Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2020 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 06.03.2020
ЯКЩО У РЕКТОРА П╤СЕННА ДУША

Це р╕дк╕сний випадок, коли ректор – ф╕лософ, закоханий у народну творч╕сть, ще й сам сп╕ва╓. Бо п╕сня, як пише у сво╓му виданн╕ «П╕сенна культура укра╖нського народу» (К., 2020) академ╕к Нац╕онального педагог╕чного ун╕верситету ╕мен╕ М. Драгоманова В╕ктор Андрущенко, це – «…╕стина, добро ╕ краса, що ╕снують у нерозривн╕й ╓дност╕. Як р╕дний д╕м. Як мама».
Укра╖нська п╕сенна культура - одне з найц╕нн╕ших духовних надбань народу за багатов╕кову його ╕стор╕ю. Ставши нев╕д’╓мною складовою частиною кращих набутк╕в держави, вона пос╕ла в них справд╕ визначне м╕сце. У народних п╕снях в╕дображено найр╕зноман╕тн╕ш╕ прояви життя народу - нелегку, але геро╖чну ╕стор╕ю, спод╕вання на краще, г╕дне життя. Про це ╕ пише та розм╕ркову╓ автор.
Мен╕ доводилося бути у товариств╕ щирих друз╕в ╕ бачити, як душею колективу ставав В╕ктор Петрович ╕ об’╓днував нас п╕снею – жарт╕вливою чи козацькою, народною чи вес╕льною. А п╕сень ректор Андрущенко зна╓ чимало, скаж╕мо – «Звучи, р╕дна мово» (слова Андр╕я Демиденка, музика Олекс╕я Семенова), «Водограй» (слова ╕ музика Володимира ╤васюка), «П╕сня про рушник» (слова Андр╕я Малишка, музика Платона Майбороди), «Два кольори» (слова Дмитра Павличка, музика Олександра Б╕лаша), «Ой ти, д╕вчино, з гор╕ха зерня» (слова ╤вана Франка, музика Анатол╕я Кос-Анатольського), «Мина╓ день, мина╓ н╕ч» (слова Юр╕я Рибчинського, музика Миколи Мозгового), «Н╕ч яка м╕сячна» (слова Михайла Старицького, музика Миколи Лисенка), «Моя стежина» (слова Андр╕я Малишка, музика Платона Майбороди), «Ой у вишневому саду» (слова ╕ музика народн╕), «На долин╕ туман» (слова Василя Д╕денка, музика Бориса Буга╓вського), «Ки╓ве м╕й» (слова Дмитра Луценка, музика ╤горя Шамо), «Одна калина» (слова В╕тал╕я Куровського, музика Руслана Кв╕нти) та ╕нш╕…
«Людина в╕льна у сво╓му вибор╕, - справедливо розм╕ркову╓ у виданн╕ академ╕к В╕ктор Андрущенко, - ╖╖ житт╓ве обрання координу╓ться простором свободи ╕ творчост╕. Б╕льш╕сть ╕з нас живе за цими принципами ╕ так само вихову╓ сво╖х д╕тей, в╕дтворюючи моральне, орган╕зоване сусп╕льство».
Тож духовна атмосфера знаного в Укра╖н╕ педагог╕чного колективу утверджу╓ться завдяки пост╕йним зустр╕чам, сп╕впрац╕ В╕ктора Петровича з видатними д╕ячами науки ╕ культури, мистецтва й осв╕ти держави. Як╕ ╓ традиц╕йними ╕ пост╕йними. ╤ першими серед них, як╕ були чи нин╕ ╓ частими гостями у виш╕, чи й працюють на кафедрах, можу назвати поет╕в Укра╖ни, в╕домих на весь св╕т ╕стинних Геро╖в Укра╖ни – Анатол╕я Авд╕╓вського, Бориса Ол╕йника, ╤вана Драча, Мирослава Вантуха, а ще - Л╕ну Костенко, Анатол╕я Пономаренка, Андр╕я Демиденка…
За ╕н╕ц╕ативою та сприяння В╕ктора Петровича аудитор╕╖ йменуються пр╕звищами митц╕в, як╕ трудилися в ун╕верситет╕: на факультет╕ укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та л╕тературно╖ творчост╕ ╕мен╕ Андр╕я Малишка - Павла Глазового, Андр╕я Малишка; факультет╕ мистецтв - народного артиста Укра╖ни, професора Миколи Мозгового, академ╕ка АПН Укра╖ни, професора Анатол╕я Авд╕╓вського та народного артиста Укра╖ни Олекс╕я Гомона. ╢ ╕ студентська аудитор╕я, найшанован╕ша – ╕мен╕ Тараса Шевченка.
«Сучасн╕ укра╖нц╕ нин╕ майже не сп╕вають, - розм╕ркову╓ та б╕дка╓ться В╕ктор Петрович. - Чому? Що сталося? В╕дпов╕д╕ нема╓. ╤накше кажучи, нема╓ теоретично об╜рунтовано╖ в╕дпов╕д╕, а в народ╕ ╕сну╓. Народ зна╓. Його не обдуриш. Не сп╕вають, бо нема╓ достатку, впевненост╕ у майбутньому, нема╓ радост╕ прац╕ ╕ чисто╖, мов сльоза, власноруч здобуто╖ перемоги». Не сп╕вають, бо розвалю╓ться село - основне святилище народно╖ п╕сн╕; бо закриваються школи та п╕дпри╓мства; зростають безроб╕ття ╕ злидн╕; посилю╓ться недов╕ра до влади; бо правдива й чесна людина не може п╕днятися на верхн╕ сходини сусп╕льно╖ стратиф╕кац╕╖ й зайняти г╕дне м╕сце п╕д сонцем.
«Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю» - одна з улюблених В╕ктора Петровича. Ц╕╓╖ п╕сн╕ вже практично не чути н╕ на вес╕лл╕, н╕ на прост╕й гулянц╕. Дуже р╕дко звучить на виставах, концертах, ще р╕дше - по рад╕о чи на телебаченн╕. Бо життя, певно, стало таким, що на небо мало хто з нас дивиться. «Мене ц╕кавлять т╕льки дв╕ реч╕: з╕ркове небо над головою ╕ моральний закон усередин╕ нас», - це мудр╕ слова н╕мецького ф╕лософа ╤мману╖ла Канта не раз спомина╓ ╕ циту╓ автор видання. Майже три стол╕ття тому родоначальник н╕мецько╖ класично╖ ф╕лософ╕╖ вдивлявся в небо ╕ намагався проникнути в та╖ну буття особистост╕ в космос╕. Ми ж у цьому не ма╓мо потреби. Нема за чим! Н╕коли! Невже ми стали под╕бними до т╕╓╖, пробачте, ╕стоти, яка н╕коли не бачить неба? Чи поступово ста╓мо?! «Мабуть, тому, - стверджу╓ В╕ктор Петрович, що мало сп╕ва╓мо – вдома, на вулиц╕, як ран╕ше було – на лавочц╕ б╕ля садиби, увечер╕ - п╕сля роботи, - просто з╕бравшись у товариств╕ р╕дних, сус╕д╕в. Сумно ╕ прикро»... Маестро Анатол╕й Авд╕╓вський справедливо казав: «Укра╖нська п╕сня не да╓ бути самотн╕м - н╕ людин╕, н╕ народу. Засп╕ва╓ людина, село чи школа - засп╕ва╓ Укра╖на».
Чимало у виданн╕ В╕ктор Петрович розпов╕да╓ про митц╕в ун╕верситету, ╕, зокрема, добрим словом про режисерськ╕ таланти доктора педагог╕чних наук, професора Василя Федоришина, декана факультету мистецтв ╕мен╕ Анатол╕я Авд╕╓вського. У постановц╕ Василя ╤лл╕ча проводяться мистецьк╕ вечори, присвячен╕ вшануванню пам’ят╕ геро╖в-чорнобильц╕в. Переповнен╕ зали охоплю╓ мистецько-зрежисована хвиля внутр╕шнього п╕днесення, болю за втратами й гордост╕ за подвиг чорнобильц╕в, «афганц╕в», во╖н╕в АТО, Геро╖в Небесно╖ Сотн╕... З наростаючою силою ця хвиля доб╕га╓ ф╕налу, й люди, збагачен╕ естетичними, моральними, патр╕отичними почуттями, аплодують, тиснуть руки митцям, дякують за чудовий мистецький витв╕р.
Студентський ╕нструментальний ансамбль, орган╕зований Федоришиним, ╓ чи не ╓диним в Укра╖н╕. ╤ неповторним! Василь ╤лл╕ч в╕дда╓ йому душу ╕ серце. В╕н ум╕╓ працювати з кожним, ╕ кожному скрипалю, в╕олончел╕сту чи п╕ан╕сту в╕дда╓ належне. Ансамбль п╕д його кер╕вництвом - окраса ун╕верситету. Практично вс╕ урочистост╕, як╕ в╕дзначаються у ст╕нах вишу, розпочинаються з мелод╕╖, даровано╖ скрипалями Василя ╤лл╕ча. А першою звучить у руках декана – його скрипка. Це створю╓ настр╕й, збагачу╓ душу, спонука╓ до щирост╕ ╕ в╕двертост╕.
«Укра╖нц╕ - сп╕вучий народ, - справедливо пише у виданн╕ автор, ректор ун╕верситету В╕ктор Андрущенко. - Можливо, саме п╕сня дала змогу нам пережити важк╕ лихол╕ття, не впасти духом, подолати ╕сторичн╕ вирви ╕ перешкоди, крокувати до державотворення, вийти на дорогу цив╕л╕зац╕йного розвою, на дорогу, яка веде до Храму».
Сьогодн╕, у час в╕дродження укра╖нсько╖ п╕сенно╖ культури, акценту╓ увагу читача ректор, ми наче заново в╕дкрива╓мо для себе це безц╕нне надбання нац╕╖, впуска╓мо укра╖нську п╕сню у серця, пиша╓мося цим Божим даром нашого талановитого народу.
В╕ктор Жадько,
Заслужений прац╕вник осв╕ти Укра╖ни, письменник

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2020 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22083

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков