Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3537)
З потоку життя (6772)
Душі криниця (3653)
Українці мої... (1496)
Резонанс (1559)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1746)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: СМЕРТЬ УКРА╥НСЬКО╥ КУЛЬТУРИ В╤Д КОРОНОВ╤РУСУ
Вистачило б написати цих к╕лька сл╕в, бо ця тема важлива лише для м╕зерно╖ к╕лькост╕ людей, а...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ВОНИ ПАЛЯТЬ - МИ ГАСИМО
Це – як дв╕ раси, що в╕др╕зняються одна в╕д друго╖ наявн╕стю мозку, або можна ще сказати,...


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ЦЯ НЕПОТР╤БНА СВОБОДА
Люди охоче м╕няють персональну свободу на послух, бо ╕нфантильн╕сть у них плекають упродовж...


"ЗВИЧАЙНИЙ МАНКУРТ": ВЕТЕРАНА АТО ОБУРИЛО ╤НТЕРВ'Ю УСИКА ПРОПАГАНДИСТАМ
Ветеран АТО Леон╕д Остальцев висловився на адресу укра╖нського боксера Олександра Усика.


З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: НЕСТЕРПНА ЛЕГК╤СТЬ ПРИСТОСУВАНСТВА
Добров╕льна лояльн╕сть до пол╕тики, яку проводить кожна влада, виника╓ радше з вигоди, ан╕ж з...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2020 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 14.02.2020
ВАЛЕНТИН БУТ: ВЛАДА МА╢ ЗНАЧЕННЯ-2

Мен╕ часто докоряють за критику минуло╖ влади. Хтось висловлю╓ сво╓ несприйняття, гаряче опонуючи з в╕дкритим забралом. Хтось пише ущиплив╕ пости на сво╖х ФБ-стор╕нках, мовляв, ну, от ╕ ма╓те: не хот╕ли «злодюгу»-По – отримали «зрадника»-Зе! Ще хтось мовчки в╕дходить уб╕к, не бажаючи н╕ чути, н╕ бачити тво╖х аргумент╕в стосовного того, що прих╕д «зрадника»-Зе якраз ╕ став можливим в результат╕ розчарування попередньою владою.
Якщо до перших ставлюся з повагою – як би там не було, ╓ певна позиц╕я, в╕дстоюючи яку, намагаються почути опонента, побачити ╕ оц╕нити його аргументи, то до других ╕ трет╕х з жалем. Найсумн╕шим, проте, ╓ дивовижна зациклен╕сть ╕ тих, ╕ ╕нших на штучно звуженому баченн╕, яке чаклуни телев╕з╕йних ман╕пуляц╕й звели до вибору м╕ж злод╕ями ╕ блазнями. За тако╖ альтернативи «розумн╕» впевнено стали на б╕к «меншого» зла.
- «З бандитами, мовляв, жили, зна╓мо. Не блазня ж п╕дтримувати!»
А вже ставши на б╕к свого обранця, легше в╕дшукати аргументи на його виправдання. Коли ж намага╓шся звернути увагу мудрец╕в на те, що той ╖хн╕й виб╕р невиправдано звужений, що правильною альтернативою блазням ╓ не злод╕╖, а порядн╕, незабруднен╕ корупц╕╓ю люди - фах╕вц╕, державц╕ - в╕дпов╕дь шокуюча: «В них низьк╕ рейтинги… вони не мають шанс╕в… п╕дтримувати ╖х – марна втрата голосу». До чого те привело, зна╓мо. В╕рн╕ше, здогаду╓мося, бо ж справжне розчарування ще попереду.
Мен╕ така повед╕нка наших патр╕от╕в нагаду╓ повед╕нку ображено╖ балувано╖ дитини: «Ну, то й що, мовляв, що Мурчик ловить мишей, а Барсик ма╓ звичку не проминати залишену на стол╕ шинку? Зате Барсик показний, пухнастий ╕ дуже гарно муркоче». Приклад, може, й не найкращий, але показовий, бо м╕й «Мурчик», попри те, що дуже непогано ловив свого часу мишей, за тако╖ хв╕лосохв╕╖ наших «патр╕от╕в» не дотягнув ╕ до другого туру.
Якщо ж в╕дкинути алегор╕╖, то моя претенз╕я до п’ятого Президента зводиться до того, що в╕н не виправдав спод╕вань, як╕ покладала на нього ел╕та нац╕╖ – т╕, на чи╖х плечах п╕днявся ╕ вистояв Майдан, т╕, як╕ важили вс╕м, аж до власного життя, аби прибрати в╕д влади злод╕╖в, ╕ вже напевно не чекали, що нов╕ оч╕льники, зам╕сть очистити владу в╕д маф╕╖, натом╕сть, очолять ╖╖.
Окр╕м того, у пр╕рву м╕ж дзв╕нкими декларац╕ями з високих трибун ╕ реальними, досить неоднозначними, неадекватними, а то й зовс╕м брудними справами, було спущене позитивне уявлення про Укра╖ну в св╕т╕, яке виникло в результат╕ Майдану Г╕дност╕, власне, репутац╕ю укра╖нсько╖ нац╕╖. П╕д великий сумн╕в були поставлен╕ над╕╖ демократичного сп╕втовариства ╕ власного народу на як╕сн╕ зм╕ни в укра╖нськ╕й пол╕тиц╕, на перетворення Укра╖ни з феодально-маф╕озно╖ ф╕л╕╖ колишнього есересеру в повносправну, самодостатню, усп╕шну та незалежну демократичну державу. Чи треба казати, що в зовн╕шньому вим╕р╕ те призвело до охолодження стосунк╕в ╕з Заходом, а у внутр╕шньому - до торжества охлократ╕╖, а в╕дтак ╕ до реваншу п’ято╖ колони Москви…
Перш╕ ознаки то╖ неадекватност╕ проявилися майже в╕дразу. Чого варте було одне лише ухвалення закону «Про в╕льну економ╕чну зону «Крим». Св╕т дос╕ не знав ще випадку, коли б кра╖на, в яко╖ ворог загарбав частину територ╕╖, оголошувала окуповану територ╕ю в╕льною економ╕чною зоною – себто, територ╕╓ю, яку хочуть ╕нтенсивно розвивати. Адже у всьому св╕т╕ на таку територ╕ю, як ╕ на кра╖ну-окупанта, накладають санкц╕╖, роблять все можливе, щоб взяти ╖╖ в облогу: блокують доступ енергоресурс╕в, споживчих та промислових товар╕в, технолог╕й ╕ т.п. В нашому випадку, закликаючи св╕т до санкц╕й (були накладен╕ дуже оперативно!) ╕ водночас самов╕ддано гендлюючи з тим, кого називав ворогом, п’ятий Президент виставляв Укра╖ну кра╖ною-колаборантом. Упродовж ц╕лого року, аж до блокади, запроваджено╖ Меджл╕сом кримськотатарського народу восени 2015 року, з материково╖ Укра╖ни через Перекоп суц╕льним потоком линули продукти, промислов╕ товари, товари широкого вжитку, постачалася сировина для промислових п╕дпри╓мств, постачалася електроенерг╕я. Чи то була не пряма п╕дтримка окупанта? Чи те не шокувало наших сп╕льник╕в на Заход╕? Чи не ставило п╕д удар ╖х уряди, бо ж б╕знеси тих кра╖н не розум╕ли, чому вони мають втрачати величезн╕ прибутки в╕д призупинення сп╕вроб╕тництва з Москов╕╓ю, з Кримом, у той час, як кра╖на, заради яко╖ вони терплять збитки, тим часом торгу╓ з тим, кого назива╓ сво╖м ворогом? Треба розум╕ти, що колаборац╕я не обмежувалася одним лише Кримом. Попри припинення прямо╖ закуп╕вл╕ природного газу, обсяги торг╕вл╕ з Москов╕╓ю не зменшувалися, а по багатьох напрямках ╕ зростали. Упродовж вс╕х рок╕в ц╕╓╖ небачено╖ дос╕ в╕йни, м╕ж столицями довгий час продовжували курсувати л╕таки, ще й сьогодн╕ з вокзал╕в Ки╖ва, Львова, Одеси щоденно правляться до Москви по╖зди. Це така в╕йна, панове? Ви хочете, щоб св╕т пов╕рив вам? А х╕ба припинилося сп╕вроб╕тництво у банк╕вськ╕й сфер╕? А х╕ба не Мотор-С╕ч продовжував вс╕ ц╕ роки поставляти до Москов╕╖ ав╕ац╕йн╕ турб╕ни, в тому числ╕ й для в╕йськово╖ ав╕ац╕╖? Х╕ба не з Баницького кар’╓ру пана Дерипаски, що на Сумщин╕, течуть вс╕ ц╕ роки поц╕нн╕ сил╕катн╕ п╕ски, в тому числ╕ й на стратег╕чн╕ п╕дпри╓мства москов╕йського ВПК?
Як можемо п╕сля такого докоряти Президенту Макрону, жорстка позиц╕я якого щодо Москов╕╖ всього за пару рок╕в зм╕нилася на кардинально протилежну? Як можемо засуджувати фрау Меркель, Реджеп-бея Ердогана за те, що сп╕впрацюють з Кремлем в ╕нтересах сво╖х кра╖н по П╕вн╕чному/П╕вденному потоках ╕ не лише? На кого нар╕кати, коли н╕хто ╕нший, як моя «революц╕йна» влада спершу, практично без спротиву, здала ворогов╕ Крим – з усим його населенням, з флотом, з в╕йськом, пот╕м м╕сяцями тягнула ╕з закуп╕влею засоб╕в захисту для добровольц╕в, нав╕ть маючи на рахунках м╕льйони, з╕бран╕ на те народом, влаштовувала паради, в час╕, коли тих добровольц╕в нищили в котлах, тисячами гно╖ла тих, хто вц╕л╕в, у буцегарнях? На кого нар╕кати, коли, розказуючи на вс╕х майданчиках про нав’язану нам Москов╕╓ю в╕йну, Петров╕ Олекс╕йовичу п’яти рок╕в не вистачило, аби визнати те на законодавчому р╕вн╕? Адже одне це багато б що зм╕нило. Скаж╕мо, наших вояк╕в, що потрапили в полон, вже не називали б облудно «заручниками», на них повною м╕рою поширювалася б Женевська конвенц╕я про захист в╕йськовополонених. Сам╕й Москов╕╖ не так легко було б переконувати св╕т, що под╕╖ на сход╕ Укра╖ни – то розб╕рки м╕ж самими хохлами.
Скомпрометована реформа пол╕ц╕╖, глухий спротив реформуванню прокуратури, перетворення ╖╖ на кишенькове в╕домство п╕д орудою кума, служба безпеки, яка б╕льше оп╕ку╓ться не безпекою Краю, а наживою на контрабанд╕ бурштину, на генделю з окупованими територ╕ями, т╕сна «грановська» оп╕ка над переформатованими ще за Януковича судами (не були такими ручними, певно, з час╕в есересеру!), а в╕дтак, кв╕тнуча корупц╕я, подальший розгул рейдерства… Чи могло те сприяти приходу ╕ноземних ╕нвестиц╕й, яких так потребували, про як╕ ст╕льки розпатякувано? Чи сприяло все те оживленню укра╖нсько╖ економ╕ки – головного гаранта нашо╖ незалежност╕? Чи сприяло те дов╕р╕ до нас св╕тово╖ сп╕льноти?
Мен╕ заперечать, що в президентств╕ Петра Олекс╕йовича було чимало позитиву. Нагадають ╕ про «безв╕з», ╕ про «томос», ╕ про реан╕мац╕ю нап╕врозваленого в╕йська. Не можу не погодитися, нав╕ть попри неоднозначн╕сть трактувань деяких складових того позитиву. Скаж╕мо, сухопутна складова – то ще не все в╕йсько, сяк-так зляпан╕ на власному п╕дпри╓мств╕ р╕чков╕ катери – не морський флот. Так само, як незбудований патронний завод, регулярне, ледь не щор╕чне нищення арсенал╕в, гладковсько-пашинська корупц╕я в «Укроборонпром╕», нереагування на в╕дчудження територ╕альних вод, зокрема, Керченсько╖ протоки – н╕яка не заслуга. Скор╕ш вже навпаки. Як би там не було, ма╓мо подякувати йому за зроблене на благо нац╕╖, але й спитати за решту. При тому, уникаючи п╕длого цькування, як те робить нин╕ п’ята колона. Лише суд може вир╕шити про його вину чи невинуват╕сть. От лиш, так ╕ нереформований, привчений дог╕дливо вгадувати бажання влади, суд може на якомусь етап╕ виявитися небезсторонн╕м, бо ж влада сьогодн╕ зовс╕м не та.
Влада… П╕днесеному до ╖╖ вершин на ковзькому хребт╕ скороминучо╖ людсько╖ дов╕ри, комусь вида╓ться, що в╕н вже серед сонму безсмертних бог╕в, що хвиля та нестиме його в╕чно, що в╕н втрима╓ться на ╖╖ вершечку, нав╕ть коли та схоче скинути його. Але ось хвиля нахиля╓ться, лама╓ться ╕ опуска╓ «небожителя» на глибину. Законом╕рн╕сть тут та, що т╕, хто не обтяжив себе, перебуваючи на вершин╕, легше тримаються на вод╕. Дивишся – хвиля знову п╕дхоплю╓ ╖х, знову несе на вершину. А, от т╕, хто тим лиш ╕ займався, що набивав кишен╕, здираючи з небес злитки золотих з╕рок, найчаст╕ше вже не виринають. Так бува╓ в звичайному мор╕. В парадоксальному мор╕ нашо╖ пол╕тики, все навпаки. ╤ чого б то?

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 14.02.2020 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21998

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков