Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 07.02.2020 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 07.02.2020
ПОВ╤Й, В╤ТРЕ, НА ВКРА╥НУ…

Для читач╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕» ╕м’я Степана Руданського стало вже р╕дним й близьким. Мабуть, за к╕льк╕стю друкованих матер╕ал╕в про видатного л╕каря, поета Степана Руданського «Св╕тлиця» посяде перше м╕сце переможця. Проте йдеться не про оф╕ц╕йну суху статистику, а про справжн╓ духовне ╓днання з видатним укра╖нцем, творч╕сть якого у багатьох моментах ще до к╕нця не прочитана й не вивчена. ╤ тут можна говорити про сво╓р╕дний творчий тандем – духовний зв’язок м╕ж «Кримською св╕тлицею» та Нац╕ональною науковою медичною б╕бл╕отекою Укра╖ни. Адже щороку, до дня народження Степана Руданського, у медичн╕й б╕бл╕отец╕ збираються л╕кар╕, науковц╕, письменники, аби вшанувати ╕м’я видатного укра╖нця. Нин╕шн╕й р╕к не став виключенням. 28 с╕чня у Нац╕ональн╕й науков╕й медичн╕й б╕бл╕отец╕ з╕бралися письменники (особливо активним було творче об’╓днання сатирик╕в-гуморист╕в Ки╖всько╖ орган╕зац╕╖ НСПУ), науковц╕, л╕кар╕, студенти, аби вшанувати ╕м’я Степана Руданського.
В.о. голови директора Нац╕онально╖ науково╖ медично╖ б╕бл╕отеки Тетяна Остапенко наголосила на визначн╕й рол╕ Степана Руданського, 186-р╕ччя  якого в╕дзначили дружн╕м письменницьким колом (особлива подяка невтомному орган╕затору заходу та популяризатору творчост╕ поета Анатол╕ю Зубарю – журнал╕сту, б╕бл╕ографу). Цього вечора так часто згадували Крим, адже саме тут яскраво спалахнула з╕рка Степана Руданського. ╤ здавалося, що наш Крим став цього вечора трохи ближчим…
Народився Степан Руданський 6 с╕чня 1834 року на В╕нниччин╕ у сел╕ Хомутинц╕ в родин╕ м╕сцевого священика. Мав трьох брат╕в – Григор╕я, Олександра та Юхима. Батько мр╕яв про те, щоб Степан став священиком ╕ в╕ддав його до духовно╖ сем╕нар╕╖. За спогадами сучасник╕в, батько Руданського, попри духовний сан, з погордою ставився як до м╕сцевого люду, так ╕ до укра╖нсько╖ мови. А от син вдався зовс╕м не таким – ╕ селян не цурався, ╕ р╕дну мову шанував. Вже навчаючись у Петербурз╕, Степан не м╕г стримати сво╓╖ образи, пригадуючи, з якою в╕дразою Руданський-старший ставився до свого, р╕дного. «Письма твои, писанные грубо, ничуть не располагают меня в твою пользу, а только приносят боль сердцу и заставляют жалеть, что я употребил все мое воспитание только для того, чтобы видеть тебя неблагодарным… Если захочешь написать письмо, то пиши или почтительно, не по–малороссийскому, або лучше ничего не пиши», - так писав батько синов╕. Та Степан Руданський нав╕ть не чужин╕ не забув ╕ не в╕др╕кся р╕дно╖ мови. У лист╕ до брата Григор╕я в╕н писав про св╕й син╕вський б╕ль в╕д образ, що ╖х завдала найр╕дн╕ша людина. «Заказують мен╕ мою р╕дну мову, - заказу╓ батько; але в мене був прад╕д ╕ прапрад╕д – вони мен╕ не заказали; не слуха╓ батько мо╓╖ мови – зато мене ╕ по смерт╕, може, послухають штирнадцять м╕льйон╕в мо╖х одномовц╕в», - слова Степана Руданського, як бачимо, виявилися пророчими.
Та це буде п╕зн╕ше, а поки що на нього чекали сувор╕ житт╓в╕ випробування. Зд╕бност╕ Степана Руданського виявилися у ранньому в╕ц╕ – в╕н зростав допитливою та жвавою дитиною. У Шаргородськ╕й духовн╕й школ╕ вивчав латинську, грецьку, старо╓врейську та церковно-слов’янську мови. ╤ це його захоплення згодом в╕д╕грало вагому роль, коли Руданський переклав укра╖нською «╤л╕аду» Гомера. До реч╕, саме Степанов╕ Руданському випала честь стати першим перекладачем цього ген╕ального твору. П╕сля усп╕шного зак╕нчення Шаргородсько╖ духовно╖ школи Степан Руданський продовжу╓ навчання у Кам’янець-Под╕льськ╕й духовн╕й сем╕нар╕╖. Батько мр╕яв про усп╕шну кар’╓ру сина, спод╕ваючись, що ╖╖ наступною сходинкою буде навчання у Петербурзьк╕й духовн╕й академ╕╖. Проте Степан готував себе зовс╕м до ╕ншого життя. В╕н прагнув зд╕йснити свою мр╕ю ╕ вступити до Петербурзько╖ медико-х╕рург╕чно╖ академ╕╖.
Вступн╕ ╕спити до медико-х╕рург╕чно╖ академ╕╖ Степан Руданський витримав усп╕шно ╕ у 1855 роц╕ розпочав навчання. В╕дзначаючи неабияк╕ зд╕бност╕ Степана Руданського, видатн╕ педагоги спонукали його профес╕йно займатися медициною, а також писати в╕рш╕, поеми, балади. В╕н переклав укра╖нською мовою «╤л╕аду» Гомера, «Ене╖ду» Верг╕л╕я, «Демона» Лермонтова.
Медико-х╕рург╕чну академ╕ю Степан Руданський зак╕нчу╓ у 1861-му, коли вже хвор╕в на туберкульоз легень, попросивши призначити його працювати на п╕вдн╕, в Ялт╕. Згадаймо цей пл╕дний пер╕од в житт╕ Степана Руданського.
Саме завдяки клопотанню Серг╕я Ботк╕на його улюблений вихованець потрапив до Ялти, одержавши посаду м╕ського л╕каря. ╤ хоча на про╖зд до С╕мферополя грошей не вистачило, св╕т не без добрих людей. Допом╕г подорожн╕й татарин, який заплатив за новопризначеного л╕каря 2 карбованц╕. Ялтинський пер╕од виявився у житт╕ Руданського довол╕ пл╕дним. Сво╖ обов’язки в╕н виконував наст╕льки сумл╕нно, що нер╕дко забував про власний в╕дпочинок. Зрештою, намагався докласти зусиль, аби заслужити авторитет у м╕сцевих жител╕в. Адже в╕н був у Ялт╕ першим в╕тчизняним дипломованим фах╕вцем-медиком, якому судилося в╕дпов╕дати за сан╕тарний стан м╕ста; виконував також обов’язки пов╕тового й карантинного л╕каря. Степан Руданський активно оп╕кувався сан╕тарним станом м╕ста, сприяв побудов╕ водогону, канал╕зац╕╖. Кр╕м того, Руданський частину власно╖ земл╕ безкоштовно в╕ддав для спорудження фонтану з резервуарами. З ╕н╕ц╕ативи невтомного л╕каря на П╕вденному берез╕ Криму було засновано першу медичну б╕бл╕отеку. ╤ знову ╕стор╕я повторилася – в╕ддаючи вс╕ сили робот╕, Степан Руданський забував про себе. «╤ от уже два м╕сяц╕, як я стараюсь в Ялт╕ на нове господарство: м╕няю, купую, позичаю, - писав Руданський у лист╕ брату Григор╕ю. – Хочу хоч трошки прилагодитися та на м╕сц╕ стати. А то вже надо╖ло до б╕сового батька снуватися на св╕т╕ ╕з кутка в куток ╕ пристановиська не мати».
Дванадцять рок╕в власного життя л╕кар Руданський присвятив Ялт╕ та здоров’ю його мешканц╕в. Йому вдалося стати для сво╖х пац╕╓нт╕в не просто турботливим л╕карем, а по-справжньому близькою людиною. «Кар╕ оч╕ його св╕тилися несказанною добротою… Недолюблював пан╕в, зате б╕дних людей ╕ сам любив, ╕ вони його любили, - згадував один з пац╕╓нт╕в. – Занедужа╓, бува╓, б╕дний чолов╕к, - зараз до л╕каря Руданського. Цей ╕ допоможе, ╕ грошей не в╕зьме». Про те, що л╕каря Руданського шанували, св╕дчить його обрання у 1869 роц╕ мировим суддею С╕мферопольсько-Ялтинсько╖ мирово╖ округи ╕ нагородження орденом Святого Стан╕слава.
Неабияким був також внесок Степана Руданського в ╕стор╕ю та археолог╕ю Криму. В╕домий укра╖нський фольклорист, б╕бл╕ограф, критик та громадський д╕яч Михайло Комаров в б╕ограф╕чному нарис╕ «Степан Васильович Руданський» писав, що поет «дуже любив усяку старовину, працював над нею…» П╕сля прибуття до Ялти молодий л╕кар в╕в щоденник, в якому зустр╕чаються в╕домост╕ про буд╕вництво поштово╖ дороги на п╕вденному берез╕, виникнення печерних м╕ст, монастир╕в Криму. Писав л╕кар ╕ про давн╕й Сурож, буд╕вництво в Ялт╕ берегових споруд, а також запису╓ розпов╕д╕ учасник╕в Кримсько╖ в╕йни 1853-56 рок╕в. Щоб краще зрозум╕ти звича╖ ╕ побут м╕сцевого населення, Руданський ц╕кавився ╕сторичним минулим грек╕в, генуезц╕в, кара╖м╕в, кримчак╕в. Записував легенди, перекази, збирав фольклор.
На жаль, останн╕ роки життя л╕каря в Ялт╕ були нелегким. Руданський надто сумл╕нно ставився до сво╖х обов’язк╕в сан╕тарного та карантинного л╕каря, щоб зрадити власним ╕деалам. Тому потерпав в╕д ╕нтриг торговц╕в, спекулянт╕в, як╕ писали на нього доноси. А коли вл╕тку 1872 року в Ялт╕ спалахнула еп╕дем╕я холери, Руданський ус╕ сили кинув на ╖╖ подолання. На жаль, його власна хвороба – туберкульоз легень – загострилася. Серце невтомного труд╕вника зупинилося 3 травня 1873 року. За спогадами брата, останн╕ми словами Степана Руданського були так╕: «Укра╖но моя мила…»
Нащадки не забули видатного укра╖нця. ╢ щось символ╕чне в тому, що першим могилу Руданського знайшов у 1891 роц╕ ╤ван Липа, батько легендарного л╕каря Юр╕я Липи. Зрештою, саме ╤ван Липа став ╕н╕ц╕атором спорудження пам’ятника, на якому викарбовано поетичн╕ рядки Степана Руданського: “На могил╕ не заплаче н╕хто в чужин╕, х╕ба хмаронька заплаче дощем по мен╕». Тож згадаймо автора щемливих рядк╕в «Пов╕й, в╕тре, на Вкра╖ну…» Степана Руданського, який г╕дно служив сво╓му народов╕.

Натал╕я Осипчук,
письменниця, член НСПУ

На фото: лауреат прем╕╖ ╕м. С. Руданського Данило Кононенко виступа╓ на могил╕ поета в Ялт╕, 2001 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 07.02.2020 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21988

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков