Серед незаслужено забутих ╕сторичних постатей, як╕ ма╓мо повернути з небуття – ╕м’я Осипа Назарука. Життя укра╖нського письменника, громадського й пол╕тичного д╕яча вм╕стило ст╕льки под╕й, що вистачило б не на одну б╕ограф╕ю. Перебував в лавах Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в, був л╕тописцем та одним з орган╕затор╕в Пресово╖ квартири УСС. Л╕тературну славу письменнику принесла ╕сторична пов╕сть «Роксоляна», яка й дос╕ вважа╓ться одн╕╓╖ з найкращих з-пом╕ж твор╕в на ╕сторичну тематику. Осип Назарук народився 1 серпня 1883 року в галицькому м╕стечку Бучач у незаможн╕й рем╕снич╕й родин╕. Батько – Тадей Назарук, мати – Анастас╕я, з дому Чекановських, ж╕нка дуже лаг╕дно╖ вдач╕. Саме завдяки турботлив╕й матер╕ син виховувався в дус╕ високо╖ нац╕онально╖ св╕домост╕, патр╕отизму. Ц╕кавими ╓ спостереження громадсько╖ д╕ячки, голови Центрально╖ управи Союзу Укра╖нок М╕лени Рудницько╖. Дивувалася розсудливост╕, обережност╕, дотепност╕ Назарука. А його життя й справд╕ було зм╕стовним та бурхливим, вм╕стивши под╕╖ починаючи в╕д укра╖нсько╖ революц╕╖ 1917-1920 рр. аж до початку Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. «Погляди Назарука м╕нялися, - писала М╕лена Рудницька, - але в╕н сам не м╕нявся, в╕н залишався той самий… З нього був дуже небезпечний полем╕ст… Подиву г╕дна його щир╕сть, з якою розпов╕дав про сво╖ переживання, зокрема, про еволюц╕ю сво╖х погляд╕в…» Тож якими були найхарактерн╕ш╕ риси Осипа Назарука – майбутнього автора «Роксоляни»? М╕лена Рудницька у сво╖х спогадах, написаних у 1974 р. на прохання сина ╤вана Лисяка-Рудницького для передмови до зб╕рника «Назарук та Липинський: ╕стор╕я дружби та конфл╕кту», дала таку характеристику письменнику: «З нього «бухала» стих╕йна сила, джерелом яко╖ був т╕сний зв’язок з народом. А може краще сказати – зв’язок ╕з землею, з ╖╖ побутом ╕ традиц╕╓ю». За словами Рудницько╖, син бучацько╖ земл╕ Осип Назарук успадкував в╕д селянських предк╕в «здоровий бистрий розум, прагматичний спос╕б мислення, реал╕зм, невгамовний темперамент». Навчався в Бучач╕ у народн╕й школ╕ та г╕мназ╕╖. За участь в учн╕вських протестах проти антиукра╖нсько╖ позиц╕╖ дирекц╕╖ та деяких вчител╕в у 1900 роц╕ був змушений залишити навчання. Тож довелося записатися до Золоч╕всько╖ г╕мназ╕╖, де й зак╕нчив курс навчання за 8-й клас. Формування св╕тогляду майбутнього письменника в╕дбувалося за складних ╕сторичних умов, коли пол╕тика полон╕зац╕╖ тогочасно╖ влади набирала оберт╕в. А от громадською роботою Назарук зац╕кавився в старших класах г╕мназ╕╖, коли брав участь у д╕яльност╕ юнацьких в╕дд╕лень радикально╖ парт╕╖ – драгоман╕вських гуртках. Саме активна громадська позиц╕я Осипа Назарука щодо захисту прав укра╖нських г╕мназист╕в та студент╕в не давала йому можливост╕ скласти випускн╕ екзамени у Золоч╕вськ╕й г╕мназ╕╖. Довелося зробити це у Львов╕. Студентська молодь, яка об’╓дналася в «Академ╕чну громаду», головним завданням ставила боротьбу за укра╖нський ун╕верситет. Ця важлива справа об’╓днала не лише студент╕в, а й вс╕х св╕домих укра╖нц╕в. Сам Осип Назарук згодом писав, що «найгаряч╕шим» пер╕одом життя укра╖нсько╖ академ╕чно╖ молод╕ були роки д╕яльност╕ «Академ╕чно╖ громади». Коли ж Назарук перебував у Львов╕ для складання матури (╕спиту на атестат зр╕лост╕ – Авт.), то ще б╕льше зац╕кавився громадсько-пол╕тичною роботою. Протягом 1902-1908 рок╕в Осип Назарук студ╕ював право у Льв╕вському та В╕денському ун╕верситетах. В австр╕йськ╕й столиц╕ став активним членом товариства галицьких студент╕в «С╕ч», а згодом його очолив. П╕сля завершення студ╕й Осип Назарук стажувався у р╕дному Бучач╕ в адвокатськ╕й контор╕ Ансельма Мозлера. У грудн╕ 1911 Назарук здобув ступ╕нь доктора права ╕ почав займатися адвокатською практикою. Проте невдовз╕ зрозум╕в, що його покликання – пол╕тика та журнал╕стика. Житт╓в╕ в╕раж╕ Назарука були крутими та часом непередбачуваними. На початку Першо╖ св╕тово╖ в╕йни його обвинуватили у рос╕йському шпигунств╕, що призвело до арешту та ув’язнення в концтабор╕ Талергоф (Австр╕я). Лише через чотири м╕сяц╕ укра╖нськ╕ посли домоглися його зв╕льнення. У травн╕ 1915 року Бойова управа Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в запросила Осипа Назарука «як митця слова, що ма╓ створити описи стр╕лецького життя». Загалом Назарук дуже прихильно поставився до створення першого укра╖нського в╕йськового формування того часу. Покладав велик╕ спод╕вання на молоду арм╕ю: «Щоб не допустити зруйнування та поневолення р╕дного краю, необх╕дно орган╕зувати м╕цне, пост╕йне й дисципл╕новане в╕йсько, перейняте одн╕╓ю ╕де╓ю – ╕де╓ю Самост╕йно╖ Укра╖нсько╖ Держави». В╕н п╕дкреслював важливу роль в╕йська, що повинно захищати ╕нтереси власно╖ держави та п╕дпорядковуватися його керманичам. П╕сля присяги п╕дхорунжий Осип Назарук очолив пресову службу Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в (УСС). Завданням служби було збирання, поширення та збереження матер╕ал╕в з ╕стор╕╖ Лег╕ону Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в, зображення традиц╕й стр╕лецтва. Осип Назарук довол╕ швидко опанував нову для себе роль. В╕н виступив автором багатьох постанов, що ув╕йшли до статуту Стр╕лецько╖ Ради. До компетенц╕╖ Ради належали техн╕чно-в╕йськов╕ справи, вза╓мини м╕ж стр╕льцями та оф╕церами, розгляд ус╕ляких скарг. До складу презид╕╖ входили голова, заступники та два секретар╕. Щодо пол╕тичних справ, то Стр╕лецька Рада п╕дпорядковувалася Загальн╕й Укра╖нськ╕й Рад╕ як найвищому нац╕ональному органу. Пер╕од сп╕впрац╕ Осипа Назарука з УСС утвердив його як письменника-публ╕циста. Збираючи матер╕али з ╕стор╕╖ Укра╖нського с╕чового стр╕лецтва, в╕н досл╕джував ╕стор╕ю виникнення стр╕лецького руху та його розвиток на початку Першо╖ св╕тово╖ в╕йни. Назарук вивчав в╕йськову орган╕зац╕ю регулярних стр╕лецьких частин, анал╕зував в╕йськов╕ операц╕╖, проведен╕ стр╕льцями, зокрема, битви на Мак╕вц╕ та п╕д Болеховом. В╕н досл╕джував побут та духовне життя стр╕льц╕в. Як результат його напружено╖ роботи, вийшли так╕ прац╕: «З кривавого шляху Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в», «Сл╕дами Укра╖нських с╕чових стр╕льц╕в», «Над Золотою Липою». У цих працях автор висв╕тлив усю складн╕сть пол╕тично╖ ситуац╕╖ тогочасно╖ Укра╖ни, траг╕зм укра╖нських в╕йськових формувань. С╕човикам, як╕ входили у регулярн╕ австр╕йськ╕ п╕дрозд╕ли, доводилося воювати за чуж╕ ╕нтереси, часто терп╕ти знущання з боку чужоземного командування. Та попри це, як стверджу╓ Осип Назарук, Управа УСС поставила соб╕ «зорган╕зувати ╕ здисципл╕нувати великий укра╖нський нар╕д на ц╕л╕й кул╕ земн╕й» ╕ п╕дготувати його до створення держави. В╕н перекону╓, що ╕деалом ус╕х укра╖нц╕в ма╓ бути ╓дина Укра╖нська держава, яка повинна мати одну арм╕ю. Назарук перебував на державницьких позиц╕ях, переймаючись болями та стражданнями нац╕╖. ╤дейно-смислове навантаження, головним завданням якого ╓ бажання збудити патр╕отичн╕ почуття п╕дростаючого покол╕ння, викликане насамперед поставленими проблемами: чи потр╕бна в╕йна ╕ кола вона ╓ справедливою. Письменник закликав молодь любити свою Батьк╕вщину, бути розважливою, працювати над сво╓ю осв╕тою. У твор╕ «В перш╕й л╕н╕╖» автор пояснював другов╕, що таке справедлива в╕йна ╕ як ╕нколи необх╕дно ризикувати власним життям заради «щастя ╕нших». Спостер╕гаючи за стр╕льцями на передов╕й, письменник д╕йшов висновку, що тут зника╓ ус╕лякий страх. Як це схоже на нин╕шню ситуац╕ю, коли на фронтових дорогах гартувався характер сучасних вояк╕в. Незбагненн╕ шляхи-дороги укра╖нсько╖ ╕стор╕╖… П╕д час листопадових бо╖в у Львов╕ Осипа Назарука й ╕нженера Володимира Шухевича в╕дправили до Ки╓ва до гетьмана Павла Скоропадського по допомогу. Гетьман п╕д час зустр╕ч╕ з галичанами погодився в╕дправити на допомогу ЗУНР полк с╕чових стр╕льц╕в ╢вгена Коновальця, дислокований тод╕ у Б╕л╕й Церкв╕. Ут╕м, у Б╕л╕й Церкв╕ Стр╕лецька рада не пристала на пропозиц╕ю делегата Осипа Назарука допомогти Львову. 15 листопада с╕чов╕ стр╕льц╕ п╕д проводом ╢вгена Коновальця розпочали повстання проти гетьмана Скоропадського, бо «Ки╖в важлив╕ший за Льв╕в». «Я був дуже пригноблений цим, ╕нстинктом в╕дчував, що скр╕плення укра╖нсько╖ державност╕ скор╕ше можливе в Галичин╕, чим на Велик╕й Укра╖н╕. Але не було ради: люде, що довго сид╕ли тут ╕ знали Укра╖ну краще, чим я, думали ╕накше», - згадував Назарук у книз╕ «Р╕к на Велик╕й Укра╖н╕». А дал╕ бурхлив╕ житт╓в╕ под╕╖ ув╕рвалися у неспок╕йне життя Осипа Назарука. У склад╕ ЗУНР на початку 1921 року в╕н перебував у Риз╕, де намагався взяти участь у перемовинах м╕ж Польщею, Радянською Рос╕╓ю та УРСР. Вл╕тку 1922 р. став повноважним представником уряду ╢вгена Петрушевича в Канад╕, збирав кошти на п╕дтримку укра╖нсько╖ справи. В листопад╕ 1923 року пере╖хав до США, де в Чикаго очолив редакц╕ю газети «С╕чов╕ в╕ст╕». У 1928 роц╕ Назарук повернувся до Львова, де займався адвокатською практикою, став одним з пров╕дних д╕яч╕в Укра╖нсько╖ Католицько╖ Народно╖ парт╕╖. Коли у вересн╕ 1939 року прийшли б╕льшовики, Осип Назарук вир╕шив не чекати арешту, а перебрався до н╕мецько╖ зони окуповано╖ Польщ╕. Через к╕лька м╕сяц╕в, 31 березня 1940 року, в╕н помер у Краков╕ в╕д ╕нфаркту. Перед тим встиг написати книжку «З╕ Львова до Варшави: утеча перед сов╕тами в пам’ятних днях 2-13 жовтня 1939 року». А ще залишив вдячним нащадкам ╕сторичний роман «Роксоляна» (1930 р.). «Присвячую укра╖нським д╕вчатам сю працю про велику укра╖нку, що сяяла умом ╕ весел╕стю, безоглядн╕стю й милосердям, кров’ю ╕ перлами. Присвячую на те, щоб вони у найтяжчих хвилях свого народу ╕ сво╖х не тратили бадьорост╕ духу ╕ були опорою сво╖х муж╕в ╕ син╕в та д╕яльними одиницями свого народу», - написав автор у передмов╕. Одна з головних геро╖нь – Роксоляна – русинська д╕вчина, яка, потрапивши в татарський полон, зум╕ла не т╕льки вижити, а й п╕днятися на найвищий щабель турецько╖ ╕╓рарх╕╖ – стати всемогутньо╖ султаншею. Неважко здогадатися, що тривалий час творч╕сть письменника була п╕д забороненою. ╤ лише у 1990 роц╕ у Львов╕ вийшло друком в╕дтворене репринтне видання 1930 року. Ц╕каво, що саме за романом Осипа Назарука було знято укра╖нський сер╕ал «Роксолана». Ф╕льм про становлення характеру, велике кохання, про непросте виживання й утвердження видатно╖ укра╖нки припав до душ╕ глядачам. До реч╕, саме вивчення джерельних матер╕ал╕в з ╕стор╕╖ Туреччини та Укра╖ни дозволило автору майстерно й психолог╕чно правдиво створити образи головних геро╖в. Тож в╕дкриваймо нев╕дом╕ стор╕нки яскравого й насиченого життя письменника, журнал╕ста й пол╕тика - Осипа Назарука. Натал╕я Осипчук, письменниця, член НСПУ
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
