Версiя для друку Обговорити в форумi

Литовченко Г. «З кошиком на полювання» (Для дітей молодшого та середнього шкільного віку) – Лубни: Інтер-Парк, 2019. - 24 стор.
Литовченко Г. «Пташине царство»: Казки. (Для дошкільного та молодшого шкільного віку) – Біла Церква: Час Змін Інформ, 2019. – 24 стор., іл.

Не часто на нашій урожаїстій літературній ниві народжуються такі непересічні книжки для дітей. Це й зрозуміло. Треба не тільки тонко і вміло володіти художнім словом, тобто мати талант, але знати й дитячу психологію, щоб збуджувати допитливість, поєднану з безпосередністю, з нехитрим життям-буттям дитини, – все те, що називають чарівним світом дитинства. Безцінний дар! І коли він трапляється, то радує і хвилює нас довго. Щось подібне я пережив, читаючи видані торік книжечки Галини Литовченко для дошкільнят і молодших школярів: вірші «З кошиком на полювання» і прозові казки «Пташине царство».
Читав і душа моя святкувала. Просто диво дивне: здавалося б, в поетичних мініатюрах мовиться про звичайні речі – збір грибів, оте так зване «тихе полювання», однак завдяки грайливій інтонації, влучному дотепові з ліричним усміхом, несподіваному поворотові думки і, зрештою, вражаюче-точним деталям вірші Галини Литовченко зачаровують і, без сумніву, запам’ятаються дітям. Візьмемо для прикладу мініатюру «Опеньки», що несе в собі максимум дотепної вигадки:

І великі, і дрібненькі
повсідались на корчі
колективами опеньки:
люблять тихі посиденьки
і під сонцем, і вночі.

Легковірні диваки!
Схованок не мають зроду –
ваблять зір, мов п’ятаки,
і потрапили таки
в піч до нашої господи.

Тут ні тіні шаблону. Свіжо, поетично, по-своєму. Кожен вірш у цій книзі – то маленька цікава історія про окремий гриб з яскравими ілюстраціями. А таких історій аж дев’ятнадцять, окрім повчальної авторської інтродукції про те, як стати справжнім грибником. Звучні, веселі, пройняті енергією життя, здебільше ігрові римовані замальовки, сповнені любові та доброти до природи. І все це – крізь призму дитячого сприймання. Нинішні діти-всезнайки, навіть дошколята віком «від двох до п’яти» (назва знаменитої книги К. Чуковського) не тільки самі читають куплену батьками книжку, а й легко справляються зі смартфоном. Чи ж варто дивуватися з кінцівки у вірші «Рижик»:
Ще й смугастий, наче котик.
А ко-рис-ний! Містить він
у собі антибіотик
лак-та-рі-о-ві-о-лін.

Дитяча поезія Галини Литовченко успадкувала традиції кращих авторів з недалекого минулого, що писали для дітей: Наталі Забіли, Марії Пригари, Валентина Бичка, Платона Воронька, Дмитра Білоуса. На їх творах, знаємо, виросло не одне покоління українців.
Книжка «Пташине царство», судячи вже з самої назви, густо населена невгамовними «персонажами» – птахами, звірятами, їжачками, вужем, домашньою птицею. Та головна «героїня» тут – природа. На її тлі про пригоди отих «персонажів» авторка оповідає цікаво, барвисто, іноді не без гумору, майстерно вводить в реалістичне оповідання фантастику, казковий образ, так би мовити, «олюднює» його, щедро «засіваючи» оповіді народними прислів’ями і приказками. Ось, приміром, казка «Пернатий приятель» про те, як Гордійко, сіренький горобчик, дружив з їжачком Колюнею. Коли той впав у зимову сплячку, а Гордійко не знав, куди він подівся, мама-горобчиха заспокоїла синочка: «Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане». Прийшла весна «і горобчик своїми веселими коломийками розбудив їжачка». І знову прислів’я: «Друг пізнається у біді». Завершується казка теж прислів’ям: «Від доброго слова і лід розтане».
Прислів’я і приказки, а їх близько двадцяти в сюжетах шести казок, доречні і вмотивовані, аргументовані самим змістом оповідей. Такий художній прийом дає вражаючий ефект, «оживляє» фабулу казки, повертаючи її з уявних подій до реальних. Тут і виховний момент: діти зацікавляться народною мудрістю, матимуть, так би мовити, наочний матеріал при вивченні цієї теми в шкільному курсі української словесності.
Дидактизм – істотна риса дитячої літератури. Без того, щоб виховувати й навчати, вона просто не може існувати. Але горе їй, коли гола дидактика і сухе моралізаторство випирають з твору, як гвіздок, а повчання висловлюється «в лоб», підміняючи собою дотепну, захоплюючу розповідь, висновок з якої діти мають зробити самі. Казки Г. Литовченко якраз навчають і виховують ненав’язливо, весело і непомітно. Це і робить їх непересічними творами в царині казки.
Насамкінець кілька штрихів до творчого портрета авторки рецензованих книг. Галина Литовченко видала сімнадцять збірок поезій і прози, бере участь в багатьох колективних виданнях. Член Національної спілки письменників України. Лауреат теж багатьох літературних конкурсів та фестивалів. Назвемо лише дві її «свіжих» перемоги: в грудні 2018 року визнана переможницею українсько-кримськотатарського фестивалю «Кримський інжир» в номінації «Поезія. Переклад з кримськотатарської на українську мову»; лютий 2019 року: перше місце у Всеукраїнському літературно-мистецькому конкурсі імені Всеволода Нестайка в номінації «Проза» – за книгу «Через Всесвіт путівцями».

Василь Латанський,
член Національної спілки письменників України
Крим

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 21.02.2020 > Тема "Душі криниця"