Версiя для друку Обговорити в форумi

Публікація Eurasia Daily Monitor, том 17: випуск 68
Автор: Пол Гобл
Переклад: Валентин Бут
 14 травня, 2020 21:52

Перманентні зусилля Москви щодо зведення Чорного моря до статусу фактично російського озера (див. EDM, 23 січня) змусили Україну шукати все більш винахідливих способів для спротиву тому. Нещодавно деякі українські коментатори почали закликати до прийняття резолюції подібної тої, яка ухвалена для Тиморського моря, щодо територіального розмежування Чорного моря, яка б залучала Грузію та інші прибережні держави, а також Російську Федерацію (Svpressa.ru, 8 травня). Крім того, дехто закликав Київ підтримати пропозицію турецького уряду, стосовно того, щоб новий суднохідний канал, що оминає центр Стамбулу, не підпадав би під умови Конвенції Монтре 1936 року, фактично скасовуючи цю майже столітню угоду (Topcur.ru, 9 травня; див. EDM, 31 березня).
Ці обговорення поки що залишаються здебільшого на рівні експертних коментарів, а не офіційних декларацій. І все ж вони є вікном для сприйняття точки зору Києва, де чиновники сподіваються, що вони можуть покластися на міжнародне право проти росіян (див. EDM, 12 листопада 2015 р., 1 березня 2017 р., 12 червня 2018 р., 30 травня 2019 р.). Москва вважає, що може блокувати будь-які кроки в цьому напрямку в будь-якому випадку. Однак, сам акт публічного підняття цих ідей «легітимності» надає Україні можливість для просування своєї позиції не лише з цих двох питань, але також, - що можливо є найголовнішим! - щодо майбутнього статусу окупованого Росією Криму. Насправді, перегляд Конвенції Монтре не може не надати Україні нові можливості зарубіжної підтримки.
Перший з цих потенційних кроків України найбільше виразно позначив Богдан Устименко, колишній заступник голови Адміністрації гідрографії України та провідний український спеціаліст з правових питань Чорного моря. Нещодавно він заявив, що Україна, щоб забезпечити розмежування Чорного моря, повинна наполягати на міжнародній підтримці "примусового примирення" у визначенні цього органу; і для цього необхідно долучати Тбілісі, який також має інтерес у визначенні морського кордону (Politnavigator.net, 4 травня). Перше використання міжнародно-правових механізмів, до яких апелює Устименко - дозволене Конвенцією ООН про морське право (UNCLOS) - було в 2016 році, коли переговори, призначені ООН, призвели до того, що Австралія визнала угоду про делімітацію із Східним Тимором (Pca-cpa.org, 11 квітня 2016 р.).
Український експерт стверджує, що, посилаючись на цей прецедент, "ми матимемо більше можливостей показати світовій спільноті, що відбувається в Чорному морі, та як грубо Росія порушує наші права; і в той же час це дозволить нам ефективніше досягти успіху в міжнародних органах, оскільки процедура примирення, власне, відбувається під егідою ООН »(Politnavigator.net, 4 травня).
Першою ж реакцією Москви було обурення з приводу того, що у цій справі застосовуються правила ООН, зокрема, у стосунку до Російської Федерації. Як стверджують деякі російські коментатори, Київ просто продовжує інтригувати, як розділити Чорне море і кинути Росію, можливо, сподіваючись, що він отримає підтримку Заходу в цих "безнадійних" і "незаконних" зусиллях. Більше того, вони розкритикували Україну за використання слова «консиліейшн»*, транслітерованого з англійської мови, якого, як вони вказували, не існує в російській мові (Politnavigator.net, 4 травня).
Проте, інші російські фахівці були менш зневажливими, зазначивши, що Чорне море потрібно розмежовувати між Росією та Україною, і що "понад 40" раундів переговорів у 90-х роках не змогли досягти жодної згоди. У той же час вони висловили сумніви, що на даний момент можливий будь-який рух у цьому напрямку. Правила UNCLOS дозволяють проводити арбітраж, але перш ніж їх застосувати, каже Кіра Сазонова з Російської академії економіки та держслужби, доведеться знайти порозуміння щодо статусу Криму, оскільки морські кордони визначають, відштовхуючись від права власності на прибережну акваторію (літоральну зону). З огляду на те, що Київ та Москва мають непримиренні розбіжності щодо цього, будь-які розмови про міжнародні слухання є, як мінімум, передчасними. Інші російські чиновники погоджуються з тим. Сенатор Ольга Ковітіді, яка також є правником, стверджує, що Київ повинен не лише погодитися на статус Криму, але відновити договір про співпрацю, який він мав раніше з Росією, перш ніж сподіватися на просування щодо морських кордонів (Svpressa.ru, 8 травня) . Отримавши такий поділ, Москва, схоже, може надійно перекрити будь-які кроки до трибуналу ООН щодо розмежування Чорного моря.
На противагу цьому, Україна покладає більші надії щодо планів Туреччини стосовно можливості фактичного скасування Конвенції Монтре в результаті будівництва нею каналу, який не проходить через Стамбул, і, таким чином, як дехто стверджує, не підпадатиме під цю конвенцію. Конвенція 1936 р. обмежує кількість та тоннаж військово-морських суден, що належать до нелітеральних держав у Чорному морі, що проходять одночасно. Микола Михальченко, почесний президент Української академії політичних наук, висловлює думку багатьох у Києві про те, що скасування чи обхід конвенції Монтре буде надзвичайно корисним для України. Як він вважає, країна повинна активно підтримувати Анкару, якщо вона наполягатиме на виключенні нового обхідного каналу із обмежень Монтре (Topcor.ru, 9 травня).
Ставлення Росії до Монтре складне. З одного боку, Москва часто стверджує, що Конвенція має життєво важливе значення для захисту порядку що склався після Другої світової війни - порядку, який адміністрація Володимира Путіна хоче закріпити на постійній основі (див EDM, 1 жовтня, 2019). Але з іншого боку, російському уряду не подобаються ті положення Монтре, які дехто в Москві розглядають як обмеження можливості Кремля перекидати сили в Середземномор'я; і в цьому сенсі він домагатиметься його зміни (див. EDM, 2, 23 квітня 2019 р.).
Але тепер, побачивши можливі кроки України до більш тісного координації своєї позиції щодо Чорного моря та Конвенції Монтре з Грузією та Туреччиною, позиція Росії щодо Монтре, ймовірно, стане більш непоступливою. Тому в осяжному майбутньому Москва, схоже, буде відстоювати статус-кво, не дозволяючи Києву (чи Анкарі) змінювати тут будь-що.
*consiliation - заспокоєння, умиротворення, приведення до тями того, хто поводиться грубо
Джерело:<https://jamestown.org/program/kyiv-and-moscow-square-off-over-legal-arrangements-for-the-black-sea/?fbclid=IwAR0U8ke3ZROAE1rPjTXgilSRDRh3ttybYLuvmfad4ecDpnrY4tdXPLp0E3I>

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2020 > Тема "З потоку життя"