Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
Про траг╕чну долю в╕дважно╖ розв╕дниц╕ холодноярських повстанц╕в Ольги...


НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 31.01.2020 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 31.01.2020
В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: «УКРА╥Н╤-НАЦ╤╥ ПОТР╤БНА НОВА ДЕРЖАВА-УКРА╥НА»

1. ДЕРЖАВА-УКРА╥НА – СУТЬ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤ОНАЛЬНО╥ ╤ДЕ╥
Як показу╓ ╕сторичний досв╕д, нац╕ональна ╕дея ╓ прагненням нац╕онально╖ ел╕ти до створення власно╖ нац╕онально╖ держави, яка б всеб╕чно забезпечувала задовольняння нац╕ональних ╕нтерес╕в. Саме з ц╕╓╖ позиц╕╖ потр╕бно оц╕нювати вс╕ ╕сторичн╕ под╕╖, що пов’язан╕ з в╕дродженням укра╖нсько╖ державност╕ у минулому стол╕тт╕.
Невдала спроба створення Укра╖нсько╖ держави у 1917-1918 роках пов’язана виключно з неспроможн╕стю нац╕онально╖ ел╕ти приймати ╕ реал╕зовувати доленосн╕ державн╕ р╕шення. Особливо це було очевидним у неспроможност╕ створення ефективно╖ системи нац╕онально╖ безпеки, яка б забезпечила утвердження державного суверен╕тету на вс╕й територ╕╖ Укра╖ни. Цим ╕ скористалися вороги Укра╖ни, як╕ у неправовий спос╕б проголосили в Харков╕ Укра╖нську Радянську Соц╕ал╕стичну Республ╕ку ╕ запросили для свого захисту б╕льшовицьк╕ в╕йська. Б╕льшовицька окупац╕я Укра╖ни продовжувалася до 1941 року, коли ╖╖ перервала н╕мецько-фашистська окупац╕я, та з 1944 до 1991 року.
У во╓нн╕ роки в Укра╖н╕ утворилася досить потужна нац╕ональна ел╕та, яка вела боротьбу за незалежн╕сть ╕ створила реальну небезпеку в╕докремлення Укра╖ни в╕д СРСР, про що Стал╕н писав у 1945 роц╕ Черчелю. Але в╕йськова потуга СРСР завадила цьому ╕ Укра╖на залишилася у склад╕ Радянського Союзу.
У 1990-1991 роках п╕д час розпаду СРСР владна верх╕вка УРСР перебрала на себе роль укра╖нсько╖ нац╕онально╖ ел╕ти та на основ╕ держави Укра╖нська Радянська Соц╕ал╕стична Республ╕ка утворила незалежну державу з назвою «Укра╖на». Проте, функц╕онування ц╕╓╖ держави до 1996 року зд╕йснювалось за Конституц╕╓ю УРСР ╕ за радянським законодавством, яке повол╕ модерн╕зувалося. До 6 грудня 1991 року в чинному законодавств╕ Укра╖ни не було м╕сця законам «Про оборону Укра╖ни», «Про Збройн╕ Сили Укра╖ни» тощо.
Тому закони Укра╖ни, на п╕дстав╕ яких до останнього часу функц╕онують центральн╕ державн╕ органи виконавчо╖ влади, у тому числ╕, Служба безпеки Укра╖ни, Державний ком╕тет охорони державного кордону, Генеральна Прокуратура Укра╖ни тощо, були трансформован╕ ╕з радянського законодавства, яке базувалося на радянськ╕й терм╕нолог╕╖ ╕ радянських державних м╕фах, у чинне законодавство Укра╖ни.
Один з таких радянських державних м╕ф╕в, закладених у нормативно-правов╕ акти СРСР, УРСР, а пот╕м ╕ Укра╖ни – це захист нац╕ональних ╕нтерес╕в. В СРСР п╕д нац╕╓ю розум╕лася держава, тому ╕ ╕нтереси були суто державн╕. В Укра╖н╕ розмов про нац╕ональн╕ ╕нтереси та ╖х захист було дуже багато, проте н╕якого захисту суто нац╕ональних ╕нтерес╕в нема╓, в╕д чого вже 19 рок╕в потерпа╓ лише Укра╖нський народ. Прийняття ж у 1996 роц╕ Конституц╕╖ Укра╖ни та часткове вдосконалення нормативно╖ бази не зм╕нили репресивно╖ сут╕ цих державних орган╕в, оск╕льки вони працюють не на задовольняння нац╕ональних ╕нтерес╕в ╕ на розвиток демократичних ц╕нностей в Укра╖н╕, а продовжують обслуговувати ╕нтереси владно╖ верх╕вки.
При цьому народ зубож╕╓, а владна верх╕вка збагачу╓ться, використовуючи вс╕ владн╕ важел╕ сво╓╖ держави для утвердження кланово-ол╕гарх╕чно╖ диктатури. Це виклика╓ природний спротив в укра╖нському сусп╕льств╕ ╕ бажання укра╖нських громадян мати в Укра╖н╕ власну укра╖нську державу ╕ сильну укра╖нську владу в особ╕ власного укра╖нського Президента, що яскраво проявилося у феномен╕ Майдану в листопад╕ - грудн╕ 2004 року.
Проблема сильно╖ укра╖нсько╖ влади як гарант╕╖ забезпечення нац╕онально╖ безпеки сто╖ть гостро ╕ вимага╓ негайного проведення в Укра╖н╕ в╕дпов╕дних реформ з залученням до ╖╖ вир╕шення фах╕вц╕в ╕з р╕зних галузей та вс╕х верств укра╖нського сусп╕льства. Гострота ц╕╓╖ проблеми поляга╓ у тому, що вс╕ 19 рок╕в незалежност╕ владна верх╕вка дурила Укра╖нський народ, переконуючи його в ╕снуванн╕ укра╖нсько╖ держави, яка захища╓ його ╕нтереси, а ус╕ б╕ди народу йдуть в╕д окремих поганих кер╕вник╕в держави, зокрема, Леон╕да Кучми, В╕ктора Януковича або В╕ктора Ющенка.
Насправд╕ ж н╕яко╖ укра╖нсько╖ держави нема╓, а кланово-ол╕гарх╕чна диктатура не зац╕кавлена у створенн╕ в Укра╖н╕ ц╕л╕сно╖ системи нац╕онально╖ безпеки. Органи, як╕ формально в╕днесенн╕ до тако╖ системи, насправд╕ ╓ органами державно╖ безпеки, працюють у режим╕ ручного управл╕ння ╕ виконують розпорядження владно╖ верх╕вки. Народ так ╕ не став джерелом влади, як деклару╓ Конституц╕я Укра╖ни, бо народ сво╓ю переважною б╕льш╕стю залиша╓ться залежним в╕д того ж державного бюджету ╕ влади ол╕гарх╕в. Тому сьогодн╕ головна небезпека ╕снуванню суверенно╖ укра╖нсько╖ нац╕╖ виходить ╕з середини держави, яка просякла зверху до низу корупц╕╓ю, боротьбою за владн╕ важел╕ та байдуж╕стю до ╕нтерес╕в нац╕╖, яка створила в укра╖нському сусп╕льств╕, знев╕ру до влади пост╕йними обдурюваннями укра╖нським пол╕тикумом, який старанно обстою╓ в Укра╖н╕ диктат ол╕гарх╕чних клан╕в ╕ стриму╓ формування класу п╕дпри╓мц╕в малого ╕ середнього б╕знесу як основи насичення державного бюджету.
Таким чином, через в╕дсутн╕сть протягом 19 рок╕в незалежност╕ укра╖нсько╖ за суттю держави, в╕дсутня ╕ система нац╕онально╖ безпеки. Через це не було досягнуто потр╕бного р╕вня стаб╕льност╕ у забезпеченн╕ економ╕чних та енергетичних потреб нац╕онально╖ економ╕ки. Ще й дос╕ залиша╓ться проблемним питання двомовност╕ держави, хоча в╕домо, що введення друго╖ державно╖ мови ╓ згубним для розвитку укра╖нсько╖ нац╕╖, як ╕ декларування деякими парт╕ями утворення слов’янського союзу, оск╕льки штучн╕ державн╕ утворення тримаються на тотал╕таризм╕, а для такого добров╕льного утворення ╓ занадто низький економ╕чний р╕вень розвитку слов’янських держав ╕, зокрема, Укра╖ни. Все це мало б бути врегульовано системою нац╕онально╖ безпеки, утворення яко╖ затриму╓ться у простор╕ ╕ час╕ через важку демограф╕чну ╕ духовну спадщину радянського минулого укра╖нсько╖ нац╕╖. ╤ це не просто слова. Взяти, нав╕ть, саме поняття «укра╖нська нац╕я».
Теоретично поняття «укра╖нська нац╕я» в сучасному укра╖нському сусп╕льств╕ розум╕╓ться по р╕зному: чи то укра╖нська нац╕я ╓ етн╕чним утворенням кор╕нного укра╖нства, чи то укра╖нська нац╕я ╓ ст╕йкою сп╕льнотою людей, що ╕сторично склалася на баз╕ сп╕льно╖ мови, територ╕╖, економ╕чного життя, психолог╕чного складу, який проявля╓ться у сп╕льност╕ культури.
Ч╕тко затвердженого юридичного поняття «укра╖нська нац╕я» в чинному законодавств╕ нема╓. На сьогодн╕ лише на морально-етичному р╕вн╕ можна говорити про укра╖нську нац╕ю, враховуючи сам факт ╖╖ ╕сторичного ╕снування, та на жаль, в юридичному план╕ укра╖нська нац╕я не ╕сну╓, оск╕льки н╕ Конституц╕я Укра╖ни, н╕ чинне законодавство не визнача╓ поняття «нац╕я», як юридичну норму, на яку можна посилатися у сфер╕ державотворення. В╕д цього в Укра╖н╕ склалася парадоксальна ситуац╕я, коли така конституц╕йна юридична норма, як «нац╕я», в╕дсутня, а нормативн╕ акти м╕стять визначення з еп╕тетами «нац╕ональний», як, наприклад, «нац╕ональний ун╕верситет», «нац╕ональн╕ ╕нтереси», «нац╕ональна економ╕ка» тощо. Це виклика╓ сумн╕в у лег╕тимност╕ нормативних акт╕в, що м╕стять визначення з еп╕тетами «нац╕ональний» бо вони не мають п╕д собою конституц╕йно визначеного зм╕стовного навантаження. Ця невизначен╕сть зумовила помилки принципового характеру ╕ подв╕йн╕ трактування у кожному закон╕ в сфер╕ нац╕онально╖ безпеки ╕ оборони, що унеможливлю╓ ╖х практичне виконання ╕ налагодження роботи само╖ системи нац╕онально╖ безпеки. Прикладом цього ╓ низка економ╕чних криз починаючи з 1991 року, в╕д чого постраждала ╕ зб╕дн╕ла переважна б╕льш╕сть громадян Укра╖ни, за рахунок яких збагатилися владна верх╕вка, утворивши сво╖ ол╕гарх╕чн╕ клани, проте жоден орган центрально╖ виконавчо╖ влади, що оп╕ку╓ться економ╕чною безпекою, не пон╕с будь яко╖ в╕дпов╕дальност╕.
Це означа╓, що н╕ про яку систему нац╕онально╖ безпеки, н╕ про яку укра╖нську державу в Укра╖н╕ не може йти мова. Ол╕гарх╕чн╕ клани за сво╖ми ╕нтересами створили сво╖ пол╕тичн╕ парт╕╖, депутатськ╕ фракц╕╖ яких у Верховн╕й Рад╕ по черз╕ виконують роль то коал╕ц╕╖, то опозиц╕╖. При цьому вони залишаються усп╕шними споживачами кошт╕в державного бюджету, а обдурен╕ укра╖нськ╕ виборц╕ все б╕льше розчарову╓ться у сво╖х пров╕дниках та в очолюваних ними пол╕тичних силах ╕ все б╕льше зр╕╓ в укра╖нському сусп╕льств╕ нац╕ональна ╕дея – створення укра╖нсько╖ нац╕онально╖ держави.
Саме у цьому ╕ поляга╓ суть нац╕онально╖ ╕де╖, яка давно чека╓ на сво╓ вт╕лення у життя.
(Дал╕ буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 31.01.2020 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21953

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков