Версiя для друку Обговорити в форумi

ч. 2. РЕАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ

Обдурені, зневірені і розчаровані в обраних провідниках та в очолюваних ними політичних силах, українські виборці не спроможні були здійснити радикальні зміни на краще і під час місцевих виборів 2010 року, які знову стали виборами без вибору. Для нації – це нові втрати і збитки, що зумовлює необхідність об’єднання здорових сил українського суспільства в нову політичну силу, здатну мобілізувати українського виборця на утворення дійсно української держави та вивести Україну з політичної і економічної кризи.
Ця ідея все більше опановує голови реально мислячих українців.
Дійсно, участь у створенні української держави має взяти вся нація на підставі схваленої нею нової Конституції України, виконаної у вигляді угоди про загальнонаціональну згоду, з чітко визначеними головними функціями держави – задовільнення національних інтересів, оскільки саме нація наймає собі на службу державу, що і є сутністю національної ідеї будь якої нації. Реалізація української національної ідеї – справа не окремих політиків, навіть не окремих політичних партій. Це справа всієї української нації, яка заявила про себе 1 грудня 1991 року і самовизначилась в надії на утворення своєї національної держави.
Проте українська нація у котрий раз стала заручником владної верхівки, яка обдурила її солодкими демагогічними обіцянками щодо кращого майбутнього в незалежній Україні. Скориставшись слабкістю позицій молодої національної еліти і реальною владою, владна верхівка на підставі Конституції УРСР похапцем утворила свою державу, яку згодом перетворила на диктатуру олігархічних кланів. 18 років панування цієї держави обернулося для української нації значними демографічними втратами та зубожінням переважної більшості Українського народу, занепадом економіки, культури і освіти та розквітом тотальної корупції на всіх щаблях державної влади.
Цей гіркий досвід новітньої історії України підказує, що не може бути ніяких компромісів між провідниками української нації і владної верхівки у доленосних питаннях, таких, як скликання Національних конституційних зборів, прийняття ними нової Конституції України та створення на її основі національної держави. Саме ці питання у своїй основі є доленосними для української нації, бо складають суть національної ідеї, яку має реалізовувати сама нація, а не владна верхівка.
А це значить, що провідники нації організовують підготовку договору про загальнонаціональну згоду – проект нової Конституції України за участю представників усіх етнічних груп української нації, селян, трудових колективів, громадських організацій, політичних партій, наукових, освітянських і культурних установ та військових частин, об’єднаних у представницькі загальнонаціональні конституційні збори.
Для більшості наших співвітчизників зрозуміло, що саме широким національним представництвом процес скликання і роботи представницьких Національних конституційних зборів щодо підготовки та прийняття нової Конституції України має бути убезпеченим від будь якого впливу на нього з боку владної верхівки олігархічної держави, самих олігархів та керівників провідних політичних партій.
Отже, є мета – реалізувати українську національну ідею, тобто змінити не українську державу на народну, українську.
Є два шляхи досягнення цієї мети – революційний та еволюційний.
До революцій українство не схильне і не готове, та є небезпека, що результатом революції знову скористаються хижі люди. Тож за своє довготерпіння ми приречені Богом до еволюційного шляху, де важливу роль мають виконати провідники нації і обраний спосіб реалізації національної ідеї.
Тривалий, а тому малоефективний спосіб – це наполегливе підштовхування суспільства до перетворення існуючої держави з олігархічної на народну. Але за досвідом Помаранчевої революції ми вже знаємо, що бандити самі не підуть сідати до тюрем, а багаті так просто не поділяться з бідними.
Проте народу не потрібні подачки! Народ справедливо вимагає нормальних умов для самореалізації, для розквіту малого і середнього підприємництва, щоб бути гідними, самодостатніми, незалежними і щасливими, а держава всіляко стримує цей процес. Тому потрібне прискорення, а значить і інший, більш ефективний спосіб.
Прискорений спосіб реалізації національної ідеї полягає у якнайшвидшому і якнайширшому об’єднанні самосвідомих активних громадян, вже сформованих громад, патріотичних громадських організацій, об’єднань і не скомпрометованих політичних партій в нову потужну політичну силу, яка за рік–півтора підготує український народ до президентських виборів, виборів у Ради всіх рівнів на нових засадах, вигідних для всіх українців, та збере представницькі загальнонаціональні конституційні збори для остаточного закріплення нових засад формування народної держави з головною функцією – слугувати українській нації, задовольняти її потреби і інтереси.
Виникає питання, а хто ж провідники нації, що здатні очолити процес реалізації цієї національної ідеї, а також, які етапи і можливі способи здійснення цього процесу, оскільки є цілком зрозумілим, що суспільство не підтримує нинішніх провідників, бо зневірене від їх постійних обдурювань, їх зрощенням із владною корумпованою верхівкою. Розчарований у своїх скомпрометованих лідерах і політичних партіях, народ обов’язково підтримає нову політичну силу, яка не буде заплямована участю в ній скомпрометованих політиків і політичних сил. Нові провідники мають об’єднати здорові сили української нації: авторитетних громадян, сформовані місцеві громади, громадські організації та політичні партії, які себе не скомпрометували, в нову політичну силу, здатну мобілізувати Український народ – єдине джерело державної влади на перемогу у виборах і на вибори у власних інтересах.
Народ на майбутніх виборах має попрацювати на себе, на своє майбутнє!
Весь процес реалізації національної ідеї, на думку більшості наших експертів, має супроводжуватись методом постійного загальнонаціонального діалогу у вигляді тематичних передач на телебаченні, радіо, в інших засобах масової інформації, у вигляді тематичних зустрічей, мітингів, зборів, конференцій з доведенням корисної інформації до кожної людини.
Народ має знати правду, чому він так погано живе, має знати своїх героїв, їх вчинки і наслідки від них для українського народу, народ має знати історичну правду, народ має свідомо робити свій вибір!
Тому в українському суспільстві справедливо піднімають питання щодо створення громадянського суспільства, яке у країнах Європи відіграє значну роль у наведенні порядку на вищих щаблях державної влади та у забезпеченні національної безпеки. Люди говорять, мовляв, в Україні громадянське суспільство мертве, бо немає механізму контролю влади, а владоможці роблять так, як їм заманеться: немає механізму відкликання депутата крадія, депутата, який паплюжить Україну або представляє інтереси іншої держави, а наші спеціальні служби не спроможні притягнути його до відповідальності за державну зраду, - так думає і говорить більшість українців. Відтак, Україні потрібна нова політична сила, яка зможе покликати за собою і повести народ до зміни нині існуючої держави на українську народну державу.
Київ-Львів. 2008 рік.
(Далі буде)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 07.02.2020 > Тема "Урок української"