Версiя для друку Обговорити в форумi

(Книга 2, частина 10; початок в №48 за 2019 р.)

Четверо осіб з хорошою військовою виправкою затримали командира українського корабля, щойно він зійшов на берег, і наполегливо запропонували розмову у сусідньому кафе. Відмовлятися було марно. Видно було, що зустріч завбачливо готували, кабінка кафе була вільною, а стіл накритий. Його запросили за стіл, розмова була фактично односторонньою.
- На Чорноморському флоті вас знають як професійно підготовленого командира корабля, вас цінують. Українські кораблі з Криму не вийдуть, вже вирішено, що вони будуть включені до складу ЧФ. Ваш корабель теж. Ми його можемо і сьогодні захопити, але не хочемо конфлікту. Краще це питання вирішити за взаємною згодою. Подумайте, ми вам платимо гарні гроші, в доларах, думаю, вас задовольнять, а ви не організовуєте опору і спускаєте український прапор. Вас зараховують до штату ЧФ, на перших порах залишитеся командиром свого ж корабля, але вже з російським посадовим окладом. В подальшому кадрові питання будете вирішувати з урахуванням вашого досвіду і бажання. Згода? Але спершу вип’ємо.
Випили по першій і по другій. Зав’язалася розмова. Домовилися, що запропоновані гроші йому завтра перерахують на його рахунок в «Банк России». А він проведе збори з екіпажем і всіх, хто проти Росії, зарані відправить на берег, заважати йому ніхто не буде. Затим, під вечір, до корабля підійдуть катери з так званою "самообороною", кинуть на палубу кілька світло-шумових гранат, постріляють в повітря, так сказати, продемонструють штурм, а командир корабля відступить з моряками у офіцерський відсік і на тому штурм закінчиться. Корабельний арсенал має бути закритий, а ключі від нього має тримати при собі особисто командир і передати їх після здачі корабля. Український прапор буде спущений, як звезуть екіпаж на берег. Затим корабель має бути переданий по акту.
- Ось і весь сценарій, - сказали на прощання. - Думаю, свого слова дотримаєтеся. Майте на увазі, що ми даремно і без наслідків мову не ведемо.
Наступного дня кошти на рахунок українського офіцера в російському банку надійшли. Під вечір російський спецназ разом з козаками "самооборони" після недовгої демонстрації штурму захопив український корабель.
Безгрошів’я, відсутність власного житла, убоге життя в той час, як навколо розцвітала розкіш бізнесменів навіть середньої руки, виховали у багатьох українських офіцерів відчуття меншовартості і палке бажання розкішного і веселого життя, яке бачили навколо. І чим більше такий офіцер ріс за посадами, тим більше це бажання переважало і таки перебороло, перевершило почуття моралі, офіцерської честі, гідності і відповідальності перед народом за свою країну. І зради в цьому вони вже не бачили.

11
Актовий зал будинку офіцерів Чорноморського флоту був заповнений вщерть офіцерами Військово-Морських сил України, Повітряних сил Севастопольського гарнізону, які виявили бажання служити на флоті російському. Настав офіційний час ганьби і безчестя. Так, пропаганда зробила своє, перебіжчиків і ренегатів виявилося занадто багато. Не всі із присутніх були доконаними зрадниками, дехто з присутніх прибув з цікавості прояснити процес інтернування захоплених кораблів і військових частин до російського флоту та вияснити їх подальшу долю, як і майбутнє роззброєних українців. Але значну більшість до цієї зали привело бажання послужити новим господарями. В президії за столами сиділи керівники окупації півострова і захоплення українських військових частин: заступник міністра оборони Російської Федерації генерал армії Дмитро Булгаков, головнокомандувач ВМФ Росії адмірал Віктор Чирков і командувач флоту Чорноморського віце-адмірал Олександр Вітко. Також були присутніми керівники різних відомств Міністерства оборони Російської Федерації, які мали забезпечити "вливання" української крові до судинної системи російського флоту. Російські генерали випромінювали любов, тепло і доброту до ще вчорашніх ворогів, яких тривалий час блокували, морили голодом, перервавши їм всі види забезпечення, яким пропонували лише здатися і скласти зброю. Тепер вони знову називають їх братами по зброї, бо сказано ж, що українці з росіянами є єдиним народом. Тож мають бути під єдиним двоглавим орлом, який однією головою слідкує за РФ, а другою - за Україною. Московські воєначальники і не приховували свого задоволення, що їм так легко вдалося пришвартувати до російського берега український флот. Тепер вони бажали поповнити слов’янським елементом російський флот. І цим завершити, поставити остаточну крапку у затягнутій п’єсі про "дружбу двох флотів". В їх баченні, Севастополь мав право існувати лише як база одного флоту – російського.
План заходу для присутніх визначив генерал армії Булгаков. Далі надав слово командувачу Чорноморським флотом віце-адміралу Олександру Вітко.
- Заходячи до зали, - розпочав свою промову російський адмірал, - я побачив деяку невпевненість військовослужбовців української сторони. Хочу сказати, що основа нашої політики і подальшої взаємодії будується на найдобріших взаєминах, з урахуванням спокійного, планомірного введення військових частин України до складу Російської Федерації. На нас чекає дуже багато роботи. І полягає вона в захисті рубежів Росії. Далі зачитав наказ командувача Південним військовим округом збройних сил Росії № 115 від 21 березня 2014 р., в якому йшлося про те, що з цього числа Військово-Морські сили України, що дислокуються на території федерального округу Росії Крим, зокрема на території міста Севастополя, який має статус федерального значення, перестали існувати як цілісне об'єднання. При цьому з'єднання та військові частини, кораблі, що дислокуються в Криму, інтегруються до складу Чорноморського флоту РФ. Заходи інтеграції будуть проведені в два етапи: на першому етапі, до 30 березня, - прийом до складу Чорноморського флоту органами військового управління з'єднань військових частин і організацій. А також проведення в частинах інвентаризації з метою визначення надалі призначення прийнятого майна. На другому етапі, з 31 березня по 1 липня, - завершення заходів інвентаризації та приведення організаційно-штатної структури флоту у відповідність з обсягом і характером виконуваних завдань. На першому етапі інтегровані військові частини України будуть включені в структуру флоту по призначенню.
- При цьому, - продовжив адмірал, - ми не міняємо їх найменування, склад і чисельність. Як приклад, корабельний склад ВМСУ включений у відповідні корабельні з'єднання Чорноморського флоту з урахуванням його призначення. Тимчасові обов'язки по командуванню інтегрованими з'єднаннями і частинами покладені на посадових осіб військовослужбовців даних частин моїм наказом. Для тих військовослужбовців, хто бажає продовжити службу в частинах Російської Федерації, встановленим порядком буде оформлено громадянство Російської Федерації, підписаний контракт про проходження військової служби. Військовослужбовці, які не бажають продовжити службу в Російській Федерації, повинні бути виключені зі списків частини і спрямовані у створені тимчасові пункти для відправки їх та членів їх сімей на територію України. Звертаю увагу на те, що особливість нашої роботи на даному етапі полягає в тому, що ми не повинні образити нікого. Ні тих, хто залишається служити Росії, ні тих, хто відбуває за територію Криму. На закінчення російський адмірал зазначив, що надалі організаційна структура Чорноморського флоту буде оптимізована як за рахунок створення нових структур, так і за рахунок інтегрованого складу флоту України. До 1 липня в складі флоту планується створити Кримську військово-морську базу, посилити частини берегових сил, морську авіацію, частини матеріально-технічного забезпечення, а також збільшити кількість медичних установ. Таким чином, флот буде вирішувати питання щодо подальшого призначення військовослужбовців.
Начальник відділу кадрів Чорноморського флоту капітан 1 рангу Андрій Мясоєдов оголосив підписаний Президентом РФ Указ № 164 від 20 березня 2014 року, згідно з яким визнаються дійсними оригінали документів про проходження служби у Збройних силах України, військові звання. Тобто проходження служби військовослужбовцями в Україні прирівнюється до проходження служби у Збройних Силах Російської Федерації з відповідними пільгами. Офіцер звернув особливу увагу командирів частин на питання збереження документів військовослужбовців, особливо тих, хто залишається проходити службу у військах РФ. Затим виступили начальник організаційно-мобілізаційного управління Чорноморського флоту капітан 1 рангу Олександр Анікін; заступник командувача ЧФ з фінансово-економічної роботи, начальник фінансового управління флоту Сергій Нікітін; помічник командувача Чорноморським флотом з правової роботи, начальник юридичної служби флоту полковник юстиції Іван Зровка; заступник командувача з матеріально-технічного забезпечення капітан 1 рангу Андрій Шишкін; заступник командувача ЧФ по роботі з особовим складом контр-адмірал Юрій Орєховський. Останній зазначив, що на виховні структури покладені завдання з морально-психологічного забезпечення військовослужбовців, підтримання дисципліни і правопорядку. Також звернув увагу, що всі інтегровані частини будуть забезпечуватися російською періодичною пресою, найперше газетами "Красная звезда" і "Флаг Родины". Він подякував присутнім за витримку і холоднокровність, завдяки яким не було допущено кровопролиття, і побажав успішного виконання нових завдань, благополуччя родинам.
Далі наступив час запитань від присутніх українських офіцерів. Відповідав особисто генерал армії Булгаков.
- Що робити тим військовослужбовцям, чиї документи, особисті справи, посвідчення офіцерів і військові квитки були спалені командуванням українських частин?
- У Міністерстві оборони прийнято рішення: кожен бажаючий служити Росії буде прийматися на службу. Тих, у кого особова справа була знищена, будемо відновлювати покроково документально: починаючи з дипломів, інших наявних на руках документів, довідок, паперів.
- Що робити тим, хто не бажає більше служити ніяким збройним силам?
- Кожному командиру частини надано право звільняти військовослужбовців за умовами невиконання контракту. Всіх інших військовослужбовців, кого командир не має права звільнити, просимо комплектувати документи, щоб направити в розпорядження вищого командування, якому підпорядковувалося їх начальство. З півострова Крим вас повинні направити в розпорядження генерального штабу ЗС України, а там вирішуватимуть подальше призначення і порядок проходження служби або звільнення.
На закінчення зустрічі Булгаков сказав:
- Не хвилюйтеся, відносини України і Росії незабаром налагодяться і стануть прикладом добросусідства, а Чорноморський флот, як ми говорили багато разів раніше, стане на охороні наших спільних кордонів та багатовікової слов’янської дружби і братства. Ми з вами вже визначилися, і ви зробили свій вибір. Перше, що я прошу: щоб всі командири частин, які є сьогодні, якнайшвидше представили і здали свої штати. Нам треба якнайшвидше видати директиву Генерального штабу і створити нові штати Чорноморського флоту для подальшої роботи. Виходячи з цього я вимагаю від командування Південного військового округу та Чорноморського флоту до 26 березня спланувати і провести збір для інтегрування українських військовослужбовців з усіх напрямків діяльності, починаючи з вивчення діловодства, з обліку особового складу, озброєння, військової техніки, інших матеріальних засобів, з бойової готовності, по службі військ, з організації життєдіяльності військ та інші. На зборі прошу і вимагаю довести і поширити всі керівні російські документи, що визначають життєдіяльність військових частин збройних сил Росії.
Газета російського флоту "Флаг Родины" не пожаліла газетних гранок для звіту про збори з перебіжчиками від без бою розгромлених ВМС України. Ця газетка, яка більше двадцяти років старалася, щоб так сталося, зараз випромінювала миролюбство і "найдобріші відносини" в майбутньому. Вона була постійним рупором "оборони від хохлов". Тепер же жодного натяку на розтоптані, переїхані танками угоди з Україною про вічну дружбу, про співпрацю і взаємодопомогу флотів. Власне, і газета, і Чорноморський флот топтали їх упродовж двох десятиліть. Присутні у будинку офіцерів українці втрату свого флоту і Кримського півострова обійшли мовчанкою. В їх середовищі панувала розгубленість, байдужість до минулого, невпевненість в майбутньому і лише сподівання на майбутні щедроти від своїх завойовників.

12
Я з відразою вимкнув телевізор. Мить підлості і зради. Вже не було сил дивитися, як один з моїх колишніх флотських побратимів часу найважчих років відродження і один з перших керівників Військово-Морських сил України з трибуни в академії ВМС перед своїми колишніми курсантами і російськими офіцерами і адміралами запевняв, що двадцять два роки чекав на повернення Чорноморського вищого військово-морського училища і Росії… Пригадалося, як ця особа з російським прізвищем, - представник шахтарського краю, Донеччини, як він казав – до слова, а то й так, постійно твердив, що він українець, а не росіянин, що його справжнє прізвище закінчується на -ів, а не –ов, що в його роду з діда-прадіда запорізький козацький корінь. І тоді це виглядало нещиро. А тепер та нещирість виродилася в зраду.
Академія Військово-Морських сил ЗС України імені Павла Нахімова на очах перетворювалася на Чорноморське вище військово-морське училище імені Павла Нахімова російського флоту. Спускалися українські і піднімалися чужі прапори. Прозвучала мелодія гімну, якого на плацу не було чутно вже чверть століття. Спільних героїв і флотоводців не вийшло, історія зробила круг на двадцять два роки і повернулася на вихідну точку. Телевізійний екран демонстрував, як національна свідомість багатьох офіцерів і курсантів вже колишньої академії та присутніх там ветеранів флоту і севастопольців вивертає навиворіт їх абстрактну реальність і під прискіпливим поглядом російських адміралів комбінує її в національну і державну зраду. А звідки вона, національна свідомість, візьметься, коли дзеркало тієї самої свідомості давно у них відсутнє? Вони служили у Військово-Морських Силах, а жили в ідеології "русского міра", цуралися і не бажали збагнути суті національної української ідеї. Членство в "Санкт-Петербургском Морском собраніі", прив'язаність більшості з них до російських і радянських морських традицій стирали з їх власної свідомості зачатки українського патріотизму і національної інтуїції. Вони жили і служили без кінцевої життєвої мети досягти конечної української морської ідентичності. Народ довіряв їм, ділився з ними останнім, але вони до народу були байдужими. Вони хотіли легко жити, тому були нездатними до боротьби. Тому в часі анексії, в часі появи загрозливих обставин в образі нахабних "зелених чоловічків" на залізних "Тиграх" їхні життєві інстинкти прибрали форму спершу вичікування, а затим колабораціонізму. Їхня внутрішня сила інстинкту життя не проявила відчуття любові і відповідальності за долю свого народу, своєї країни, вона вже підтримувала лише життя особисте і власне благополуччя.
Переможці не стримували свого задоволення від так легко отриманої перемоги в гібридній війні за Крим і флот. Вони вдало використали інертність української гуманітарної і інформаційної машини, вірніше, їх неспроможність, слабкість і слабодухість. Флотська газета Чорноморського флоту РФ "Флаг Родины" у статті "Наши задачи" задоволено окреслила подальші кроки по поглинанню севастопольського флотського українства. А з ним і Кримського півострова, його повного відриву від України. О, ці знають, чого хочуть. У них, на відміну від ВМС, все є: великодержавний патріотизм, яким вже давно прикритий відвертий шовінізм, національна інтуїція, життєве кредо повернути до життя гегемонію в кордонах колишньої імперії, повернути саму імперію.
(Далі буде)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 07.02.2020 > Тема ""Білі плями" історії"