"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2020 > Тема "Душі криниця"
#12 за 20.03.2020
ОРЕСТ КОРСОВЕЦЬКИЙ: А ВСЕ ЩЕ КРИГОХ╤Д…
Слово – зброя!
ЗАТЯЖНА ВЕСНА Ст╕кають шквалисто л╕та, ╤ все ще лиш весна. ╤ лиход╕йна мерзлота В зат╕нках ще м╕цна.
Ще то в╕длига, то мет╕ль, Весна лама╓ л╕д ╤ в╕дус╕ль, ╕ в╕дус╕ль Могутн╕й кригох╕д.
╤ м╕ць виснажу╓ свою Могутн╓ закуття. Щосил весна й зима в бою, Минуле й майбуття.
Лиш пробива╓ться зело Де впало хоч зерня, Та проросло, та проросло ╤ зросту не впиня!
А зав’язь дужа та рясна ╤ плавить сонце л╕д. Весна, вже ст╕льки л╕т весна, А все ще кригох╕д!
П╤Д’ЮДНИКИ П╕лат розводив руки вмит╕: «Нема ж вини! Нема вини!» А на судовище п╕дбит╕ Ревли: «Розпни його! Розпни!»
Пообступала, клекотала Юрма злют╕ла, нестямна ╤ жовт╕ зуби вискаляла Хижача злоба нутряна.
╤ так невидно, так нечутно Препотайн╕ орудар╕ Всували брехн╕ баламутно, Юрм╕ сл╕п╕й поводир╕.
╤ здужав шарварок горлатий У злоязик╕й глупот╕: Син Божий, мукою пойнятий, Закривавився на хрест╕.
╤ не минуло посьогодн╕: Юрма п╕д’юджена скипа, Йдуть на Голгофу неугодн╕, Змага╓ ревнява сл╕па.
Ричать судовища неправ╕. Чому не вчить Святе Письмо? П╕д’юдять скрадлив╕, лукав╕ – Сам╕ себе приречемо!
П╕д’юда душ╕ затру╖ла, Позакликала до розплат… Страшить юрма онав╕сн╕ла – Старшн╕ш п╕д’юдники стократ!
З П╤ТЬМИ Безл╕ком давн╕х-прадавн╕х в╕сток Дос╕ м╕ж зорян╕ сфери Промен╕ вгаслих давненно з╕рок Линнуть з-за нашо╖ ери.
В тем╕нь лиху колотнеч-ворожнеч, В розсв╕ти наш╕ ╕млист╕ Св╕тять уми далеченних давнеч, Дос╕ також променист╕.
Виблякнуть гущ╕ небесних св╕чад, Скубляться хмарн╕ стожиська – Вибризне день св╕тлопад-св╕тлопад З туч променев╕ снописька.
А по умах – мов проходив Бат╕й, Тьмари лишав злоумисне. Розум потьмарений – морок густий, Думки сво╓╖ не блисне.
Мов би з печери, виходжу з п╕тьми, Грають цв╕таст╕ веселки… Сяйте ж, во╕стину, св╕тл╕ уми, В тьмарн╕ уми-закапелки!
НЕЧИСТА СИЛА Марення? Верз╕ння? Д╕дьки з прапорами! Д╕дьки розлют╕л╕! Д╕дьки нав╕сн╕! Ходять табунами, лют╕ до нестями, Ходять галасати хрипл╕ горлан╕.
Стал╕нськ╕ портрети, ще як╕сь фантоми Вийшли з того св╕ту, правлять ще живих. Брехн╕ ╕ обмови, гвалти ╕ содоми, Зл╕сть непогамовна, паморочний звих.
Сходяться кричати б╕сов╕ личини, Людям на погубу добрих удають. Ох ╕ верем╕╖, ох ╕ голосини, Ох ╕ чортовиння, ох ╕ чорна лють!
Вся нечиста сила – щир╕ патр╕оти, Т╕льки й то╖ вади – щирост╕ катма. Правду цур казати, нав╕ть слово проти – В╕дьма тиче ф╕ги, чортова кума.
Т╕льки прокурори, т╕льки баламути, До вподоби т╕льки гаспидське, сво╓… Д╕дьки з прапорами. Люди ж мають бути! Де под╕лись люди? Люди, ви ще ╓?
ЗУРОЧЕН╤ Що за горювальники Багнуть порохна, Вчора ще мовчальники, Вчора н╕мина?
Розумом звихнулися? Воля язикам – Що то ми начулися: Нам би, нам би нам…
Нам би, щоб страховища, Нам би, щоб тиран, Нам би, щоб судовища, На арешти план…
Нам би карн╕ лютощ╕, Щоб ╕ пень страхав, Нам би мудр╕ плутощ╕, Треба так, мовляв…
Нам би комашитися В зморн╕й клоп╕тн╕, В чержиськах душитися, Злим, немов шершн╕…
Нам би та ╕мпер╕я, Той же старший брат, Нам би та м╕стер╕я Хвальних дат ╕ свят…
Тю на вас, зурочен╕! Мов не при ум╕! Як же заморочен╕ В хитрому ярм╕!
Щир╕ чи удаван╕? Вол╕ язикам – В╕ддано трухлявин╕ Кадять ф╕м╕ам…
ЖИТЕЙСЬКЕ МОРЕ Клекотить шалене море, Гоготять за шквалом шквал – Спам’ятаймось: горе, горе, Де скубуться за штурвал!
Гамселять вали ревуч╕ Наш терплячий корабель ╤ женуть на рван╕ круч╕, На ослизл╕ ╕кла скель.
Хтось на човнику хисткому? Нерозважна голова! Притьма в мор╕ клек╕тному Весла хвиля вирива.
Т╕льки др╕зки у прибо╖, Де прибило без кормил, Де вали бори лихо╖ Розбиваються на пил.
Упин╕мо чвари, звади Чи нехай боронить Спас! Шален╕ють хвилепади, Обриваються на нас,
Вирина╓ тяжба скельна, Хижо шлях перепина. Д╕йся, службо корабельна: Нестернич╕ – в╕д стерна!
НАШ САД Сад не вборонили – храм душ╕ сво╓╖ – Прац╕, чест╕, слави сад наш як не св╕й. Заздр╕сн╕ злостивц╕, в╕ддан╕ лаке╖ Почиву не мали в шкод╕ нав╕сн╕й.
Сад наш крали-крали, сад наш в╕дбирали, Сад наш гайнували, сад наш зачерв╕в. Трудяться ╕ нин╕ гаспиди, вандали, Дбають, працьовит╕: сох би та мертв╕в.
Ох ╕ напос╕ли гемони шкодлив╕, Спритн╕ лаштувати лихо та б╕ду: Падалки недуж╕, падалки червив╕ Свиням на поживу в нашому саду.
Храм душ╕ сво╓╖, сад наш – мова красна. Праця, честь ╕ слава - сад наш диво з див. Гарбала, морила напасть в╕кочасна – Зн╕вечений, хир╕в, гиб╕в, не родив.
Гаспиди, вандали згабу мають хижу, Гемони шкодлив╕ сад наш порожнять. Сад рятуймо, люди – св╕ту дивовижу, Храм душ╕ сво╓╖: свин╕ чавкотять!
МО╥М СЛОВНИКАМ
Скарбниц╕, немудрим дивниц╕ В сутуз╕ мо╖й горьов╕й, Мо╖ словники на полиц╕, Супутники, пожитку м╕й…
Неначе у стисках удава Родовища св╕тлих завзять. В облоз╕ ╕ пам’ять ╕ слава, ╤ чоботи в душах риплять.
Шал╕╓ бундюча глупота На штурми затята п’ястись: Чоб╕ттями в душ╕ охота, У душ╕, що скволу дались.
Б╕ду╓ обложена мова, Чимдужче ╖╖ облягли, ╤ виклав я з р╕дного слова Сво╖ оборонн╕ вали.
╤ в б╕л╕й полярн╕й пустел╕ Я р╕дн╕ шукав словники. Сп╕вали п╕сн╕ невесел╕ Мо╖ укра╖нськ╕ думки.
Вриваються лют╕ бенер╕ Трощити, пускати на дим. Чоб╕ття виважу╓ двер╕ – Не дамся, не дамся живим!
П╤СНЯ В ТУМАН╤ Татарська п╕сня, туман джгутами, Уклалась в душу важка вага. Що сов╕сть каже? Чи правда з нами, Чи поволока? Душа здрига…
Г╕рка сутуга в жахн╕м воланн╕: В краях нер╕дних татарський дах. Степи касп╕йськ╕, п╕ски барханн╕, Холодн╕ нари в степах, льодах…
Глибока пам’ять, бездонна мука, Кричить ╕ плаче лиха пора. Страшна погуба, гидка ошука, Часи нов╕тн╕ й жура стара.
Нова глумота, урази давн╕ У п╕сн╕ вбрали плач╕, тужбу: Майстри пекельн╕, кати державн╕, Чиновн╕ хами, зн╕м╕ть ганьбу!
Ущухла п╕сня, та чути мушу: Мо╓ю стала чужа б╕да. Татарська доля уклалась в душу – ╤ду в туман╕. Душа рида.
Р╤ЗА Крим в╕д спеки умл╕ва, Сонце туч напарю╓. Жнивна далеч степова Маревом замарю╓.
Крим напитися блага, Палений та смажений, Розсин╕лася юга. Йде Р╕за ображений.
У Р╕зи на серц╕ шал: Грубим словом вдарили, Проганяли на вокзал, Поглядами шпарили.
Крим не теплий до татар. Звадник вищиря╓ться: Каракумський бавовняр – Хай там ╕ кара╓ться!
Все тут р╕дне та сво╓, Спекою розжарене… Крим, а холодно ста╓. Витерпиш, татарине?
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2020 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22127
|