВАННЯ АРХІВУ «КС» ЗА 1995 РІК
№52 за 30.12.2017
Як і обіцяли – до чвертьстолітнього ювілею «Кримської світлиці» завершуємо переведення у pdf-формат двох останніх місяців 1995 року – листопада і грудня, які скоро з'являться на нашому сайті. У цих номерах: в «КС» за 11 листопада 1995 р. – виступ редактора відділу літератури Данила Кононенка на Кримському регіональному конгресі на захист української державності та духовності – «Про мовно-культурну ситуацію в Автономній Республіці Крим». Ось невеличка цитата з цієї, як не прикро, й досі актуальної промови: «Чому ж це на п'ятому році незалежності України наша мова, рідна мова держави, стала чужою для багатьох державних осіб – для урядовців і депутатів? Адже переважна більшість з них вперто ігнорує українську мову, хоч і добре володіє нею. Це, як на мій погляд, свідомий виклик нашій незалежності, сліпе плазування перед мовою країни, яка понад 300 років пригноблювала наш народ, вигрібаючи всі земні і духовні багатства з української землі…»
Під заголовком «Слово рідне» у тому ж листопадовому числі за 1995 рік публікується сенсаційне (а сьогодні це було б ще сенсаційнішим) повідомлення про те, що в дитячому садку с. Мар’янівка Красногвардійського району почали вивчати українську мову. Публікуються переклади ще двох віршів Тараса Шевченка кримськотатарською мовою – тож зачинався майбутній «Кобзар» кримськотатарською мовою у 1995 році саме на сторінках «Кримської світлиці». Відчайдушна телефонограма в редакцію від учительки української мови із с. Приморського про голодні обмороки серед вчителів через невиплату зарплати. У номері за 2 грудня 1995 р. – добірка віршів та повідомлення про прийняття до Національної спілки письменників України вчителя української мови та літератури, директора Прудівської середньої школи в Совєтському районі Криму Василя Латанського. І ще – багато інших матеріалів, у яких зафіксована українська історія Криму.
Заглядайте до нашого архіву:
http://svitlytsia.crimea.ua/pdf.html
***
P.S. Вкотре вже гірко доводиться констатувати, що оцифрування архіву «Кримської світлиці», кинутого напризволяще в окупації київськими співзасновниками і видавцем, здійснюється на волонтерських засадах звільненими за незгоду з бездумним переведенням газети до Києва колишніми працівниками, котрі залишилися в Криму і продовжують видавати свою газету в Інтернеті – http://svitlytsia.crimea.ua
І по сьогоднішній день з Києва, де нещодавно відсвяткували «25-річчя» (?) створеного рік тому київського клону «Кримської світлиці», у якої ні архіву, ні коріння, ні історії, не надходило жодних сигналів, які свідчили б про чиюсь турботу, переживання, підтримку – стосовно долі підшивок, матеріалів, документів єдиної кримської української газети і людей, що у Криму продовжують їх рятувати. Виходить, що фактично ви відмовилися від цієї історії, панове. Що ж ви тоді святкуєте?
КРИМСЬКІ СВІТЛИЧАНИ
http://www.svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=19475
Більше ілюстрацій до теми – на ФБ-сторінці «КС»:
https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 29.05.2020 > Тема "Резонанс"