Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
Про траг╕чну долю в╕дважно╖ розв╕дниц╕ холодноярських повстанц╕в Ольги...


НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 21.02.2020 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 21.02.2020
МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ

(Продовження: книга 2, частина 14; початок в № 48 за 2019 р.)

14
Кап╕тан першого рангу, начальник в╕дд╕лу штабу В╕йськово-Морських сил Укра╖ни залишив св╕й каб╕нет у штаб╕ ВМС. Не те, щоб добров╕льно - рос╕йськ╕ автоматники вивели його з штабу майже силом╕ць. В каб╕нет╕ вже хазяйнували рос╕йськ╕ десантники ╕ оф╕цери штабу ЧФ. Дозволили забрати лише особист╕ реч╕. На плацу валялися розбит╕, порван╕ ╕ затоптан╕ ногами чужинц╕в портрети командувач╕в В╕йськово-Морських сил, з б╕льш╕стю яких ╕ п╕д командуванням яких в╕н служив. Погляд впав на ялинки б╕ля але╖. П╕д╕йшов, погладив колючу глицю. ╥х посадили чотири, але прижилися лише дв╕. Було те давненько - ще коли в╕н починав свою службу у штаб╕ ВМС. Саджали ╖х президент Кучма (був тут лише раз), м╕ський голова Ки╓ва Омельченко, м╕ський голова Севастополя Жунько та командувач ВМС ╢жель п╕сля завершення розпод╕лу Чорноморського флоту. Ц╕ дв╕ пам’ятн╕ йому ялинки залишав тут самотн╕ми, як на чужин╕: чужими в чужому вже штаб╕. Мокр╕ п╕сля н╕чного дощу, вони простягали сво╖ г╕лки до укра╖нських оф╕цер╕в, що проходили повз них, наче намагалися завадити ╖х виходу зв╕дси. Вони немов просили: "Не полишайте нас!" На в╕дм╕ну в╕д людей, що саджали, доглядали ╖х, тим ялинкам не в╕льно було податися усл╕д за ними. Проте, глибоко прор╕сши кор╕нням у кримську землю, вони залишатимуться живою згадкою про ╕снування в цих буд╕влях штабу укра╖нського флоту ╕… чекатимуть на повернення. Чи дочекаються? Чи повернеться коли-небудь укра╖нський флот сюди? Навряд чи це станеться за його життя…
Ось ╕ справдилися слова першого командувача ВМС, сказан╕ ним у перший день формування орггрупи, про те, що штаб ВМС перебуватиме тут тимчасово. Час вийшов…
Посеред штабного двору сумно споглядав з╕ свого постаменту на все, що творилося тут упродовж останнього м╕сяця, Кобзар. Похмурим поглядом з-п╕д бронзових бр╕в проводжав в╕н укра╖нських оф╕цер╕в, як╕ так легко п╕ддалися п╕д "чуж╕ люде", дивився, як покидають св╕й штаб, лишаючи його на ласку зайд, прир╕кають на чергове заслання "на р╕дн╕й не сво╖й земл╕". Не виконали його запов╕ту: "бор╕теся, поборете"... Не побороли… Якщо по правд╕, то й не боролися, як в╕йськовим морякам належить, а так – демонстрували оп╕р… н╕жками в╕д ст╕льц╕в ╕ кр╕сел…
Не вберегли ми флот у Криму, не вберегли твою Чорномор╕ю, Тарасе. Не вберегли… Прости, якщо можеш...
Вийшов на вулицю. Озирнувся на штаб, м╕сце сво╓╖ вже колишньо╖ служби, яке навколо оточували рос╕йськ╕ спецназ╕вц╕. Г╕рко усм╕хнувся. Згадалися недавн╕ збори у клуб╕ вже колишнього штабу ВМС. ╥х орган╕зували ╕ проводили два головних кадровики ЧФ ╕ ВМС Укра╖ни. Зал був заповнений оф╕церами штабу ВМС ╕ гарн╕зону. У абсолютно╖ б╕льшост╕ присутн╕х оф╕цер╕в пригн╕чення з приводу захоплення ╖х в╕йськових частин ╕ установ взагал╕ не проглядалося. У р╕зних закутках зали чулися жарти ╕ нав╕ть веселий см╕х. Збори вели фактично рос╕йськ╕ адм╕рали ╕ оф╕цери служб штабу ЧФ. Укра╖нський контр-адм╕рал сид╕в мовчки, темний весь, мов хмара при заход╕ сонця. В╕н тепер був н╕хто, адм╕рал без флоту, без моряк╕в. Вс╕ особов╕ справи та обл╕ков╕ документи у нього вже забрали ╕ вивезли до штабу ЧФ. Та й що в╕н м╕г уже сказати – "Здавайтеся швидше на мил╕сть окупанта, зрадьте сво╓му народу ╕ кра╖н╕"? Залишалося лише мовчати… Розпочалися збори з розпов╕д╕ рос╕йського контр-адм╕рала про щасливе майбутн╓ тих, хто зрадить ВМС ╕ переб╕жить до ЧФ РФ. Чи не за кожним словом рос╕йський адм╕рал усм╕хався до зали, в╕в себе мало не артистично, випром╕нюючи при цьому лукаве братерство, рад╕сть, доброзичлив╕сть, весел╕сть ╕ святу щир╕сть. Рос╕йський контр-адм╕рал, який ще вчора командував захопленням укра╖нських в╕йськових частин, тепер, мов батько до д╕тей, випром╕нював показову приязнь до переможених ╕ в╕дразу намагався заволод╕ти ╖хн╕ми думками.
- Здраст╓! Ми вс╓ уж╓ рос╕ян╓, с ч╓м я вас ╕ поздравляю!
- Ха–ха–ха, - зал у в╕дпов╕дь.
- Благодарю вас за то, что всьо м╕рно заверш╕лось, без пот╓рь ╕ кров╕. Ваш╓й судьбой зн╕маются у м╕н╕стра оборони, в гк вмф в Москв╓, н╓ просто так. Т╓п╓рь ви буд╓т╓ служ╕ть у штабах, учр╓жд╓н╕ях рос╕йского флота, на кораблях, напр╕м╓р, на флагман╓ флота "Москв╓". Ето вам н╓ как╕╓-то там запорожци.
- Что? Как ламать присягу, которую ви давал╕ Укра╕н╓? Н╓ надо ╓йо ламать, нам ето н╓ нужно. Вам н╓ пр╕дьотся пр╕сягать Рос╕╕. Буд╓т╓ служ╕ть под сво╓й старой, укра╕нской, пр╕сягой. Рос╕╕ н╓ нужна ваша присяга, ей нужна ваша служба. Буд╓т╓ служ╕ть по контракту, которий заключ╕т╓ с м╕н╕стерством оборони РФ. Служить будете по рос╕йскому законодат╓льству.
- Как╕╓ предложен╕я могут бить военним м╓д╕кам? Ми план╕ру╓м расш╕рять сво╕ медучр╓жд╓н╕я, поетому во╓нним врачам с ВМС волноваться не надо. Вс╓ будут служ╕ть установл╓нни╓ законом срок╕.
Пропозиц╕╖ рос╕йських начальник╕в ╕ пропонован╕ ними умови служби присутн╕м подобалися. ╥м не давило на св╕дом╕сть, не гн╕тило душу в╕дчуття того, що дукач╕ об╕цянок розсипа╓ перед ними ╖х переможець, окупант, зрадник того самого, що знову проголошу╓ - флотського побратимства, який, як свиня корито, перекинув ╕ переступив через роками плекане флотське побратимство, через дружбу, через сп╕льно пролиту нашими предками кров у минулих в╕йнах, через вс╕ м╕ждержавн╕ договори по флоту. Зал схвально зашум╕в. Пролита п╕д час анекс╕╖ укра╖нська кров, грубо захоплен╕ в заручники ╖хн╕ командири, ╕ нав╕ть сам командувач, вже не озивалися в них необх╕дн╕стю належно╖ в╕дплати. Бездуховн╕сть, рос╕йська мова в побут╕ ╕ на служб╕ виплекала у б╕льшост╕ з них колаборац╕он╕зм ╕ зраду. В╕д╕рвавшись свого укра╖нського отчого дому, вони давно в╕дцуралися сво╖х батьк╕вських оберег╕в. ╤ вже не було у них жалю за Укра╖ною, як╕й присягали, за втратою територ╕й, ц╕л╕сн╕сть яких мали забезпечити, за сво╖ми сплюндрованими в╕йськовими частинами, закладами ╕ установами. Вс╕ вже добров╕льно в╕ддавали себе, сво╓ майбутн╓ ╕ майбутн╓ краю у руки переможця, у руки сильн╕шого, ╕ сво╖м зрадливим см╕хом як би випрошували для себе рос╕йського солодкого лотоса. Та серед тих масових схвалень знайшовся один оф╕цер, старший оперативний черговий командного центру ВМС, кап╕тан другого рангу з дуже укра╖нським пр╕звищем К╕р╕т╕д╕, для якого в╕рн╕сть в╕йськов╕й присяз╕ ╕ оф╕церська честь не були пустими словами. Оф╕цер встав ╕ твердим голосом звернувся до рос╕йського адм╕рала.
- Я севастополець, ╕ батьки мо╖ кор╕нн╕ севастопольц╕, батько служив на Чорноморському флот╕. Я багато читав книг про флотськ╕ традиц╕╖ ╕ знаю ╕стор╕ю флоту. ╤ починав я службу в Чорноморському вищому в╕йськово-морському училищ╕ ╕мен╕ Нах╕мова.
- ╤ как ви оказал╕сь зд╓сь, х╕-х╕, то ╓сть у ВМС, - у╖дливо спитав контр-адм╕рал.
- Ха-ха-ха, - слова рос╕йського адм╕рала покрилися см╕хом аудитор╕╖.
- Опинився там, де бажав. ╤ не жалкую. У мене питання до вас. Як, на п╕дстав╕ якого закону чи м╕жнародного права рос╕йським командуванням арештований, закутий в кайдани наш командувач ВМС? Ви мовите про братство, але нав╕ть п╕д Стал╕нградом у роки минуло╖ в╕йни так не чинили з полоненим г╕тлер╕вським командувачем фельдмаршалом Паулюсом. На нього кайдани не над╕вали ╕ в полон його брав радянський генерал. А наш штаб брала купа терорист╕в без розп╕знавальних знак╕в, м╕сцевих сепаратист╕в ╕ прийшлих з Кубан╕ казаков. Вс╕ у присутност╕ вашого командувача знущалися з укра╖нського адм╕рала, з портрет╕в попередн╕х командувач╕в ╕ командувач ЧФ ╖х п╕дтримував. Поясн╕ть нам, як це розум╕ти!
- Ну… я… ето.. тут н╓ пр╕чом, ето н╓ я р╓ш╓н╕╓ пр╕н╕мал, друг╕╓ люд╕… давайте без пол╕т╕к╕…
- А яка тут пол╕тика? Де знаходиться наш командувач?
- Я думаю… ммм… что, нав╓рно╓, завтра .. ммм… ╓го вивезут на матер╕к, за пр╓д╓ли Крима…
- Ви сказали, що анекс╕я була мирною ╕ без втрат. Ви брешете, бо це ╓ брехня. Як старший оперативний черговий я волод╕ю вс╕╓ю ╕нформац╕╓ю. Ус╕ знають, що у С╕мферопол╕ вашим спецназом був вбитий укра╖нський прапорщик Кокур╕н, а к╕лька оф╕цер╕в важко поранен╕.
- Я н╓ буду отв╓чать на пол╕т╕ч╓ск╕╓ вопроси.
- Це не пол╕тика. Пол╕тика у вас, а не у нас. Задля то╖ пол╕тики вбили нашого прапорщика ╕ захопили наш штаб.
- Ну, С╕мф╓рополь…, там бил бой… Там тож╓ пог╕б ╕ оф╕цер самооборони… Бил же р╓ф╓рендум, р╓ш╓н╕╓ горсов╓т пр╕нял... ╓го надо виполнять…
- Це брехня! Для чого ви брешете, адм╕рале?... Про який б╕й мова? Стр╕ляли лише ваш╕ ГРушники! ╤ ми вс╕ це добре зна╓мо! До того ж, м╕ськрада не може ╕ не ма╓ права приймати "р╓ш╓н╕я" для ╖х виконання В╕йськово-Морськими силами Укра╖ни. Це абсурд! А прапорщика просто ваш спецназ розстр╕ляв ╕ ви це добре зна╓те. ╤ що це ще за нововведення так╕ у вас з’явилися – "оф╕цер самооборони"?
- Я н╓ буду отв╓чать на пол╕т╕ч╓ск╕╓ вопроси!
- А я не буду б╕льше слухати вашу брехню ╕ знаходитися б╕льше тут разом з вами, - оф╕цер встав ╕ п╕д важким хмурим поглядом укра╖нського контр-адм╕рала стр╕мко вийшов з актового залу. Зал мовчав.
Приклад цього кап╕тана другого рангу залишився одиноким. Там, у зал╕ клубу, залишилися вже не во╖ни-захисники Укра╖нсько╖ держави, а сучасн╕ "болот╕вц╕" ╕ "бродники" XXI стол╕ття, дегенеруюча флотська ел╕та, противники "братовбивства", прад╕д╕в великих правнуки поган╕, не оф╕церська ел╕та кра╖ни, а "гречкос╕╖" - за Шевченком, як╕, заманен╕ рос╕йськими "лакомствами лукавими" творили ру╖ну нац╕онального флоту Укра╖ни ╕ сам╕ вже перетворилися на "грязь Москви".
- Не вперше ру╖на творилася на укра╖нських землях, ╕ не завжди, ╕ не лише ворогами. Твориться вона й нин╕, - подумав кап╕тан 1 рангу. - Тому таки краще залишитися в Криму.
Саме з цих м╕ркувань не п╕дтримав в╕н на тих зборах в клуб╕ свого товариша по служб╕, хоча у душ╕ з ним погоджувався. Ситуац╕я не певна з ВМС Укра╖ни, та й з самою Укра╖ною, тому краще промовчати ╕ подивитися, як там буде дал╕. Ясно, що тут, в Криму, Рос╕я буде розвивати ╕ зм╕цнювати, а не руйнувати флот. Тут буде стаб╕льн╕ше, спок╕йн╕ше. Бо, хтозна, що ╕ як там буде в Очаков╕ чи Одес╕? А з службою якось налагодиться. Однак… ще подумати треба, з с╕м’╓ю порадитися. Та ще маю час на виб╕р. Я хоч укра╖нський оф╕цер, але ж русск╕й, севастополець. Правда, мати укра╖нка, родов╕д ╖╖ ведеться з Черкащини. Колись молоденькою д╕вчиною при╖хала розбудовувати Севастополь, вийшла зам╕ж за моряка ╕ стала севастополькою. Мати ╕ зараз за Укра╖ною плаче, кляне москал╕в. Але з часом звикнеться…
Б╕ля будинку, за звичкою, ковзнув поглядом по пам’ятн╕й табличц╕ на ст╕н╕. На н╕й було викарбовано, що цей будинок збудований на кошти м╕ста Ки╓ва як подарунок киян укра╖нським в╕йськовим морякам. Вона щораз нагадувала йому той щасливий день, коли в╕н отримав тут ордер з рук ки╖вського м╕ського голови Олександра Омельченка. Яка ж то була рад╕сть для с╕м’╖, п╕сля багатол╕тнього оч╕кування, отримати власну квартиру! Тод╕ грав оркестр, вручали кв╕ти, виголошувалися над╕╖ ╕ побажання усп╕х╕в у служб╕ Укра╖н╕. У в╕дпов╕дь вони не лише дякували, а й запевняли про над╕йну оборону Укра╖ни з Чорного моря, про ╖╖ розвиток як морсько╖ держави. Гай-гай… Слова, запевнення виявилися пустопорожн╕ми, не захистили Укра╖ну в Криму. "Напевно, знесуть цю табличку", майнула думка. Вже ж знесли пам’ятний знак "10 рок╕в ВМС Укра╖ни", в╕д пам’ятника гетьману Сагайдачному залишився лише постамент. Зачищають все, що ма╓ хоч якийсь стосунок до Укра╖ни, хоч як╕сь укра╖нськ╕ ╕сторичн╕ сл╕ди, бо тут мають бути лише св╕дчення виключно рос╕йсько╖ морсько╖ слави. Он, як по зв╕рячому з╕рвали, розбили ╕ втопили було пам’ятну дошку на Графськ╕й пристан╕ в 2008 роц╕, чи з╕рвали з драмтеатру дошку, присвячену видатн╕й севастопольськ╕й сп╕вачц╕, народн╕й артистц╕ Укра╖ни Оксан╕ Петрусенко. ╤ цю з╕рвуть. Напевно, з╕рвуть. Довго не протрима╓ться. Але ╖х, мешканц╕в будинку, вже н╕хто питати не стане. Та хай як там вже буде...
Двер╕ квартири в╕дкрила дочка, школярка, його улюблениця. ╥╥ спантеличений погляд видавав внутр╕шню тривогу с╕м’╖.
- А до нас приходила оця, як ╖╖ там називають, самооборона з козаками.
- Налякали? Погрожували?
- Ну… вели вони себе так, мирно трохи. Лише страшного виду були козаки, неголен╕ так╕, чорн╕... Казали, щоб… щоби ми заставили тебе, тату, переходити до Рос╕╖, ти там ╖м потр╕бний…
- Та все нормально, - виглянув з к╕мнати тесть, кап╕тан першого рангу у в╕дставц╕. – Приходили поговорити з с╕м’╓ю, щоб ти до ЧФ переходив. З ними був оф╕цер з штабу флоту, та ти його зна╓ш, в сус╕дньому будинку живе, два наших з Союзу сов╓тських оф╕цер╕в, а козаки так, для бутафор╕╖ самооборони.
- Бутафор╕я самооборони… Гарно сказано, лише робиться погано. Ну, все буде добре, мо╓ сонечко, - поц╕лував донечку.
Прив╕тався з родиною, вийшли з тестем на балкон, запалили по цигарц╕. Розмова якось не складалася, хоч тесть ╕ обстоював, що все, що зараз робиться в Криму, робиться на краще. В╕н, як актив╕ст Союзу сов╓тських оф╕цер╕в, укра╖нський прапор не сприймав, а з ним ╕ В╕йськово-Морськ╕ сили Укра╖ни. В м╕тингах проти ВМС участ╕, правда, не брав – як-не-як, а зять займав чималу посаду у штаб╕ укра╖нського флоту. Однак Укра╖ну вважав ╕сторичною помилкою, яку треба виправити.
- Перспектива Криму лише у склад╕ Рос╕╖. Тому й флот у русскому м╕ст╕ ма╓ бути рос╕йським ╕ ╓диним, а Укра╖на н╕коли флоту не мала. Та й минул╕ роки показали, що в╕н ╖й не потр╕бний ╕ вона сама не зна╓, для чого в╕н ╕ що з ним робити, - робив висновки тесть.
Дружина поралася на кухн╕, готувала вечерю.
- Мийте руки ╕ - до столу, - покликала.
- Я н╕куди зв╕дси не по╖ду – поставила тар╕лку на ст╕л так, що мало не вихлюпнула суп. – Так ╕ знай. У мене робота, я л╕кар, л╕карня поряд ╕ мене тут ц╕нують. Тож вибирай: я, с╕м’я або твоя Укра╖на.
- Ну, ще не час…
- Вже настав той час. Ми квартиру ск╕льки рок╕в чекали, жили по чужих закутках, товклися на чемоданах з гарн╕зону в гарн╕зон, а тепер це все, щойно обжите, лишити чужому дяд╕ ╕ знову у жебрацтво? Д╕ти, он, вчаться, ╖м де дал╕ жити? Ти про с╕м’ю спершу думай, а пот╕м про свою службу.
- Ти ось що, - промовив тесть, - послухай ж╕нку. Тебе з тво╖м досв╕дом залюбки в рос╕йський штаб заберуть, ще й подякують. Ти зна╓ш англ╕йську, пройшов навчання в нат╕вських ╕нституц╕ях, ма╓ш досв╕д сп╕впрац╕ з ╖хн╕ми флотами, ти ╖х зна╓ш зсередини. Такого досв╕ду у штаб╕ ЧФ не мають. А Укра╖на таки незабаром повернеться до Рос╕╖, Майдан минеться як лихий сон, будемо разом, ось побачиш, ще геро╓м будеш, що не п╕шов з нац╕онал╕стами.
- А з присягою тод╕ як?
- А н╕як. Присяги Рос╕╖ складати не треба, п╕дпишеш контракт ╕ служи соб╕ до пенс╕╖.
- Значить, радите пристосовуватися?
- Якщо по╖деш в Одесу, то тод╕ ми тоб╕ б╕льше не с╕м’я. Живи дал╕ з╕ сво╖м Гайдуком ╕ Тенюхом, - вставила сво╖ аргументи дружина. ╤ заплакала.
- Таточку, не покидай нас. Ми тебе любимо, - з рясними сльозами обвила шию рученятами його люба донечка. Як ╖х залишити самих, як йому бути без них? Заспоко╖в дочку поц╕лунками у заплакан╕ оч╕:
- Не покину, заспокойся. Я ж люблю тебе, маму, вс╕х вас люблю.
Випили з тестем по чарц╕. Дружина весь час сид╕ла насуплена, з очима, залитими сльозами.
- Чому я така нещаслива? Он мо╖ подруги, ╖хн╕ чолов╕ки теж у штаб╕ служать, не переживають, вже ╕ м╕сця подальшо╖ служби знають. А тут лише чу╓ш Укра╖на, Укра╖на… А що вона нам, кр╕м митарств, дала? Присяга… А я, д╕ти наш╕, завжди наостанку, нам присягати не треба, – ╕ знову у сльози.
Йому й самому не хот╕лося покидати Севастополь ╕ налагоджений спос╕б життя. Ма╓ гарну квартиру, к╕лька рок╕в тому придбав хорошу дачу на Ф╕олент╕, ╕ гараж ╓, ╕мпортне авто, живи ╕ радуйся життю. Та й служба у штаб╕ була розм╕реною, майже як на цив╕льн╕й робот╕. Вих╕дн╕, свята, все дома, з с╕м’╓ю. Здавалося, що так буде завжди, але ось ця анекс╕я лама╓ звичний вже уклад…
- Гаразд, - заспоко╖в дружину. - Ще н╕хто н╕куди не ╖де ╕ н╕кого не залиша╓ на самотин╕. Тому не треба сл╕з ╕ ╕стерики. Все владна╓мо.
Весь веч╕р дивилися телев╕зор. Укра╖нських канал╕в вже не було, ╖х зам╕нили рос╕йськими ще два тижн╕ назад. Рос╕йськ╕ канали вс╕ сво╖ новини будували на демонстрац╕╖ ки╖всько╖ хунти, яка незаконно захопила владу, та як "бандерофашисти" з Правим секторм палять шини на Майдан╕… Для остраху севастопольц╕в ╕ моряк╕в ВМС Укра╖ни м╕сцев╕ телерад╕оканали раз по раз транслюють кл╕пи "Русск╕╓ ╕дут" рос╕йсько╖ сп╕вачки Циганово╖ та клянуть двадцятил╕тн╓ ки╖вське ╕го... Значить, не було "братства вов╕ки в╕к╕в", а було ╕го? – г╕рко всм╕хнувся. На екран╕ зм╕нюють одн╕ одних ще вчора укра╖нськ╕ державн╕ чиновники, що сьогодн╕ вже стали рос╕йськими. Моторошно все те дивитися. "Як хутко, подумалося, вони переродилися! Прямо дивина, як швидко зм╕нився ╖х св╕тогляд". Але вся ця пропаганда, зрозум╕ло, розрахована на обивателя.
- Осьо, дивися, - кивають на екран дружина з тестем. – Ц╕ вже сво╓ м╕сце зайняли, а теж укра╖нську присягу складали. Не ловлять дурня, як ти, а добре н╕с по в╕тру тримають, хоч ╕ не моряки. Ц╕ "патр╕оти" свого не прогавлять
- Рос╕я в Крим прийшла не на один день ╕ н╕хто ╖╖ зв╕дси вже не випровадить. Пут╕н зна╓, що робить: н╕хто за Укра╖ну воювати з ним не буде. Бо Крим був ╕сторично рос╕йським, ось ╕ повернувся назад. У св╕т╕ Укра╖ну як державу не знають, знають Рос╕ю, царську, радянську. Та й зараз у ╢вроп╕ Укра╖ну не особливо в╕др╕зняють в╕д Рос╕╖, як ╕ укра╖нц╕в в╕д рос╕ян, ти це сам зна╓ш, - пропов╕дував тесть.
- Рос╕я про сво╖х в╕йськових добре дба╓, - знову завела дружина. - Ми вс╕╓ю родиною ск╕льки рок╕в на авто ╕ гараж грош╕ збирали? Ти кап╕тан 1 рангу, я л╕кар вищо╖ квал╕ф╕кац╕╖. А он рос╕йськ╕ контрактники купують ╕номарку за р╕к-два служби. В╕дчува╓ш р╕зницю?
За такими розмовами промайнув веч╕р. Полягали спати. Сон не йшов. Дружина обвила його гарячим т╕лом, притиснулася до нього твердими грудьми, ц╕луючи його жагучими губами шепот╕ла:
- Милий, любий м╕й. Скажи, ти мене любиш? Я ж кохаю тебе, у нас хороша с╕м’я. Ми будемо разом ╕ дал╕ жити, разом, у Севастопол╕, ╕ ти зв╕дси н╕куди не по╖деш. Я тебе н╕куди не в╕дпущу.
В╕н слабо опирався натиску дружини. Його настр╕й та перебування в заблокованому штаб╕ не налаштовували до ╕нтимних стосунк╕в. Та дружина таки добилася свого…
Розшар╕ла дружина заснула. В╕двернувшись на б╕к, тихенько посапувала, часом схлипувала ув╕ сн╕ – то все в╕д нерв╕в, перепало тут вс╕м. А йому н╕ч здавалася довгою, важкою, сон не йшов, як при безсонн╕. Здавалося, що не дочека╓ться того св╕танку, який мовби зап╕знювався ╕ не зважав на весняне зб╕льшення св╕тлового дня. Та й сам в╕н не надто прагнув настання нового дня. Бо завтра його можуть назвати зрадником, оф╕цером без чест╕ ╕ сов╕ст╕. А й кат з ним! Нехай називають, як хочуть. В╕н вже вир╕шив остаточно залишитися у р╕дному Севастопол╕. ╤ лишиться, хай там що. З такою думкою вже п╕д самий ранок заснув. Сон був недовгим. Прокинувся з важкою головою. Приснився пох╕д морем на крейсер╕. Мовби добряче штормило. Але п╕д яким прапором йшов той крейсер, так ╕ не втямив, хоч ╕ намагався. Тьху ти, та зв╕дки у ВМС крейсери? Один ╓, та вже майже тридцять рок╕в ╕ржав╕╓ у Микола╖вському суднобуд╕вному завод╕. Напевно, давно при╕ржав╕в до пристан╕, обр╕с ракушками та водоростями так, що вже й не в╕д╕драти. У нього один курс залишився – на металобрухт. Ну все, подумалося, пора з цим зак╕нчувати ╕ визначатися з╕ сво╖м майбутн╕м. Яка там вже Укра╖на, що сама валиться. У мене там з р╕дних н╕кого вже не зосталося. Що подумають в штаб╕ ВМС: честь оф╕цера скажуть, зрада? Так ╕ самого штабу вже нема…
Зрештою, ╕ штаб, ╕ Укра╖на якось раптом в╕дсунулися в╕д його св╕домост╕ кудись далеко, все стало байдужим, - поборту - як кажуть моряки. Хоча, не все. Бо думка про рос╕йське грошове утримання таки вабила. Як там казав один з оф╕цер╕в ╖хнього штабу: п’ять хвилин ганьби - ╕ в╕чний кайф? Раз не треба приймати нову присягу, то в╕н не зрадник, присяги не ламав. То ж визнача╓мося: будемо служити у Рос╕╖, на рос╕йському флот╕.
Дружина вже поралася на кухн╕, вона в нього рання пташка. Зайшов, поц╕лував ╖╖ у щ╕чку ╕ сказав:
- Ну… все. Можеш б╕льше не хвилюватися. Будемо служити у Севастопол╕, в Рос╕╖. Як ти ╕ прагнула.
(Дал╕ буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 21.02.2020 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22028

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков